'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВСУ: судова практика щодо перерахунків за ЖКП  (Прочитано 10780 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
 
24 вересня 2008  року                                           м. Київ

              Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:
              Головуючого - Яреми А.Г.,
              Суддів:              Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
                                         Охрімчук Л.І.,   Сеніна Ю.Л.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Уманського комунального підприємства виробничо-житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 1 (далі - Уманське КП ВЖРЕУ № 1) до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних послуг та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Уманського КП ВЖРЕУ №1 про захист прав споживача,

в с т а н о в и л а :

 

              У липні 2007 року Уманське КП ВЖРЕУ № 1 звернулося до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що підприємство обслуговує будинок, в якому знаходиться квартира відповідачів, й надає їм житлово-комунальні послуги, однак ОСОБА_1 та                          ОСОБА_2 належним чином не оплачують такі послуги.

              Позивач просив стягнути заборгованість по оплаті послуг в сумі 1474 грн. 70 коп.

              ОСОБА_1 пред'явив зустрічний позов, просив зменшити розмір квартирної плати за період з липня 2004 року по липень 2007 року, внести зміни до договору про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території й визначити послуги, які фактично надає Уманське КП ВЖРЕУ № 1, стягнути компенсацію за перевищення нормативних термінів проведення аварійно-відновлювальних робіт, посилаючись на те, що 28 жовтня 2004 року він уклав із Уманським КП ВЖРЕУ № 1 договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території, згідно додатку № 1 до договору підприємство взяло на себе обов'язок надавати житлово-комунальні послуги 16 видів, однак Уманське КП ВЖРЕУ № 1 деякі з необхідних послуг не надає, деякі з них надає неналежним чином та несвоєчасно, жильці будинку й він у тому числі неодноразово повідомляли про це, однак підприємство на претензії не реагує, відповідні перерахунки за послуги, яких не надавало, не проводить.

              Рішенням Уманського міськрайонного суду від 25 жовтня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2008 року, позов Уманського КП ВЖРЕУ № 1 задоволено, в задоволенні зустрічного позову відмовлено.

              У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

              Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

              Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири           АДРЕСА_1, зазначений будинок обслуговує Уманське                          КП ВЖРЕУ № 1. 

              Задовольняючи позов Уманського КП ВЖРЕУ № 1 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив із того, що ОСОБА_1 не надав доказів на підтвердження своїх вимог, відповідачі зобов'язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, однак такого свого обов'язку не виконували, у зв'язку з чим за період з 2004 року по 2007 року утворилась заборгованість в сумі 1474 грн. 70 коп.

              Також суд послався на те, що роботи по утриманню будинку та прибудинкової території власники квартир у будинку не можуть виконувати самостійно й безумовно користуються послугами Уманського КП ВЖРЕУ № 1, яке їх проводить в межах наявних коштів, а якщо підприємство й не має можливості виконувати роботи вчасно, то у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг споживачами.

              Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

              Відповідно до статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:                          1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

              Статтями 20, 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

              Заперечуючи проти позову Уманського КП ВЖРЕУ № 1 та в обґрунтування зустрічного позову, ОСОБА_1 посилався на те, що 28 жовтня 2004 року він уклав з Уманським КП ВЖРЕУ № 1 договір про надання житлово-комунальних послуг з додатком № 1 до нього, згідно якого підприємство зобов'язалося надавати послуги згідно переліку робіт, усього за 16 пунктами, при цьому підприємство з усіх видів передбачених додатком до договору послуг значну кількість не надає взагалі (дератизація та дезинсекція під'їзду, обслуговування димовентиляційних каналів, прибирання підвалу й технічних поверхів під'їзду № 5, поточний ремонт під'їзду № 5 та даху, підготовка до зимового періоду), а ті, які надаються - неякісні й невчасні, зокрема тепло- та водопостачання, крім того, Уманське            КП ВЖРЕУ № 1 нараховує плату за утримання спортивних та дитячих майданчиків, хоча таких майданчиків біля будинку взагалі немає, до того ж з серпня 2004 року його квартира відключена від мережі центрального теплопостачання, однак Уманське КП ВЖРЕУ № 1 на заяви з цього приводу не реагує й до тепер проводить нарахування коштів за такі послуги. 

              Також ОСОБА_1 зазначав, що в зв'язку з неналежним виконанням Уманським КП ВЖРЕУ № 1 своїх обов'язків за договором, власники квартир у будинку були змушені за власні кошти проводити відповідні роботи чи оплачувати їх проведення, зокрема він особисто обслуговує та замовляє перевірку технічного стану вентиляційних каналів у квартирі, ремонт під'їзду № 5 було проведено самостійно і за власний рахунок мешканцями квартир №№ 61-70, ремонт даху під'їзду № 5 також проведено власником квартири № 70, однак їх неодноразові звернення до Уманського КП ВЖРЕУ № 1 щодо зарахування вартості ремонту до квартирної плати залишаються без задоволення.

              Суд, установивши той факт, що Уманське КП ВЖРЕУ № 1 надає житлово-комунальні послуги не у повному обсязі, оцінки такому факту не дав, у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України на зазначені вимоги закону уваги не звернув, пояснень ОСОБА_1 належним чином не перевірив, зміст укладеного між сторонами договору від 28 жовтня 2004 року з додатком до нього не проаналізував, не встановив і не зазначив у рішенні обсягу та видів житлово-комунальних послуг, які фактично надавались Уманським КП ВЖРЕУ № 1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договору, чи були вони якісними та вчасними, чи відповідали умовам договору, суд не дав оцінки і поясненням              ОСОБА_1 щодо відмови Уманського КП ВЖРЕУ № 1 провести перерахунок квартирної плати в зв'язку з проведення ремонту в під'їзді за рахунок мешканців квартир, не з'ясував чи мали місце зазначені обставини і безпідставно послався на те, що Уманське              КП ВЖРЕУ № 1 може не вчасно виконувати роботи у зв'язку з несвоєчасною оплатою послуг споживачами.

              Крім того, не перевірив суд і розрахунків вартості послуг та суми заборгованості за період з 2004 року по 2007 рік з урахуванням пояснень ОСОБА_1, у тому числі щодо відключення його квартири від мережі теплопостачання ще в серпні 2004 року, щодо відсутності на прибудинковій території будинку спортивних та дитячих майданчиків. 

              Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303,           315 ЦПК України у достатній мірі не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.   

              За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених                   частиною 2 статті 338 ЦПК України.

              Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

              Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

              Рішення Уманського міськрайонного суду від 25 жовтня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 22 січня 2008 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.         

              Ухвала оскарженню не підлягає.

                      Головуючий -                                                                 А.Г.Ярема
                       Судді:                                                                               Є.Ф.Левченко
                                                                                                                Л.М.Лихута
                                                                                                               Л.І.Охрімчук
                                                                                                               Ю.Л.Сенін


http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2408663
 

 
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
       Р І Ш Е Н Н Я             

       ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

        19 травня 2010 року                                                                   м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:


головуючого      
Патрюка М.В.,

суддів:    
Берднік І.С.,
Мазурка В.А.,
Перепічая В.С.,
Прокопчука Ю.В.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві, комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві про зобов’язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди за касаційною скаргою комунального підприємства Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського у м. Києві на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2007 року,

                    в с т а н о в и л а:

У червні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Управління житлового господарства» Оболонського району у м. Києві (далі – КП УЖГ Оболонського району у м. Києві), третя особа  - житлово-експлуатаційна контора № 511 (далі - ЖЕК № 511), про захист прав споживачів, зобов’язання усунути недоліки елементу жилого будинку (сміттєпроводу) та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що вона є власником трикімнатної АДРЕСА_1 на підставі договору про дольову участь у забудові житлового будинку, укладеного 13 листопада 2001 року нею з МЖК «Оболонь», та проживає в цій квартирі разом з неповнолітньою донькою.

З 2003 року у будинку, який обладнано сміттєпроводом, сміттєпровід було закрито працівниками ЖЕКу № 511.

Посилаючись на протиправність таких дій працівників ЖЕКу № 511 та їх небажання відремонтувати закритий сміттєпровід, позивачка просила зобов’язати відповідача вжити заходів щодо проведення ремонту сміттєпроводу та зробити перерахунок оплати за неспожиті послуги користування сміттєпроводом з дня заблокування, стягнути з відповідача 10 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

У зв’язку з реорганізацією КП УЖГ Оболонського району у м. Києві та створення його правонаступника - комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві (далі – КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві), створенням на базі ЖЕКів № № 507-511, 515 комунального підприємства «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві (далі – КП «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві) на підставі рішення Оболонської районної у м. Києві ради від 17 лютого 2005  року № 27/2 «Про реформування житлового господарства Оболонського району у м. Києві» позивачка уточнила свої вимоги.

Просила зобов’язати КП «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві відремонтувати сміттєпровід, зобов’язати КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві  зробити перерахунок оплати за неспожиті послуги користування сміттєпроводом з дня його заблокування та стягнути з КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2007 року, позов задоволено частково. Зобов’язано КП «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві привести у робочий стан сміттєпровід у АДРЕСА_1, стягнуто з КП «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві 100 грн. на відшкодування моральної шкоди, зобов’язано КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві зробити перерахунок оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка була нарахована на АДРЕСА_1 за період з 28 листопада 2002 року по 30 листопада 2006 року, виключивши оплату за надання послуг з дератизації.

У касаційній скарзі КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві, посилаючись на порушення судом норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог до КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 13 листопада 2001 року між ОСОБА_1 та закритим акціонерним товариством «Молодіжний житловий кооператив «Оболонь» було укладено договір про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1

На підставі цього договору 28 листопада 2002 року позивачка отримала свідоцтво про право власності на АДРЕСА_1, де з того часу проживає разом з неповнолітньою донькою.

Сміттєпровід  в будинку заблоковано на прохання власників квартир.

Зобов’язавши КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві зробити перерахунок оплати послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території, яка була нарахована на АДРЕСА_1 за період з 28 листопада 2002 року по 30 листопада 2006 року, виключивши оплату за надання послуг з дератизації; суд виходив з того, що з листопада 2002 року послуги з дератизації ні ЖЕКом №  511, ні КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві позивачці як власнику та мешканцю зазначеної квартири не надавались, але оплата за надання цих  послуг безпідставно була нарахована в складі оплати за вивіз сміття без їх розмежування.

Проте погодитись з таким висновком суду не можна.

Згідно із ст. ст. 7, 14, 32 Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» від 24 червня 2004 року № 1875 ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом, а розмір плати за житлово-комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених в установленому порядку цін та тарифів

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748 «Про встановлення розмірів квартирної плати та плати (для приватних квартир) за утримання будинків та прибудинкових територій в м. Києві» визначено розмір квартирної плати 0, 58 коп. на квадратний метр загальної площі для будинків, обладнаних ліфтами (12 та більше поверхів), із яких 0, 09 грн. – за вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, 0, 132 грн. - за послуги з технічного обслуговування ліфтів, 0, 125 грн. –  за послуги з забезпечення силовою енергією роботу ліфтів, а 0, 333 грн. – не визначено.

За вказаним тарифом КП «Служба замовників житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві і проводила нарахування по квартирній платі на АДРЕСА_1, власником якої є позивачка.

Окремо нарахування плати за дератизацію (тобто знищення побутових гризунів) позивачці не проводилось.

За таких обставин є помилковим висновок суду першої інстанції про безпідставність нарахування плати за надання послуг з дератизації  в складі оплати за вивіз сміття без їх розмежування та зобов’язання КП «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві зробити перерахунок оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка була нарахована на АДРЕСА_1 за період з 28 листопада 2002 року по 30 листопада 2006 року, виключивши оплату за надання послуг з дератизації.

З огляду на наведене рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2006 року та ухвала апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2007 року в частині задоволення цих позовних вимог підлягають скасуванню з постановленням нового рішення про відмову у їх задоволенні.

Постановлені у справі судові рішення в частині зобов’язання КП «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві привести у робочий стан сміттєпровід у АДРЕСА_1 та стягнення з КП «Житлосервіс «Оболонь» Оболонського району у м. Києві 100 грн. на відшкодування моральної шкоди КП “Житлосервіс “Оболонь” Оболонського району у м. Києві не оскаржує.

Керуючись ст. ст. 336, 341, 346 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

в и р і ш и л а:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Служба замовників житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві задовольнити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 30 листопада 2006 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 23 березня 2007 року  скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві зробити перерахунок оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка була нарахована на АДРЕСА_1 за період з 28 листопада 2002 року по 30 листопада 2006 року.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства «Служба замовника житлово-комунальних послуг» Оболонського району у м. Києві про зобов'язання зробити перерахунок оплати послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, яка була нарахована на АДРЕСА_1 за період з 28 листопада 2002 року по 30 листопада 2006 року.

    Рішення оскарженню не підлягає.

Головуючий                     М.В. Патрюк

Судді :                         І.С. Берднік
                     В.А. Мазурок     
                    В.С. Перепічай
                       Ю.В. Прокопчук

 
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10230026                               
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ         

19 травня 2010 року      
   
м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого      
Патрюка М.В.,

суддів:    
Берднік І.С.,
Мазурка В.А.,    
 Перепічая В.С.,
 Прокопчука Ю.В., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про порушення прав споживача за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» на рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 8 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 2 серпня 2007 року,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» про порушення прав споживача.

1 серпня 2006 року він підписав з відповідачем текст договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води № 1149-Т. При цьому він не погодився з вказаним в додатку № 1, що є невід’ємною частиною цього договору, тарифом на теплову енергію, визначеним для нього як для споживання юридичною особою, про що письмово повідомив відповідача та не підписав цей додаток.

Посилаючись на те, що використовуючи своє монопольне становище, відповідач провів нарахування по оплаті наданих послуг за період з жовтня 2006 року до березня 2007 року на загальну суму 753 грн. 85 коп., виходячи з зазначених в додатку № 1 до договору тарифів.

Посилаючись на те, що він був змушений сплатити виставлені відповідачем рахунки та доводити свою правоту, позбавлений можливості витрачати надмірно сплачені кошти на свої потреби,  позивач з урахуванням уточнень просив на підставі ст. ст. 203-1, 1166-1, 1167-1 ЦК України, ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів» зобов’язати відповідача застосувати до нього тариф на послуги з теплопостачання як до фізичної особи, зробити перерахунок за період з 1 жовтня 2006 року до 1 квітня 2007 року та повернути надмірно нараховані відповідачем кошти за теплопостачання у сумі 196 грн. 42 коп., стягнути 1 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Сум від 8 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 2 серпня 2007 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов’язано ТОВ «Сумитеплоенерго» застосувати при нарахуванні ОСОБА_1 оплати за послуги із теплопостачання згідно з договором про надання послуг центрального опалення та центрального постачання гарячої води від 1 серпня 2006 року № 1149-Т щодо нежилого приміщення по АДРЕСА_1 площею 33, 9 кв. м тариф із розрахунку, що платник є фізичною особою. Зобов’язано ТОВ «Сумитеплоенерго» зробити перерахунок за період з 1 жовтня 2006 року до 1 квітня 2007 року та повернути ОСОБА_1 надмірно нараховані кошти в сумі 196 грн. 42 коп.

У касаційній скарзі ТОВ «Сумитеплоенерго», посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права, просить постановлені у справі рішення скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

    Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про зобов’язання ТОВ «Сумитеплоенерго» застосувати при нарахуванні оплати за послуги із теплопостачання згідно з договором про надання послуг центрального опалення та центрального постачання гарячої води від 1 серпня 2006 року № 1149-Т щодо нежилого приміщення по АДРЕСА_1 площею 33, 9 кв. м тариф із розрахунку, що платник є фізичною особою, зобов’язання ТОВ «Сумитеплоенерго» зробити перерахунок за період з 1 жовтня 2006 року до 1 квітня 2007 року та повернути  надмірно нараховані кошти в сумі 196 грн. 42 коп.; суд виходив з неправомірності дій відповідача щодо встановлення тарифу за договором від 1 серпня 2006 року № 1149-Т.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, погодився з його висновком та додатково вказав про невідповідність дій відповідача вимогам ст. ст. 12-14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та повернення надмірно сплачених коштів на підставі ст. 1166 ЦК України.

Проте повністю погодитись з таким висновком  судів не можна.

Судом встановлено, що ТОВ «Сумитеплоенерго» надало ОСОБА_1 як фізичній особі, яка є власником нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, пропозицію про укладення письмового договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води № 1149-Т від 1 серпня 2008 року.

Пунктом 2.1 цього договору було передбачено, що послуги з центрального опалення та центрального постачання гарячої води надаються споживачу  в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору. В цьому додатку було зазначено тариф на теплову енергію з урахуванням ПДВ – 103 грн.  24 коп. за 1 Гкал.

14 вересня 2006 року ОСОБА_1 підписав цей текст договору, але одночасно подав відповідачу письмові заперечення щодо розміру  тарифу на теплову енергію, визначеним для нього як для споживання юридичною особою.

Заперечуючи проти пред’явленого позову, представник відповідача зазначав, що розмір тарифу в договорі було визначено відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 9 вересня 2006 року № 683 про затвердження нових тарифів на послуги з теплопостачання, що надаються ТОВ «Сумитеплоенерго» за категорією «інші», оскільки позивач використовує надані послуги не для задоволення особистих потреб, а здає нежитлове приміщення в оренду на підставі договору.

Ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  передбачено, що тарифи на комунальні послуги (в тому числі і з теплопостачання) затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно із п/п 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» виконавчий комітет встановлює в порядку і межах, визначених законодавством, тарифи щодо оплати комунальних та інших послуг, які надаються підприємствами  та організаціями комунальної власності  відповідної територіальної громади.

Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 9 вересня 2006 року № 683 було погоджено тарифи на послуги з теплопостачання, що надаються на базі міського цілісного майнового комплексу з виробництва та транспортування тепла ТОВ «Сумитеплоенерго», за 1 Гкал з урахуванням ПДВ в залежності від категорії споживачів: для населення – 161 грн. 95 коп., для бюджету – 206 грн. 40 коп., для інших – 219 грн. 01 коп.   

Розглянувши спір щодо правильності нарахування відповідачем  розміру плати за надані позивачу послуги з теплопостачання за період з 1 жовтня 2006 року до 1 квітня 2007 року, суд не встановив розміру тарифу, з якого проводилось нарахування оплати наданих послуг позивачу, не дослідили в повному обсязі текст рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 9 вересня 2006 року № 683, не встановили, з якого часу набрало чинності це рішення, та можливість визначення в додатку № 1 до договору від 1 серпня 2006 року № 1149 тарифів, які були встановленні прийнятим пізніше (9 вересня 2006 року) рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради № 683, не звернув уваги на різний розмір тарифу на послуги з теплопостачання, визначені в договорі та в рішенні виконавчого комітету.

Перевіряючи доводи відповідача про правильність визначення за вказаний період позивачу розміру тарифу як фізичній особі, суд не звернув увагу на те, що термін дії договору оренди нежитлового приміщення від 25 жовтня 2005 року,  укладеного позивачем з підприємцем ОСОБА_2, закінчився 31 грудня 2006 року.

Не звернувши уваги на невідповідність ухваленого судом першої інстанції рішення вимогам ст. ст. 212, 213 ЦПК України, апеляційний суд, порушивши вимоги ст. ст. 308, 316 ЦПК України, залишив це рішення без змін та, не визначившись з характером правовідносин, що виникли між сторонами,  додатково вказав про правильність висновків суду першої інстанції про повернення надмірно сплачених коштів на підставі ст. 1166 ЦК України, яка регулює деліктні правовідносини.   

Враховуючи викладене, постановлені у справі судові рішення у частині вирішення позовних вимог про зобов’язання ТОВ «Сумитеплоенерго» застосувати при нарахуванні ОСОБА_1 оплати за послуги із теплопостачання згідно з договором про надання послуг центрального опалення та центрального постачання гарячої води від 1 серпня 2006 року № 1149-Т тариф із розрахунку, що платник є фізичною особою,  зробити перерахунок за період з 1 жовтня 2006 року до 1 квітня 2007 року та повернути надмірно нараховані кошти в сумі 196 грн. 42 коп. підлягають скасуванню, а справа в цій частині – передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 8 червня 2007 року та ухвала апеляційного суду Сумської області від 2 серпня 2007 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

У Х В А Л  И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Сум від 8 червня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Сумської області від 2 серпня 2007 року скасувати в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» застосувати при нарахуванні йому  оплати за послуги із теплопостачання згідно з договором про надання послуг центрального опалення та центрального постачання гарячої води від 1 серпня 2006 року № 1149-Т тариф із розрахунку, що платник є фізичною особою,  зробити перерахунок за період з 1 жовтня 2006 року до 1 квітня 2007 року та повернути надмірно нараховані кошти в сумі 196 грн. 42 коп. скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий     М.В. Патрюк

Судді :                           І.С. Берднік
                              В.А. Мазурок
                              В.С. Перепічай
                              Ю.В. Прокопчук


http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/10230149
(у ЄДРСР ще є якись фрагменти тексту  ::)після цієї ухвали)
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
У х в а л а

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ
 
17 вересня 2008 року    м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
 
головуючого   
Яреми А.Г.,

суддів:   
Левченка Є.Ф.,   
Охрімчук Л.І.,   
Лихути Л.М.,    
Романюка Я.М.,    

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору та стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 20 лютого 2008 року,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2007 року міське комунальне підприємство “Чернівцітеплокомуненерго” (далі - МКП “Чернівцітеплокомуненерго”) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про спонукання до укладення договору та стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, посилаючись на те, що відповідачі в період                   з 1 жовтня 2004 року до 31 серпня 2007 року користувалися наданими ним послугами з теплопостачання, однак не оплатили їх, утворивши заборгованість у розмірі 860 грн. 23 коп., та відмовляються укладати письмовий договір про користування тепловою енергією.

У листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до МКП “Чернівцітеплокомуненерго” про захист прав споживача та відшкодування моральної шкоди. Просила зобов'язати відповідача за зустрічним позовом здійснити перерахунок опалення її квартири за період               з 1 грудня 2005 року до 1 травня 2006 року за тарифом 1,67 гривень за 1 кв.м опалювальної площі та скасувати суму 172 гривні з розрахунку заборгованості, а також стягнути з МКП “Чернівціоблтеплокомуненерго” на її користь 1 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди. Зазначала, що про зміну тарифу за опалення вказане підприємство не повідомило її через засоби масової інформації, чим порушило її права як споживача, а тому заборгованість повинна перераховуватись за тарифом 1,67 гривень за 1 кв.м опалювальної площі. Указувала, що вона є хворою людиною, якій протипоказано хвилювання, а внаслідок дій МКВ “Чернівцітеплокомуненерго” вона зазнала моральних страждань, переживань і була змушена лікуватися.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 грудня                 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь МКП “Чернівцітеплокомуненерго” заборгованість за надані послуги з теплопостачання в сумі 60 грн. 23 коп. Визнано договір про користування тепловою енергією між МКП “Чернівцітеплокомуненерго” та ОСОБА_1 укладеним, за виключенням п. 8 підрозділу “Споживач зобов'язаний”, розділу IV та п. 2 підрозділу “Споживачу забороняється”, розділу IV зазначеного договору, які визнано нечинними. В іншій частині позовних вимог відмовлено за безпідставністю. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 20 лютого                  2008 року рішення суду першої інстанції в частині визнання договору про користування тепловою енергією між МКП “Чернівцітеплокомуненерго” та ОСОБА_1 укладеним, за виключенням п. 8 підрозділу “Споживач зобов'язаний”, розділу IV та п. 2 підрозділу “Споживачу забороняється”, розділу IV зазначеного договору, які визнано нечинними, скасовано.                        У задоволенні позовних вимог МКП “Чернівцітеплокомуненерго” до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про примусове укладання договору відмовлено. В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі МКП “Чернівцітеплокомуненерго” просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що договірні відносини між сторонами, які випливають з договору про користування тепловою енергією, фактично існують, оскільки комунальне підприємство “Чернівцітеплокомуненерго” такі послуги у квартиру, в якій проживають ОСОБА_1 та ОСОБА_2, надає, а ті в свою чергу користуються цими послугами та частково в добровільному порядку оплатили їх. Про зміну тарифів за послуги з теплопостачання споживачів було повідомлено в установленому законом порядку, а тому створену ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість слід стягнути з них у солідарному порядку, що відповідає вимогам ч. 1                         ст. 64 ЖК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині визнання договору про користування тепловою енергією між МКП “Чернівцітеплокомуненерго” та ОСОБА_1 укладеним, за виключенням п. 8 підрозділу “Споживач зобов'язаний”, розділу IV та п. 2 підрозділу “Споживачу забороняється”, розділу IV зазначеного договору, які судом визнано нечинними, та ухвалюючи в цій частині рішення про відмову в примусовому укладанні договору, апеляційний суд увказав, що відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Оскільки істотні умови такого договору не погоджені обома сторонами, апеляційний суд дійшов висновку, що укладення такого договору без погодження сторонами є неможливим, а також зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що споживачем відповідних послуг є ОСОБА_2, а не ОСОБА_1

Однак погодитися з таким висновком не можна.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону виконавець зобов'язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до змісту зазначених положень Закону споживач може відмовитися від укладення договору на надання житлово-комунальних послуг лише в разі відмови від користування такими послугами.

Суд на зазначене уваги не звернув і, відмовляючи в позові, виходив з обставин, з якими законодавець не пов'язує можливості відмови в укладенні договору на надання житлово-комунальних послуг, однією з яких є послуга з централізованого теплопостачання, а тому рішення апеляційного суду залишатися в силі не може та підлягає скасуванню.

Таким чином, оскільки апеляційний суд помилково скасував рішення суду першої інстанції, ухвалене згідно із законом, його на підставі                         ст. 339 ЦПК України слід скасувати та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції. 

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 336, ст. 339, п. 4 ч. 1 ст. 344 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу міського комунального підприємства “Чернівцітеплокомуненерго” задовольнити.

Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 20 лютого 2008 року скасувати, залишити в силі рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 19 грудня 2007 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                          А.Г. Ярема

Судді:                                                                                    Є.Ф. Левченко
                                                                                               Л.М. Лихута
                                                                                              Л.І. Охрімчук
                                                                                              Я.М. Романюк


http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/2379375

 
Записаний

Валентина

  • Активний Дописувач
  • ***
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 437
    • Перегляд профілю
    • Email

Маю більше 20 подібних рішень ВСУ головуючих: Яреми А.Г. та Патрюк М.В. Бажаючим можу перекинути по E-mail.
Записаний

Андрій

  • *
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 490
  • City: Київ
  • io_ua: Андрей
    • Перегляд профілю

Інформація від пані Валентини
« Останнє редагування: 04 Лютого 2011, 17:20:43 від Андрій »
Записаний

Тетяна Academia

  • Правонаступник
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 3178
  • City: Київ
  • io_ua: Тетяна Academia
    • Перегляд профілю

А справи Віктора Івановича 2004-2006 років по перерахунку плати за РКМДА 2306 десь загубились?
Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
У Х В А Л А   

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

      18 травня 2011 року                                 м. Київ   

  Колегія суддів Верховного Суду України в складі:   

головуючого         Яреми А.Г.,   

          суддів:                   Григор’євої Л.І.,  Охрімчук Л.І.,   

                      Романюка Я.М.,   Сеніна Ю.Л.,   

  розглянувши в судовому засіданні справу за заявою прокурора Замостянського  району м. Вінниці в інтересах комунального підприємства (далі – КП) “Вінницяміськтеплоенерго” до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з оплати послуг із теплопостачання та гарячого водопостачання, за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до КП “Вінницяміськтеплоенерго” про перерахунок оплати послуг і розірвання договору,   

                                                  в с т а н о в и л а :   

           У червні 2009 року прокурор Замостянського району м. Вінниці в інтересах КП “Вінницяміськтеплоенерго” звернувся до суду із зазначеною заявою, посилаючись на те, що за надані відповідачам послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання виникла заборгованість по їх оплаті в розмірі 1 649 грн. 65 коп.   

Прокурор просив стягнути з відповідачів 1 649 грн. 65 коп. основного боргу, три проценти річних в сумі 58 грн. 93 коп. та  402 грн. 60 коп. інфляційних втрат.   

У лютому 2010 року ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 звернулися до суду  із зустрічним позовом про перерахунок оплати послуг і розірвання договору, посилаючись на те, що КП “Вінницяміськтеплоенерго” неправомірно нарахувало заборгованість, оскільки з жовтня 2008 року у них відсутній прилад опалення, й вони не споживають теплову енергію до теперішнього часу.   

Рішенням Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 березня     2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 9 червня  2010 року, постановлено стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь КП “Вінницяміськтеплоенерго” заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 1 649 грн. 65 коп., 402 грн. 60 коп. інфляційних та три проценти річних в сумі 58 грн. 93 коп., у задоволенні зустрічного позову відмовлено.   

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 просять скасувати ухвалені в справі судові рішення і постановити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.   

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.   

Судами установлено, що ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 є споживачами теплової енергії, постачання якої  здійснює  КП “Вінницяміськтеплоенерго”, станом на  1 квітня 2009 року визначено заборгованість з оплати цих послуг в сумі 1 649 грн. 65 коп.   

Задовольняючи заяву прокурора, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд,  виходив із того, що відповідачі мають заборгованість з оплати послуг теплопостачання, а на підставі статті 625 ЦК України також зобов’язані сплатити три проценти річних від простроченої суми та інфляційні втрати, оскільки  порушили виконання  грошового зобов’язання.   

 Проте з такими висновками погодитись не можна.   

         Згідно з пунктом п’ятим частини третьої статті 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.   

 Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення,  затверджених  постановою Кабінету   Міністрів  України  від 21 липня 2005 року № 630 (далі – Правила) розрахунковим періодом для оплати послуг визначено календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.   

Заперечуючи проти позову, відповідачі у зустрічній позовній заяві посилалися на те, що КП “Вінницяміськтеплоенерго” неправомірно нарахувало заборгованість, оскільки з жовтня 2008 року у них відсутній прилад опалення,  вони не споживають теплову енергію до теперішнього часу, оскільки працівниками ЖЕК  батарею опалення знято для ремонту й до цього часу не встановлено.   

Задовольняючи заяву прокурора та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд у порушення  вимог статей 213, 214 ЦПК України не дав належної оцінки актам та заявам відповідачів про відсутність батареї в квартирі, знятої працівниками ЖЕК, не перевірив правильність нарахування суми заборгованості, а виходив лише із того, що відповідачі не вжили заходів для ремонту батареї чи розірвання договору.   

         Апеляційний суд, порушуючи вимоги статті 303 ЦПК України, не звернув уваги на допущені судом першої інстанції порушення, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги і залишив рішення без змін.   

За таких обставин ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України.   

Керуючись статтею 336 ЦПК України, колегія  суддів  Верховного Суду України   

                                                 у х в а л и л а :   

           Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.   

         Рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 2 березня      2010 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 9 червня     2010 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.   

        Ухвала оскарженню не підлягає.   

  Головуючий                                       А.Г. Ярема         

  Судді:                                                                     Л.І. Григор’єва   

                                                                                  Л.І. Охрімчук   

                                                                                  Я.М. Романюк   

                                                                                  Ю.Л. Сенін 

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15969031
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email