Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 серпня 2014 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                                 Мартинюка В.І.,

суддів:                            Амеліна В.І.,         Дербенцевої Т.П.,         

                                       Карпенко С.О.,     Наумчука М.І.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Солом'янського районного суду   м. Києва від 17 червня 2013 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від   19 листопада 2013 року, -   

в с т а н о в и л а :

У квітні 2013 року комунальне підприємство «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у  м. Києві державної адміністрації (далі - КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, мотивуючи вимоги тим, що відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, які надаються до              АДРЕСА_1, балансоутримувачем якого є  комунальне підприємство. Внаслідок неналежного виконання відповідачем обов'язку щодо оплати наданих послуг, за період із 1 лютого 2011 року по                          1 березня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 6 884, 74 грн, яку позивач просив стягнути із боржника. Крім того, просив застосувати наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, та стягнути із ОСОБА_3 інфляційні втрати у розмірі 92, 92 грн та                3 % річних у розмірі 199, 83 грн.

Рішенням Солом'янського районного суду   м. Києва від 17 червня                    2013 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від                            19 листопада 2013 року, позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_3 на користь КП «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду» 7 177, 49 грн у рахунок погашення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. 

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, що ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від                       26 листопада 2007 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Рішенням Солом'янської районної у місті Києві ради № 218 від 19 грудня 2007 «Про утворення комунальних підприємств» створено КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у                          м. Києві ради, відповідно до п. 2 якого одночасно було створено комунальне підприємство сфери технічного обслуговування та ремонту житлового фонду, а саме комунальне підприємство «Батиївське» (а.с.83).

Розпорядженням Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації №141 від 1 лютого 2008 року «Про затвердження статуту Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради», було затверджено статут                            КП «Дирекція» (а. с. 84).

Відповідно до рішення Київської міської ради № 291/5678 від 23 червня 2011 року «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації», КП «Дирекція з управління житлового фонду» було передано до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації               (а. с. 85).

Рішенням Київської міської ради № 607/6843 від 10 листопада 2011 року «Про внесення змін до рішення Київради від 23 червня 2011 року № 291/5678 «Про деякі питання діяльності комунальних підприємств та установ, що належать до комунальної власності територіальної громади м. Києва та передаються до сфери управління Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації» було змінено найменування КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у місті Києві ради на КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації з функціями замовника житлово-комунальних послуг (а.с.86-87).

Згідно статуту КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації (п. 3.1), КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» є самостійним суб'єктом господарювання та балансоутримувачем майна, яке передано у його господарське відання (а.с.90).

Пунктом 3.3.14 статуту передбачено, що КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації має право укладати угоди по утриманню будинків та прибудинкових територій з визначеними на конкурсних засадах виконавцями послуг.

31 березня 2008 року між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та КП «Батиївське» було укладено договір на утримання будинків і прибудинкових територій (а.с.142-145). Додатковою угодою від 20 липня 2009 до договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 31 березня 2008 року між вищезазначеними сторонами термін дії договору продовжено до 30 березня 2013 року. Інші пункти залишаються у редакції договору на утримання житлових будинків і прибудинкових територій від 31 березня 2008 року без змін (а. с. 146).

1 квітня 2008 року директором КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації було затверджено Положення про відокремлений структурний підрозділ «Батиївський» (а. с. 97-101), а також між КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації та КП «Батиївське» було укладено договір про сумісну діяльність (а. с.150-152).

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 Положення про ВСП «Батиївський»,                       ВСП проводить нарахування за квартирну плату (плату за утримання будинків). Зазначенні нарахування здійснюються на підставі тарифів, затверджених розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (а. с. 102-141).

Враховуючи викладене, доводи щодо неналежності особи позивача та повноважень КП «Батиївське» щодо нарахування квартирної плати є необґрунтованими.

Також колегія суддів погоджується із висновками судів про те, що відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі, оскільки за п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", підпунктом 1 пункту 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної  та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого  опалення, постачання холодної та гарячої  води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України   від  21 липня 2005 року № 630, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, оскільки такі висновки узгоджуються із вимогами закону та практикою Верховного Суду України (постанови від 10 жовтня 2012 року № 6-110цс12 та від 30 жовтня                   2013 року № 6-59цс13).

Крім того, як вбачається із довідки про нарахування та оплату по особовому рахунку відповідача (а. с. 147), ОСОБА_3 частково здійснював платежі за надані позивачем послуги.

Враховуючи те, що правовідносини, які передбачають обов'язок споживача оплатити фактично надані житлово-комунальні послуги та право замовника послуг вимагати відповідної оплати, є за своєю правовою природою грошовим зобов'язанням, тому за прострочення його виконання підлягають застосуванню наслідки, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних від простроченої суми (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові  № 6-59цс13 від 30 жовтня 2013 року).

Норми матеріального права судами застосовано правильно, тому з цих підстав оскаржувані судові рішення скасуванню не підлягають.

Разом з тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд допустив порушення вимог ст. ст. 60, 212,                                213, 214, 303, 315 ЦПК України щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:                1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Залежно    від   порядку   затвердження   цін/тарифів   на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які затверджують   спеціально  уповноважені  центральні  органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які  затверджують  органи  місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи  на  комунальні послуги та послуги з утримання будинків  і  споруд  та  прибудинкових  територій   формуються   і затверджуються  органами  виконавчої  влади  та органами місцевого самоврядування  відповідно  до   їхніх   повноважень, визначених законом (ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Надані позивачем розрахунок заборгованості (а. с. 5) та довідка про нарахування та оплату по особовому рахунку (а. с. 147) не відображають переліку наданих відповідачу житлово-комунальних послуг та застосовані при нарахуванні плати тарифи.

Крім того, ухвала апеляційного суду не містять висновків щодо перевірки відповідності даних, які наведені у рахунках  про оплату житлово-комунальних послуг (а. с. 60-82), положенням розпоряджень Київської міської державної адміністрації: № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури»; № 1222 від 29 грудня 2010 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків із населенням, згідно з тарифами на теплову енергію, затвердженими НКРЕЕ України»; № 101 від 27 січня 2011 року «Про встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення та тарифів  на послуги із централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України»; № 857 від 31 травня 2011 року «Про встановлення тарифів на теплову енергію та встановлення тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води виконавцям цих послуг усіх форм власності для здійснення розрахунків із населенням».

Указані розпорядження наведеними у касаційній скарзі  щодо встановлення тарифів судовими рішеннями не скасовувалися, тому доводи заявника у цій частині є безпідставними.

Враховуючи викладене, постановлена апеляційним судом  із порушенням норм процесуального  права ухвала підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду м. Києва від   19 листопада 2013 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                     В.І. Мартинюк

Судді:                                                                                                В.І. Амелін
                                                                                                          Т.П. Дербенцева
                                                                                                          С.О. Карпенко
                                                                                                          М.І. Наумчук

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40178794
     

                                                                                         

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

іменем україни

30 березня 2016 рокум. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого       Колодійчука В.М.,

суддів:                  Висоцької В.С.,            Кафідової О.В.,

Умнової О.В.,               Фаловської І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2015 року комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго») звернулося до суду з указаним позовом та, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання за період з липня 2008 року по лютий 2015 року у розмірі 31 988,62 грн., з яких: 20 507,71 грн. - борг за спожиту теплову енергію, 3 071,95 грн. - три відсотка річних, 8 408,96 грн. - інфляційні втрати.

КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» обґрунтовувало свої вимог тим, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1 та є користувачами послуг з централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго». Відповідачі регулярно порушують умови та правила споживання послуг з централізованого теплопостачання, а тому за ними обліковується вказана заборгованість.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року, позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь КП                                                   ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання у розмірі 31 988,62 грн., з яких:                 20 507,71 грн. - борг за спожиту теплову енергію, 3 071,95 грн. - три відсотка річних, 8 408,96 грн. - інфляційні втрати. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, які надаються позивачем, а тому із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» підлягає до стягнення заборгованість за надані послуги згідно розрахунку, наданого останнім.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надає послуги з теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується, виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відсутність укладеного договору не звільняє споживачів від сплати за фактично надані послуги.

За змістом статей 214, 215 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження. У мотивувальній частині рішення зазначаються мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, бере до уваги або відхиляє докази, застосовує зазначені в рішенні нормативно-правові акти.

Разом з тим, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 травня 2015 року, якою скасовано судовий наказ Замостянського районного суду м. Вінниці від 26 квітня 2011 року про стягнення із ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 боргу за надані послуги з теплопостачання, встановлено, що ОСОБА_3 проживає у АДРЕСА_2, однак на нього здійснювалися нарахування за житлово-комунальні послуги (а. с. 120). Вказані обставини також підтверджуються довідкою виконавчого комітету Мальчовецької сільської ради Барського району Вінницької області (а. с. 48).

Крім того, Замостянським районним судом м. Вінниці видано судовий наказ від 26 квітня 2011 року, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_3,ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги централізованого теплопостачання, індекс інфляції та три відсотка річних у розмірі 16 622 грн. (а. с. 45).

Державним виконавцем 16 грудня 2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, яке було відкрито на виконання судового наказу від 26 квітня 2011 року (а. с. 46).

14 лютого 2013 року між КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» та       ОСОБА_4 укладено договір про реструктуризацію заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, що утворилася станом на 01 лютого 2013 року у розмірі 20 996,29 грн.

Також в матеріалах справи знаходяться копії квитанцій про оплату відповідачем комунальних послуг, які залишені судами поза                            увагою (а. с. 81 - 96).

Заперечуючи проти позовних вимог, ОСОБА_4 вказувала, що позивачем надано невірний розрахунок, оскільки незрозуміло за які саме послуги утворилась заборгованість, між сторонами також було укладено мирову угоду про порядок розрахунку та договір про реструктуризацію заборгованості, а відповідач ОСОБА_3 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 та не є споживачем послуг, які надає КП                 ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі»                       від 18 грудня 2009 року № 14, у мотивувальній частині рішення слід  наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини,  а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні  грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4          ст. 60 ЦПК України). У рішенні має міститися обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції  про захист прав людини і основоположних  свобод.

Проте, суди на вказані обставини справи, доводи позивача та заперечення відповідача уваги не звернули, не зазначили, якими належними та допустимими доказами спростовані такі доводи та заперечення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування, а, отже, і рішення суду, не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, суди попередніх інстанцій не встановили у повному обсязі фактичні обставини, що мають значення для справи, не дотрималися вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України щодо обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не дали юридичної оцінки наданим сторонами доказам, не обґрунтували наданий позивачем розрахунок, враховуючи наявність судових наказів та виконавчих листів, угоди про реструктуризацію боргу та часткової сплати боргу, не перевірили складові розрахунку та кількість споживачів послуг з теплопостачання у квартирі АДРЕСА_1, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування ухвалених у справі судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 335, 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних 1 кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 15 жовтня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                         В.М. Колодійчук

Судді:                                                                    В.С. Висоцька

                                                                               О.В.Кафідова

                                                                               О.В.Умнова

І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/56940987

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 рокум. Київ  Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого                                     Касьяна О.П.,

суддів:                             Дербенцевої Т.П.,       Попович О.В.,                                                                           

                                         СавченкоВ.О.,            Ступак О.В.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація 107 Голосіївського району» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із  оплати за житлово-комунальні послуги та утримання будинку й прибудинкової території

за касаційною скаргою ОСОБА_4 в особі представника на рішення апеляційного суду м. Києва від  26 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2014 року комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна організація 107 Голосіївського району» (далі - КП «ЖЕО 107 Голосіївського району») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості із  оплати за житлово-комунальні послуги та утримання будинку й прибудинкової території, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 11 березня  2011 року між КП «ЖЕО 107 Голосіївського району» та відповідачем  було укладено договір  № 343-п-11 про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території в приміщенні за адресою АДРЕСА_1. Відповідачу щомісячно нараховувалася плата та виставлялися рахунки за спожиті послуги, які оплачувалися неналежним чином, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 19 334,17 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суду стягнути з відповідача зазначену заборгованість, а також стягнути суму інфляційних втрат, 3 % річних за користування коштами, та пеню, а всього 23 220,13 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада  2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2015 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «ЖЕО 107 Голосіївського району» заборгованість за комунальні послуги та утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 8 624,54 грн, інфляційні втрати у розмірі 517,47 грн та                  3 % річних від простроченої суми у розмірі 798, 89 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

У справі встановлено, що КП «ЖЕО 107 Голосіївського району» створено рішенням Голосіївської районної у м. Києві ради № 10/09 від                         08 листопада 2007 року, метою та предметом діяльності якого є виконання робіт по утриманню та обслуговуванню житлових та нежитлових будинків, прибудинкових територій територіальної громади міста Києва відповідно до замовлення та договорів; виконання робіт та надання послуг по утриманню житлових та нежитлових будинків інших форм власності за угодами із власниками цих будинків або уповноваженими представниками. Для досягнення цілей та виконання завдань діяльності підприємству надано право, зокрема: укладати договори, угоди та здійснення інших правочинів з юридичними особами та окремими громадянами, здійснювати розрахунки з фізичними та юридичними особами за житлово-комунальні та інші послуги.

ОСОБА_3 є власником нежитлового приміщення у АДРЕСА_1.

11 березня 2011 між ОСОБА_3 та КП «ЖЕО 107 Голосіївського району»  було укладено типовий договір № 343-П-11, предметом якого виступає господарське використання нежитлових приміщень, утримання будинку та прибудинкової території, технічного обслуговування та надання комунальних послуг у АДРЕСА_1 та забезпечення споживачем своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, передбачених договором. Відповідно до умов даного договору виконавець надає послуги відповідно до затвердженого (погодженого) рішення органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг, а споживач отримує послуги та оплачує їх в установлений цим договором строк (п. 2, 8, 9 договору). Пунктом 7 договору сторони визначили, що керуються діючими «Правилами користування системою комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах «України», затвердженими наказом голови Держжитлокомунгоспу України від 01 липня 1994 № 65, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими наказом Міненерго та Держбуту України від 28 жовтня                 1999 року № 307/262, Інструкцією по розрахункам субабонентів (орендарів) з дільницею по утриманню житла на відпуск питної води і приймання стічних вод законодавством.

Пунктом 9 договору № 343-П-11 ОСОБА_3 зобов'язався оплачувати послуги в установлений договором строк.

Обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, визначений і п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якому кореспондує право управителя (балансоутримувача) стягувати прострочені платежі із осіб, які відмовляються оплачувати рахунки за споживання житлово-комунальних послуг.

Крім того, 16 березня 2011 між сторонами укладено договір № 481, предметом якого є користування та своєчасна сплата згідно показників приладів обліку води по АДРЕСА_1. Пунктом 3.1 договору визначено, що розрахунки за використану воду будуть проводитись згідно показників приладу обліку води та затвердженого на час платежу тарифу у повному обсязі.

Вказаний договір не оспорено із визнанням недійсності, він має наслідки, на які спрямований під час укладення, а тому із висновками апеляційного суду про те, що при розрахунку плати за гаряче водопостачання не враховуються покази лічильника, який обліковує обсяг використаної споживачем гарячої води,  погодитися не можна.

Крім того, згідно зі ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);                         2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);                     4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Залежно    від   порядку   затвердження   цін/тарифів   на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група -  житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які затверджують спеціально  уповноважені  центральні  органи виконавчої влади; 2) друга група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які  затверджують  органи  місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги,  ціни/тарифи  на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін). Ціни/тарифи  на  комунальні послуги та послуги з утримання будинків  і  споруд  та  прибудинкових  територій   формуються   і затверджуються  органами  виконавчої  влади  та органами місцевого самоврядування  відповідно  до   їхніх   повноважень, визначених законом                  (ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

У наданому позивачем у суді першої інстанції розрахунку заборгованості плата за опалення та гаряче водопостачання розмежовується, а в уточненому в межах апеляційного провадження справи розрахунку вказані послуги об'єднано в категорію споживання теплової енергії. Мотивів на усунення суперечливості проведених нарахувань в рішенні апеляційного суду не наведено, як і висновків про прийнятність даних уточнень на стадії апеляційного розгляду справи.

Крім того, загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215, 303, 315-316  ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведення розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Рішення апеляційного суду не містить висновків щодо перевірки відповідності даних, які наведені у рахунках  про оплату житлово-комунальних послуг, положенням нормативних документів, що затверджують ціни/тарифи на  водопостачання, теплову енергію, утримання будинку й прибудинкової території, тощо для надання на відповідній території.

Згідно роз'яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, які викладені у листі від 18 березня 2015 року № 2450/15/61-15, оплату за теплову енергію та житлово-комунальні послуги за тарифами «для населення» здійснюють власники/користувачі житлового будинку, квартири, інших приміщень, призначених та придатних для постійного проживання в них, за умови їх використання виключно для постійного проживання.

Враховуючи те, що відповідач у справі є абонентом нежитлового приміщення, віднесення його судом до категорії «інші споживачі» є правильним, що спростовує доводи касаційної скарги у цій частині.

З огляду на допущені апеляційним судом порушення процесуальних вимог щодо перевірки правильності розрахунків плати за житлово-комунальні послуги та взаємопов'язаність вимог позову, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України, із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 344, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в особі представника задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду м. Києва від  26 травня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційноїінстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                     О.П. Касьян

Судді:                                                                                                Т.П. Дербенцева

                                           

                                                                                                           О.В. Попович

                                                                                                           В.О. Савченко

                                                                                                           О.В.Ступак

http://reyestr.court.gov.ua/Review/56974198