справа ось у чому ...
25 липня 2006, боржником був оформлений кредит у Закарпатському регіональному управлінні АТ "Родовід Банк" на автомобіль марки "ВАЗ 21140 1.5і" сірого кольору, кузов № ------------------ 2006 року випуску.
Боржник не в змозі був виконувати свої зобов'язання узятті перед банком і банк почав його реалізацію шляхом пошуку покупця.
9 червня 2008 автомобіль був реалізований мені, гроші в сумі 7100 американських доларів було внесено мною в касу банку. Про купівлю автомобіля я домовлявся безпосередньо з працівниками банку, у обов'язки яких входить робота з проблемною заборгованістю і які можуть підтвердити мої слова, а з боржником зустрівся вперше у натаріуса, при оформленні документів. Після оформлення всіх документів у натаріуса банк видав мені документ, яким дозволяється зняти автомобіль з обліку (вих. № 290 від 09.06.2008) техпаспорт на автомобіль, генеральне доручення, а також у присутності нотаріуса і працівників банку, боржник надав мені разписку.
Через деякий час (з 09.06.2008 - 12.02.2010 р), автомобіль був у моєму разпоряджені, і я його не переоформив на себе, користуючись тільки довіренністю.
У зв'язку із залишком непогашених грошей за кредитом, банк подав в суд, на боржника. 18.06.2009 року Подільський районний суд м. Києва видав судовий наказ (вих. № 2н-343 від 18.06.2009) про стягнення на користь АТ "Родовід Банк" з боржника залишку непогашення грошей, з відсотками у сумі 26488 грн. 26.10.2009 року міський відділ державної виконавчоі служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції виносить постанову про накладення арешту на все майно боржника.
26 квітня 2010, я звернувся до суду на виконавчу службу, де прошу суд, визнати за мною право володіння на даний автомобіль, та виключили його з арешт, а також для забезпечення позову, недопущення його реалізації належного мені майна прошу прийняти ухвалу про призупинення реалізації даного автомобіля. 30.05.2010 року, було перше засідання суду, де виконавча служба почала стверджувати те, що моя позовна заява є незаконна, необгрунтована і неправильного застосування норм матеріального права та невідповідність висновки позивача дійснім обсставінам справи. Виконавча служба силаеться на те, що я за законом не є власником даного автомобіля. а також на ст. 3,4,5,6,11,14,18,24,50,52,55,57,58,70 Закону України "Про виконавче впровадження", п.3 ст.208 ст. ст. 316,317,319,328,330,639,665,1000,1003 цивільного кодексу України.
Порадьте мені, Чи можу я посилаючись на закон, визнано за собою право володіння на автомобіль?
