Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

У х в а л а

іменем  україни

22 липня 2015 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого      Кузнєцова В.О.,   

суддів:                 Касьяна О.П.,                                        Мостової Г.І.,                           

Мартинюка В.І.,                                                 Наумчука М.І.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Теплопостачання м. Одеси» Одеської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року комунальне підприємство «Теплопостачання

м. Одеси» (далі - КП «Теплопостачання м. Одеси») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання.

Позовні вимоги КП «Теплопостачання м. Одеси» мотивувало тим, що підприємство забезпечує теплопостачання будинку АДРЕСА_1 якого проживає відповідач, однак ОСОБА_3 належним чином не здійснює оплату вказаних послуг, унаслідок чого у неї перед позивачем утворилася заборгованість у розмірі 9 629 грн 92 коп.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня

2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 26 січня 2015  року, позов КП «Теплопостачання м. Одеси» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Теплопостачання

м. Одеси» заборгованість за спожиту теплову енергію на опалення та гарячу воду в розмірі 9 629 грн 92 коп.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, просить рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня

2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня

2015 року скасувати, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, й ухвалити нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позову КП «Теплопостачання м. Одеси».

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню. 

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак оскаржувані судові рішення зазначеним вимогам закону не відповідають.

Судом установлено, що відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.

КП «Теплопостачання м. Одеси» надає послуги з теплопостачання до вказаного будинку.

Відповідачу ОСОБА_3 було відкрито особовий рахунок

№ НОМЕР_1, за яким обліковуються надані послуги із теплопостачання.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість відповідача з оплати наданих послуг із теплопостачання за період з 1 листопада 2006 року до 1 березня 2014 року становить 9 629 грн 92 коп.

Отже, між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються Законами України «Про теплопостачання», «;Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг із централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від   21 липня 2005 року № 630, Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 .

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» , залежно від функціонального призначення, житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

За правилами підп. 5 п. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені законом або договором.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затвердженими

постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 , передбачено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 , п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов'язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг, тоді як на споживача покладається обов'язок своєчасно оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених

постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 , розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк.

Загальними умовами виконання зобов'язання, що встановлені ст. 526 ЦК України , передбачено, що зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України , інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.

Як убачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_3 за надані послуги з теплопостачання, розрахунок здійснено, починаючи з 2006 року, при цьому станом на 2006 року вже існувала заборгованість у розмірі 2 114 грн 79 коп., період нарахування якої та складові у розрахунку не зазначені.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_3, крім іншого, заперечувала наявність заборгованості станом на 2006 рік та зазначала про відсутність будь-яких належних і допустимих доказів такої заборгованості.

Матеріали справи також не містять жодного доказу щодо наявності заборгованості за послуги з теплопостачання станом на 2006 рік й позивачем не надано жодного розрахунку такої заборгованості.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на порушення вимог

ст. ст. 212-215, 303, 304, 315 ЦПК України на зазначені положення закону уваги не звернули, доводів ОСОБА_3 належним чином не перевірили, не з'ясували періоду, за який фактично здійснювалося нарахування плати за послуги з теплопостачання та не перевірили розрахунок заборгованості, у тому числі 2 114 грн. 79 коп., унаслідок чого не визначилися з дійсним розміром заборгованості за послуги з теплопостачання та обсягом відповідальності позивача.

Крім того, судами, з урахуванням заперечень відповідача, взагалі не перевірено наданого позивачем розрахунку заборгованості й усіх його складових, не встановлено, за яких обставин виникла заборгованість станом на 2006 рік, та не визначено період її нарахування.

З урахуванням наявної заборгованості станом на 2006 рік, належним чином судами не вирішено питання щодо дотримання позивачем строку позовної давності: зазначивши в судовому рішенні про те, що сплативши частково суму заборгованості в розмірі 2 000 грн у 2011 році (а.с. 4) відповідач тим самим визнала існування заборгованості, не дослідивши призначення такого платежу (оплата заборгованості чи поточна оплата послуг), з урахуванням заперечень відповідача, дійшли передчасного висновку про переривання строку позовної давності згідно з вимогами ст. 264 ЦК України.

З огляду на викладене, погодитись із ухваленими у справі судовими рішеннями неможливо й вони підлягають скасуванню.

Оскільки обставини, пов'язані із перевіркою наявності заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, а також визначення розміру такої заборгованості, судами у порушення норм матеріального права належним чином не з'ясовані, що унеможливлює встановлення фактичних обставин справи, які мають визначальне значення для правильного вирішення справи, то справа підлягає передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 8 жовтня

2014 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 січня

2015 року скасувати.

Справу за позовом комунального підприємства «Теплопостачання

м. Одеси» Одеської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                                            В.О. Кузнєцов

Судді:                                                                                                                             О.П. Касьян

В.І. Мартинюк

Г.І. Мостова

М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/47465455