| | АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА на рішення про усунення перешкод у здійсненні права власності.Оскаржується рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 р. у справі № 2-3151/08 за позовом Баязітової М.В. до Єфімової В.М., Фюбі С.С.
Апеляційний суд м. Києва,
Солом’янська площа, 2а, м. Київ
Через:
Святошинський районний суд м. Києва,
вул. Якуба Коласа, 27-А, м. Київ, 03148.
Суддя – Бабич Н.Д. Справа № 2-3151/08
Апелянт - позивач:
Баязітова Марина Володимирівна,
вул. Якуба Коласа, 4-Б, кв. 110, м. Київ, 03148,
інші засоби зв’язку відсутні.
Відповідачі:
1. Єфімова Валентина Миколаївна,
вул. Якуба Коласа, 4-Б, кв. 110, м. Київ, 03148,
інші засоби зв’язку відсутні.
2. Фюбі Світлана Сергіївна,
вул. Декабристів, 12, кв. № 2,
м. Васильків Київської області, 08601,
інші засоби зв’язку невідомі.
Треті особи:
1. Житлово-будівельний кооператив "Обчислювач-11", вул. Якуба Коласа, 4-Б, м. Київ, 03148.
2. Служба у справах дітей Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації
Представник позивача:
Куля Віктор Іванович,
вул. Боткіна, 4, кв. 18, м. Київ, 03055,
тел. 457-40-72, http://gro-za.io.ua
23 грудня 2008 р.
АПЕЛЯЦІЙНА СКАРГА
на рішення про усунення перешкод у здійсненні права спільної часткової власності та відшкодування моральної шкоди
Оскаржується рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 р. у справі № 2-3151/08 за позовом Баязітової Марини Володимирівни до Єфімової Валентини Миколаївни, Фюбі Світлани Сергіївни про усунення перешкод у здійсненні права спільної часткової власності та відшкодування моральної шкоди.
Заява про апеляційне оскарження подана 08.12.2008 р.
Зазначеним рішенням позов задоволено частково. Суд зобов\'язав Єфімову Валентину Миколаївну, яка зареєстрована в м. Києві, вул. Я. Коласа, 4-Б, кв. 110, не чинити перешкоди Баязітовій Марині Володимирівні, яка мешкає в тій же квартирі спільного заселення, та членам її родини у користуванні спільною частковою власністю, а саме квартирою № 110 по вул. Я. Коласа, 4-Б в м. Києві. Стягнути з Єфімової Валентини Миколаївни на користь Баязітової Марини Володимирівни 1000 грн. моральної шкоди та судові витрати па загальну суму 24 грн. 50 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Позивач заперечує проти відмови у задоволенні інших позовних вимог, а саме:
• Зобов\'язати Єфімову Валентину Миколаївну та Фюбі Світлану Сергіївну припинити дії, направлені підготовку та організацію продажу своїх часток у праві спільної власності на квартиру № 110 в будинку № 4-Б по вул. Якуба Коласа, без письмового повідомлення про це Баязітової Марини Володимирівни у порядку, передбаченому частиною 2 ст. 362 ЦК України.
• Зобов\'язати Єфімову Валентину Миколаївну та Фюбі Світлану Сергіївну укласти з Баязітовою Мариною Володимирівною запропонований нею договір про порядок володіння та користування спільним майном, передбачений у ст. 358 ЦК України.
• Стягнути з Єфімової Валентини Миколаївни на користь Баязітової Марини Володимирівни моральну шкоду, нанесену їй систематичними протиправними діями щодо неї самої та членів її сім\'ї, у тому числі малолітніх та неповнолітніх дітей, у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 коп.
Відмовляючи повністю у задоволенні вимог до другого відповідача Фюбі Світлани Сергіївни та частково – до першого відповідача Єфімової Валентини Миколаївни, суд ухвалив необґрунтоване у цій частині рішення, неправильно встановив обставини, які мають значення для справи, неправильно їх оцінив, не застосував відповідні норми матеріального права, зокрема частину 2 ст. 362 ЦК України, а також відступив від норм процесуального права, встановлених ст. ст. 213-216 ЦПК України. Оскаржуване рішення порушує право позивача на захист права власності (ст. 386 ЦК України) та на справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою захисту її оспорюваних інтересів (ст. 1 ЦПК України).
Посилаючись на положення ст. 362 ЦК України, суд не прийняв до уваги частину 2 цієї статті, відповідно до якої продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Відповідач Фюбі С.С., не проживаючи у спірній квартирі, своїми діями демонструвала намір і намагання продати свою частку, в обхід норми, передбаченої ч. 2 ст. 362 цього Кодексу. Суд не дав належної оцінки таким намірам та діям Фюбі С.С., обмежившись посиланням на право Баязітової М.В. пред’явити до суду позов про переведення прав та обов’язків покупця у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі, яке належить іншим співвласникам квартири. У цій частині рішення суду суперечить п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, які передбачають захист цивільних прав та інтересів судом, зокрема такими способами – визнання права, припинення дії, яка порушує право. Замість того, щоб припинити незаконні дії відповідача Фюбі С.С., суд запропонував боротися з їх наслідками, якщо такі будуть, шляхом нового звернення до суду. Отже, в цій частині рішення суду є незаконними і необґрунтованим, не відповідає нормам ст. 213 ЦПК України.
Відповідно до ст. 216 ЦПК України, суд, ухвалюючи рішення проти кількох відповідачів, повинен зазначити, в якій частині рішення стосується кожного з них. Однак, всупереч п. 1 ч. 1 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд не вирішив питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги до відповідача Фюбі С.С. припинити учинення перешкод позивачу Баязітовій М.В. у користуванні спільним майном – квартирою спільного заселення.
Фактично, керуючись даним рішенням, Фюбі С.С. отримала виправдання для продовження своїх дій у подальшому, а саме на порушення прав і законних інтересів Баязітової М.В. та її трьох неповнолітніх дітей у той же спосіб, а саме ухилятися від солідарної сплати за житлово-комунальні послуги, намагатися продати свою частку у спільній власності в обхід діючого законодавства, приводити сторонніх осіб у квартиру без погодження з іншим співвласником та у її відсутності, лякати таким способом дітей у відсутності їх батьків.
Рішення суду також не відповідає п. 3 ч. 215 ЦПК України, оскільки в ньому не зазначено, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду, а якщо були, то ким.
Крім того, відмовляючи у задоволенні вимоги Баязітової М.В. про зобов’язання відповідачів укласти з нею запропонований договір про порядок володіння та користування спільним майном, передбачений ст. 358 ЦК України, суд неправомірно визнав її безпідставною. При цьому посилання суду на ст. 364 ЦК України взагалі не стосується заявленої вимоги, оскільки зазначена стаття встановлює право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У даному випадку суд не застосував норму, встановлену ч. 2 ст. 15 ЦК України, яка передбачає право кожної особи на захист свого інтересу, який не суперечить засадам цивільного законодавства. А відмова від прав звернення до суду за захистом згідно з ч. 3 ст. 3 ЦК України є недійсною. Суд також не зробив висновків відповідно до змісту ч. 1 ст. 358, на яку він посилається в ухваленому рішенні: право спільної часткової власності здійснюється за їхньою згодою. А якщо відповідачі не погоджуються встановити порядок володіння та користування спільним майном, то спір повинен вирішити суд.
Більше того, рішення в цій частині взагалі внутрішньо суперечливе. З одного боку, судом встановлено, що між сторонами не досягнуто згоди про порядок володіння та користування спільним майном, а договір, запропонований позивачкою, відповідачами не підписаний. З іншого боку, у рішенні безпідставно зазначено, що Баязітова М.В. не зверталася до суду з заявою про визначення порядку користування спільною частковою власністю, хоч по суті це є предметом та підставою для позову та змістом однієї з вимог.
Позивачка також незадоволена суттєвим зменшенням розміру відшкодування моральної шкоди, завданої їй діями відповідачкою Єфімовою В.М., які виразилися в спричиненні тілесних ушкоджень, відвідування квартири сторонніми особами, вчинення сварок та бійок, спричинення моральних та душевних страждань. Визнавши ці обставини, і перевіривши їх доказами, суд не дав їм належної оцінки, а сума моральної шкоди у розмірі 1000 грн. замість 10 000 грн., не відповідає вимогам розумності і справедливості, яким повинен був керуватися суд відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦПК України.
Суд також при розподілі судових витрат не врахував витрати, понесені позивачкою на публікацію двох оголошень у газеті «Урядовий кур’єр» про виклик відповідачів у судові засідання, загалом на суму 613,50 грн., що суперечить ч. 4 ст. 215 ЦК України. Витрати підтверджені банківськими квитанціями, доданими до цієї скарги.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 309 ЦПК України,
прошу:
Змінити рішення Святошинського районного суду м. Києва від 04 грудня 2008 р. у справі № 2-3151/08 за позовом Баязітової Марини Володимирівни до Єфімової Валентини Миколаївни, Фюбі Світлани Сергіївни про усунення перешкод у здійсненні права спільної часткової власності та відшкодування моральної шкоди, та задовольнити позовні вимоги Баязітової М.В у повному обсязі, стягнути солідарно з обох відповідачів судові витрати на публікацію оголошення в газеті про виклик у судове засідання на суму 613,50 грн., та додатково визначені судовим рішенням у розмірі 24 грн. 50 коп.
Додатки:
1. Квитанції про сплату державного мита та витрат на ІТЗ розгляду скарги у Апеляційному суді.
2. Квитанції про оплату оголошень в газеті «Урядовий кур’єр» (4 шт.) на суму 613,50 грн.
3. Копії цієї скарги для відповідачів та третіх осіб – 4 примірники.
Позивач - Баязітова М.В.
=================================================
P.S. Апеляційний розгляд скарги двічі відкладався у зв\'язку з неявкою відповідачів і відсутності даних про місце їх фактичного перебування. Чергове судове засідання призначене на 03 березня 2009 р., про що опубліковане повідомлення в газеті "Урядовий кур\'єр". Тепер справа може бути розглянута у відсутності відповідачів.
2009-03-03 |
