Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Рішення ГС м. Києва від 11.10.2010 р.:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12125581

Постанова КАГС від 12.01.2011 р.:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13511601

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   

 ПОСТАНОВА           

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           


 17 березня 2011 р.                                                                                        
№ 37/402  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді    
Грека Б.М. –(доповідача у справі),
 
суддів :    
Капацин Н.В.,
Кривди Д.С.
 
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу    
Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-5"
 
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.11
 
у справі № 37/402
 
господарського суду    
м. Києва
 
за позовом    
Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут "Київенерго" Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"
 
до    
Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-5"
 
про стягнення суми
 
  за участю представників від:
 
позивача    
Цой Г.М. (дов. від 25.06.10), Гаркавенко С.В. (дов. від 03.06.10)
 
відповідача    
Пінчук М.М. (дов. від 17.09.10)

В С Т А Н О В И В :

  Акціонерна енергопостачальна компанія „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу „АВІАТОР-5” про стягнення заборгованості за  постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 137179,90 грн., інфляційних втрат у розмірі 16324,18 грн., 3% річних у розмірі 4957,10 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.10 (суддя Гавриловська І.О.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.11 (колегія суддів у складі: головуючого-судді Новікова М.М., суддів: Зубець Л.П.,
Мартюк А.І.), позов задоволено частково: стягнуто з Житлово-будівельного кооперативу „АВІАТОР-5” на користь Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” 125599,90 грн. основного боргу, 13861,28 грн. інфляційної складової боргу, 4957,10 грн. трьох відсотків річних, 1549,42 грн. витрат по сплаті державного мита та 230,76 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10523,84 грн. основного боргу припинено. В позові щодо стягнення 1055,96 грн. основного боргу та 2462,90 грн. інфляційної складової боргу відмовлено. Судові акти мотивовані обґрунтованістю позовних вимог.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Скарга мотивована тим, що судами неправомірно застосовані тарифи, затверджені розпорядженнями КМДА: №№ 643,520,981,1192,1333,392, на підставі яких здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію за період з 01.10.08 по 01.08.10. Крім того, відповідач зазначає про те, що вищевказані розпорядження КМДА є не чинними і не повинні застосовуватися господарським судом.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи  касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, 01.06.05 між Акціонерною енергопостачальною компанією „Київенерго”, як постачальником, та Житлово-будівельним кооперативом “АВІАТОР-5”, як споживачем, укладено договір №1410173 про постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого, постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1. Договору при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору № 1410173 від 01.06.05, споживач щомісячно забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивачем належним чином виконані зобов’язання за договором № 1410173 від 01.06.05. Відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію  виконав частково на суму 291290,99 грн., у зв’язку з чим станом на 01.08.10 у нього виникла заборгованість у розмірі 137179,70 грн. за період з 01.10.08 по 01.08.10, що підтверджується довідкою про здійснені нарахування та оплати за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.

На підстав цих обставин судами задоволені позовні вимоги. Розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.07, №520 від 29.04.09, №981 від 31.08.09, №1192 від 15.10.09, №1333 від 30.11.09, №392 від 31.05.10.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки передчасними, оскільки судами не досліджувалося питання чинності та періоду дії тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.07, №520 від 29.04.09, №981 від 31.08.09, №1192 від 15.10.09, №1333 від 30.11.09, №392 від 31.05.10.

Розпорядження №643 визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.08; розпорядження №520 визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва  від 19.10.09. Судами зазначеного не враховано, не визначено період дії цих розпоряджень, що призвело до визначення суми заборгованості на підставі неперевірених даних.

Відповідно до ч. 6 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Виходячи зі змісту ст. 20 Закону України „Про теплопостачання”, тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб’єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб’єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Відповідно до ч.1 ст. 4 Закону України „Про житлово-комунальні послуги” законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч.2 ст.32 Закону України „Про житлово-комунальні послуги”).

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

При новому розгляді, суду слід з'ясувати наведені в цій постанові обставини справи, дослідити наявні у справі докази, дати їм, та доводам сторін належну правову оцінку та ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Під час нового розгляду справи суду слід врахувати, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для  даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, підтвердженими в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.  1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України   

  ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Авіатор-5" задовольнити, рішенням господарського суду міста Києва від 11.10.10 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.11 у справі № 37/402 скасувати, справу направити на розгляд до господарського суду м. Києва.

 Головуючий - суддя                              Б. Грек

 Судді  Н. Капацин
Д. Кривда

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14359328

[Перо]

Ухвалою ГС м. Києва № 37/402-56/54 від 25.05.11 р. призначено колегіальний розгляд справи:
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15852504

ВАВАНчику, мабуть потрібно "Авіатору-5" повідомити про справу Хельваса і постанову Бабенка у справі № 2а-1888/10. Здається ти з ними спілкувався? У підсумку можемо отримати другий "Лепсе-4", тільки вже відносно Київенерго, а не Київводоканалу.

[Перо]

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа №  37/402-56/54   
   
 07.09.11

Господарський суд міста Києва, у складі  колегії суддів: головуючий суддя: Джарти В.В., судді: Літвінова М.Є., Дідиченко М.А. при секретарі судового засідання Пархоменко Ю.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
за позовом        
Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 

до

третя особа   
Житлово –будівельний кооператив "Авіатор -5"

Комунальне підприємство "Головний інформаційно –обчислювальний центр" Київської міської державної адміністрації

про   
стягнення 158460,98  грн.

Представники сторін:                        

від позивача     
Півень Д.О. –представник;

від відповідача

від третьої особи
   
не з‘явились;

Науменко С.В. –представник.


ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" про стягнення з Житлово –будівельний кооператив "Авіатор -5" заборгованості на загальну суму 158460,98  грн., у тому числі боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 137179,70 грн., інфляційні втрати у розмірі 16324,18 грн., 3% річних у розмірі 4957,10 грн. 

Рішенням Господарського суду від 11.10.2010  по справі № 37/402  позов задоволено частково, а саме  вирішено стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "АВІАТОР-5" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" 125 599 (сто двадцять п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 90 коп. основного боргу, 13 861 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 28 коп. інфляційної складової боргу, 4 957 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят сім) грн. 10 коп. трьох річних процентів, 1 549 (одна тисяча п’ятсот сорок дев’ять) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 523,84 грн. основного боргу припинено; в позовних вимогах щодо стягнення 1 055,96 грн. основного боргу та 2 462,90 грн. інфляційної складової боргу відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 року рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 у справі № 37/402 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.03.2011 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.01.2011 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2010 у справі № 37/402 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Колегією суддів Вищого господарського суду України в постанові від 17.03.2011 вказано, що судами не досліджувалося питання чинності та періоду дії тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007, № 520 від 29.04.2009, № 981 від 31.08.2009, № 1192 від 15.10.2009, № 1333 від 30.11.2009, № 392 від 31.05.2010. Розпорядження № 643 визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008; розпорядження № 520 визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.09.2010. Судами зазначеного не враховано, не визначено період дії цих розпоряджень, що призвело до визначення суми заборгованості на підставі неперевірених даних.   

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2011 року справу № 37/402 прийнято до розгляду суддею Джарти В.В. та присвоєно номер № 37/402-56/54.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011у справі № 37/402-56/54 призначено колегіальний розгляд справи.

Розпорядження Голови Господарського суду м. Києва від 26.05.2011 визначено наступний склад колегії для розгляду справи № 37/402-56/54, головуючий суддя: Джарти В.В., судді: Літвінова М.Є., Пригунова А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у складі суддів: головуючий суддя Джарти В.В., судді: Літвінова М.Є., Пригунова А.Б.  від 27.05.2011  справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 13.07.2011.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 13.07.2011, у зв’язку із перебуванням судді Джарти В.В. на лікарняному, справу № 37/402-56/54 передано на розгляд наступному складу суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді: Літвінова М.Є., Пригунова А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у складі суддів: головуючий суддя Ломака В.С., судді: Літвінова М.Є., Пригунова А.Б.  від 13.07.2011  справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 27.07.2011.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 15.07.2011, у зв’язку із виходом судді Джарти В.В. з лікарняного, справу № 37/402-56/54 передано на розгляд наступному складу суддів: Головуючий суддя Джарти В.В., судді: Літвінова М.Є., Пригунова А.Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у складі суддів: головуючий суддя Джарти В.В., судді: Літвінова М.Є., Пригунова А.Б.  від 15.07.2011  справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 27.07.2011.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва від 27.07.2011 справу № 7/402-56/54 передано на розгляд наступному складу суддів: Головуючий суддя Ломака В.С., судді: Літвінова М.Є., Дідиченко М.А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва у складі суддів: головуючий суддя Джарти В.В., судді: Літвінова М.Є., Дідиченко М.А.  від 27.07.2011  справу прийнято до провадження, а розгляд справи призначено на 27.07.2011.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконано зобов‘язання  щодо оплати вартості спожитої теплової енергії за договором № 1410173 за період з жовтня 2008 по липень 2010 року, а тому позивач  з посиланням на норми Цивільного кодексу України звернувся до суду за захистом своїх вправ.

Під час нового розгляду позивач наполягає на заявлених вимогах.

Відповідач проти задоволення позову заперечує та вказує на те, що позивачем порушено порядок повідомлення відповідача про зміну тарифів, а тому вартість теплової енергії спожитої відповідачем слід розраховувати відповідно до тарифів погоджених сторонами в договорі. Розрахувавши кількість спожитої теплової енергії, відповідач зазначає, що заборгованість за заявлений позивачем період відсутня, а наявна переплата.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначила, що надає послуги відповідачу відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору, по суті спору між позивачем та відповідачем пояснень надати не може.     

Розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши подані  позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва


В С Т А Н О В И В:

01.06.2005 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" в особі Структурного підрозділу "Енергозбут Київенерго", як постачальником (позивач) та Житлово-будівельним кооперативом "АВІАТОР-5", як споживачем (відповідач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1410173, відповідно до умов постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов’язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1. договору № 1410173 визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов’язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1. договору № 1410173, постачальник зобов’язується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення –в період опалювального сезону; для потреб опалення –в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1. вищезазначеного договору, споживач зобов’язується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Згідно з п. 5. додатку № 1 до договору № 1410173, дата зняття споживачем показників приладів обліку –по останній день поточного місяця; надання звіту в МВРТ-4 –не пізніше 3 числа місяця, наступного за розрахунковим. При відсутності звіту розрахунок виконується згідно максимальних договірних навантажень.

Пунктом 2. вищезазначеного додатку визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії –кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3. додатку № 2 до договору № 1410173, у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 1410173, дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку –по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-4 –не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7. додатку № 2 до договору № 1410173, у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) –від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8. додатку № 2 до договору № 1410173 визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається: -          на опалення –як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;-          на гаряче водопостачання –як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9. додатку № 2 до договору № 1410173, споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-4 за адресою: м. Київ, вул. Строкача, 9 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10. додатку № 2 до договору № 1410173, споживач щомісячно:-забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; -          до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач зазначає, що відповідач зобов’язання за договором  належним чином не виконав, оплату за використану теплову енергію за період з 01.10.2008 по 01.08.2010 в повному обсязі не оплатив. Згідно облікових карток (табуляграм) та довідці про здійснення нарахувань та оплати заборгованість відповідача за вказаний період становить 428470,69 грн.

Відповідач щодо обсягу поставленої йому та використаної теплової енергії за вищевказаний період не заперечує. Розбіжності у визначенні сторонами вартості спожитої енергії пов’язані із застосуванням позивачем розпоряджень КМДА від 30.05.2007 № 643, від 30.01.2009 № 96, від 29.04.2009 № 520,  від 31.08.2009 № 981, від 15.10.2009 № 1192, від 30.11.2009 № 1333.

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно із ч. 1 ст. 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін.

Показники якості енергії узгоджуються сторонами на підставі державних стандартів або технічних умов шляхом погодження переліку (величини) показників, підтримання яких є обов'язком для сторін договору (ч. 3 ст. 276 Господарського кодексу України).

Частиною 6 ст. 276 зазначеного кодексу передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Матеріалами справи встановлено, що розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії за період жовтень 2008 року по липень 2010 року проводився позивачем на підставі тарифів, встановлених:

за період з 01.12.2006 по 31.05.2009  Розпорядженням КМДА  № 643 від 30.05.2007 "Про затвердження тарифів на теплову енергію";

за період з 01.06.2009 по 31.07.2009 Розпорядженням КМДА № 520 від 29.04.2009 " "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення";

за період з 01.08.2009 - по 30.09.2009 Розпорядженням КМДА № 981 від 31.08.2009"Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення";

 за період з 01.10.2009 по 31.12.2009 Розпорядженням КМДА № 1192 від 15.10.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення";

за період з 01.01.2010 по 30.06.2010 Розпорядженням КМДА № 1333 від 30.11.2009 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення";

за період з 01.07.2010 Розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".

Розпорядження № 643, № 520, № 981 оскаржені  в судовому порядку.

Розпорядження № 1192 втратило чинність з 1 січня 2010 року згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації  від 30 листопада 2009 року          № 1333.

Розпорядження № 1333 втратило чинність з 1 липня 2010 року згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації  від 31.05.2010 № 392.

Розпорядження № 392 станом на момент вирішення спору є чинним.

Докази оскарження в судовому порядку розпорядження № 1192, №1333, 392 в матеріалах справи відсутні.

На виконання вказівки Вищого господарського суду України, судом досліджується питання чинності та періоду дії тарифів, встановлених розпорядженнями № 643,520,981.

Київською міською державною адміністрацією 20.06.2002 прийнято розпорядження № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", що зареєстровано в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429, яким відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.96 N 1548 "Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)" встановлено  з 01.07.2002 тарифи на виробництво теплової енергії основними теплопостачальними підприємствами м. Києва та тарифи на житлово-комунальні послуги для населення.

До розпорядження № 1245 Київською міською державною адміністрацією були внесені зміни розпорядженнями від 14.10.2003№ 1907, від 10.12.2004 № 2249, від 31.03.2005 № 499.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2005 у справі №23/391 визнано недійсним розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.03.2005 р. № 499 "Про внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20 червня 2002 року N 1245".

Розпорядження № 1245 втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2008 № 578.

30.10.2006 прийнято розпорядження "Про затвердження тарифів на теплову енергію" № 1575, яким затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляються АК "Київенерго" та ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ") та введено їх в дію з 01.12.2006.

Слід також зазначити, що постановою Господарського суду міста Києва  по справі          №21/43-А від 13.02.2007 позовні вимоги Київської міської організації Української партії "Єдність" задоволено повністю, визнано недійсним та скасовано, в тому числі, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.06 № 1575. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2007 року постанова Господарського суду міста Києва від 13.02.2007 року залишена без змін, набула законної сили і є обов’язковою для виконання при розгляді справи  № 37/402-56/54 згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядження № 1575 втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 643.

30.05.2007 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 643 "Про затвердження тарифів на теплову енергію" з метою упорядкування нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо запровадження тарифів на житлово-комунальні послуги та реалізації власних (самоврядних) повноважень затверджено тарифи на теплову енергію, що виробляється АК "Київенерго"та ЗАТ "ЕК "Укр-Кан Пауер" (АК "Дарницька ТЕЦ") для відпуску балансоутримувачам теплових пунктів, в тому числі житлово-експлуатаційним організаціям, житлово-будівельним кооперативам, об’єднанням співвласників багатоквартирних будинків, іншим балансоутримувачам жилих будинків усіх форм власності, для вироблення/створення комунальних послуг з централізованого опалення і постачання гарячої води населенню.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі №8/131 визнано протиправним та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 643. Постанова підписана 01.02.2008 року.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2008 №22а-14381/08 за результатами розгляду клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження та апеляційної скарги Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго", вказане клопотання залишено без задоволення а скарга без розгляду.

 Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.01.2009 № 22а-14381/08 за результатами розгляду скарги Київської міської державної адміністрації від 13.02.2008, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 залишено без змін.

Отже, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131 набрала законної сили - 09.01.2009 року.

Крім того, розпорядження № 643 було оскаржено до Шевченківського районного суду міста Києва.

Як вбачається з ухвали Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 № К-18726/09, постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.07.2007 у задоволенні вимог про визнання протиправними дій Київської міської державної адміністрації щодо підвищення тарифів, у тому числі згідно розпорядження № 643, відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 року скасовано постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 30.07.2007 року та прийнято нове судове рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Визнано дії Київської міської державної адміністрації при зміні тарифів на комунальні послуги з 01.12 2006 року такими, що порушують п.п.1,6 ст.6; п.2 ст.20; п.п.3,4,5,7 ст.30; п.п.2,3 ст.31 та п.5 ст.32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації №№ 640, 642, 643. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 року 2011 № К-18726/09 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 по цій справі залишено без змін.

29.04.2009 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 520 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", дію якого зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України
  від 17 липня 2009 року N 842-р.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 у справі №2а-2292/10 визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 29 квітня 2009 р. за №№: 516 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення"; 518 "Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій"; 520 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 року у справі № 2а-2292/09 постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 скасовано, у задоволенні позовних відмовлено.

За таких обставин, постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 у справі № 2а-2292/10 законної сили не набрала та була скасована апеляційною інстанцією. Отже,  розпорядження № 521 в період з 01.06.2009 по 31.07.2009 було чинним, доказів зворотнього до суду не надано.

31.08.2009 Київською міською державною адміністрацією прийнято розпорядження № 981 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення".

Постановою Окружного адміністративного суду від 24.09.2009 № 2а-11345/09/2670  в задоволенні позовних вимог про визнання протиправними та скасування розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009 р. N 978 "Про встановлення та погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", N 980 "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення", N 979 "Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій", N 981 "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення" - відмовлено.  Отже, розпорядження № 981 було чинним в період з 01.08.2009 по 30.09.2009.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в результаті оскарження вищевказаних розпоряджень в адміністративному порядку, останні не були визнані недійсними, а тому суд визнає правомірним застосування позивачем тарифів встановлених вище вказаними розпорядженнями.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду належним чином завірені копії облікових карток відповідача за період з червня 2008 до липня 2010. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.10.2008  до 01.08.2010 становила 428 470,69 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобов’язання за договором    № 1410173 від 01.06.2005, тоді як відповідач свої зобов’язання щодо оплати за спожиту теплову енергію  виконав частково на суму 291 290,99 грн., у зв’язку з чим станом на 01.08.10 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 137 179,70 грн.

За таких обставин АЕК  "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Житлово-будівельного кооперативу "АВІАТОР-5" про стягнення 137 179,70 грн. основного боргу, 16 324,18 грн. інфляційних нарахувань та 4 957,10 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором № 1410173 від 01.06.2005 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача   підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей  525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що  позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 1410173 від 01.06.2005  та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Під час попереднього розгляду справи,  позивач  надав суду довідку про надходження грошових коштів за спожиту від АЕК "Київенерго" теплоенергію Житлово-будівельним кооперативом "АВІАТОР-5", з якої вбачається що відповідач сплатив частину основного боргу в розмірі  11 579,80 грн. Під час розгляду справи на новому розгляді, позивач позовні вимоги не уточнив.

Слід зазначити, що частина платежів на суму 1 055,96 грн. була вчинена відповідачем до звернення позивача з даним позовом.

Таким чином, у позивача не було підстав звертатись до Господарського суду міста Києва з позовом в частині стягнення основного боргу на суму 1 055,96 грн., у зв’язку з чим суд в цій частині позовних вимог відмовляє.

Що стосується частини основного боргу в розмірі 10 523,84 грн., який був погашений після звернення позивача з даним позовом до суду, то провадження в цій частині підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 10 523,84 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію підлягає припиненню в зв’язку з відсутністю предмету спору.

За таких обставин, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 125 599,90 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов в частині стягнення з  відповідача суми основного боргу за договором № 1410173 від 01.06.2005  на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі  125 599,00 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 16 324,18 грн. інфляційної складової боргу та 4 957,10 грн. трьох відсотків річних у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1410173 від 01.06.2005 за період з 01.10.2008  до 01.08.2010.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов’язані із встановленням рівня інфляції у липні 2009 р., серпні 2009 р., квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,9 %, 99,8 %, 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.

У зв’язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого стягненню з відповідача за період з 01.11.2008  до 01.08.2010  підлягають 13 861,28 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання за договором № 1410173 від 01.06.2005, то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4 957,10 грн. трьох відсотків річних.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 47, 49,  п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "АВІАТОР-5" (03164, м. Київ, вул. Наумова, 33 А, код ЄДРПОУ 23698919) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 125 599 (сто двадцять п’ять тисяч п’ятсот дев’яносто дев’ять) грн. 90 коп. основного боргу, 13 861 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят одну) грн. 28 коп. інфляційної складової боргу, 4 957 (чотири тисячі дев’ятсот п’ятдесят сім) грн. 10 коп. трьох річних процентів, 1 549 (одна тисяча п’ятсот сорок дев’ять) грн. 42 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 76 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 10 523,84 грн. основного боргу припинити.

4.          В позовних вимогах щодо стягнення 1 055,96 грн. основного боргу та 2 462,90 грн. інфляційної складової боргу відмовити.

5.          Повернути Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго"(01001, м. Київ, площа І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”(04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) з Державного бюджету України державне мито в сумі 70 (сімдесят) грн. 17 коп., що перераховане платіжним дорученням № 8025 від 20.08.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачене.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

6.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та  у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя

Судді   
         
                    В.В.  Джарти
                    М.А. Дідиченко
                    М.Є. Літвінова

Дата складення повного тексту 12.09.2011 року.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/18198293