'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: КАГС: Київенерго до ЖБК "Здоров'я" щодо призначення платежів через КП ГІОЦ  (Прочитано 3334 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

     
Цитувати
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   23.12.2010                                                                                           № 37/799-7/381

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:               

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -Гаркавенко С.В. – представник за дов. №Д07/2010/06/03-1 від 03.06.2010р.;

 від відповідача -Бойков О.С. – представник за дов. б/н від 08.12.2009р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2010

 у справі № 37/799-7/381 (  .....)

 за позовом                               Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

 до                                                   Житлово-будівельний кооператив "Здоров"я"

 третя особа позивача               

 третя особа відповідача             

 про                                                   стягнення 95 978,87 грн.

ВСТАНОВИВ :

 Акціонерна енергопостачальна компанія “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (далі – позивач) у листопаді 2009 року звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу “Здоров’я” (далі - відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача 78771,02 грн. основного боргу, 14434,84 грн. інфляційних, 2773,01 грн. 3% річних, 959,79 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Рішенням господарського суду міста Києва від 28.04.2010 р. позов задоволено частково стягнуто з відповідача на користь позивача 78771,02 грн. основного боргу, 13920,51 грн. інфляційних, 2773,01 грн. 3%річних, а в решті позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010 р. рішення Господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.08.2010 р. скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2010р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.06.2010р., справу було передано на новий розгляд суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2010р. справу прийнято до свого провадження суддею Якименко М.М. з присвоєнням номеру 37/799-7/381.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. у справі №37/799-7/381 в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. у справі №37/799-7/381 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, а зроблені висновки є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, апелянт зазначив, що платежі які надходили через КП “ГІОЦ” повинні були зараховуватись в погашення заборгованості за попередній опалювальний період, а не в погашення заборгованості за угодою про реструктуризацію.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2010р. у справі № 37/799-7/381 апеляційна скарга прийнята до розгляду та порушено апеляційне провадження.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 21.12.2010р. відповідач   заперечував проти доводів апеляційної скарги Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. по справі № 37/799-7/381 без змін, а апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”  - без задоволення.

          21.12.2010р. в судовому засіданні Київського апеляційного господарського суду була оголошена перерва на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. підлягає скасуванню, а апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” – частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами наданими суду першої інстанції.

          Як правильно встановлено судом першої інстанції, та підтверджується матеріалами справи 20.10.1999 р. між позивачем (постачальник)  та відповідачем (споживач) було укладено договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №510310 (далі – договір).

11.10.2004 р. між сторонами була укладена угода про реструктуризацію заборгованості по договору №510310 на постачання теплової енергії у гарячій воді за №579-04 (далі – угода), за умовами якої відповідач (боржник) визнав та підтвердив свою заборгованість перед позивачем (кредитор) за договором в сумі 108688,66 грн. станом на 01.09.2004 р.

Відповідно до п. 3 угоди та додатку №1 до цієї угоди боржник зобов‘язався сплатити зазначену вище суму протягом 10.2004 –09.2009, по 1 811,48 грн. щомісячно.

Згідно п. 4. угоди боржник разом з сплатою суми, яка зазначена вище, зобов’язується оплачувати поточне споживання згідно з договором на постачання теплової енергії у гарячій воді.

При проведені сплати заборгованості боржник зобов‘язується посилатися в реквізитах “призначення платежу” платіжного документа на цю угоду. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані кредитором кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) – на виконання цієї угоди (п. 5 угоди).   

16.03.2006р. відповідач (замовник) уклав із Комунальним підприємством “Головний інформаційно-обчислювальний центр” (виконавець) (далі КП “ГІОЦ”) договір на виконання робіт №1400, предметом якого відповідно до п. 1.1 є  зобов’язання замовника доручити та оплатити, а виконавця прийняти на себе виконання робіт по розщепленню та перерахуванню комунальних платежів населення. Розщеплення платежів населення здійснюється виконавцем згідно наданих Замовником дислокацій будинків та відомостей про реквізити підприємств-постачальників комунальних послуг.     

          Так, матеріали справи містять платіжні доручення №132 від 13.12.2004 року на суму 3 000,00грн. було виконано 13.12.2004 року, платіжне доручення №33 від 03.03.2005 року на суму 5 000,00грн. виконано 03.03.2005 року, платіжне доручення №59 від 29.06.2005 року на суму 4 000,00грн. виконано 29.06.2005 року, платіжне доручення №104 від 21.10.2005 року на суму 3 000,00грн. виконано 21.10.2005 року, платіжне доручення №144 від 29.11.2005 року на суму 1 000,00грн. виконано 29.11.2005 року, платіжне доручення №23 від 10.03.2006 року на суму 3 000,00грн. виконано 10.03.2006 року, платіжне доручення №52 від 02.06.2006 року на суму 2 000,00грн. виконано 02.06.2006 року, проте Київський апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням суду першої інстанції, що відповідач змінив призначення платежу і дані платіжні доручення повинні бути зараховані в погашення боргу за угодою про реструктуризацію, з огляду на наступне.

Так, у грудні 2009 року, після порушення провадження судом першої інстанції у даній справі, відповідач подав до банківської установи платіжні доручення № 52 від 09.12.2009 р., № 144 від 09.12.2009 р., № 23 від 09.12.2009 р., № 104 від 09.12.2009 р., № 59 від 09.12.2009 р., № 132 від 09.12.2009 р., якими змінив призначення раніше виконаних платежів.

Проте,  КМФ АКБ “Укрсоцбанк” листом  №10.2/09-14725 від 08.04.2010р. повідомив відповідача, що такі питання відповідно до п. 33.2 ст. 33 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” мають вирішуватись між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, без участі банків.

Відповідач 08.12.2009р. листом № 190 повідомив позивача про зміну призначення платежу у платіжних дорученнях № 132, № 33, № 59, № 104, № 144, №  23 та № 52.

Проте це не можна розцінювати як доказ узгодження між сторонами питання перезарахування грошових коштів, сплачених відповідачем, за іншим призначенням, оскільки він є одностороннім виявом волі відповідача.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, останній відмовився перезарахувати сплачені платіжними дорученнями № 132, № 33, № 59, № 104, № 144, №  23 та № 52 грошові кошти в рахунок погашення боргу за угодою № 579-04 від 11.10.2004 р., оскільки це призвело б до плутанини в бухгалтерських документах, до необхідності внесення змін до звітної податкової документації, НКРЕ тощо.

          Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 22.4 ст. 22 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” (далі – закону) при  використанні  розрахункового документа ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття банком платника розрахункового документа на виконання.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.   

Відповідно до п. 30.4 ст. 30 зазначеного Закону переказ вважається  завершеним  з  моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

В подальшому всі зміни по призначенню платежу здійснюються у встановленому законодавством порядку, за взаємним погодженням.

Пунктом 1.30 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлено, що платіжне   доручення  -  розрахунковий  документ,  який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

В силу Інструкції “Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті” платіжне доручення  оформляється  платником  за  формою, наведеною в додатку 2 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит “Призначення  платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Доказів внесення змін щодо призначення платежу у встановленому порядку ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції подано не було.   

Крім того, Київський апеляційний господарський суд відзначає, що перезарахування  грошових коштів сплачених платіжними дорученнями № 132, № 33, № 59, № 104, № 144, №  23 та № 52 в рахунок погашення боргу за угодою № 579-04 від 11.10.2004 р., призведе до виникнення дебіторської заборгованості у відповідача, яка залишиться за строком позовної давності. При цьому жодними додатковими угодами між сторонами питання перезарахування цих коштів врегульовано не було.

Крім того, Київський апеляційний господарський суд не приймає як належний висновок господарського суду міста Києва, що позивачем не були враховані переплати на погашення боргу за угодою станом на  01.06.2006 р.; 01.09.2006 р.; 01.10.2006 р.; 01.04.2007  р.; 01.06.2007 р.; 01.07.2007 р.; 01.08.2007 р.; 01.09.2007 р.; 01.10.2007 р.; 01.11.2007 року; 01.04.2008 р.; 01.05.2008 р.; 01.06.2008 р.;  01.07.2008  р.; 01.08.2008 р.; 01.09.2008 р.; 01.10.2008 р.; 01.04.2009 р.;  01.05.2009 р.; 01.06.2009 р.; 01.07.2009 р.; 01.08.2009 р.; 01.09.2009 р. (т. 1, а.с. 83-93), якими зобов'язання за угодою виконані в повному обсязі, з огляду на наступне.

          Так, вищезазначені кошти сплачувались відповідачем через КП “ГІОЦ” і зараховувалися позивачем відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, яка затверджена постановою Національного банку України від 21.01.2004р. №22 та зареєстрована Міністерством юстиції України 29.03.2004р. за №377/8976 (далі – Інструкція) та внутрішнім положенням позивача про порядок відображення коштів, які надходять від споживачів теплової та електричної енергії від 24.06.2005р. (далі - Положення).

          Відповідно до п. 3.8 Інструкції реквізит "призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

         Згідно п. 1.3 Положення при перерахуванні коштів за електричну та теплову енергію платіжним дорученням споживач (юридична особа) в реквізиті призначення платежу” повинен надати повну інформацію, а саме: за що здійснено платіж, період споживання, підстава для сплати (номер, дата договору, рахунка, рішення (наказу, постанови, ухвали суду, мирової угоди).

          Якщо у призначенні платежу споживача зазначено неповну інформацію про платіж (не зазначено період споживання енергії, за який здійснено оплату; відсутні посилання на рахунок-фактуру про сплату боргу, акт звіряння тощо), кошти зараховуються як оплата найдавнішого боргу, в тому числі такого строк позовної давності якого сплинув на момент здійснення такого платежу (п. 2.5 Положення).

          Відповідно до п.п.1.1,  1.2 договору № 1400 укладеного з КП “ГІОЦ” розщеплення платежів населення здійснюється КП “ГІОЦ” згідно наданих відповідачем дислокації будинків та відомостей про реквізити підприємств-постачальників комунальних послуг. Розщеплення платежів виконується згідно нарахувань, наданих відповідачем.

          Тобто, саме на відповідача покладається обов’язок визначати “призначення платежу” коштів, які надходять від населення. Однак жодних оплат з призначенням платежу щодо погашення боргу за угодою про реструктуризацію заборгованості, на рахунок позивача  не надходило.

З огляду на викладене, Київський апеляційний господарський суд погоджується з твердженням апелянта, що оскільки кошти які надходили від КП “ГІОЦ” не мали чіткого призначення платежу та були сплачені у більшому розмірі ніж нарахування – зараховувалися як погашення заборгованості за попередній опалювальний період, а не як погашення заборгованості за угодою про реструктуризацію.

З огляду на викладене та як вбачається з матеріалів справи, відповідач за період з вересня 2004 р. до вересня 2009 р. зобов’язаний був сплатити позивачу за угодою № 579-04 грошові кошти в сумі 108688,66 грн., проте сплатив лише 29917,64 грн. в результаті чого у відповідача за угодою № 579-04 виникла заборгованість в сумі 78771,02 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на викладене та враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 78 771,02 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань за спірною угодою про реструктуризацію, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині сплати основної заборгованості у розмірі  78 771,02 грн. підлягають задоволенню.

          Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

Так, для всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове – зобов’язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно (аналогічна правова позиція викладена в ч. 1 п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005р. № 01-8/344 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені в доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році”).

          Враховуючи вищевикладене, Київський апеляційний господарський суд, здійснивши розрахунок суми 3% річних та  інфляційних, дійшов висновку, що  3% річних підлягають стягненню в повному обсязі в сумі 2773,01 грн., а інфляційні (з урахуванням помилки допущеної позивачем при розрахунку інфляційних) в частині 13920,51 грн.

          Таким чином, згідно п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. по даній справі підлягає скасуванню з підстав неповного з’ясування обставин справи, в порядку п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” – частковому задоволенню.

          Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.     

          Таким чином, судові витрати покладаються за розгляд справи в першій інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а судові витрати за подання апеляційної скарги – також покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог у зв’язку з частковим її задоволенням.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103 -105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд  –

  ПОСТАНОВИВ:

           1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” задовольнити частково.

2.  Рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2010р. у справі  № 37/799-7/381 скасувати та прийняти нове рішення, яким -

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Здоров’я” (б-р Русанівський, 2, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 21616685) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 78 771 (сімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 02 коп. основного боргу, 13 920 (тринадцять тисяч дев’ятсот двадцять) грн. 51 коп. інфляційної складової боргу, 2 773 (дві тисячі сімсот сімдесят три) грн. 01 коп. річних процентів, 954 (дев’ятсот п’ятдесят чотири) грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу “Здоров’я” (б-р Русанівський, 2, м. Київ, 02154, код ЄДРПОУ 21616685) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 78 771 (сімдесят вісім тисяч сімсот сімдесят одну)  477 (чотириста сімдесят сім гривен) грн. 32 коп. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги.

4.   Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

5.   Матеріали справи № 37/799-7/381 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

  Головуючий суддя                                                                       

   Судді                                                                                           

http://reyestr.court.gov.ua/Review/13063466

   
Записаний

ВАВАНчик

  • Гість

Самое время выгонять ГИВЦ нафиг!
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email