До Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
03110, м. Київ, вул. Механізаторів, 9
кандидата на посаду судді вперше
Руденка Володимира Борисовича
З А Я В А
Я перебуваю у резерві кандидатів на посаду судді вперше.
Беручи участь у першому доборі кандидатів у 2011 році, проходячи тести та іспити, я сподівався, що мій досвід правника, судового адвоката, дасть мені можливість втілювати щоденно ідеали справедливості та верховенства права на посаді судді.
Я вважав, що після численних відомих фактів винесення неправосудних рішень та особливо після справи "судді-колядника" Зварича судова система досягла дна у своєму падінні, але має відштовхнутись та розпочати своє відродження.
Я вірив у свою конкурентоспроможність, а надію реалізувати свою мрію вбачав у задекларованих принципово нових підходах до формування суддівського корпусу.
Але проведення вже першого добору кандидатів показало, що всі заяви можновладців та очільників ВККСУ про "судову реформу" є пустими деклараціями та профанацією.
Прикладам "протягування" в судді родичів та "потрібних осіб" шляхом непрозорого підрахунку балів під час першого добору були присвячені багато публікацій, які ВККСУ намагалось спростувати.
Особисто мене переконало у нечесності проведення того добору наступне. Посада судді господарського суду м. Києва дісталась колишньому помічникові керівника ВККСУ. Може, дійсно гідна особа, стільки балів на кваліфікаційному іспиті набрав, значить, є глибокі знання права та процесу – думав я. Але коли під час розгляду звичайної справи цей вже суддя виявив елементарне незнання інституту позовної давності, ба більше, послався у своєму рішенні на неіснуючі докази – мені стало зрозуміло, що не його "знання" були запорукою отримання посади судді.
Звичайно, вказане неправосудне рішення було скасоване. Але чи ефективним було б моє звернення щодо факту ухвалення неправосудного рішення до ВККСУ в силу вищенаведених обставин?
Як показує практика, такі звернення взагалі є бездієвими, оскільки дуже зручно не карати недолугих суддів за порушення присяги, а відсилати постраждалі сторони до вищих інстанцій.
Наприклад, якщо колишній суддя Окружного адміністративного суду Баранов не відкриває Кодекс адміністративного судочинства України та не відслідковує внесені зміни (звернення до ВККСУ ТОВ "Реалтон") – це не проблема, його рішення "підправить" трійка колег з апеляційної інстанції, чи не правда?
Якщо суддя Дарницького районного суду Куренков кілька місяців не розглядає та не оформляє рішення з пенсійної справи (для якої встановлено скорочене провадження), – це також невелике лихо (звернення до ВККСУ Тарана В.П.); максимум, на що він заслуговує за регулярні дисциплінарні провадження, це чергові догани, і ніякого порушення присяги тут немає, чи не правда? І це тільки деякі приклади з особистої практики.
На жаль, подальші події мене взагалі переконали у тому, що від своєї мети та мрії – утверджувати справедливість через чесне правосуддя – доведеться відмовитись.
Як тут не відмовитись, якщо на вакантні посади київських судів замість оголошення добору ВККСУ масово почала переводити вихідців з малої батьківщини "вождя". Хай керівництво ВККСУ зізнається собі – це там найкращі в Україні юридичні вищі навчальні заклади? чи може, найскладніші справи там розглядаються? чи може, цей регіон став прикладом за якістю правосуддя?
Ні, просто прийшов час блискавичних столичних кар'єр – відкрились широкі можливості, наприклад, перестрибнути з найглухішого Петровського районного суду м. Донецька до Шевченківського районного суду м. Києва, а потім – до господарського суду м. Києва, і все це в межах п'ятирічного терміну!
Як тут не відмовитись, якщо сьогодні тільки лінивий не називає суддів "повіями влади", що позбавляють депутатських повноважень, засуджують політичних опонентів діючої влади, а умисне жорстоке вбивство перекваліфіковують на хуліганство! І це судді найвищих судів в системі!
І після цього ВККСУ просторікує про незалежність судової системи?
Незважаючи на останні кричущі приклади, відзначу, що як судовий адвокат я зустрічаю чесних та професійних суддів, які своїми діями та рішеннями переконують мене у необхідності та можливості сприяти утвердженню справедливості на тому місці, на якому я зараз знаходжусь.
Резюмуючи вищевикладене, вимушений зізнатись, насамперед, самому собі – я не хочу ставати частиною сьогоднішньої судової системи, оскільки я не вірю у здатність нинішньої влади та ВККСУ розбудовувати систему як професійну, незалежну, самодостатню гілку влади.
Сьогоднішнє судочинство в Україні має мало спільного з тими засадами, що зазначені у статті 129 Конституції України. Це підтверджується величезною кількістю рішень Європейського Суду з прав людини, винесених проти України, в яких віддзеркалена вся прогнилість нинішнього державного устрою та його спрямованість проти людини.
З огляду на вищезазначене, я прошу виключити мене з резерву кандидатів на посаду судді вперше.
25 березня 2013 року В.Б.Руденко
Детальніше
http://blogs.pravda.com.ua/authors/svirko/51c1e17b977d8/
