Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

06 лютого 2012 року № 2а-85/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів

головуючого судді О.М.Чудак,

суддів Л.О.Маруліної, О.В.Пісоцької,

за участю секретаря судового засідання І.В.Старець,

представника позивача Комісара С.П.,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи Абасової К.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Кабінет Міністрів України, до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання правового акта таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили в окремій його частині,

 встановив:

 20 грудня 2011 року Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (ПАТ «Київенерго», Товариство) звернулося в суд з позовом до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (МРРБЖКГ України, Міністерство) про визнання абзаців 3 та 6 пункту 6.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом МРРБЖКГ України від 27 червня 2008 року №190 (Правила користування системами централізованого водопостачання) такими, що не відповідають правовому акту вищої юридичної сили, а саме Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (КМ України) від 01 червня 2011 року №869 (Порядок формування тарифів).

Зазначили, що відповідно до розпорядження Київської міської державної адміністрації насосні станції, які встановлені в окремо розміщених центральних теплових пунктах та мають загальний або окремий електроводооблік, передані у володіння та користування Акціонерній енергопостачальній компанії «Київенерго»(АЕК «Київенерго») з відшкодуванням їй витрат на експлуатацію цих насосних станцій згідно з чинним законодавством.

Згідно з договором від 01 липня 2005 року АЕК «Київенерго»Відкритому акціонерному товариству «Акціонерна компанія «Київводоканал»»(ВАТ «АК «Київводоканал») надає послуги з підвищення тиску холодної води, вартість яких врахована в діючому тарифі на централізоване водопостачання та водовідведення по усім споживачам м. Києва і у розмірі 3,3% ВАТ «АК «Київводоканал»сплачується їм, що і відповідає абзацам 3, 6 пункту 6.1 Правил користування.

Однак, Порядком формування тарифів від 01 червня 2011 року, витрати з підкачування холодної води віднесено до складових тарифу на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Посилаючись на те, що подвійна оплата споживачем однієї послуги у складі різних тарифів є неприпустимою та чинним законодавством не передбачена, - просили вказані абзаци пункту 6.1 Правил користування системами централізованого водопостачання привести у відповідність до акта вищої юридичної сили.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2012 року відкрито провадження і адміністративна справа призначена до розгляду.

Ухвалою суду від 25 січня 2012 року враховуючи, що предметом дослідження у справі є невідповідність окремих положень Правил користування системами централізованого водопостачання Порядку формування тарифів, затвердженого постановою КМ України, за клопотання представника позивача залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача КМ України.

На виконання вимог частини третьої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року №2747-ІV (КАС України) та згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 січня 2012 року МРРБЖКГ України в Офіційному віснику України від 23 січня 2012 року №4 здійснено оголошення про розгляд даної справи, про що надано копію витягу із Офіційного віснику України. Проте жодних заяв від заінтересованих осіб до суду не надходило.

Відтак, в судовому засіданні представник позивача заступник керівника юридичного департаменту ПАТ «Київенерго»ОСОБА_1 (довіреність від 21.04.2011 №Д07/2011/04/21-11) вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві й надані у справу докази.

Представник відповідача МРРБЖКГ України ОСОБА_2 (довіреність від 22.11.2011 №7/8-15843) про задоволення позову заперечив, надавши письмові пояснення. Усно зазначив, що Правила користування системами централізованого водопостачання прийняті відповідно до процедури, наявні усі підтверджуючі документи на проведення експертизи та викладені в них положення стосуються іншої сфери регулювання, ніж Порядок формування тарифів.

Представник третьої особи КМ України провідний спеціаліст відділу представництва інтересів КМ України в судах України Управління представництва інтересів держави в судах України Департаменту судової роботи ОСОБА_3 (довіреність від 30.12.2011 №9.1-22/1143) також висловилась про відсутність підстав для задоволення позову в усних поясненнях приєднавшись до позиції МРРБЖКГ України.

Суд заслухав пояснення представника позивача, заперечення представників відповідача та третьої особи дослідив матеріали справи та надав їм юридичну оцінку.

Зокрема, судом встановлено, що відповідно до Статуту АЕК «Київенерго»одним із видів діяльності підприємства є виробництво, транспортування, передача, розподіл, транспортування та постачання електричної та теплової енергії на основі відповідних ліцензій.

Між Київською міською державною адміністрацією та АЕК «Київенерго»укладено угоду від 27 вересня 2001 року щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва. Предметом даної угоди було передання майна комунальної власності територіальної громади м. Києва та обєктів незавершеного будівництва в управління АЕК «Київенерго»та подальшу експлуатацію ними такого майна.

Відповідно до пункту 1.2 розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про новозбудовані насосні станції підкачки холодної води»від 11 січня 2006 року №11 насосні станції, які встановлені в окремо розміщених центральних теплових пунктах та мають загальний або окремий електроводооблік, безоплатно приймаються до комунальної власності територіальної громади міста Києва та передаються у володіння та користування АЕК «Київенерго»з відшкодуванням їй витрат на експлуатацію цих насосних станцій згідно з чинним законодавством.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14 квітня 2010 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22 червня 2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 12 жовтня 2010 року у справі №11/471 зобовязано АЕК «Київенерго»прийняти у володіння та користування насосну станцію, розташовану по вул. Сосницькій, 19 у м. Києві.

01 липня 2005 року між ВАТ «АК «Київводоканал»»(Замовник) та АЕК «Київенерго»(Виконавець) укладено договори про надання послуг з підвищення тиску холодної води №1, №661. Так, пунктами 1.1, 2.1, 2.2 договорів передбачено, що Виконавець приймає на себе зобовязання з надання послуг Замовнику з підвищення тику холодної води водопідкачуючими пристроями згідно з переліками, погодженими обома сторонами, а Замовник зобовязується приймати та оплатити послуги згідно з умовами даного договору. Вартість послуг за цим договором з підвищення тиску холодної води врахована в діючому тарифі на централізоване водопостачання та водовідведення по усім споживачам м. Києва і становить 3,3% від вартості цих послуг включно з ПДВ із розрахунку із розрахунку на місяць згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 28 серпня 2002 року №1680. Вартість послуг за договором Замовний сплачує Виконавцю у розмірі 3,3% від коштів, надійшли на рахунок Замовника від усіх споживачів м. Києва за послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до вказаних договорів до матеріалів справи долучено кошториси вартості послуг на експлуатацію підвищувальних насосних станцій холодної води в теплових пунктах філіалом «Теплові розподільчі мережі Київенерго»від 28 грудня 2007 року та філіалом «Житлотеплоенерго Київенерго»від 29 грудня 2007 року.

Тобто, у своїй діяльності позивач користується Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27 червня 2008 року.

01 червня 2011 року постановою КМ України затверджений Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Вважаючи, що після цього Правила користування системами централізованого водопостачання не відповідають Порядку формування тарифів, ПАТ «Київенерго»спочатку двічі зверталося до Міністерства із запитами про надання публічної інформації від 09 листопада 2011 року №Д07/9842 та від 28 листопада 2011 року №Д07/10516 і лише в подальшому не отримавши від Міністерства задовільної для них інформації, в межах передбаченого частиною другою статті 99 КАС України строку, звернулося до суду.

Суд, визначаючись щодо заявлених вимог, виходить з того, що відповідно до пункту 6.1 Правил користування системами централізованого водопостачання, насосне облітання для підкачування холодної води та регулятори тиску, встановлені в котельнях, ТП і прибудовах до них, які перебувають на балансі юридичних осіб, експлуатуються ними відповідно до умов договорів, укладених з виробником. При цьому, виробник відшкодовує теплопостачальним організаціям витрати на експлуатацію насосних агрегатів.

Згідно пункту 1.2 Правил користування системами централізованого водопостачання виробником послуг централізованого водопостачання та водовідведення є субєкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Тобто, Правила користування системами централізованого водопостачання передбачають відшкодування витрат на експлуатацію насосних агрегатів з теплопостачальних організацій, які встановлені в котельнях, ТП і прибудованих до них, при встановленні насосного обладнання для підкачування холодної води та регуляторів тиску.

Відповідно ж до пункту 26 Порядку формування тарифів від 01 червня 2011 року №869, як і попередніми порядками, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №560 та від 20 травня 2009 року №529, передбачено, що витрати на освітлення місць загального користування, підвалів, підкачування води включаються до складу тарифу на комунальну послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкової території. Тобто, Порядком формування тарифів не регулюється питання надання послуг з підвищення тиску холодної води, і вирішено питання виключно освітлення місць підкачування води, а не витрати на обслуговування насосного обладнання з підвищення тиску.

Порядком формування тарифів врегульовано тарифоутворення виключно на утримання будинків, споруд, їх внутрішньобудинкового обладнання та утримання прибудинкових територій, однак ним не регулюється питання обслуговування об'єктів централізованого теплопостачання та централізованого питного водопостачання.

Водночас Порядком формування тарифів передбачено, що тариф на послуги з утримання житлових будинків і прибудинкових територій визначається із розрахунку витрат на утримання будинку, прибудинкової території та інженерного обладнання будинку, а теплові пункти, в яких надається послуга з підвищення тиску холодної води не належать до будинкового інженерного обладнання, не розміщені на прибудинкових територіях і є окремим об'єктом системи централізованого теплопостачання, від якого надається послуга з підвищення тиску холодної води не окремому будинку, а групі об'єктів, серед яких, крім житлових будинків, також є значна кількість нежитлових споруд (школи, дитячі садки, нежитлові, адміністративні будівлі, у т.ч. будівлі судів та усі інші об'єкти), до яких також холодна вода подається виробником послуги з централізованого водопостачання.

З огляду на викладене, до тарифів на утримання будинків, споруд та прибудинкових територій витрати на підкачування води у центральних теплових пунктах включатися не можуть, оскільки центральні теплові пункти - це теплові пункти, до якого приєднані системи теплоспоживання двох і більше будівель (наказ Мінпаливенерго від 14.02.2007 №71 «Про затвердження Правил технічної експлуатації теплових установок і мереж»). Центральні теплові пункти перебувають в управлінні теплопостачальних підприємств (у т.ч. ПАТ «Київенерго»), оскільки зазвичай обслуговують разом із житловими будинками і дитячі садки, лікарні, школи та багато інших об'єктів.

Витрати на підкачування холодної води у центральних теплових пунктах відповідно до пункту 22 Порядку формування тарифів мають включатися до планової собівартості послуг з централізованого постачання холодної води як витрати на оплату послуг спеціалізованих підприємств, необхідних для забезпечення централізованого водопостачання та водовідведення відповідно до проектно-технічної документації.

Визначення технічних умов для виготовлення проектно-технічної документації з підключення до комунальних систем водопостачання (у тому числі і встановлення насосів для підвищення тиску холодної води) та її погодження здійснюється виробниками послуг з централізованого водопостачання, а не балансоутримувачами житлових будинків (п. 6 Правил користування системами централізованого водопостачання).

Отже, оскільки Порядком формування тарифів регулюється питання виключно утримання будинків, споруд їх внутрішньобудинкового обладнання та утримання прибудинкових територій, і його дія не розповсюджується на об'єкти централізованого питного водопостачання, правила користування якими встановлені оскаржуваним актом, у такому разі відсутнє протиріччя між цими актами.

Крім того, в межах розгляду даної справи та дослідження поставлених сторонами питань судом на підставі дослідження наданих доказів встановлено застосування позивачем пункту 6.1 Правил користування системами централізованого водопостачання, а відтак, наявність підстав для звернення Товариства з позовом до адміністративного суду в порядку статей 2, 6 КАС України, якими передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, а завданням адміністративного судочинства, в свою чергу, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Крім того, судом на підставі частини першої статті 72 КАС України, якою визначено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, - використані і обставини, встановленні постановою Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №2а-12540/09/2670 за позовом АЕК «Київенерго»до МРРБЖКГ України, за участю ряду третіх осіб без самостійних вимог на стороні і позивача, і відповідача, - про визнання нечинними і скасування пункту 1.7, абзацу першого пункту 3.13 Правил користування системами централізованого водопостачання. Зокрема, щодо дотримання процедури прийняття, затвердження Правил користування системами централізованого водопостачання.

Долучені до матеріалів справи лист Міністерства юстиції України від 17 вересня 2008 року №5872-0-26-08-33 щодо надання МПЖКГ України висновку, лист від 25 червня 2008 року №04-8536/27, лист від 08 липня 2008 року №8/13-231 та рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 11 вересня 2008 року №701 про погодження проекту регуляторного акта.

Також, судом враховано, що відповідно до Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №395/2011, Міністерство здійснює державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, а також інших органів, акти яких відповідно до законодавства підлягають державній реєстрації.

Відповідно до пункту 17 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМ України від 28 грудня 1992 року №731 рішення про державну реєстрацію нормативно-правового акта може бути скасовано у звязку з виявленням порушень або недотримання вимоги пункту 16 цього Положення органом, що видав нормативно-правовий акт. Відсутність скасування державної реєстрації наказу МПЖКГ України від 27 червня 2008 року №190 додатково свідчить про відповідність його нормам чинного законодавства, у тому числі пункту 22 Порядку формування тарифів.

При цьому, суд вважає за необхідне ще раз зазначити, що жоден із розглядуваних у даному рішенні актів не прийнятий відповідно чи на виконання іншого, оскільки, як встановлено судом, вони регулюють різні правовідносини.

Відповідно до статей 11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно із статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Представник відповідача в судовому засіданні обґрунтував та довів безпідставність вимог ПАТ «Київенерго», що в свою чергу виключає необхідність суду здійснити захист прав позивача.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, а також за відсутності витрат позивача, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статями 50, 71, 79, 86, 94, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

постановив:

 в задоволенні адміністративного позову Публічного акціонерного товариства «Київенерго», третя особа на стороні позивача без самостійних вимог Кабінет Міністрів України, до Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання правового акта таким, що не відповідає акту вищої юридичної сили в окремій його частині, - відмовити повністю.

Відповідно до частин першої, третьої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини другої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

 Головуючий суддя О.М.Чудак

 Судді Л.О. Маруліна

О.В.Пісоцька

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22118751