Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

09 вересня 2015 рокум. Київ 

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Кузнєцова В.О.,суддів:  Ізмайлової Т.Л., Мартинюка В.І., Мостової Г.І., Наумчука М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_9 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Державне міське підприємство «Івано-Франківськтеплокомуненерго» (далі - ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання.

На обґрунтування вимог позивач посилався на те, що надає послуги теплопостачання для квартири загальною площею 48,4 кв. м АДРЕСА_1. На теперішній час відповідачам надаються вказані послуги, однак всупереч вимогам чинного законодавства України вони належним чином не виконують зобов'язання з оплати вказаних послуг, у зв'язку станом з чим на 01 листопада 2014 року заборгованість за теплопостачання становить 5 324 грн 46 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, позовні вимоги ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задоволено частково.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 4 322 грн 41 коп. та витрати з оплати судового збору в розмірі по 81 грн 20 коп. з кожного. В іншій частині позовних вимог відмовлено. 

У касаційній скарзі ОСОБА_9 порушує питання про скасування оскаржуваних рішень судів із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що відповідачі є споживачами послуг з теплопостачання, що надаються за адресою: АДРЕСА_1.

Між ОСОБА_10 як власником будинку, та ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» укладено договір про надання населенню послуг центрального опалення та гарячого водопостачання вказаної квартири.

У вересні 2010 року ОСОБА_10 звернулася до позивача про від'єднання від центрального опалення, однак у встановленому порядку дане питання не було вирішено, що підтверджується актом про самовільне відключення від опалення, складеним у присутності ОСОБА_10 від 12 жовтня 2010 року (а. с. 38, 40).

Згідно з особовим рахунком споживачів НОМЕР_1 заборгованість за теплопостачання становить 5 324 грн 46 коп.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, відповідачі самовільно відключилися від системи центрального опалення, однак нарахування за комунальними послугами в опалювальний сезон позивачем проводилося правомірно, а також, з урахуванням поданої до суду першої інстанції відповідачем ОСОБА_7 заяви про застосування позовної давності, вважав, що стягненню підлягає розмір заборгованості в межах трирічного строку позовної давності.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

Закон України від 24 червня 2004 року  № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги » (далі - Закон України № 1875-IV ) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV ) та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону ).

Проте сама по собі відсутність письмового договору між сторонами не може бути підставою для відмови в позові про стягнення заборгованості за фактично надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.  Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до положень ст. 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до вимог ст. 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Стягуючи заборгованість за послуги теплопостачання з відповідачів як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції, встановивши, що договір про надання населенню послуг центрального опалення та гарячого водопостачання укладений із ОСОБА_10, на порушення ст. ст. 212-215 , 303 , 309 ЦПК України не з'ясували:

чи є ОСОБА_10 власником квартири та у зв'язку із цим відповідно до ст. 162 ЖК Української РСР на неї покладений обов'язок оплати житлово-комунальних послуг, та не врахували, що споживач, який  уклав договір на надання житлово-комунальних послуг, зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 20 Закону України № 1875-IV ), а ОСОБА_10 участі у справі не брала;

чи є відповідачі, в т.ч. і ОСОБА_8, співвласниками спірної квартири та чи у зв'язку із цим відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язані брати участь у витратах відповідно до вимог ст. 360 ЦК України ;

чи належить квартира до державного і громадського житлового фонду, хто є наймачем цієї квартири та чи відповідачі як члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним і користуються нарівні з наймачем усіма правами, солідарно повинні нести усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення (ч. 1 ст. 64 ЖК Української РСР), та чи у такому випадку зобов'язаний ОСОБА_8 як споживач оплачувати житлово-комунальні послуги з урахуванням того, що він з 12 квітня 2010 року перебуває під вартою в Івано-Франківському слідчому ізоляторі.

Вирішуючи питання про солідарне стягнення заборгованості за послуги теплопостачання з відповідачів, суди залишили поза увагою ст. 541 ЦК України, відповідно до якої солідарний обов'язок виникає у випадках, встановлених договором або законом, та те, що солідарне стягнення такої заборгованості у даних правовідносинах Законом України № 1875-IV не передбачено, а письмовий договір, яким встановлений солідарний обов'язок відповідачів, - відсутній.

За таких обставин ухвалені у справі рішення судів не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 335, 336, 338, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і  кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 05 лютого 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої  інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий  Судді: В.О. Кузнєцов Т.Л. Ізмайлова В.І. Мартинюк Г.І. Мостова М.І. Наумчук

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/50555871