Технічне фіксування судового процесу не потребує додаткової оплати з боку учасників, включаючи і виготовлення копії компакт-диску. Інформаційне забезпечення якраз це і передбачає, а крім того - поштові витрати, канцелярські витрати, безкоштовне виготовлення остаточних рішень чи ухвал. Однак, не визначено чітко, хто повинен забезпечувати учасників дисками для копіювання. У Шевченківському райсуді Києва ці диски принципово надавалися мені розпорядником, причому безконтрольно і безкоштовно. У інших судах вимагають, аби диски для копій надавали зацікавлені особи. Але, з огляду незначної вартості чистих компакт-дисків, це не так важливо. Єдине, на що слід би звернути увагу - на певний ризик пошкодження апаратури у випадку неякісного диску, наданого зацікавленою особою. Проте, ця небезпека наразі скоріш гіпотетична, ніж реальна.
Факт неякісного фіксування або знищення фонограми посвідчує секретар (складає акт), але жодних юридичних наслідків у такому випадку процесуальним законом не передбачено. Погано!
Вілмовити у забезпеченні фіксування суд або суддя не мають права. У гіршому випадку можуть зволікати, посилаючись на технічні причини, тобто переносити судові засідання на інші дати.
Але ця практика має закінчитися з січня 2008 року, коли фіксування стане обов\\\'язковим незалежно від бажання сторін.
А от від роздрукування фонограм суди відхрещуються, як чорт від ладану. Хоч і плата за цю послугу є додатковою і не маленькою - по 5 грн. за кожен аркуш. Я у справі проти Черновецького власноручно протягом одного дня роздрукував розшифровку фонограми обсягом 16 аркушів. Тобто суд на цьому міг би заробляти щодня по 80 грн., або не менше 2000 грн. щомісяця на одного технічного працівника. Не так уже й мало з огляду на низьку зарплату працівників апарату суду.
Але у нашій державі нікому не хочеться працювати!
