| | Рішення суду про відмову у стягненні заборгованості за комунальні послуги та недійсність рахунків.Позовну заяву КП УЖГ Солом’янського району м. Києва до ...и Л. В. залишити без розгляду. Зустрічний позов ...и Л. В. до КП УЖГ задовольнити частково. Визнати рахунки на користь КП ГІОЦ недійсними і такими, що не підлягають оплаті.
Справа № 2-45-1/06
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2006 року Солом’янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді Демидовської А.І.
при секретарі Чернюку В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва до ...и Людмили Володимирівни про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ...и Людмили Володимирівни до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва про повернення зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання,
встановив:
У січні 2004 року Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва звернулося до суду з позовом до ...и Людмили Володимирівни про стягнення заборгованості по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 1 січня 2001 року по 1 грудня 2003 року в сумі 2258 грн. 34 коп. та держмито в сумі 51 грн.
Під час розгляду справи позивач змінив позовні вимоги. Просив стягнути з відповідачки заборгованість з 2 листопада 2001 року по 1 червня 2004 року в сумі 2498 грн. 14 коп. та 51 грн. державного мита.
В листопаді 2004 року представник відповідачки Куля В.І. пред’явив зустрічний позов в інтересах ...и Л.В. (контр-позивачки) до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва (контр-відповідача) про перерахунок плати за житлово-комунальні послуги. Просив:
- визнати рахунки, виставлені ...і Л.В. та іншим мешканцям будинку № 4 по вул. Боткіна за житлово-комунальні послуги протягом періоду з 01 січня 2001 р. по даний час від імені дільниці по експлуатації житла ДЕЖ-911 КП УЖГ Солом’янського району м. Києва на користь Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (КП ГІОЦ) Київської міської державної адміністрації, недійсними і такими, що не підлягають оплаті;
- зобов’язати КП УЖГ Солом’янського району м. Києва провести розрахунок фактичних витрат на утримання дахової котельні в будинку № 4 по вул. Боткіна у м. Києві, а також собівартості виробленої теплової енергії за період з січня 2001 р. по даний час для проведення перерахунків за теплопостачання з мешканцями будинку та власниками прибудованих офісних приміщень на підставі документально підтверджених витрат управителя даховою котельнею, співвласниками якої є ...а Л.В. та інші власники квартир у цьому будинку;
- зобов’язати КП УЖГ Солом’янського району м. Києва провести перерахунок плати за послуги з теплопостачання, надані ...і Л.В. за період з січня 2001 р. по даний час, та повернути їй зайво сплачені кошти за теплопостачання;
- зобов’язати КП УЖГ Солом’янського району м. Києва у місячний строк привести правовідносини у житлово-комунальній сфері з ...ою Л.В. та іншими мешканцями будинку №4 по вул. Боткіна у відповідність до Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Оскільки позивач не з’явився повторно в судове засідання без поважних причин, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, позовна заява Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва до ...и Людмили Володимирівни про стягнення заборгованості по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами підлягає залишенню без розгляду.
У судовому засіданні представник ...и Л.В. (контр-позивачки) уточнив ціну зустрічного позову і просив зобов’язати КП УЖГ (контр-відповідача) повернути їй зайво нараховану плату за центральне опалення квартири на суму 4226 грн. 59 коп. При цьому посилався на п. 2 розпорядження КМДА від 20.06.2002 р. №1245, відповідно до якого теплопостачальні підприємства міста та житлово-експлуатаційні організації зобов’язані щороку після закінчення опалювального періоду протягом наступного кварталу проводити перерахунки з населенням за надані послуги з опалення та гарячу воду з урахуванням відхилення реальних температур теплоносія від прийнятих при розрахунках нормативів та з урахуванням обсягів фактично наданих послуг.
Перерахунки повинні були здійснюватись один раз на рік до 30 липня протягом 2002 – 2005 років. Але ці перерахунки КП УЖГ відмовилося здійснити, посилаючись на те, що підприємство не визнає себе виконавцем комунальних послуг, кошти від мешканців за ці послуги не отримує, а фактичним отримувачем коштів є ГІОЦ КМДА, який щоденно їх розподіляє на користь постачальників АЕК «Київенерго» та АК «Київводоканал».
Представник контр-позивачки ...и Л.В. з цим не погодився, посилався на те, що згідно з п. 4.1 «Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання» (далі – Методика), затвердженої розпорядженням КМДА від 26 грудня 2002 р. № 2306, яке зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 28 грудня 2002 р. за № 100/483, теплопостачальна організація з одного боку, та житлово-експлуатаційна організація, з другого боку, уточнюють та остаточно узгоджують обсяг постачання та споживання теплової енергії для потреб центрального опалення та відповідні нарахування за ці послуги в цілому за розрахунковий опалювальний період. Після проведення перерахунку відповідно до п. 6.10 Методики кожному наймачу (власнику) квартири надсилається повідомлення про перерахунок за розрахунковий опалювальний період за формою, встановленою цією Методикою. Повернення коштів населенню здійснюється шляхом зарахування суми, яка підлягає поверненню, в рахунок майбутніх платежів за відповідну послугу. Згідно з п. 3.15 Методики перерахунки з населенням вважаються здійсненими (завершеними) в разі доведення ЖЕО (або ГІОЦ при наявності відповідного договору з ЖЕО) сум перерахунків до всіх наймачів (власників) квартир у встановленому цією Методикою порядку.
Однак, ні ЖЕО (КП УЖГ), ні теплопостачальна організація, ні КП ГІОЦ цей обов’язок не виконували. Оскільки відповідно до Закону України «Про теплопостачання» мешканці багатоквартирних будинків не можуть мати прямих договірних відносин з АЕК «Київенерго», а розрахунки з мешканцями повинні здійснюватися за посередництвом балансоутримувача будинку, то вина за означене порушення прав повинна покладатися на КП УЖГ.
Тому представник контр-позивачки надав власний перерахунок, згідно з яким сумарна опалювальна площа всіх квартир будинку становить 7809,41 кв. м, нарахована плата за опалення будинку щомісяця дорівнює 5622,76 грн., тариф на опалення 1 кв. м у 2001 р. становив 0,72 грн., а з другої половини 2002 р. – 0,80 грн. за 1 кв. м.
На підставі показників теплолічильника, установленого в квартирі № 18 цього ж будинку, протягом опалювального періоду 2003/2004 років фактичне споживання тепла на опалення 179,8 кв. м визначено у обсязі 15,51 Гкал. (у наступному періоді – трохи менше). Звідси кількість теплової енергії на опалення 1 кв. м протягом опалювального періоду складає 15,51/179,8=0,086263 Гкал/кв. м., при нормі 0,147 Гкал/кв. м, а на весь будинок – відповідно 0,086263*7809,41=673,66 Гкал.
Враховуючи, що теплотворна здатність природного газу становить 7,5 Гкал на 1 тис. куб.м, обсяг газопостачання дахової котельні для потреб опалення протягом опалювального періоду складає 673,66/7,5=89,82 тис. куб.м. Ціна 1 тис. куб.м газу для населення становила 185 грн. Тому загальна вартість газового палива для опалення за сезон становить 185*89,82=16617 грн. Вартість технічного обслуговування котельні, за даними субпідрядника по інвестиційному договору ЗАТ “Київенергомаш”, який протягом 2000-2001 років (до 01.03.2001 р.) її обслуговував, становила 600 грн. за 1 місяць, тобто 7200 грн. на рік. Таким чином, собівартість опалення 1 кв. м помісячно при рівномірному розподілі протягом року фактично становила (16617+7200)/7809,41/12=0,254 грн. проти тарифних ставок 0,72 грн./кв. м та 0,80 грн./кв. м, за якими здійснювалось нарахування мешканцям. Опалювальна площа квартири № 9 по вул. Боткіна, 4 дорівнює 177,7 кв. м.
Таким чином, фактична собівартість опалення квартири №9 за чотири опалювальні періоди складає 0,254 грн./кв.м/міс.*177,7 кв.м*48 міс. = 2166,52 грн. Різниця досягає (0,72*12 + 0,8*36) – 2166,52= 6653,09 – 2166,52 = 4486,57 грн. Враховуючи обмежену вказаним вище розпорядженням КМДА № 1245 норму рентабельності в 12%, різниця підлягає до зменшення на 2166,52*0,12=259,98 грн.
Уточнена ціна позову становить 4486,57-259,98=4226,59 грн.
Після уточнення ціни зустрічного позову представник КП УЖГ у судове засідання не з’являвся, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило, тому згідно ч. 3 ст. 169 ЦПК України позовну заяву КП УЖГ до ...и Л.В. суд залишає без розгляду, а по зустрічному позову ...и Л.В. до КП УЖГ відповідно до ч. 4 ст. 169 та ч. 1 ст. 224 ЦПК України ухвалив провести заочний розгляд справи. Представник позивачки по зустрічному позову проти такого вирішення справи не заперечував.
Вислухавши представника ...и Л.В., дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги по зустрічному позову підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що ...а Л.В. є власником квартири № 9 в будинку № 4 по вул. Боткіна в м. Києві, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 16.06.2000 року серії КВ № 45027, виданим Головним управлінням житлового забезпечення КМДА на підставі наказу від 07 червня 2000 р. № 701-С/КІ. Будинок споруджений на залучені у відповідності до укладених інвестиційних договорів кошти інвесторів, юридичних та фізичних осіб. Всі 48 квартир у цьому будинку належать власникам на підставі отриманих ними свідоцтв про право власності. Частка загальнодержавної чи комунальної власності у балансовій вартості будинку відсутня. Балансоутримувачем будинку з дати введення його в експлуатацію в 2000 році було комунальне підприємство по утриманню житлового господарства колишнього Жовтневого району м. Києва. Після проведення адміністративно-територіальної реформи Жовтневий та Залізничний райони м. Києва на підставі рішення Київради № 121/1555 від 8 листопада 2001 р. були ліквідовані, замість них створений Солом’янський район. Ліквідовані також відповідні комунальні підприємства обох районів та створене Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва, яке згідно з затвердженими Статутом є правонаступником ліквідованих підприємств. Внаслідок зазначених подій балансоутримувачем будинку стало КП УЖГ (ідентифікаційний код 31720192) Солом’янського району. Облік коштів, які нараховувалися мешканцям будинку та сплачувалися ними за комунальні послуги, здійснював структурний підрозділ ДЕЖ-911, а з 28.02.2006 р. по даний час – філія ДЕЖ-911 головного підприємства (відокремлений структурний підрозділ КП УЖГ), яка внесена до ЄДРПОУ під ідентифікаційним кодом 34188870. Вона ж контролює умови виконання договору з АЕК «Київенерго» на теплопостачання будинку та отримує інформацію від КП ГІОЦ про нарахування та сплату мешканцями коштів за житлово-комунальні послуги, для чого створена оперативна контрольна груп (ОКГ) на чолі з керівником.
Оспорювані рахунки від імені неіснуючої організації «ЖЕК 0911» на сплату житлово-комунальних послуг на поточний рахунок ГІОЦ КМДА № 260013019 в ГУ Ощадбанку по м. Києву та області, код отримувача 04013755, а також на поточний рахунок № 2603000018106 в ВАТ КБ «Хрещатик» слід визнати недійсними з наступних підстав.
Розпорядженням КМДА від 15.04.97 р. № 478 встановлений порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги через ГІОЦ КМДА на підставі іншого розпорядження КМДА від 27.01.97 № 80. З того часу розпочалося примусове зарахування коштів населення за житлово-комунальні послуги на поточний рахунок ГІОЦ КМДА з подальшим розподілом отриманих коштів на користь постачальників теплової енергії та ВАТ АК «Київводоканал». У подальшому розпорядженням КМДА від 26.12.2002 р. № 2308 (нині скасованим) на ГІОЦ КМДА був покладений обов’язок також проводити нарахування платежів населенню, виготовленню платіжних документів, ведення баз даних власників квартир та квартиронаймачів тощо. Однак, перші два з перелічених розпоряджень всупереч вимогам ст. 57 Конституції України не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, а тому є нечинними з дати їх прийняття. Також вони не пройшли державну реєстрацію в органах юстиції, а тому відповідно до вимог Указу Президента України «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 р. № 731, не повинні направлятися на виконання. Керівники міністерств та інших органів виконавчої влади несуть персональну відповідальність за недотримання вимог цієї постанови.
Крім того КП УЖГ, як суб\'єкт підприємницької діяльності, незаконно володіло та розпоряджалося даховою котельнею будинку, яка відповідно до ст. 382 ЦК України є об’єктом спільної сумісної власності мешканців, незаконно перебрало на себе права вигодонабувача шляхом нарахування плати за теплопостачання та гаряче водопостачання на користь третьої особи (ГІОЦ КМДА) і отримання доходу від цієї діяльності. Контр-відповідач також незаконно вимагав переказувати кошти па сплату комунальних послуг третій особі – КП ГІОЦ КМДА, з яким у ...и Л.В. немає ніяких правовідносин.
Отже, істотною обставиною, яка повинна враховуватись у правовідносинах між споживачами послуг з теплопостачання та гарячого водопостачання в будинку і виконавцями, є наявність автономної дахової котельні, яка виробляє теплову енергію шляхом спалювання природного газу в двох котлах зарубіжного виробництва, установлених в окремій споруді на даху будинку, яка є невід’ємною частиною будинку. При цьому теплова енергія від зовнішніх централізованих загальноміських теплових мереж не споживається, але крім власників квартир без погодження з ними відпускається також постороннім юридичним особам – власникам пізніше прибудованих офісних приміщень, спорудження яких відбулося за межами інвестиційних договорів і без погодження з співвласниками будинку вже після введення будинку в експлуатацію. До цього слід додати, що 23.02.2004 року за висновком Мін\'юсту України № 1/24 скасована державна реєстрація наказу Держжитлокомунгоспу від 13.12.95 року № 55 "Про затвердження Положення про порядок розрахунків за комунальні послуги між виробниками (постачальниками), виконавцями і споживачами послуг водопостачання та водовідведення і теплопостачання в умовах використання засобів обліку споживання води і теплової енергії в житловому фонді та підвищення економічної зацікавленості споживачів у їх встановленні за власні кошти", як такого, що суперечить постанові Кабміну від 3 липня 1995 року № 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті".
А приймаючи будинок в експлуатацію, контр-відповідач не дотримався вимог постанови Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 р. № 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті", якою заборонено, починаючи з другого півріччя 1995 року, введення в дію житлових будинків без оснащення засобами обліку і приладами регулювання споживання води та теплової енергії. Це привело до порушень прав споживачів на оплату фактичного, а не приписаного обсягу наданих їм послуг з теплопостачання.
Як показав досвід представника контр-позивачки, різниця між витратами на опалення квартири № 18 по вул. Боткіна, 4 згідно з показниками квартирного теплолічильника протягом опалювального сезону 2003-2004 роки порівняно з нарахованими сумами за попередні роки досягає 100 відсотків, що не можна розцінювати інакше, як отримання відповідачем незаконної вигоди та обман усіх споживачів комунальних послуг у будинку. Крім того, в період з 15 квітня 2003 року по 15 жовтня 2003 року котельня взагалі була відключена, витрати на її експлуатацію відсутні, але платежі за теплопостачання відповідачем нараховувались.
Правовий режим майна, що перебуває у спільній власності власників квартир, визначається відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України.
Цивільним Кодексом України, а саме ч. 2 ст. 382 передбачено, що власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належить на праві спільної сумісної власності, зокрема, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири.
Таким чином, споруджена на даху будинку котельня з відповідним обладнанням (котлами, газовим обладнанням, пристроями автоматики, контрольно-вимірювальною апаратурою, насосами тощо) належить на праві спільної сумісної власності власникам квартир та нежитлових приміщень будинку, а не територіальним громадам району чи міста, як це безпідставно вважають деякі представники органів місцевого самоврядування та службові особи створених ними комунальних підприємств.
Відповідно до ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
Всупереч цьому, контр-відповідач та його попередник на протязі з січня 2001 року по даний час порушували майнові права співвласників, розпоряджалися даховою котельнею на власний розсуд, безпідставно нараховували платежі мешканцям будинку на основі тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією для споживачів, підключених до централізованої мережі теплопостачання територіальної громади м. Києва, а не до власного джерела. При цьому співвласники котельні згоди на подібні дії, тобто на право володіння (ст. 398 ЦК України) або користування чужим майном (ст. ст. 401-404 ЦК України), контр-відповідачеві не надавали. Відповідно до ст. ст. 1029-1033 ЦК України балансоутримувач будинку міг виступати лише в ролі управителя майна, в тому числі дахової котельні, але не вигодонабувачем. При цьому ЦК України вимагає укладення договору в письмовій формі між установником управління (власником майна) та управителем. Отже, теплова енергія, яка вироблялась котельнею, не є власністю управителя, а вигода від реалізації теплової енергії не може належати управителю.
Відповідно до ст. 1042 ЦК України управитель має право на плату, встановлену договором, а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв\'язку з управлінням майном. Але підрахунки витрат на управління котельнею відповідач не виконував, а на вимогу споживачів надати інформацію про обсяги виробленої теплової енергії відповів відмовою.
Крім того, ст. 1037 ЦК України передбачає право управителя відчужувати майно, передане в управління, лише за згодою установника управління. Ця вимога законодавства відповідачем свавільно порушена, про що свідчить його лист від 31.12.2003 року № 6933/30.
Порушуючи вимоги цивільного законодавства, контр-відповідач, як управитель чужого майна, на протязі зазначеного періоду безпідставно володів їм та розпоряджався, незаконно за посередництвом ГІОЦ КМДА нараховував платежі за теплову енергію, яка надавалась мешканцям будинку від належної їм дахової котельні, за тарифами, які не можуть використовуватися в даних правовідносинах.
Виправданням для нарахування платежів за теплопостачання та гаряче водопостачання КП УЖГ вважає Договір № 8614008 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.06.2001 року з додатками, укладений з АЕК "Київенерго" відповідно до "Правил користування тепловою енергією", затверджених спільним наказом Міненерго та Держбуду України від 28.10.99 року № 307/262, який не відповідає вимогам законодавства, а його державна реєстрація скасована за висновком Мін\'юсту України № 1/24 від 23.02.2004 року.
Відповідно до статті 57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов\'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Інакше вони є нечинними.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому органом порядку і набирають чинності з моменту їх реєстрації, якщо самими актами не встановлено пізніший термін введення їх у дію.
Указом Президента України № 493/92 від 03 жовтня 1992 року із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 493/98 від 21.05.1998 року, встановлено, що нормативно-правові акти, які видаються міністерствами та іншими органами і які зачіпають права й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації. Нормативно-правові акти міністерств реєструє Міністерство юстиції України. Наказ від 28.10.99 №307/262 Міністерства енергетики України і Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України «Про затвердження Правил користування тепловою енергією», за висновком Міністерства юстиції України від 7 листопада 2002 року № 7/20 "Про скасування рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта", не відповідає "Правилам надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.97 року № 1497. Зокрема, типова форма договору про постачання теплової енергії в гарячій воді не відповідає типовій формі договору, встановленій зазначеною постановою.
Окрім того, Вищий господарський суд України постановою від 03.02.2004 року по справі № 10/181 визначив, що АЕК "Київенерго" постачає теплову енергію та гарячу воду також відповідно до договорів, укладених на підставі "Правил користування електричною та тепловою енергією", затверджених наказом Міністерства енергетики та електрифікації СРСР від 6 грудня 1981 року № 310, які втратили чинність, оскільки суперечать наведеній вище постанові Кабінету Міністрів України.
Таким чином, означені договори не можуть бути підставою для розрахунків за теплопостачання від дахової котельні, яка належить співвласникам будинку.
Головне Київське міське управління у справах захисту прав споживачів у 2002 році провело перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів у ДЕЖ-911 КП УЖГ Солом’янського району м. Києва, про що складений відповідний Акт № 000872 від 22 лютого 2002 року.
Перевіркою встановлено, що будинок по вул. Боткіна, 4 не приєднаний до мережі центрального теплопостачання. Гаряче водопостачання та опалення здійснюється від автономної котельні, яка знаходиться на балансі ДЕЖ-911. Договір про постачання теплової енергії у гарячій воді № 8614008 на будинок по вул. Боткіна, 4 з АК "Київенерго" укладений безпідставно. Правових підстав для проведення нарахувань мешканцям будинку по вул. Боткіна, 4 згідно Договору № 8614008 немає. КП УЖГ не проводило перерахунки з мешканцями будинку по вул. Боткіна, 4 за теплопостачання, що свідчить про порушення вимог п. 8, 9, 36 "Правил надання населенню послуг з водо-, теплопостачання та водовідведення", затверджених постановою КМУ від 30.12.97 року № 1497.
На підставі результатів перевірки та з метою припинення порушень законодавства про захист прав споживачів Головне управління зобов\'язало керівника господарюючого суб’єкта усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі укласти з мешканцями будинку по вул. Боткіна, 4 договори на надання послуг з теплопостачання згідно постанови КМУ № 1497, та провести перерахунки за послуги з теплопостачання. Цей припис до цього часу не виконаний. На даний час постанова КМУ № 1497 не діє, замість неї прийнята постанова КМУ від 21.07.2005 р. № 630 та затверджена нова форма Типового договору, яка відповідає вимогам ЗУ «Про житлово-комунальні послуги».
У вересні 2004 року за участю КП УЖГ сталося відчуження дахової котельні на користь АЕК "Київенерго". При цьому також були порушені вимоги ст. 186 ЦК України щодо правочинів стосовно головних речей та приналежностей до них.
Зокрема, дахова котельня відповідно до Кодексу є приналежністю головної речі – житлового будинку, пов’язана з ним спільним призначенням для обслуговування останнього. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом. В даному випадку приналежність була незаконно відокремлена від основної речі та відчужена на користь третіх осіб.
Викладені вище обставини послужили незаконним виправданням дій контр-відповідача по нарахуванню мешканцям будинку платежів за опалення. Це знаходить підтвердження при порівнянні вартості теплової енергії, яка приходиться на 1 кв. метр опалювальної площі за умови її обліку з застосуванням лічильника тепла, з тими сумами, які були нараховані ...і Л.В. за невідповідними для даного випадку тарифами.
Оцінивши надані докази, суд вважає доведеною вину контр-відповідача по зустрічному позову у нарахуванні мешканцям будинку № 4 по вул. Боткіна в м. Києві платежів за опалення, які перевищують необхідні витрати, отже підлягає стягненню з контр-відповідача по зазначеному позову на користь контр-позивача сума коштів, зайво нарахованих за теплопостачання, яку суд визначає в розмірі 4226,59 гривень.
Суд, враховуючи вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до ст. 19 якого відносини у сфері надання зазначених послуг повинні здійснюватися виключно на договірних засадах, ст. 29 якого вимагає від балансоутримувача будинку, незалежно від того, чи визнаний він виконавцем послуг, чи ні, укладати договори з мешканцями багатоквартирних будинків на надання відповідних послуг, приходить до висновку, що КП УЖГ, як балансоутримувач, має обов’язок виконати вимоги контр-позивача щодо укладення з ним Типових договорів, затверджених постановами КМУ від 12.07.2005 р. № 560 та від 21.07.2005 р. № 630. Цей висновок також підтверджується «Порядком визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, у відповідності до п. 4.2 якого, якщо виконавець послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків не може визначити виконавця послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, він надає ці послуги власними силами. Суд приймає до уваги також постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 25 травня 2006 р. по справі № 2а-1405/06 за адміністративним позовом Кулі В.І. до Київської міської ради. Означеною постановою рішення Київської міської ради від 24 листопада 2005 року № 427/2888 «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг у житловому фонді комунальної власності територіальної громади м. Києва» визнане невідповідним законодавству та скасоване. Зобов’язано КМДА забезпечити дотримання балансоутримувачами житлового фонду м. Києва вимог ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо укладення зі споживачами – мешканцями багатоквартирних будинків Типових договорів про надання житлово-комунальних послуг, затверджених постановами Кабінету Міністрів № 630 від 21.07.2005 та № 560 від 12.07.2005.
Керуючись ст. 57 Конституції України, ст. ст. 186, 382, 369, 398, 401-404, 1029-1033, 1037, 1042 ЦК України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про теплопостачання», ст. ст. 19, 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», постановою Кабінету Міністрів України від 3 липня 1995 р. № 483 "Про впровадження засобів обліку витрачання і приладів регулювання споживання води та теплової енергії в побуті", Указом Президента України № 493/92 від 03 жовтня 1992 року (із змінами, внесеними згідно з Указом Президента України № 493/98 від 21.05.1998 року), «Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, «Порядком визначення виконавця житлово-комунальних послуг у житловому фонді», затвердженим наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 25 квітня 2005 року № 60, розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 р. № 1245 та від 26 грудня 2002 року № 2306, ст. ст. 10, 60, 123-124, 209, 212-215, 218, 224 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ :
Позовну заяву Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва до ...и Людмили Володимирівни залишити без розгляду.
Зустрічний позов ...и Людмили Володимирівни до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва про повернення зайво сплачених коштів за послуги з теплопостачання задовольнити частково.
Визнати рахунки, виставлені ...і Л.В. та іншим мешканцям будинку № 4 по вул. Боткіна за житлово-комунальні послуги протягом періоду з 01 січня 2001 р. по даний час від імені дільниці по експлуатації житла ДЕЖ-911 КП УЖГ Солом’янського району м. Києва на користь Комунального підприємства "Головний інформаційно-обчислювальний центр" (КП ГІОЦ) Київської міської державної адміністрації, недійсними і такими, що не підлягають оплаті.
Зобов’язати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва зменшити нарахування ...і Людмилі Володимирівни за послуги з теплопостачання на суму 4226 грн. 59 копійок за розрахункові опалювальні періоди 2001-2002, 2002-2003, 2003-2004, 2004-2005 років та повідомити її належним чином про здійснені перерахунки.
Зобов’язати Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Солом’янського району м. Києва здійснювати правовідносини у житлово-комунальній сфері з ...ою Л.В. та іншими мешканцями будинку №4 по вул. Боткіна виключно на договірних засадах у відповідності до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" шляхом укладення Типових договорів, затверджених постановами Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630 та від 12.07.2005 р. № 560.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом міста Києва.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано апеляційному суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду міста Києва через Солом’янський районний суд міста Києва протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: Демидовська А.І.
2007-11-10 |
