| | Рейдерська атака на майновий комплекс ТОВ "Тріада" і роль правосуддя в цій історії..Звернення до першого заступника Голови Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Ю.А. Кармазіна.
Депутату Верховної Ради України
Пану Кармазіну Ю.А.
Товариства з обмеженою відповідальністю „Тріада”
м. Київ, вул. І. Кудрі, 22-А
Щодо сприяння рейдерському захопленню майна ТОВ «Тріада» та ігнорування принципу безсторонності судочинства з боку окремих суддів
Шановний Юрію Анатолійовичу !
Змушені звернутися до Вас, в зв’язку обставинами, пов’язаними із захистом права власності ТОВ „Тріада”, яке стало жертвою „чорних рейдерів”.
18 лютого 2009 р. виповнюється 4 роки з того часу, коли майновий комплекс по вул. В.Стуса,35-37 в м. Києві був, фактично, вкрадений у власника – ТОВ «Тріада», з використанням неправосудних рішень судів. За ці довгі роки поневірянь, ТОВ «Тріада» накопичено масу беззаперечних доказів того як судові органи України ігнорують основоположні засади Конституції України і принципи, закріплені в Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо непорушності права власності і права на справедливий судовий розгляд впродовж розумного строку.
В нас немає жодних сумнівів , що ТОВ «Тріада» захистить своє понівечене право власності. Єдине, що хотілося б, щоб відновлення справедливості сталося в межах України. Нажаль, із плином чотирьох років говорити про розумні строки судового розгляду не доводиться. Залишається нагадати про існування міжнародно-правових обов’язків держави забезпечити право на справедливий розгляд справи безстороннім судом і захист права власності.
Коротко про обставини справи.
Згаданий майновий комплекс був створений ( побудований ) ТОВ „Тріада”, у відповідності до умов договору про сумісну діяльність у будівництві, який був укладений в 1993 р. В 1997 році перша черга будівництва була здана в експлуатацію, після чого Товариство отримало свою частку в спільному майні. На підставі документів, що підтверджують часткову участь у будівництві, Головне управління майном Київської міської державної адміністрації видало свідоцтво від 09.08.2000 р. МК № 0110003057 про право власності ТОВ „Тріада” на майновий комплекс по вул. Радгоспній ( нова назва В.Стуса) 35-37 в м. Києві в складі: блок № 7 в частині 1,2,8,9 поверхи адміністративного будинку (Літера А) площею 2200,70 кв. м.
З того часу товариство володіло будівлями і використовувало в своїй господарській діяльності. За вісім років володіння об’єктом нерухомого майна до товариства не надходило будь-яких претензій щодо правомірності володіння. Проте, 18 лютого 2005 року, близько 8-ї години ранку адміністративні приміщення товариства з обмеженою відповідальністю “Тріада” по вул. В.Стуса,35-37 в м. Києві були захоплені групою осіб під прикриттям виконавчого провадження, що було повною несподіванкою для колективу підприємства.
Захоплення готувалося заздалегідь і про його підготовку Товариству, звісно, нічого не було відомо.Так, 26 січня 2005 р. громадянин Золотарьов М.О. ( акціонер і заступник голови правління ВАТ «Алгоритмцентр») звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ТОВ „Тріада” і ВАТ „Алгоритмцентр” про визнання недійсним актів передачі майна і свідоцтва про право власності ТОВ „Тріада”.
26 лютого 2004 року Святошинський районний суд ( суддя Бабич Н.Д.) , без відома і участі представника ТОВ «Тріада» постановив рішення по справі № 2-880/2004, яким задовольнив позовні вимоги, скасував акти прийому-передачі об’єкту і свідоцтво про право власності ТОВ “Тріада”, а право власності визнав за ВАТ „Алгоритмцентр” (відповідачем по справі). Як стало пізніше відомо, поштові повідомлення про вручення повісток, які направлялися Святошинським райсудом по зовсім іншій цивільній справі, в дивний спосіб потрапили в справу, де вирішувалось питання про право власності ТОВ „Тріада” на майновий комплекс.
Дізнавшись про існування вказаного рішення, через рік після його прийняття, ТОВ „Тріада” оскаржило це рішення в апеляційному порядку.
Щоб перешкодити відновленню порушеного права, громадянин Золотарьов М.О., який був позивачем в згаданій справі, вдався до скоєння злочину – намагався знищити матеріали цивільної справи. В зв’язку з цим Золотарьов М.О. притягувався до кримінальної відповідальності.
08.08.2005 р., в той час коли апеляційна скарга ТОВ „Тріада” на рішення Святошинського районного суду була призначена до розгляду на 11.08.05., так званий представник ВАТ „Алгоритмцентр” Скринка М.Й., отримавши справу, ніби то для ознайомлення, викрав її з канцелярії Апеляційного суду м. Києва .
Після відновлення справи , яке було ініційовано ТОВ „Тріада”, апеляційна скарга була розглянута Апеляційним судом м. Києва, який ухвалою від 24 січня 2006 р. скасував зазначене рішення Святошинського районного суду, а справу закрив в зв’язку з непідсудністю судам загальної юрисдикції.
Апеляційний суд Донецької області, в порядку касаційного провадження, розглянув касаційну скаргу Золотарьова М.О. на ухвалу Апеляційного суду м. Києва і постановив ухвалу від 01.10.2007 р., якою касаційну скаргу залишив без задоволення.
За рік ,який минув з моменту прийняття рішення Святошинського районного суду, ВАТ „Алгоритмцентр” передало об’єкт нерухомого майна до статутного фонду новоствореного ТОВ „Трияда”. Після цього останнє інсценувало в господарському суді м. Києва спір, що, ніби то, його засновник - ВАТ „Алгоритмцентр” перешкоджає йому користуватися власністю, хоч насправді нерухомим майном володіло ТОВ „Тріада”, а ВАТ «Алгоритмцентр» жодного відношення до цього майна не мало. Позов був, без будь-яких проблем задоволений суддею Домнічевою І.В. і виданий наказ від 24.01.2005 р. № 2/64 , який і став формальною підставою для захоплення будівель.
Постановою Вищого господарського суду від 24 травня 2005 р. № 2/64 згадане рішення скасоване і зазначено наступне: „ Внаслідок прийняття господарським судом міста Києва рішення № 2/64, скаржник, який не був залучений до розгляду справи, був в примусовому порядку виселений з займаних приміщень без з’ясування правових підстав, на яких він їх займав”.
В червні 2005 р. ПП „Духовність” і ТОВ „Трияда” знову інсценували в господарському суді м. Києва ще один „спір”. З позовної заяви слідувало, що, ніби то, останнє відмовилося продавати ПП. „Духовність” об’єкт на умовах, передбачених попереднім договором.
Господарський суд м. Києва ( суддя Ващенко Т.М.) , не залучивши ТОВ «Тріада» до участі в справі, прийняв рішення від 12.07.2005 р. № 30/79, яким задовольнив позовні вимоги ПП. „Духовність” в повному обсязі, зокрема :визнав дійсним та укладеним договір купівлі-продажу, укладений між ПП. „Духовність і ТОВ „Трияда”, згідно з яким ПП. „Духовність” придбало у власність, а ТОВ „Трияда” продало згаданий об’єкт нерухомості, а також визнав за ПП „Духовність” право власності на вищезазначений майновий комплекс.
Постановою Вищого господарського суду України від 12.10.2006 р. згадане рішення скасоване, а справа направлена на новий розгляд. В постанові, зокрема, зазначено: „Доводи касаційної скарги ТОВ „Тріада” ( м. Київ, вул.. І.Кудрі,22-А, код ЄДРПОУ 14356195) безпосередньо стосуються права власності цього товариства на спірне нерухоме майно, тобто предмета спору, однак до участі у справі скаржник не був залучений”
В серпні 2005 р. ТОВ „Тріада” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про визнання недійсним положень статуту ТОВ „Трияда” щодо передачі в статутний фонд цього товариства майнового комплексу, який належить на праві власності Позивачеві. В рамках цього позову ТОВ „Тріада” мало всі законні підстави і реальну можливість відновити своє порушене право власності на більшу частину майнового комплексу – Блок № 7 (Літера А), яка була зареєстрована на той час в реєстрі нерухомого майна за цим відповідачем.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 31.08.2005 р. № 26/441 було задоволено заяву позивача про забезпечення позову шляхом заборони відповідачеві відчужувати майновий комплекс. Ця ухвала господарського суду була реальною перешкодою порушення прав Позивача.
Проте, ухвалою судової колегії господарського суду м. Києва від 13.12.2005 р. ухвала про забезпечення позову, в дивний спосіб, була скасована. Так, в засіданні господарського суду м. Києва під головування судді Смирнової Л.Г. ( нині суддя Київського апеляційного господарського суду) розглядалося питання про зупинення провадження у справі до вирішення Апеляційним судом м. Києва пов’язаної справи, про яку згадувалось вище. Відповідне рішення про зупинення провадження було оголошене в залі суду. Проте, ознайомишсь через деякий час з ухвалою від 13.12.2005 р. № 256/441, представники ТОВ „Тріада” довідались, що жодних перешкод для рейдерів уже не існує – забезпечення позову скасоване, що було повною несподіванкою, оскільки це питання предметом обговорення в судовому засіданні не було.
В результаті цього особи, які незаконно заволоділи майновим комплексом продовжили свої дії, направлені на порушення права власності ТОВ „Тріада”. Так, після скасування ухвали господарського суду про забезпечення позову було уклало договори купівлі продажу з ПП „Верба-2004”, ПП „Загальне майно” і ПП „ Цивілізація”, за якими було в черговий раз, по частинам, відчужено блок № 7 (літера А) спірного майнового комплексу.
30 березня 2006 р. Господарський суд міста Києва ( Суддя Хілінська В.В. – нове прізвище Сівакова ) знову розглянув без участі представника ТОВ «Тріада» справу № 3/139 і задовольнив позов ПП „Духовність” до ТОВ „Трияда”, ВАТ „Алгоритмцентр”, ТОВ „Тріада” в повному обсязі, зокрема: визнав ПП „Духовність” добросовісним набувачем і визнав за ним право власності на спірний майновий комплекс. Цього разу ТОВ „Тріада” формально було залучено до справи, але суд зробив все, щоб представники товариства не дізналися про розгляд справи.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.06., яка була змінена постановою Вищого господарського суду від 10.08.06., згадане рішення скасовано, а в позові відмовлено.
В процесі розгляду Вищим господарським судом справ № 26/441 і 30/79, представники відповідачів , зловживаючи своїми процесуальними правами, з метою затягування процесу захисту порушеного права власності, неодноразово оскаржували до Верховного суду України ухвали Вищого господарського суду України, які не підлягають оскарженню. Крім того, з метою затягування процесу вони постійно вдаються до за явлення безпідставних відводів суддям.
В жовтні 2006 р. ТОВ „Тріада”, „розчистивши завали із судового непотребу”, нарешті звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про витребування майнового комплексу з чужого незаконного володіння .
Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.10.2006 р. було порушено провадження у справі № 22/197 і, з метою забезпечення позову накладено арешт на спірний майновий комплекс, а також заборонено відповідачам, в будь-який спосіб, розпоряджатися цим майном ( передавати його в оренду, лізинг, здійснювати його добудову, реконструкцію, переобладнання)
Ухвала про забезпечення позову оскаржувалась відповідачами в апеляційному і касаційному порядку.
24 жовтня 2007 р., тобто через рік після порушення провадження у справі, суд нарешті приступив до розгляду по суті питання про витребування майна. Проте, представником ВАТ «Алгоритмцентр» було відразу ж заявлено клопотання про залучення до матеріалів справи рішення господарського суду м. Києва від 10.10.2006 р. № 24/514 ( суддя Смілянець В.В.) , з якого слідувало, що свідоцтво про право власності і акти приймання-передачі майна знову були визнанні недійсними, тепер вже господарським судом. Про існування цього рішення, ТОВ «Тріада», як і всі попередні рази, нічого відомо не було.
До канцелярії господарського суду відразу ж було подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Проте, ознайомитись зі справою так і не вдалося, оскільки рейдери, в той же спосіб, який використовувався в Апеляційному суді м. Києва , підіславши особу з підробленим паспортом,викрали справу із господарського суду. ТОВ «Тріада» була змушена знову ініціювати відновлення викраденого провадження. Справа була відновлена, після чого Вищим господарським судом України була розглянута і задоволена касаційна скарга ТОВ «Тріада» - рішення скасоване, а справа направлена на новий розгляд . ( документи про відновлення справи додаються)
Новий розгляд справи невиправдано затягувався. Кожного разу суд, чомусь, йшов на зустріч представникам ВАТ «Алгоритмцентр», які явно зловживали процесуальними правами, з метою затягування процесу. Так, справа була прийнята до розгляду суддею Балацом С.В. 05.02.2008 р., після чого її розгляд неодноразово відкладався, а 23.04.2008 р. провадження у справі було зупинене в зв’язку з тим, що господарським судом м. Києва була порушена справа № 6/200 за позовом ВАТ «Алгоритмцентр» про визнання недійсним договору про сумісну діяльність, укладеного в 1993 р.
За зверненням ТОВ «Тріада» заступником голови Господарського суду був призначений колегіальний розгляд справ № 24/514-45/61 і 6/200, після чого ці справи були об’єднані в одне провадження .
Лише 21 жовтня 2008 р. через 10 місяців після прийняття справи до нового розгляду, нарешті, була проголошена вступна і резолютивна частина рішення, з якої слідувало, що в позові відмовлено повністю. Рішення здавалось цілком закономірним і виникло враження, що справедливість торжествує.
Проте, йшли дні, тижні і місяці, а мотивованого рішення все не було. Почали виникати сумніви, чи дійсно справедливість восторжествує ?
Лише 10 грудня 2008, майже через два місяці після проголошення короткого рішення, представникам ТОВ «Тріада» вдалося ознайомитись з повним текстом рішення. Ознайомлення з мотивувальною частиною повністю розвіяло ілюзії щодо торжества справедливості. На початку все начеб то вірно. Строк позовної давності пропущено, що є підставою для відмови в позові. Факт пропуску строку позовної давності є настільки очевидним, що проігнорувати його було неможливо. Адже позивач звернувся з позовом про визнання недійсним договору, укладеного 15 років тому !
Проте, декілька речень в кінці мотивувальної частини повністю змінили суть прийнятого рішення. Фактично, замість відмови в позові, в завуальованій формі, позов був задоволений. На думку суду, між сторонами не було досягнуто згоди про всі істотні умови договору про сумісну діяльність, а тому цього договору просто не існує . Немає договору-немає проблеми.
Більше того, за логікою прийнятих у справі рішення і ухвали про припинення провадження, у ТОВ «Тріада» взагалі немає жодних документів, які б підтверджували будь-яке право. Виявляється що акти приймання-передачі майна і свідоцтво про право власності нічого не варті, оскільки правоустановчими документами не являються. Тому провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсними цих документів було припинено судом окремим процесуальним документом-ухвалою від 21.10.2008 р. Про існування цієї ухвали представникам ТОВ «Тріада» стало відомо лише після того, як вона разом з повним текстом рішення надійшла на адресу Товариства.
У відповідності до ст.4-1 ГПК України, яка гарантує принцип змагальності сторін в господарському процесі, «Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами». Керуючись цим принципом, було б цілком логічним, якби в основу рішення про відмову в позові були покладені саме доводи відповідача. А таких доводів було більше ніж достатньо.
Головним із них є те, що ВАТ «Алгоритмцентр», з абсолютно надуманих підстав, звернувся до господарського суду. Ні позовна заява ні наступні пояснення, так званого позивача, не містить жодного посилання на порушені права або законні інтереси, які підлягали б судовому захисту . Вся аргументація позивача полягала в тому, що в спірному майновому комплексі наявна державна частка. Отже, позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням інтересів держави, хоч його ніхто не уповноважував представляти інтереси держави. Натомість про порушення його прав і законних інтересів – жодного слова.
Тому виникає цілком закономірне запитання: які власні права або охоронювані законом інтереси захищало в суді ВАТ «Алгоритмцентр» ? Цілком очевидно, що жодних.
За таких обставин, при об’єктивному розгляді справи, в позові необхідно було відмовити в зв’язку з недоведеністю позивачем порушення його прав чи законних інтересів.
Фактично, інтерес позивача полягав в тому, щоб виправдати рейдерське захоплення майна, яке потім було передано підконтрольним підприємствам. Проте, такий інтерес є явно незаконним і судовому захисту не підлягав.
Відмовляти в позові з підстав пропуску строку позовної давності суд міг лише за наявності матеріально-правових підстав для задоволення позову. Іншими словами, якби права чи законні інтереси позивача дійсно були порушені і це було б підтверджено належними доказами, то лише в такому випадку суд повинен був дослідити причини пропуску строку позовної давності і, за відсутності підстав для поновлення строку, відмовити в позові, мотивуючи пропуском строку позовної давності.
Проте, задача ставилась зовсім інша. Необхідно було в будь-який спосіб поставити під сумнів договір про сумісну діяльність, навіть в такий завуальований, явно тенденційний , спосіб. Хоч ставити під сумнів договірні відносини в ситуації, коли договір не тільки укладений, але і виконаний обома сторонами, що підтверджується цілим рядом двосторонніх документів ( акт приймання-передачі витрат по незавершеному будівництву, акт звірки капіталовкладень, акти приймання-передачі майна), які були складені на виконання цього договору, це ні що інше, як говорити на біле, що воно чорне. Що характерно, що в цьому випадку повністю проігнорована практика Вищого господарського суду України і Верховного Суду України в аналогічних справах.
Систематичне зловживання процесуальними правами, цілий ряд безпідставних відводів суддям, оскарження процесуальних документів, які не підлягають оскарженню і нарешті, викрадення двох справ із судів – скоєння злочинів проти правосуддя.
Виникає цілком закономірне запитання: Що іще мають зробити „рейдери”, щоб наші судді зрозуміли, що це межа, за яку переступати не можна – далі прірва!
Переконливо просимо Вас, шановний Юрію Анатолійовичу, як сприяти об’єктивному розгляду справ щодо захисту права власності ТОВ „Тріада”. Адже звернення до Європейського суду з прав людини не додасть авторитету державі Україна, враховуючи обставини, які викладені вище.
З повагою,
Представники ТОВ «Тріада» Леськов П.І., Павлов І.Г.
====================================================
Коментар на Форумі даного сайту:
1 gro-za - Київ - Ukraine 2009-01-28 16:16:41 1 сек назад
Петре Івановичу, Ваше звернення деякий час побуде тут, а потім я його перешлю в "Нариси", де його буде у подальшому простіше відшукати. Бо Форум постійно поповнюється. А по суті справи - досить дивно все це відбувалося. У моїй практиці вирішення спорів у господарських судах нічого подібного не було. Дрібні порушення траплялися, але на кінцевий результат впливали мало. На даний час, на мою думку, слід докласти максимум зусиль, щоб зберегти від подальшого знищення матеріали усіх судових справ. Виготовити повні копії і засвідчити їх в судах. Відновити втрачені провадження. Якщо велося фіксування судових процесів технічними засобами - витребувати копії інформації з носіїв. А далі діяти. Подавати заяви про скоєні злочини проти правосуддя учасниками цих ганебних подій, у тому числі й на суддів. Звернутися до Президента України з клопотанням звільнити суддів, що заплямували себе, з посади за порушення присяги. У разі їх довічного призначення на посаду - до Верховної Ради з аналогічним клопотанням. І розпочати нові процеси у Господарському суді, якщо є підстави. Я готовий вивчити наявні матеріали і сформулювати більш конкретні пропозиції. Щодо звернення до Кармазіна Ю.А. - не впевнений, що він побажає займатися цією справою, бо має інші інтереси.
2009-01-28 |
