ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 квітня 2011 р.
№ 41/389
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Дерепи В.І. (доповідача),
Суддів :
Грека Б.М.,
Капацин Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
на рішення
Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-8"
від 6 грудня 2010 року господарського суду м.Києва
та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року
у справі
№41/389
за позовом
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
до
Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-8"
про
та за зустрічним позовом
стягнення 179497,28 грн.,
про стягнення безпідставно набутих грошових кошів,
за участю представників сторін:
позивача
Цой Г.М.
відповідача
Кіщук Т.В.
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2010 року позивач звернувся до господарського суду м.Києва з позовом до відповідача про стягнення 179497,28 грн. заборгованості, у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором №1630555 від 01.05.1999 року на постачання теплової енергії в гарячій воді.
17 вересня 2010 року відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою про стягнення з позивача 440368,73 грн. безпідставно набутих грошових коштів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 6 грудня 2010 року (суддя Спичак О.М.) первісний позов задоволений частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 105986,20 грн. основного боргу, 10718,77 грн. інфляційних, 5576,51 грн. 3 % річних, 9052,91 грн. пені, судові витрати. В іншій частині первісних позовних вимог відмовлено. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року вказане рішення суду залишене без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, скаржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення про відмову АЕК "Київенерго" в позові, задовольнивши зустрічний позов Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-8".
Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, 1 травня 1999 року між сторонами у справі було укладено договір №1630555 на постачання теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого позивач зобов’язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання – протягом року, а абонент зобов’язується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в розмірі та строк передбачені умовами укладеного договору та Додатків до договору.
Згідно ч. 6 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до вимог ст. 20 Закону України “Про теплопостачання” тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як встановлено господарськими судами попередніх судових інстанцій, на виконання умов укладеного договору протягом періоду з 1 лютого 2009 року по 1 серпня 2010 року позивач поставив відповідачу теплову енергію на загальну суму 591033,91 грн., за яку відповідач не розрахувався.
Враховуючи той факт, що відповідач прострочив виконання зобов’язання по оплаті теплової енергії за укладеним договором, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, стягнув з відповідача на користь позивача суму основного боргу, інфляційні складової боргу, 3% річних та пеню.
Проте, з вказаними висновками господарських судів попередніх судових інстанцій погодитись не можна, враховуючи наступне.
Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій з’ясували, що вартість поставленої позивачем відповідачу в спірний період теплової енергії позивач за основним позовом визначив на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №96 від 30 січня 2009 року, №520 від 29.04.2009 року, №981 від 31.08.2009 року.
Згідно з Постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 15 грудня 2009 року по Адміністративній справі №2а-57/09 зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були визнані недійсними з дати прийняття та скасовані як такі, що не відповідають законодавству (т.1 а.с.188).
Приймаючі оскаржувані судові рішення, господарські суди попередніх судових інстанцій не звернули уваги та не врахували той факт, що у сторін відсутній обов’язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж позивачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує відповідача робити те, що не передбачено законодавством.
За таких обставин, при прийнятті рішення місцевий господарський суд прийшов до помилкового висновку про те, що нарахування плати за теплову енергію, спожиту відповідачем протягом лютого 2009 року - серпня 2010 року років повинно здійснюватись за тарифами, встановленими згідно розпоряджень Київської міської державної адміністрації №96 від 30 січня 2009 року, №520 від 29.04.2009 року, №981 від 31.08.2009 року.
Апеляційний господарський суд, залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, зазначене не врахував та належної правової оцінки встановленим обставинам справи не дав.
Враховуючи викладене, оскаржувані рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційної інстанції, як прийнятті з порушенням та неправильним застосуванням норм права, підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.
При новому розгляді справи господарським судам слід врахувати вищевказане і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 ГПК України, Вищий господарський суд України,
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-8" задовольнити частково.
Рішення господарського суду м.Києва від 6 грудня 2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2011 року скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду м.Києва в іншому складі суду.
Головуючий, суддя Дерепа В.І.
Судді Грек Б.М.
Капацин Н.В.
ПС: упоминается 2а-57/09 дело Кули.