| | ЗАПЕРЕЧЕННЯ проти дій головуючого судді Притули Н.Г. у судовому засіданніУ разі відмови виконати мої вимоги, які грунтуються на законі, залишаю за собою право на викладених вище підставах повторно заявити про відвід головуючого судді, а також звернутися з клопотанням розпочати дисциплінарне провадження.
Шевченківський районний суд м. Києва
вул. Смирнова-Ласточкіна, 10-Б, м. Київ, 04053
Суддя – Притула Н.Г. Справа № 2а-166/07
Позивач:
Куля Віктор Іванович,
вул. ..., ..., ..., м. Київ, 03058,
тел. 457-40-72
Відповідачі:
1. Суб\'єкт владних повноважень -
Голова Київської міської державної адміністрації
Черновецький Леонід Михайлович,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001
2. Суб\'єкт владних повноважень -
Київська міська державна адміністрація,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001
3. Суб\'єкт владних повноважень -
Київська міська рада,
вул. Хрещатик, 36, м. Київ, 01001
03.05.2007 р.
ЗАПЕРЕЧЕННЯ
проти дій головуючого судді у судовому засіданні
Використовуючи своє право, передбачене частиною третьою ст. 49 КАС України, а саме, давати усні та письмові заперечення, висловлювати свою думку з питань, які виникають підчас розгляду справи, подаю наступні заперечення проти дій головуючого судді під час судового засідання, яке відбулося 28 квітня 2007 р.
1. Стаття 137 КАС України надає право позивачеві змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Як свідчить фонограма технічного запису судового засідання, суддя не задовольнила моє клопотання, попередньо подане 23.04.2007 р. у письмовій формі, щодо визнання незаконним рішення Київради від 08.02.2007 р. № 58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги". Полеміка з цього питання, яка продовжувалася у судовому засіданні протягом восьми з половиною хвилин (15:09:10 – 15:17:57), свідчить про небажання судді дотримуватися вимог ч. 1 ст. 137 ЦПК України, зокрема щодо приєднання письмової заяви до матеріалів справи. Дійсно, суддя на місці ухвалила (15:17:04) : "Клопотання позивача про приєднання до матеріалів справи заяви про визнання недійсним рішення Київради. Це клопотання від 23 квітня 2007 року, та доповнення до заяви про визнання незаконним рішення Київради від 27 квітня 2007 року, суд відмовляє в приєднанні і повертає позивачу." Відмовляючи у приєднанні до матеріалів справи клопотання від 23.04.2007 р. та заяви від 27 квітня 2007 р. суддя незаконно позбавила мене права вносити зміни до позовних вимог, а повернувши обидва документи позивачу, позбавила навіть можливості подальшого захисту свого права у апеляційному порядку, оскільки в матеріалах справи зазначені документи відсутні, а тому їх зміст невідомий, а суддя їх не оголошувала. Я розцінюю такі дії судді, як прояв упередженості по відношенню до відповідачів, оскільки вирішення особистих питань судді прямо залежить від Київради та КМДА. Тому, на мою думку, суддя усуває будь-які можливості довести незаконність дій суб\'єктів оскарження, зловживаючи своїми правами та обов\'язками. Це може служити як підставою для повторної заяви про відвід судді, так і для звернення до Вищої Ради юстиції з клопотанням про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.
2. Суддя також ігнорує останню редакцію адміністративного позову від 12 березня 2007 р. (Уточнена ПОЗОВНА ЗАЯВА), пунктом 15 якої позивач просить "Визнати не оприлюднене рішення Київської міської ради від 08.02.2007 р. № 58/719 "Про тарифи на житлово-комунальні послуги", незаконними, невідповідними законодавству та скасувати вказане рішення." Як свідчить фонограма судового засідання від 27.03.2007 р. (9:32:38), приєднавши до матеріалів справи уточнену позовну заяву, водночас без дотримання процедури судового розгляду справи, винесла безпідставну ухвалу про відмову від розгляду п. 15 позовних вимог у загальному порядку, постановивши з цього приводу окрему усну ухвалу, що взагалі суперечить нормам процесуального права. При цьому вона проігнорувала як ст. 137 КАС України, так і частину 9 ст. 171 цього Кодексу, яка встановлює обов\'язок суду (імперативна, а не факультативна норма) визнавати незаконними інші нормативно-правові акти, які впливають на прийняття постанови у справі, крім тих, щодо яких відкрито провадження в адміністративній справі. Та обставина, яка свідчить про взаємну пов\'язаність рішення Київради з оскаржуваними розпорядженнями КМДА, доводиться наявністю посилань на зазначене рішення, як підставу для розпоряджень від 12 лютого 2007 р. №№ 141-144 (преамбула: "… та на виконання рішення Київської міської ради від 8 лютого 2007 року № 58/719"). Оскільки зазначене рішення не було опубліковане, тобто не набрало чинності а дату підписання розпоряджень КМДА, то немає необхідності доводити незаконність виконання зазначеного рішення, на що спрямовані оскаржувані розпорядження. Розуміючи це, суддя свідомо відсікає усі доводи позивача, маючи на меті виправдати дії відповідачів – суб\'єктів владних повноважень, що ще раз свідчить про її упередженість.
3. Про упередженість судді свідчить також її відмова у судовому засіданні 28.04.2007 р. (15:20:33) долучити до матеріалів справи у якості доказів документи Антимонопольного комітету України: Лист АМК від 29.11.05 року № 28-29-ю-2/1-78-7 "Про формування тарифів на товари, роботи (послуги) суб\'єктів природних монополій", Звіт АМК "Про стан формування тарифів на теплову енергію та договірної роботи за результатами перевірки діяльності АЕК "Київенерго" та Лист Міністерства фінансів 23.01.2003 року № 31-032-3-8/339 "Про формування тарифів на послуги суб\'єктів природних монополій". Мотив для відмови сміхотворний – на думку судді та інших учасників процесу Антимонопольний комітет не має права втручатися в діяльність місцевих органів виконавчої влади та самоврядування при формуванні ними та затвердженні тарифів на житлово-комунальні послуги, незважаючи на монопольне становище господарюючих суб\'єктів на ринку цих послуг. Для переконливості у хибності позиції судді досить послатися на Закони України "Про Антимонопольний комітет України" (далі – Закон-1) та "Про захист економічної конкуренції" (Закон-2). Так, Стаття 3 Закону-1 зокрема визначає основним завданням Антимонопольного комітету України участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині: здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб\'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Стаття 7 того ж Закону-1 надає право АМК перевіряти суб\'єкти господарювання, об\'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також надавати обов\'язкові для розгляду рекомендації органам влади, органам місцевого самоврядування, органам адміністративно-господарського управління та контролю, суб\'єктам господарювання, об\'єднанням щодо припинення дій або бездіяльності, які містять ознаки порушень законодавства про захист економічної конкуренції, та усунення причин виникнення цих порушень і умов, що їм сприяють. Стаття 12 Закону-2 визначає суб\'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо зокрема на цьому ринку у нього немає жодного конкурента. Зловживання монопольним становищем на ринку відповідно до ст. 13 Закону-2 тягне за собою відповідальність згідно з законом. Звідси, відмова прийняти до розгляду документи АМК, як докази, свідчить або про упередженість судді, або про незнання нею законів. Але відповідно до ст. 68 Конституції України, незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, у тому числі і суддю.
4. Під час судового засідання суддя не дотримується положень ст.2, 7, 8, 9, 10, 11 КАС України. Так, суддя не визнає право вийти за межі позовних вимог у разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (ч. 2 ст. 11 КАС України), не визнає право особи розпоряджатися своїми вимогами на свій розсуд (ч. 3 тієї ж статті), не вживає передбачені законом заходи, необхідні для з\'ясування всіх обставин у справі, утому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (ч. 4 тієї ж статті). Суддя порушує принцип рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, закріплений у ст.ст. 7, 10 КАС України, віддаючи перевагу представникам суб\'єктів владних повноважень при наданні ними доказів перед позивачем, постійно перебиває позивача під час його пояснень, зневажливо та іронічно ставиться до нього, очевидно маючи на увазі наперед сформоване рішення по справі. При цьому для судді, очевидно, не має ніякого значення ч. 1 ст. 8 КАС України, відповідно до якої зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Якщо суддя так зневажливо відноситься до прав споживачів комунальних послуг, тобто до носіїв найвищих цінностей у державі, то виникає питання, чи має може такий суддя захищати належним чином права якихось інших суб\'єктів, що не відносяться людських прав. З усією впевненістю можна стверджувати – ні. Тому, що суддя порушує фундаментальні норми права, закріплені у ст. 2 КАС України, а саме, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Судовий розгляд справи продовжується майже півроку. За цей період інший суд, а саме Господарський суд м. Києва виніс постанову про незаконність розпоряджень КМДА від 20.10.2006 р. №№ 1574-1577, які є також предметом оскарження у даній справі, причому завершилася не на користь КМДА і стадія апеляційного оскарження. А суддя Притула Н.Г. не спромоглася розібратися у протиправності дій КМДА та його голови Черновецького Л.М., при цьому грубо порушивши усі розумні строки вирішення даної справи – один місяць відповідно до ч. 7 ст.171 КАС України.
Для того, щоб упевнитися в обґрунтованості моїх заперечень, досить прослухати фонограму лише одного-двох судових засідань та вивчити роздруківку судового засідання від 28.04.2007 р., яка виготовлена мною власноручно, надана через канцелярію суду для посвідчення, і яка повністю, з точністю до фраз, що звучать нерозбірливо, відповідає змісту звукозапису під час судового засідання.
5. Суддя упереджено ставиться до клопотань позивача про витребування доказів, постановляючи ухвали про їх відхилення. Але у подальшому задовольняє аналогічні по змісту клопотання відповідача і постановляє ухвали про приєднання доказів до матеріалів справи. Так, суддя відхилила клопотання позивача про витребування додаткових доказів від 12 січня 2007 р., таких, як розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво житлово-комунальних послуг, рішення про структуру тарифів, періодичність та строки виконання робіт, вартість всіх індивідуальних складових статей витрат на послуги з ЦО, ГВП, ХВП, документів виробників/виконавців цих послуг, доказ про дотримання вимог щодо погодження регуляторних актів, Регламенти КМДА та Київради. Але потім задовольнила клопотання відповідача про приєднання у якості доказів обох регламентів, які тепер є у матеріалах справи. Також було відхилено клопотання позивача від 18.04.2007 р. про витребування доказів щодо економічного обгрунтування витрат на комунальні послуги. І раптом 28.04.2007 р. суддя задовольняє клопотання відповідача про приєднання розрахунків витрат на житлово-комунальні послуги, у тому числі й так званих орієнтовних. Така непослідовність дій та немотивована поведінка судді свідчить про її небажання керуватися вимогами Глави 6 КАС України, де визначено поняття доказів (ст. 69), належність та допустимість доказів (ст. 70), обов\'язок доказування (ч. ч. 2 та 4 ст. 71), визначення письмових доказів (ст.79), та порядок їх оцінки (ст. 86).
6. Крім того, суддя систематично відхиляє клопотання позивача про приєднання до справи зібраних ним доказів, чим створює перепони для правильного вирішення спору з відповідачем. При вирішенні клопотань про звільнення позивача від доказування суддя основним аргументом на користь відхилення таких клопотань вважає заперечення відповідача, а не вимоги закону. Це особливо чітко встановлюється по роздруківці фонограми судового засідання від 28.04.2007 р. (14:56:41-15:09:34), як приклад цитата: "15:04:42 Суддя: Ну, сторона позивача не визнає, ну так що ми можемо …". Також суддя безпідставно відхилила два клопотання позивача від 23.04.2007 р. про прийняття постанови щодо частини позовних вимог, хоч це передбачено ч. 1 ст. 164 КАС України.
Перелік порушень норм процесуального права, допущених суддею, можна продовжити. Але і наведених фактів достатньо для очевидного висновку – суддя діє упереджено, намагається вигородити відповідача від неприємного для нього висновку про протизаконність його розпоряджень про підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги у м. Києві.
На підставі викладеного вище прошу:
1. Оголосити ці заперечення у судовому засіданні, призначеному після перерви на 06 червня 2007 р.
2. Повторно розглянути клопотання і заяви відповідача, які були відхилені раніше. Долучити їх до матеріалів справи незалежно від постановленої ухвали про прийняття чи відхилення.
3. Безумовно виконати норму ч. 9 ст. 171 КАС України щодо визнання незаконності рішення Київради від 08.02.2007 р. та неможливості його застосування у розпорядженнях КМДА від 12.02.2007 р.
У разі відмови виконати мої вимоги, які грунтуються на законі, залишаю за собою право на викладених вище підставах повторно заявити про відвід головуючого судді, а також звернутися з клопотанням розпочати дисциплінарне провадження у зв\'язку з завідомо неправосудними діями судді та порушенням нею присяги.
Додаток:
Роздруківка технічного запису судового засідання 28.04.2007 р.
Позивач – Куля В.І.
2007-05-03 |
