'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: Рішення суду про повернення зайво нарахованих коштів за ЦО  (Прочитано 3542 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

gro-za

  • Засновник
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 2230
  • City: Київ
  • ГРОмадський правоЗАхисник, 050-448-1-844
    • Перегляд профілю

 

Рішення суду про повернення зайво нарахованих коштів за ЦО

Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва на користь ... Віктора Івановича 3407 (три тисячі чотириста сім) гривень 19 копійок зайво сплачені за послуги з теплопостачання.



Справа № 2-464-1 /05
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2006 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Демидовської А.І.
при секретарі Чернюку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ... Віктора Івановича до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва про повернення зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання,
встановив:
У листопаді 2004 року ... В.І. звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва про повернення зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання, посилаючись на те, що він є власником квартири № 18 в будинку № 4 по вул. ... в м. Києві. Будинок споруджений на залучені у відповідності до укладених інвестиційних договорів кошти інвесторів, юридичних та фізичних осіб. Всі 48 квартир у цьому будинку належать власникам на підставі отриманих ними свідоцтв про право власності. Частка загальнодержавної чи комунальної власності у балансовій вартості будинку відсутня. Балансоутримувачем будинку з дати введення його в експлуатацію з 2000 року було Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства колишнього Жовтневого району м. Києва. Після проведення адміністративно-територіальної реформи Жовтневий та Залізничний райони м. Києва були ліквідовані, замість них створений Солом\'янський район. Ліквідовані також відповідні комунальні підприємства обох районів та створене Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва, яке згідно з затвердженим Статутом є правонаступником ліквідованих підприємств. Відповідач, як суб\'єкт підприємницької діяльності, незаконно володів та розпоряджався котельнею, незаконно перебрав на себе права вигодонабувача, шляхом нарахування плати за теплопостачання та гаряче водопостачання на користь третіх осіб і отримання доходу від цієї діяльності. Відповідач також незаконно вимагав переказувати кошти на сплату комунальних послуг третій особі - КП ГІОЦ, з яким у позивача немає ніяких правовідносин. Істотною обставиною, яка повинна враховуватись в правовідносинах між споживачами послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання в будинку і виконавцями, є наявність автономної дахової котельні, яка виробляє теплову енергію шляхом спалювання природного газу в двох котлах зарубіжного виробництва, установлених в окремій споруді на даху будинку. При цьому теплова енергія від зовнішніх централізованих загальноміських теплових мереж не споживається, але крім власників квартир відпускається також постороннім юридичним особам - власникам прибудованих офісних приміщень, спорудження яких відбулося без погодження з співвласниками будинку вже після введення будинку в експлуатацію. Позивач зазначив, що різниця між витратами на опалення його квартири згідно з показниками теплолічильника протягом опалювального сезону 2003-2004 років порівняно з нарахованими сумами за попередні роки досягає 100 %, що не можна розцінювати інакше, як обман усіх споживачів комунальних послуг у будинку. Крім того, в період з 15 квітня 2003 року по 15 жовтня 2003 року котельня взагалі була відключена, витрати на її експлуатацію відсутні, але платежі за теплопостачання відповідачем нараховувались. Крім того, у вересні 2004 року сталося відчуження дахової котельні на користь АЕК "Київенерго". Дахова котельня відповідно до законодавства України є
приналежністю головної речі - житлового будинку, пов\'язана з ним спільним призначенням для обслуговування останнього. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку приналежність була незаконно відокремлена від основної речі та відчужена на користь третіх осіб. Викладені вище обставини послужили виправданням дій відповідача по нарахуванню мешканцям будинку платежів за опалення, які принаймі в 2 рази перевищують необхідні витрати, зроблені управителем при управлінні майном. Це знаходить підтвердження при порівнянні вартості теплової енергії, яка приходиться на 1 кв. метр опалювальної площі за умови її обліку з застосуванням лічильника тепла, з тими сумами, які були нараховані позивачу за невідповідними для даного випадку тарифами і, які позивач був вимушений сплатити за період з 01.01.2001 року по 01.10.2003 року.
Так, сума платежу за житлово-комунальні послуги, перерахована на поточний
рахунок КП ГІОЦ складає 7499,70 гривень, у тому числі безпідставно "розщеплена" на
користь АК "Київенерго" - 4384,47 гривень. Сума коштів за теплоенергію, повернена з КП
ГІОЦ на поточний рахунок КП УЖГ - 4384,47 гривень. Сума коштів за теплопостачання,
сплачена на поточний рахунок КП УЖГ відповідно до показників теплолічильника за
опалювальний сезон з 15 жовтня 2003 року по 15 квітня 2004 року складає
(77,19+129,88+168,7+186,06+154,72+102,53+25,49)=844,57 гривень. Розрахункова величина
вартості теплової енергії за тарифами КМДА, фактично спожитої за 2 опалювальних сезони
2001-2002 років та 9 місяців 2003 року складає
[(884,57x2)+186,06+154,72+102,53+25,49]=2237,94 гривень.
Позивач вважає, що йому також завдано моральної шкоди, яку він оцінив у 1000 гривень.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути на свою користь з відповідача різницю коштів, сплачених позивачем за опалення на вимогу відповідача за послуги з теплопостачання в розмірі 2146,53 гривень та 1000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні позивач уточнив позовні вимоги. Підставою для проведення перерахунку є вимога п. 2 розпорядження КМДА від 20.06.2002 р. №1245, відповідно до якої теплопостачальним підприємствам міста та житлово-експлуатаційним організаціям після закінчення опалювального періоду протягом наступного кварталу проводити перерахунки з населенням за надані послуги з опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів та з урахуванням обсягів фактично наданих послуг. Таким чином, перерахунки повинні були здійснюватись до 30 червня 2002 року, 30 червня 2003 року та 30 червня 2004 року. Насправді перерахунок здійснювався лише один раз у січні 2003 року, тобто за межами встановлених термінів, а сума перерахунку 351,07 гривень не відповідає фактичним обставинам. Сумарна опалювальна площа всіх квартир становить 7809,41 кв. м, нарахована плата за опалення будинку щомісяця дорівнює 5622,76 гривень, а тариф на опалення 1 кв.м у 2001 році становив 0,72 гривень. Починаючи з 2-ї половини 2002 року, тариф підвищився до 0,80 гривень за 1 кв.м. На підставі показників теплолічильника протягом опалювального періоду 2003/2004 років фактичне споживання тепла на опалення квартири № 18 будинку № 4 по вул. ... в м. Києві складає максимум 15.51 Гкал. При цьому уточнена опалювальна площа квартири становить 179,8 кв.м. Звідси кількість теплової енергії на опалення 1 кв.м протягом опалювального періоду складає 15,51/179,8=0,086263 Гкал/кв.м., а на весь будинок відповідно 0,086263*7809,41=673,66 Гкал. Враховуючи, що теплотворна здатність природного газу становить 7,5 Гкал/1 тис. куб.м, обсяг газопостачання будинкової котельні для потреб опалення протягом опалювального періоду складає 673,66/7,5=89,82 тис. куб.м. Ціна 1 тис. куб.м газу для опалення становить 185 гривень. Тому загальна вартість газового палива для опалення за сезон становить 185*89,82=16617 гривень. Вартість технічного
обслуговування котельні, за даними ЗАТ "Київенергомаш", становила 600 гривень за 1 місяць, тобто 7200 гривень на рік. Таким чином, собівартість опалення 1 кв.м помісячно при рівномірному розподілі протягом року фактично становить (16617+7200)/7809,41/12=0.254 гривень (проти тарифних ставок 0,72 грн./кв.м та 0,80 грн./кв.м, за якими здійснювалось нарахування мешканцям). Згідно з останніми даними ДЕЖ-911, станом на 01.01.2005 року за опалення квартири № 18 в будинку № 4 по вул. ... в м. Києві до 01.10.2003 року включно нараховано 4444.74 гривень. Крім того, з 01.10.2003 по 01.03.2005 року позивачем сплачено на рахунок КП УЖГ за опалення відповідно до показників теплолічильника 1446,95 гривень, а всього 5891,69 гривень. Фактична собівартість опалення квартири № 18 в будинку № 4 по вул. ... в м. Києві станом на 01.03.2005 року за весь час складає 0,254/міс.*179,8 грн.*38 міс.=1781,10 гривень. Різниця досягає 5891,69-1781,1=4110,59 гривень. Враховуючи обмежену вказаним вище розпорядженням КМДА норму рентабельності в 12%, різниця підлягає до зменшення на 5861,69*0,12=703,40 гривень. Отже позивач просить стягнути на його користь з відповідача 3407, 19 гривень, а також моральну шкоду, яку позивач, як і раніше, оцінює у розмірі 1000 гривень. Позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з\'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому суд згідно ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником квартири № 18 в будинку № 4 по вул. ... в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 24.07.2000 року. Будинок споруджений на залучені у відповідності до укладених інвестиційних договорів кошти інвесторів, юридичних та фізичних осіб. Всі 48 квартир у цьому будинку належать власникам на підставі отриманих ними свідоцтв про право власності. Частка загальнодержавної чи комунальної власності у балансовій вартості будинку відсутня. Балансоутримувачем будинку з дати введення його в експлуатацію в 2000 році було комунальне підприємство по утриманню житлового господарства колишнього Жовтневого району м. Києва. Після проведення адміністративно-територіальної реформи Жовтневий та Залізничний райони м. Києва були ліквідовані, замість них створений Солом\'янський район. Ліквідовані також відповідні комунальні підприємства обох районів та створене комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом\'янського району м. Києва, яке згідно з затвердженими Статутом є правонаступником ліквідованих підприємств. Внаслідок зазначених подій балансоутримувачем будинку стало КП УЖГ.
Відповідач, як суб\'єкт підприємницької діяльності, незаконно володів та розпоряджався котельнею, незаконно перебрав на себе права вигодонабувача шляхом нарахування плати за теплопостачання та гаряче водопостачання на користь третіх осіб і отримання доходу від цієї діяльності. Відповідач також незаконно вимагав переказувати кошти па сплату комунальних послуг третій особі - КП ГІОЦ, з яким у позивача немає ніяких правовідносин.
Істотною обставиною, яка повинна враховуватись в правовідносинах між споживачами послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання в будинку і виконавцями, є наявність автономної дахової котельні, яка виробляє теплову енергію шляхом спалювання природного газу в двох котлах зарубіжного виробництва, установлених в окремій споруді на даху будинку. При цьому теплова енергія від зовнішніх централізованих загальноміських теплових мереж не споживається, але крім власників квартир відпускається також постороннім юридичним особам - власникам прибудованих

офісних приміщень, спорудження яких відбулося без погодження з співвласниками будинку вже після введення будинку в експлуатацію.
Приймаючи будинок в експлуатацію, відповідач не дотримався вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 р. № 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті", якою заборонено, починаючи з другого півріччя 1995 року, введення в дію житлових будинків без оснащення засобами обліку і приладами регулювання споживання води та теплової енергії. Це привело до порушень прав споживачів на оплату фактичного, а не уявного обсягу наданих їм послуг з теплопостачання.
Як показав досвід позивача, різниця між витратами на опалення квартири № 18 по вул. ..., 4 згідно з показниками теплолічильника протягом опалювального сезону 2003-2004 роки порівняно з нарахованими сумами за попередні роки досягає 100 відсотків, що не можна розцінювати інакше, як отримання відповідачем незаконної вигоди та обман усіх споживачів комунальних послуг у будинку. Крім того, в період з 15 квітня 2003 року по 15 жовтня 2003 року котельня взагалі була відключена, витрати на її експлуатацію відсутні, але платежі за теплопостачання відповідачем нараховувались.
Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, визначається відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України.
Цивільним Кодексом України, а саме ч. 2 ст. 382 передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності, зокрема, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири. Дахова котельня відноситься саме до цієї категорії обладнання, тобто є об\'єктом спільної сумісної власності, а не державної чи комунальної власності, як це вважають деякі службові особи органів місцевого самоврядування та створених ними підприємств комунальної форми власності.
Відповідно до ст. 382 цього Кодексу, власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності, зокрема, сантехнічне та інше обладнання за межами квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень (у даному випадку - машиномісць у підземній автостоянці), які розташовані у житловому будинку.
Таким чином, споруджена на даху будинку котельня з відповідним обладнанням (котлами, газовим обладнанням, пристроями автоматики, контрольно-вимірювальною апаратурою, насосами тощо) належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир та нежитлових приміщень будинку, а не територіальним громадам району чи міста, як це безпідставно вважають деякі представники органів місцевого самоврядування та службові особи створених ними комунальних підприємств.
Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Всупереч цьому, відповідач та його попередник на протязі з січня 2001 року по даний час порушували майнові права співвласників, розпоряджалися даховою котельнею на власний розсуд, безпідставно нараховували платежі мешканцям будинку на основі тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією для споживачів, підключених до централізованої мережі теплопостачання територіальної громади м. Києва, а не до власного джерела. При цьому співвласники котельні згоди на подібні дії, тобто на право володіння (ст. 398 ЦК України) або користування чужим майном (ст. ст. 401-404 ЦК України), відповідачеві не надавали.



Відповідно до ст. ст. 1029-1033 ЦК України балансоутримувач будинку міг виступати лише в ролі управителя майна, в тому числі дахової котельні, але не вигодонабувачем. При цьому ЦК України вимагає укладення договору в письмовій формі між установником управління (власником майна) та управителем. Отже, теплова енергія, яка вироблялась котельнею, не є власністю управителя, а вигода від реалізації теплової енергії не може належати управителю.
Відповідно до ст. 1042 ЦК України управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв\'язку з управлінням майном. Але підрахунки витрат на управління котельнею відповідач не виконував, а на вимогу позивача надати інформацію про обсяги виробленої теплової енергії відповів відмовою.
Окрім того, ст. 1037 ЦК України передбачає право управителя відчужувати майно, передане в управління, лише за згодою установника управління. Ця вимога законодавства відповідачем свавільно порушена, про що свідчить його лист від 31.12.2003 року № 6933/30.
Порушуючи вимоги цивільного законодавства, відповідач, як управитель чужого майна, на протязі зазначеного періоду безпідставно володів їм та розпоряджався, незаконно нараховував платежі за теплову енергію, яка надавалась мешканцям будинку від належної їм дахової котельні, за тарифами, які не можуть використовуватися в даних правовідносинах.
Виправданням для нарахування платежів за теплопостачання та гаряче водопостачання відповідач вважає Договір № 8614008 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 року з додатками, укладений з АЕК "Київенерго" відповідно до "Правил користування тепловою енергією", затверджених спільним наказом Міненерго та Держбуду України від 28.10.99 року № 307/262, який не відповідає вимогам законодавства, (а.с. 68-70).
Відповідно до ст. 7 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов\'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Інакше вони є нечинними.
Указом Президента України № 493/92 від 03 жовтня 1992 року із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 493/98 від 21.05.1998 року встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами та іншими органами і які зачіпають права й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти міністерств реєструє Міністерство юстиції України. Зазначений нормативно-правовий акт, за висновком Міністерства юстиції України від 7 листопада 2002 року № 7/20 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта", не відповідає "Правилам надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 року № 1497. Зокрема, типова форма договору про постачання теплової енергії в гарячій воді не відповідає типовій формі договору, встановленій постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 року № 1497. Тому Міністерство юстиції України 07.1 1.2003 року скасувало державну реєстрацію спільного наказу Міненерго та Держбуду України від 28.10.99 року №307/262.
Окрім того, Вищий господарський суд України постановою від 03.02.2004 року по справі № 10/181 визначив, що АЕК "Київенерго" постачає теплову енергію та гарячу воду також відповідно до договорів, укладених на підставі "Правил користування електричною та тепловою енергією", затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 6 грудня 1981 року № 310, які втратили чинність, оскільки суперечать наведеній вище постанові Кабінету Міністрів України.





Таким чином, всі перелічені договори не можуть бути підставою для розрахунків за теплопостачання від дахової котельні, яка належить співвласникам будинку, а не відповідачеві.
Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів у 2002 році провело перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у ДЕЖ-911 КП УЖГ Солом\'янського району м. Києва, про що складений відповідний Акт № 000872 від 22 лютого 2002 року.
Перевіркою встановлено, що будинок по вул. ..., 4 не приєднаний до мережі центрального теплопостачання. Гаряче водопостачання та опалення здійснюється від автономної котельні, яка знаходиться на балансі ДЕЖ-911. Договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 8614008 на будинок по вул. ..., 4 з АК "Київенерго" укладений безпідставно. Правових підстав для проведення нарахувань мешканцям будинку по вул. ..., 4 згідно Договору № 8614008 немає. КП УЖГ не проводило перерахунки з мешканцями будинку по вул. ..., 4 за теплопостачання, що свідчить про порушення вимог п. 8, 9, 36 "Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", затверджених постановою КМУ від 30.12.97 року № 1497.
На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів Головне управління зобов\'язало керівника господарюючого суб\'єкта усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі укласти договори на обслуговування з мешканцями будинку по вул. ..., 4, договори на надання послуг з теплопостачання згідно постанови КМУ № 1497, та провести перерахунки за послуги з теплопостачання. Цей припис до цього часу не виконаний.
У вересні 2004 року сталося відчуження дахової котельні на користь АЕК "Київенерго". При цьому також були порушені вимоги ст. 186 ЦК України щодо правочинів стосовно головних речей та приналежностей до них.
Зокрема, дахова котельня відповідно до Кодексу є приналежністю головної речі -житлового будинку, пов\'язана з ним спільним призначенням для обслуговування останнього. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку приналежність була незаконно відокремлена від основної речі та відчужена на користь третіх осіб.
Викладені вище обставини послужили незаконним виправданням дій відповідача по нарахуванню мешканцям будинку платежів за опалення, зроблені управителем при управлінні майном. Це знаходить підтвердження при порівнянні вартості теплової енергії, яка приходиться на 1 кв. метр опалювальної площі за умови її обліку з застосуванням лічильника тепла, з тими сумами, які були нараховані позивачу за невідповідними для даного випадку тарифами і які позивач був вимушений сплатити за період з 01.01.2001 року по 01.10.2003 року.
Оцінивши надані докази, суд вважає доведеною вину відповідача у нарахуванні мешканцям будинку № 4 по вул. ... в м. Києві платежів за опалення, які перевищують необхідні витрати, отже стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума коштів зайво сплачених позивачем за теплопостачання, яку суд визначає в розмірі 3407,19 гривень.
Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України, моральна (немайнова) шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
У відповідності до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивачами не доведено факту заподіяння йому моральної шкоди з боку відповідача, наведених та допустимих доказів, передбачених ст. ст. 58, 59 ЦПК України на підтвердження цього суду не надано, позовні вимоги ... В.І., в цій частині задоволенню не підлягають.


Керуючись ст. ст. 186, 382, 369, 398, 401-404,1029-1033, 1037, 1042, 1167, постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 р. № 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті", Указом Президента України № 493/92 від 03 жовтня 1992 року із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 493/98 від 21.05.1998 року, висновком Міністерства юстиції України від 07.11.2002 року № 7/20 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта", "Правилами надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 року № 1497, ст. 7, п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України, п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст. ст. 10, 60, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позов ... Віктора Івановича до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва про повернення зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання задовольнити.
Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва на користь ... Віктора Івановича 3407 (три тисячі чотириста сім) гривень 19 копійок зайво сплачені за послуги з теплопостачання.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду міста Києва через Солом\'янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через Солом\'янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.



Суддя: Демидовська А.І.



2007-11-10
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email