1000 x 750, 79 кБ
Кіоск з пивом на території КПІ.
1000 x 750, 77 кБ
Служба безпеки КПІ (не СБУ).
| ПОЗОВНА ЗАЯВА про скасування наказу про відрахування з вищого навчального закладу - НТУУ "КПІЦій історії вже три роки. Однак вона не втратила актуальності. Вчені мужі перетворили КПІ в бурсу. Постанова суду у наступному нарисі http://io.ua/s74208.
Солом’янський районний суд м. Києва,
вул. Шутова, 1, м. Київ, 03113
Суддя – Трубніков А.В.
Адміністративна справа № 2-а-50-1/06
Позивач:
Левченко Дмитро Анатолійович,
вул. Янгеля, 7, гуртожиток КПІ, м. Київ, 03056
Представник позивача:
Куля Віктор Іванович, вул. Боткіна, 4, кв. 18,
м. Київ, 03055
Відповідач:
Ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Згуровський Михайло Захарович,
проспект Перемоги, 37, м. Київ, 03056,
тел. 241-76-76, 241-86-38, 274-59-32
06 березня 2006 р.
Після усунення недоліків:
05 квітня 2006 р.
Уточнена ПОЗОВНА ЗАЯВА
про скасування наказу про відрахування з вищого навчального закладу
Ця позовна заява подається після внесення уточнень в первісну позовну заяву від 06 березня 2006 р. з урахуванням вимог судді Трубнікова А.В., викладених в ухвалі від 15 березня 2006 р. У цій ухвалі зазначено, щ позовна заява за формою та змістом не в повному обсязі відповідає вимогам ст. 106 КАС України, оскільки позовна заява не підписана позивачем або його представником із зазначенням дати її підписання. Для виправлення недоліків наданий строк до 10.04.2006 р.
Уточнений варіант позовної заяви підготовлений представником позивача і ним же підписаний 05.04.2006 р.
Зміст позовних вимог:
1. Визнати Наказ № 408-с від 07.02.2006 р. суб’єкта владних повноважень – ректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Згуровського Михайла Захаровича про відрахування з НТУУ «КПІ» та виселення з гуртожитку студента 5-го курсу гр. ПМ-12 Левченка Дмитра Анатолійовича невідповідним законодавству у сфері публічно-правових відносин.
2. Скасувати невідповідний законодавству Наказ № 408-с від 07.02.2006 р. ректора Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Згуровського Михайла Захаровича про відрахування з НТУУ «КПІ» та виселення з гуртожитку студента 5-го курсу гр. ПМ-12 Левченка Дмитра Анатолійовича.
Виклад обставин, якими представник позивача обґрунтовує свої вимоги:
07 лютого 2006 р. ректор Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» Згуровський Михайло Захарович підписав Наказ № 408-с про відрахування Левченка Д.А. з 5-го курсу НТУУ «КПІ» за порушення Правил внутрішнього розпорядку в університеті та про виселення його з гуртожитку у двотижневий термін.
На протязі трьох тижнів Левченко Д.А. намагався довести керівництву НТУУ «КПІ» невідповідність оскаржуваного Наказу вимогам законодавства та просив скасувати означений наказ, як помилковий. Проте його усні та письмові звернення залишилися марними.
Вимога визнати оскаржуваний Наказ невідповідним законодавству ґрунтується на тому, що відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про вищу освіту» особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути відраховані з вищого навчального закладу за власним бажанням, за невиконання навчального плану, за порушення умов контракту, в інших випадках, передбачених законами.
Підстава, на якій ректор НТУУ вирішив відрахувати позивача з університету, законами не передбачена. Крім того, позивач не порушував Правил внутрішнього розпорядку в університеті.
Але якби позивач навіть допустив вказане порушення, то відповідно до п. 40 цих Правил, до осіб, які навчаються в НТУУ «КПІ», можуть бути застосовані заходи громадського впливу – зауваження, або один із заходів дисциплінарного стягнення: догана, відрахування. А в частині 4 ст. 41 Правил встановлено, що відрахування можливе за згодою профспілкового комітету студентів НТУУ «КПІ» внаслідок грубого порушення цими Правилами норм поведінки, а саме, за появу на заняттях у навчальному корпусі, бібліотеці, гуртожитку в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння, вчинення злочину, встановленого обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, вчинення адміністративного проступку, встановленого постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративних стягнень, що набрала законної сили, вчинення іншого правопорушення або аморального вчинку, несумісного з продовженням навчання у студентському колективі, повторне протягом року порушення цих Правил після накладання дисциплінарного стягнення у вигляді догани. Жодної з цих підстав не було.
Крім того, згоди профспілкового комітету студентів на відрахування Левченка Д.А. ректор не отримав. Замість цього він обмежився витягом з протоколу № 13 розширеного засідання комісії з профілактики правопорушень серед студентів та аспірантів університету, яка, посилаючись на рапорт Служби Безпеки університету № 164/01.06 від 24.01.2006 р., встановила невідомо на підставі яких повноважень та яким чином порушення Правил у виді неадекватної поведінки в стані алкогольного сп’яніння невідомо, де саме.
Представник позивача вважає, що при зазначених обставинах ректор діяв з перевищенням повноважень, наданих йому Законом України «Про вищу освіту». Адже Правила внутрішнього розпорядку не відносяться до актів цивільного законодавства, а тим більше – до Законів України. Крім того, комісія з профілактики не є профспілковим комітетом. Факт алкогольного сп’яніння встановлювався чомусь не правоохоронним органом, до компетенції якого належить проведення розслідувань у подібних випадках, а ніким не уповноваженою Службою Безпеки університету, по суті незаконним формуванням, яке перебрало на себе функції правоохоронних, слідчих органів, та ще й медичних установ, які мають право проводити експертизу на сп’яніння. Саме ця служба встановлювала ступінь алкогольного сп’яніння позивача під час розслідування інциденту, який стався поза межами адміністративного, навчального приміщення, чи гуртожитку.
Приводом для відрахування Левченка Д.А. з університету стала суперечка на подвір’ї, яка відбулася між ним та невідомою йому до того часу особою старшого віку, яка, як потім виявилося, є проректором, відповідальним за Службу Безпеки. Після складання чергового екзамену група студентів, у тому числі і позивач, вийшли з аудиторії на подвір’я, купили в кіоску на території, де розташовані корпуси університету, по пляшці пива, та вирішили обговорити подробиці складання екзамену. Як завжди водиться, одні студенти вважали, що отримані ними оцінки були занижені, інші вважали їх справедливими. На жаль, при цьому вживалася ненормативна лексика, яку у теперішні часи нерідко можна почути навіть по радіо чи по телебаченню. Проректор, який проходив мимо, зробив студентам зауваження з цього приводу. Левченко Д.А. не стримався і нечемно йому відповів, в чому потім розкаявся. Але при цьому інших проявів неадекватної поведінки з його боку не було, що можуть підтвердити інші студенти – свідки інциденту. Як і не було алкогольного сп’яніння, оскільки напої, які вживали студенти, вільно продаються всім бажаючим не тільки на території, але і в учбових корпусах університету. Дислокація торгових кіосків на земельній ділянці та в учбових корпусах КПІ ректору відома.
Позивач усвідомлює, що його вчинок можна розцінювати, як приниження гідності старшої людини за віком, яка можливо мала моральне право робити зауваження громадянам у зв\'язку з шумною поведінкою на подвір\'ї університету. Але і в такому випадку закон передбачає інші способи захисту гідності, наприклад, шляхом звернення до суду, або до правоохоронних органів. Проте шанований позивачем проректор разом з ректором вирішили помститися, причому з перевищенням повноважень, внаслідок чого і був виданий оскаржуваний наказ.
Представник позивача також вважає, що своїми діями ректор університету завдав непомірно великої шкоди не тільки Левченку Д.А., як людині, неадекватно відреагувавши на незначний по суті інцидент за межами учбового корпусу, але й спричинив значну матеріальну шкоду державі, яка навчала позивача за бюджетні кошти майже п’ять років, а тепер виявляється, що він непотрібен, не може виконати свій обов’язок відпрацювати за обраним фахом принаймі 3 роки на користь держави. До того ж позивач раніше отримав диплом бакалавра та на відмінно захистив дипломну роботу.
На підставі викладеного вище, представник позивача звертається до адміністративного суду з наступним проханням:
1. Задовольнити позовні вимоги Левченка Д.А. у повному обсязі шляхом прийняття судового рішення у формі відповідної постанови. Допустити негайне виконання постанови.
2. Постановити ухвалу про забезпечення адміністративного позову у відповідності до ст. 117 КАС України шляхом зупинення дії наказу ректора НТУУ «КПІ» про відрахування Левченка Д.А. з університету та виселення з гуртожитку, оскільки інакше для відновлення його права закінчити навчання в університеті необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
3. Звільнити позивача від сплати судових витрат та витрат на інформаційне забезпечення, як пільговика, на підставі ч. 18 ст. 4 Декрету КМУ «Про державне мито», поклавши ці витрати на відповідача.
4. Викликати у судове засідання для дачі пояснень особисто ректора університету, як суб’єкта владних повноважень, чиї дії оскаржуються.
Перелік документів, що приєднуються до позовної заяви:
1. Довіреність представнику.
2. Витяг з Наказу № 408-с від 07.02.2006 р.
3. Витяг з протоколу № 13 комісії з профілактики правопорушень від 31.01.2006 р.
4. Характеристика, надана куратором групи ПМ-12 доцентом Литвиненком П.Л.
5. Звернення помічника Народного депутата України Вінського Й.В. – Оприченка Олександра Юрійовича (посвідчення № 417/32) до проректора університету Варламова Г.Б.
6. Клопотання студентів НТУУ «КПІ» Піонтковської О.Ю., Шульги Р.С., Овсієнко О.О. та ін. (всього 53 особи) від 02.02.2006 р. до проректора університету Варламова Г.Б.
7. Посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи (Категорія 4) серії В-П № 091267.
8. Витяг з Закону України «Про вищу освіту» (стаття 45).
Примітка:
До цієї заяви додається копія для відповідача з приєднаними документами на 8 аркушах.
Представник позивача Левченка Д.А. – Куля В.І.
2009-04-14 |
