Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

У х в а л а

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 травня 2014 року                                                                         м. Київ Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Парінова І.К., розглянувши касаційну скаргу Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» на рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2014 року в справі за позовом першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в:

Прокурор Черкаської області звернувся до суду з заяво про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2013 року.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2013 року заяву задоволено. Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04 червня 2013 року скасовано. В задоволенні позову першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_2 до КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2014 року рішення районного суду скасовано. Позовні вимоги першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_2 до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг задоволено. Зобов'язано КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради зробити перерахунок ОСОБА_2 коштів по сплаті за житлово-комунальні послуги, які були надані в період з грудня 2008 року по квітень 2011 року по тарифам, згідно із рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 жовтня 2007 року №1473 «Про встановлення вартості житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій». Зобов'язано КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради видати ОСОБА_2 довідку про стан заборгованості по сплаті за надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території з урахуванням зроблених перерахунків.

У касаційній скарзі КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, та залишити в силі рішення місцевого суду.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

За змістом ст. 335 ЦПК України, під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.                         

Із оскаржуваного рішення вбачається, що воно відповідає вимогам матеріального й процесуального права, а викладені в касаційній скарзі доводи висновків судів не спростовують та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, у зв'язку з чим у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України,

у х в а л и в:

У відкритті касаційного провадження в справі за позовом першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг, за касаційною скаргою Комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» на рішення апеляційного суду Черкаської області від 17 березня 2014 року відмовити.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ                                          І.К. Парінова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/38956801

[Перо]

Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 18.03.2014 р.:

Державний герб України

АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЧЕРКАСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/760/14Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 55 Степаненко О. М.   Доповідач в апеляційній інстанції Ювшин В. І.   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18 березня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоЮвшин В. І. суддівГончар Н. І. , Вишня Н. В. при секретаріПосипайко А.І. прокурора                                  Зубенко В.С.

         позивачки                                   ОСОБА_6

         представника відповідача            Кравець І.В.
                             

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу прокурора Черкаської області  на рішення  Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2013 року по справі за позовом першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_6 до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг,-                               

в с т а н о в и л а :

Прокурор м. Черкаси звернувся до суду в інтересах ОСОБА_6 з позовом до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_6 проживає за адресою АДРЕСА_1 і являється споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою.

        Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 р. визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1747 від 25.11.2008 р. «Про встановлення вартості житлово-комунальної послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій».

         Проте відповідач нехтуючи вимогам закону не лише не провів перерахунок зайво нарахованих коштів, а і продовжував нараховувати кошти відповідно до неіснуючого рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради.

         Прокурор просив суд зобов'язати КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради зробити перерахунок ОСОБА_6 коштів по сплаті за житлово-комунальні послуги, які були надані в період з грудня 2008 р. по квітень 2011 р. по тарифам, згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.10.2007 р. №1473 «Про встановлення вартості житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд прибудинкових територій».

         Зобов'язати  КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради видати ОСОБА_6 довідку про стан заборгованості по сплаті за надання послуг з утримання будинку, споруд та прибудинкової території з урахуванням зроблених перерахунків.

         Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2013 р. позовну заяву прокуратури м. Черкаси в інтересах ОСОБА_6 до КП «Придніпровська СУБ» залишено без розгляду.

         18.11.2013 р. прокурор Черкаської області подав до суду заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2013 року і просив суд скасувати дану ухвалу та прийняти рішення про задоволення позову першого заступника прокурора м. Черкаси інтересах ОСОБА_6 до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити певну дію.

         Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2013 року заяву прокурора Черкаської області про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2013 р. задоволено.

         Ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси від 04.06.2013 р. скасовано.

          В задоволенні позову першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_6 до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг - відмовлено.

           Не погоджуючись з вказаним рішенням заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, вважаючи, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2013 року в частині відмови в задоволенні позову першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_6 до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг та ухвалити в цій частині нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

             Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

    Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 2 Постанови від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

  Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

  Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.

             Відмовляючи в задоволені позовних вимоги заступнику прокурора м. Черкаси до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг, суд першої інстанції прийшов до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 21.05.2013 р. є незаконною та скасована з моменту прийняття постанови Київським апеляційним адміністративним судом з 17.10.2013 р. а тому здійснити перерахунок послуг за період з 01.12.2008 р. по 01.04.2009 р. не можливо, так як право на такий перерахунок в ОСОБА_6 виникає лише з 03.02.2011 р. Крім того, відповідачем робилися розрахунки нарахувань за спожиті комунальні послуги на підставі тарифів, затверджених рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №239 від 03.03.2009 року, яке не визнавалось незаконним та не скасовувалось.

        Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд не правильно застосував норми  матеріального і процесуального права.

         Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України  рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.

           Як вбачається з матеріалів справи позивачка проживає в квартирі АДРЕСА_1, і являється споживачем житлово-комунальних послуг, отримує послуги з утримання будинку та прибудинкової території, оплату за які здійснює КП «Придніпровська служба утримання будинків». З 01.12.2008 року оплата вказаних послуг позивачу нараховувалась відповідно до рішення міськвиконкому № 1747 від 25.11.2008 року, до якого були внесені зміни рішенням міськвиконкому №239 від 03.03.2009 року.

          Відповідно до вимог ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.   

          Частиною 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що ціни/тарифи  на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд  та  прибудинкових  територій  формуються  і затверджуються центральними органами виконавчої  влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх    повноважень, визначених  законом.

           Згідно до ч. 2 ст. 32  приведеного Закону, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

           Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»  передбачено, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

         Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року, яка залишена без зміни ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2011 року визнано незаконним та скасоване рішення № 1747 від 25.11.2008 року. Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року набрала законної сили та є чинною.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За період дії рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1747 від 25.11.2008 року "Про встановлення вартості житлово-комунальної послуги з утримання будинків, споруд та при будинкових територій" з 01.12.2008 року по 01.04.2011 року позивачем ОСОБА_6 було надмірно сплачено кошти як вартість житлово-комунальної послуги з утримання будинку.

Частиною 2 статті 393 ЦК України визначено, що власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зазначена норма закону передбачає, що крім визнання недійсними актів, що порушують право власності, власник має право вимагати також відновлення становища, яке існувало до порушення права. Отже, зазначений засіб спрямований перш за все на відновлення порушеного права. Воно може полягати, зокрема, в поверненні незаконно вилученого майна або надмірно сплачених коштів.

Позивач ОСОБА_6 обрала такий спосіб захисту свого права, який би відновив її становище, яке існувало до видання цього акту, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок коштів за сплачені житлово-комунальні послуги та видати довідку про стан заборгованості. Такий спосіб захисту цивільних прав не суперечить статті 16 ЦК України.

Висновки суду першої інстанції про те, що з 01 квітня 2009 року нарахування оплати за житлово-комунальні послуги здійснювалось відповідно до рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №239 від 03.03.2009 року, яке не скасоване, є безпідставними, так як даним рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради №239 не встановлювались окремо тарифи за оплату житлово-комунальних послуг, а було лише внесено зміни до додатку №3 рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради №1747 від 25.11.2008 року, яке в послідуючому було скасоване постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15.06.2009 року.

Також є такими, що не відповідають нормам матеріального права висновки суду першої інстанції в частині того, що якщо дія акту припинилась його скасуванням судовим рішенням, то він втрачає свою чинність з часу набрання судовим рішенням законної сили і таким чином не підлягає до відновлення порушене право скасованим актом органу місцевого самоврядування, так як в частині 2 статті 393 ЦК України прямо передбачено право особи, права якої порушено скасованим актом органу місцевого самоврядування на вимогу до відповідача на відновлення того становища, яке існувало до видання цього акту.

Але судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи в частині захисту прав особи, права якої порушено скасованим актом органу місцевого самоврядування, внаслідок чого було неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення в  позовних вимог. При таких обставинах рішення суду першої інстанції підлягає до скасування та ухвалення в нового рішення, яким позовні вимоги прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_6 до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг підлягають до задоволення.

          Встановлення в мотивувальній частині постанови Київського адміністративного апеляційного суду від 17 жовтня 2013 року факту, що рішення виконкому Черкаської міської ради №239 від 03.03.2009 року не визнавалось в судовому порядку незаконним та не скасовувалось, а отже оплата отриманих комунальних послуг за тарифами встановлених цим рішенням є чинними, не має приєдуційного значення для розгляду інших справ. Приєдуційне значення мають лише факти, встановлені в резолютивній частині іншого рішення, по яким сторонами є одні і ті ж особи, що і по справі, до якої дані факти застосовуються.

          Так як позовні вимоги прокурора в інтересах ОСОБА_6, яка звільнена при подачі позову від сплати судового збору, задоволено, то відповідно до ч. 3 ст.88 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути судовий збір на користь держави в розмірі 236 гривень.

Керуючись ст.ст.  209, 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу прокурора Черкаської області  на рішення  Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2013 року задоволити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 грудня 2013 року скасувати.

Позовні вимоги першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_6 до КП «Придніпровська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг, -  задоволити.                               

Зобов'язати комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради зробити перерахунок ОСОБА_6 коштів по сплаті за житлово-комунальні послуги, які були надані в період з грудня 2008 року по квітень 2011 року по тарифам, згідно рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16.10.07 року №1473 «Про встановлення вартості житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій».

Зобов'язати комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради видати ОСОБА_6 довідку про стан заборгованості по сплаті за надання послуг з утримання будинку, споруд та при будинкової території з урахуванням зроблених перерахунків.

Стягнути з комунальне підприємство «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради на користь держави судовий збір в сумі 236 гривень.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно після його проголошення та може бути оскаржено до суду касаційної інстанції на протязі двадцяти днів, починаючи з дня його проголошення.

Головуючий :

          Судді :

http://reyestr.court.gov.ua/Review/37702380

[Перо]

Державний герб України

У х в а л а

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 рокум. КиївСуддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Мартинюк В.І., розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради на рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити дії,   

в с т а н о в и в:

У березні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Черкаської міської ради, комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради (далі - КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити дії.

Рішенням Соснівського районного суду Черкаської області від 10 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року, позов ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради здійснити перерахунок оплати за житлово-комунальні послуги ОСОБА_2 за період із грудня 2008 року до квітня 2011 року за тарифами, встановленими рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 16 жовтня 2007 року № 143 «Про встановлення вартості житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій». Зобов'язано КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради видати ОСОБА_2 довідку про стан заборгованості зі сплати за надання послуг з утримання будників, споруд та прибудинкових територій з урахуванням здійсненого перерахунку. Стягнуто з КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради до державного бюджету 243,60 грн. У решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі КП «Соснівська СУБ» Черкаської міської ради просить рішення Соснівського районного суду Черкаської області від 10 червня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 22 липня 2014 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.   

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.                                 

Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою і наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності зазначених судових рішень.

Керуючись ст. 328 ЦПК України, 

у х в а л и в:

Відмовити комунальному підприємству «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Черкаської міської ради, комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про зобов'язання вчинити дії.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                        В.І. Мартинюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40206442

[Перо]

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

11 лютого 2015 року                                                м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого  Луспеника Д.Д.,

суддів:     Гулька Б.І.,             Закропивного О.В.,

                Лесько А.О.,            Хопти С.Ф.,           

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом першого заступника прокурора м. Черкаси в інтересах ОСОБА_3 до комунального підприємства «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради про зобов'язання здійснити перерахунок коштів по сплаті за житлово-комунальні послуги та зарахування зайво сплачених нарахованих коштів у рахунок майбутніх платежів, за касаційною скаргою заступника прокурора Черкаської області, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 06 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 листопада 2014 року та касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 листопада 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року перший заступник прокурора м. Черкаси звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_1, та є споживачем житлово-комунальних послуг, зокрема, послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за вказаною адресою.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від                              15 червня 2009 року, залишеною без змін  ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від  03 лютого 2011 року,  позов прокурора м. Черкаси до виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним рішення № 1747 від 25 листопада 2008 року «Про встановлення вартості житлово-комунальної послуги утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» задоволено, оспорюване рішення визнано незаконним і скасовано.

Постанова Черкаського окружного адміністративного суду від                                   15 червня 2009 року не містить вимог майнового характеру або вимог, які зобов'язують виконавчий комітет Черкаської міської ради вчинити певні дії чи утриматись від їх вчинення, а лише визнає рішення міської ради незаконним, тому КП ВЖ РЕУ-2, а у подальшому його правонаступник - КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради зобов'язано нараховувати плату за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до діючих тарифів. Відповідач не лише не провів перерахунок зайво нарахованих коштів, а і продовжував нараховувати кошти відповідно до неіснуючого рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради.

Прокуратура м. Черкаси звернулась в інтересах ОСОБА_3 з листом від 05 грудня 2013 року до КП «Придніпровська служба утримання будинків» Черкаської міської ради та просила останніх здійснити перерахунок зайво сплачених коштів, проте перерахунку зроблено не було.

У зв'язку з цим позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити перерахунок коштів по сплаті житлово-комунальних послуг та зарахувати зайво нараховані кошти у рахунок майбутніх платежів.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від                                             06 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 19 листопада 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заступник прокурора Черкаської області, який діє в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 19 листопада 2014 року скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга заступника прокурора Черкаської області, який діє в інтересах ОСОБА_3, підлягає задоволенню, касаційна скарга                                 ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право позивачки на перерахунок послуг виникло з 03 лютого 2011 року, тобто з часу набрання законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року, якою визнано незаконним та скасовано рішення щодо встановлення вартості послуг з утримання будинку, тому підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок за період з 01 грудня 2008 року по 01 квітня 2009 року відсутні. Окрім того, під час нарахування споживачам вартості житлово-комунальних послуг за період з 01 квітня 2009 року по 01 квітня 2011 року відповідачем використовувались тарифи, встановлені рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради № 239 від                                    03 березня 2009 року, яке не визнавалось незаконним та не скасовувалось, тому підстави для здійснення перерахунку за цей період також відсутні.

Апеляційний суд як на підставу відмови у позові також послався на                     ст. ст. 2, 105 КАС, згідно яких передбачена подача позову про зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії та виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не передбачений нормами чинного ЦК України.

З такими висновками судів погодитись не можна, оскільки ці висновки суперечать вимогам закону та не ґрунтуються на матеріалах справи.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з утримання будинку та прибудинкових територій, які надає КП «Придніпровська служба утримання будинків».

25 листопада 2008 року рішенням виконавчого комітету Черкаської міської зади № 1747 «Про встановлення вартості житлово-комунальної послуги, з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» встановлено тариф на оплату послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, яким з                             01 грудня 2008 року збільшені тарифи на оплату послуг з утримання будинків та прибудинкових територій порівняно з раніше діючими за рішенням № 1473 від                 16 жовтня 2007 року (додаток № 3).

03 березня 2009 року виконавчим комітетом Черкаської міської ради прийнято рішення № 239 «Про внесення змін до рішення від                                                  25 листопада 2008 року № 1747», яким додаток 3 викладений у новій редакції про встановлення вартості житлово-комунальних послуг з утримання будинків та прибудинкових територій.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від                                 15 червня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року та ухвалою Вищого адміністративного суду від 24 січня 2013 року, визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від                                                  25 листопада 2008 року № 1747 «Про встановлення вартості житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій»                          (а. с. 18-23, 40-42).

Відповідно до ч. 2 ст. 393 ЦК України власник майна, права якого порушенні внаслідок видання правового акту органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Зазначена норма закону передбачає, що крім визнання недійсними актів, що порушують право власності, власник має право вимагати також відновлення становища, яке існувало до порушення права. Отже, зазначений спосіб спрямований перш за все на відновлення порушеного права. Воно може полягати, зокрема, в поверненні незаконно вилученого майна або надмірно сплачених коштів.

Як вбачається з позовної заяви, перший заступник прокурора м. Черкаси, який діє в інтересах ОСОБА_3, просив відновити становище, яке існувало до видання цього акту, шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок коштів за сплачені житлово-комунальні послуги та зарахувати їх у рахунок майбутніх платежів, тобто такий спосіб захисту цивільних прав не суперечить                     ст. 16 ЦК України (а. с. 1-4).

Суди, відмовляючи у задоволенні позову, також виходили з того, що підстави для перерахунку коштів зі сплати за послуги з утримання будинку та прибудинкових територій відсутні, оскільки судовим рішенням не було встановлено часу, з якого визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету від 25 листопада 2008 року про встановлення вартості цих послуг, тому право на здійснення відповідного перерахунку виникло у позивачки після                          03 лютого 2011 року - з набранням чинності постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року.

Крім того, рішення виконавчого комітету від 03 березня 2009 року, яким були внесені зміни до рішення від 25 листопада 2008 року, щодо встановлення вартості послуг, не визнано незаконним та не скасовано, тому підстав для задоволення позову немає.

При цьому суди не звернули увагу на те, що відмінність між скасуванням акта суб'єкта владних повноважень та визнанням акта суб'єкта владних повноважень нечинним є істотною і полягає, зокрема, у моменті втрати чинності такими актами.

Скасування акта суб'єкта владних повноважень як способу захисту порушеного права позивача застосовується тоді, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Визнання ж акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Як вбачається з матеріалів справи постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 червня 2009 року визнано незаконним та скасовано рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради про визнання незаконним рішення № 1747 від 25 листопада 2008 року «Про встановлення вартості житлово-комунальної послуги утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» задоволено, за яким здійснювалось нарахування цих послуг позивачці (а. с. 18-20).

Оскільки постановою Черкаського окружного адміністративного суду від                                 15 червня 2009 року рішення виконавчого комітету Черкаської міської ради від                                                  25 листопада 2008 року № 1747 «Про встановлення вартості житлово-комунальних послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій» скасовано, а тому він не породжує правових наслідків від моменту його прийняття.

Таким чином судами у порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України не враховані норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, не встановлені та не перевірені обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, тому відповідно до ст. 338 ЦПК України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 333, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу заступника прокурора Черкаської області, який діє в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від                                              06 лютого 2014 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від                           19 листопада 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                                                                  Д.Д. Луспеник         

Судді:                                                                               
Б.І. Гулько
О.В. Закропивний
А.О. Лесько                                                                                   
С.Ф. Хопта

http://reyestr.court.gov.ua/Review/42768137

                                                                                                       

[Перо]

Державний герб України

УХВАЛА

іменем україни

23 вересня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                           Горелкіної Н.А.,     

суддів:                                        Євграфової Є.П.,            Євтушенко О.І.,           

                                                                           Завгородньої І.М.,                 Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», про стягнення заборгованості;

за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» про визнання незаконними дій та зобов'язання провести перерахунок,

за касаційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від

19 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від

03 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю житлово-експлуатаційного підприємства «Стимул-Сихів» (далі - ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя

особа - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», про стягнення заборгованості.

На обґрунтування позовних вимог зазначало, що відповідачі неналежно проводили оплату за спожиту теплову енергію, внаслідок чого станом на 01 лютого 2013 року утворилася заборгованість на загальну суму 5 238 грн 79 коп. Тому ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за спожиту теплову енергію.

У липні 2014 року ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду із зустрічними позовними вимогами до ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» про визнання незаконними дій та зобов'язання провести перерахунок.

На обґрунтування позовних вимог зазначали, що будинок, в якому знаходиться їхня квартира, обладнаний лічильником, а тому за послуги з централізованого постачання теплової енергії вони оплачують відповідно до показників лічильника пропорційно до опалювальної площі їхньої квартири та з урахуванням 25 % пільги, яка надана ОСОБА_6 Вказували, що ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» протиправно застосовує при обрахунку нечинний та неправомірний двоставковий тариф, що був встановлений виконкомом Львівської міської ради з грубим порушенням норм закону. Крім того, позивачі вважають, що ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» не має права надавати такі послуги, оскільки є лише балансоутримувачем і не має ліцензії на виробництво теплової енергії та/або її транспортування магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами. Враховуючи викладене, позивачі просили визнати незаконними дії та зобовʼязати провести перерахунок.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня

2014 року позовні вимоги ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя

особа - Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго», про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно із ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» заборгованість з оплати за спожиту теплову енергію в розмірі 5 239 грн 79 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» про визнання незаконними дій та зобов'язання провести перерахунок відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 03 лютого 2015 року рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 вересня 2014 року залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 просять скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» та відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що нарахування плати за послуги з постачання теплової енергії за період утворення заборгованості здійснене відповідно до встановлених у законному  порядку тарифів.

Проте погодитись з такими висновками не можна.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувачем будинку є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавцем є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору; виробником є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживачем - фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Згідно зі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач є особливим учасником відносин у сфері житлово-комунальних послуг, який, залежно від цивільно-правових угод, може бути споживачем, виконавцем або виробником таких послуг.

Статтею 7 цього Закону визначено, що орган місцевого самоврядування має право визначити виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Судами встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 і зареєстровані у ній (а. с. 6, 35 т. 1).

ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» є балансоутримувачем вказаного вище будинку і одночасно виконавцем послуг з централізованого постачання теплової енергії до квартир його мешканців.

Згідно з наданими ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» розрахунками заборгованість відповідачів по оплаті за послуги з постачання теплової енергії, починаючи з 2007 року, станом на 01 лютого 2013 року складає 5 238 грн 79 коп. (а. с. 5, 112 - 113, 126, т. 1).

У квітні 2014 року ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» зверталось до суду із заявою про видачу судового наказу про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 5 238 грн. 79 коп., однак ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13 травня 2013 року судовий наказ було скасовано за заявою боржників (а. с. 4, т. 1).

На виконання вказаного вище рішення виконавчого комітету Львівської міської ради ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» укладало з ЛМКП «Львівтеплоенерго» договори на постачання теплової енергії до будинку АДРЕСА_1, останній з яких укладено 01 листопада 2012 року (а. с. 68, т. 1).

Відповідно до умов цього договору ЛМКП «Львівтеплоенерго» як теплопостачальна організація забезпечує постачання теплової енергії для опалення в потрібних обсягах в період опалювального сезону, а ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» як споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Як вбачається з розрахунку, поданого до позовної заяви, заборгованість становить 2 049,38 грн, а позивач заявляє вимоги в розмірі 5 238,79 грн.

Відповідно до п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі » у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.

На порушення вимог статей 4, 10, 212, 213 ЦПК України суди на зазначене уваги не звернули, належним чином не з'ясували фактичних обставини справи з урахуванням зібраних доказів та дійшли передчасного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог саме в такому розмірі.

Судами не перевірено, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення сторін, та якими доказами вони підтверджуються, не наданого належної оцінки наявним доказам у справі. Крім того, суди не зазначили та не з'ясували, за який саме період ТОВ ЖЕП «Стимул-Сихів» просить стягнути заборгованість.

На порушення вимог ст. 10 ЦПК України суди не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Зазначене вище свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, що у свою чергу, призвело до поверхового вирішення спору.             

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судом першої інстанції не встановлені, не перевірені всі докази у справі, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.         

Керуючись ст. ст. 336 , 338 ЦПК України , колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, ОСОБА_6 задовольнити.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від

19 вересня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від

03 лютого 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий  Н.А. Горелкіна  Судді:Є.П. Євграфова О.І. Євтушенко І.М. Завгородня О.М. Ситнік

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/52312420

[Перо]

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року                                                                                                м. Київ 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого          Луспеника Д.Д.,

суддів:                      Гулька Б.І.,                        Журавель В.І.,

Закропивного О.В.,         Штелик С.П.,

розглянувши в судовому засіданні справуза позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Рада»           (далі - ТОВ «Рада») звернулося до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1, а товариство є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує вказаний будинок і надає комунальні послуги. Відповідач не сплачує за отримані комунальні послуги, унаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 1 грудня          2006 року по 31 листопада 2014 року.

З урахуванням наведеного ТОВ «Рада» просило стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 7 655 грн 40 коп., суму індексу інфляції у розмірі 2 738 грн 62 коп., 3 % річних у розмірі 916 грн 95 коп. 

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року позов ТОВ «Рада» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Рада» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 6 405 грн 98 коп., інфляційні витрати у розмір 1 367 грн 12 коп., 3 % річних у розмірі 617 грн 24 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року рішення районного суду скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ТОВ «Рада» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «Рада» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 2 556 грн 87 коп., інфляційні витрати у розмірі 503 грн 70 коп., 3 % річних у розмірі 230 грн 33 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Рада» відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. 

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Рада», суд першої інстанції виходив із того, що позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги у березні 2013 року, тому строк позовної давності повинен обчислюватися з цієї дати, оскільки відповідачем заявлено клопотання про його застосування. Застосувавши строк позовної давності з березня 2013 року, суд стягнув на користь позивача суму заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з березня 2010 року по листопад 2014 року.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов, виходив із того, що початок перебігу строку позовної давності з дня звернення позивача з заявою про видачу судового наказу може бути застосований лише у випадку, коли судовий наказ було видано на підставі такої заяви, а позивачу відмовлено у прийнятті заяви про його видачу. Тому з урахуванням заяви відповідача про застосування строку позовної давності стягнуто з відповідача суму заборгованості за період з 1 листопада 2011 року по 1 листопада 2014 року.

Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна. 

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1, а ТОВ «Рада» обслуговує вказаний будинок і надає комунальні послуги. Відповідач не сплачує за отримані комунальні послуги, унаслідок чого у нього виникла заборгованість за період з 1 грудня 2006 року по        31 листопада 2014 року.

Також судами встановлено, що 9 червня 2003 року між ОСОБА_3 та    ТОВ «Рада» укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території строком на 3 роки та автоматичним продовженням у разі, якщо жоден із сторін у письмовій формі не заявить про його перегляд за місяць до його закінчення.

6 травня 2009 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Рада» з заявою про розірвання вказаного договору з 10 червня 2009 року. Проте після зазначеної дати ТОВ «Рада» продовжувало надавати ОСОБА_3 житлово-комунальні послуги, а ОСОБА_3 продовжував сплачувати ТОВ «Рада» вартість використаних послуг, що підтверджується ксерокопіями квитанцій за період з червня 2011 року по квітень   2014 року, за винятком додаткових послуг.

У березні 2013 року ТОВ «Рада» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за житлово-комунальні послуги. 28 березня 2013 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва відмовлено у прийнятті даної заяви у зв'язку з наявністю спору про право.

Відповідно до ч. 3 ст. 118 ЦК України позовна заява щодо вимог, визначених у ч. 1 ст. 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Згідно зі ч. 6 ст. 119 ЦК України до позовної заяви, що подається у випадках, визначених ч. 3 ст. 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

Відповідно до ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до пп. 2 п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить  встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. 

Судом установлено, що позивачем у період з 1 травня 2011 року по 1 січня   2013 року здійснювались нарахування по оплаті за утримання будинку та прибудинкової території за тарифом у розмірі 2 грн 57 коп. за кв. м встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10 листопада          2010 року № 933 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації від 30 червня 2009 року № 760, від 31 серпня 2009 року № 979, від 17 листопада   2009 року № 1292, від 30 листопада 2009 року №1334».

21 березня 2015 року постановою Шевченківського районного суду м. Києва визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2009 року № 979, від 17 листопада    2009 року № 1292, від 30 листопада 2009 року №1334.

Тобто вказаною преюдиційною постановою суду (ч. 3 ст. 61 ЦПК України) скасовано частину розпоряджень якими позивач керувався при встановленні тарифу та розрахунку заборгованості за послугу з утримання будинку та прибудинкової  території надану позивачу за період з 1 травня 2011 року по 1 січня 2013 року.

Проте апеляційний суд у порушення вимог ст. ст. 212-214, 303, 316 ЦПК України на вказане уваги не звернув та не визначився з тим, чи не слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 27 березня 2013 року № 6-6 цс 13, яка згідно зі                  ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх судів України.

Не може залишатись у силі рішення районного суду, так як відповідно до          п. 1 ч. 6 ст. 130 ЦПК України, якщо спір не врегульовано у порядку, визначеному частиною третьою цієї статті, суд уточнює позовні вимоги. Проте районний суд вимоги підстави позову не уточнив, розрахунок заборгованості належним чином не перевірив.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати               у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2015 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 13 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                Д.Д. Луспеник

Судді:                                                                          Б.І. Гулько

                                                                                     В.І.Журавель

О.В. Закропивний

                                                                                     С.П.Штелик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55988139

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

іменем україни

23 грудня 2015 року                                                                 м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого  Ткачука О.С.,

суддів:              Висоцької  В.С.,         Кафідової О.В.,

                           Колодійчука В.М.,   Умнової О.В.,           

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» до ОСОБА_3 про стягнення боргу  за касаційною скаргою Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» на рішення апеляційного суду Київської області від

19 листопада 2014 року,

                           встановила:

                                           

У липні 2014 року Бориспільське районне підприємство теплових мереж «Райтепломережа» (далі - БРПТМ «Райтепломережа») звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_3 проживає в квартирі АДРЕСА_1 та користується послугами з теплопостачання та гарячого водопостачання, які  надає позивач. Оскільки  за отримані послуги відповідач вчасно не сплачує, то утворилась заборгованість, яка  станом на 30 червня 2014 року склала 3 424,56 грн та добровільно сплачена не була.

Рішенням  Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь БРПТМ «Райтепломережа» заборгованість за теплопостачання у сумі 3 424,56 грн та 243,60 грн судового збору.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 листопада

2014 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі БРПТМ «Райтепломережа» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та  процесуального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності позовних вимог.

Проте повністю з таким висновком погодитися не можна, виходячи з наступного.

Установлено, що 1 жовтня 2008 року між БРПТМ «Райтепломережа» та ОСОБА_3 було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, предметом договору якого є послуги з центрального опалення квартири №16, площею 54,1 кв. м у будинку АДРЕСА_1.

У п. 21 зазначеного договору сторони погодили, що цей договір укладається на один рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Актом від 27 червня 2013 року, затвердженого рішенням міжвідомчої комісії з розгляду питань відключення від мереж центрального опалення  гарячого водопостачання, будинок по

АДРЕСА_1 відключено від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання.

Пред'являючи позов, БРПТМ «Райтепломережа» просило стягнути заборгованість за опалення, яка утворилась за період з 1 січня 2011 року по 1 вересня 2013 року. Зазначало, в зв'язку з відключення будинку від центрального опалення  з 1 жовтня 2013 року нарахування не проводиться (а. с. 2-3)

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3 посилався на відсутність заборгованості по оплаті за надані послуги по теплопостачанню, оскільки укладений 1 жовтня  2008 року з позивачем договір про надання послуг з централізованого опалення діяв лише рік

(п. 21 договору), а інших договорів між БРПТМ «Райтепломережа»  та ним не існує. Заборгованість в сумі 299,96 грн ним була погашена 10 вересня 2013 року.

З обставин справи вбачається, що між сторонами встановилися договірні відносини з приводу надання послуг з теплопостачання на підставі укладеного між ними 1 жовтня 2008 року договору про надання послуг з централізованого опалення. Позивач свої зобов'язання перед відповідачем виконав, а відповідач у свою чергу  плату за надані послуги у встановленому порядку вносив не в повному обсязі.

Так, згідно наданого позивачем розрахунку, нарахування на надані послуги проводилось відповідно до затверджених тарифів, проте ОСОБА_3 плата вносилась з 1 січня 2011 року по 1 вересня

2013 року в меншому розмірі - по 109,73 грн щомісячно, а за вересень 2013 року  80,30 грн.

Статтями 20 та 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Згідно ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Відповідно до підпункту 2  п. «а» ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить  встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності. 

У справі, яке переглядається, виник спір з приводу стягнення заборгованості за отримані послуги з теплопостачання та гарячого водопостачаннята правильності її нарахування.

Рішенням Мартусівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 23 грудня 2010  року №17-2-ІУскл. «Про встановлення тарифів на послуги теплопостачання на території Мартусівської сільської ради», затверджено тарифи вартості теплової енергії на території Мартусівської сільської ради з 1 січня

2011 року у розмірі 8,78 грн за 1 кв. м опалювальної площі у розрахунку на рік.

Відповідно до рішення Мартусівської сільської ради Бориспільського району Київської області від 16 листопада 2011 року №124-09-ІV«Про встановлення тарифів на послуги теплопостачання на території Мартусівської сільської ради», затверджено тарифи вартості теплової енергії на території Мартусівської сільської ради з 16 грудня

2011 року у розмірі 8,78 грн за 1 кв. м опалювальної площі у розрахунку на рік.

При розгляді справи було встановлено, що відповідач, як власник квартири, користувався наданими позивачем послугами, але сплачував їх не в повному обсязі.

Проте суд апеляційної інстанції, всупереч встановленим обставинам та вимогам ст. 68 ЖК України, ст. ст.  20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмовив у задоволенні позову в повному обсязі, фактично звільнивши відповідача від сплати за отримані послуги; суд також не врахував, що згідно зі ст. 614 ЦК України особа звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язання лише у тому випадку, коли доведе відсутність своєї вини у порушенні такого зобов'язання.

Також не ґрунтується на законі й висновок суду про відсутність підстав для стягнення заборгованості з тих підстав, що рішенням Антимонопольного комітету України від 19 жовтня 2012 року, дії БРПТМ «Райтепломережа», що полягають у формуванні тарифів на теплову енергію всупереч вимогам Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води визнано неправомірними та на БРПТМ «Райтепломережа» накладено штраф у розмірі 5 000 грн, оскільки у даному випадку слід було виходити із тарифів, які були чинними до тарифів, визнаних недійсними, або затверджених на виконання постанови суду.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 березня 2013 року № 6-6цс13.

Викладене свідчить, що при вирішені спору апеляційним судом неповно встановлено фактичні обставин справи, не дано юридичної оцінки наданим сторонами доказам, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування рішення апеляційного суду з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

                                          у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Бориспільського районного підприємства теплових мереж «Райтепломережа» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Київської області від 19 листопада

2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

  ГоловуючийО.С. Ткачук    Судді:В.С. Висоцька     О.В. Кафідова В.М. Колодійчук     О.В. Умнова

   
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54594910