Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Рішення ОАСК від 21.09.2019 р. про задоволення позову за межами позовних вимог:

(click to show/hide)

Державний герб України

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 січня 2019 року            15:17          № 826/12927/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Мині І.І.,  за участі представників сторін: від позивача - ОСОБА_1, від відповідача - Мельниченко К.Г., від третьої особи - Шараєвська Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

За позовом ОСОБА_4 до третя особа Київської міської державної адміністрації Товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОСЕРВІС-СОЛОМ'ЯНКА"про визнання протиправними та скасування розпорядження №211 від 12.02.2018

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_4, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати розпорядження  Київської міської державної адміністрації від 12.02.2018р. №211 "Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд  та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим" в частині встановлення тарифу та структури тарифу на послуги з   утримання будинків і споруд  та прибудинкових територій по будинку, що розташований за адресою  - АДРЕСА_1.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваним рішенням було затверджено тариф з застосуванням неналежних, на думку позивача, даних, наданих третьою особою відповідачу. Зокрема, позивач стверджує, що:

-          оскаржуваним розпорядженням було затверджено тариф з застосуванням площі приміщення, яка не відповідала площі, зазначеній в актах прийняття будинку в експлуатацію;

-          чисельність мешканців будинку було визначено не як чисельність зареєстрованих в будинку, а шляхом складання актів, не передбачених вимогами законодавства;

-          площа квартир, які мають вихід на сходові клітини, не відповідає жодному з документів;

-          третьою особою було застосовано при визначенні тарифу, а відповідачем затверджено, завеликий, на думку позивача, розмір прибутку.

Крім того, позивач стверджує, що  третьою особою та відповідачем не було поінформовано позивача про майбутню зміну тарифів.

Відповідачем та третьої особою позовні вимоги заперечуються з огляду на правомірність прийнятого рішення, та його відповідність нормам чинного законодавства.

Зокрема, відповідач та третя особа посилаються на те, що :

-          площу було визначено з огляду на наявність окремої будівлі, яка не відноситься до будинку позивача, при цьому, окрема будівля обслуговується окремо;

-          чисельність мешканців було визначено співробітниками третьої особи як чисельність осіб, що фактично мешкають в будинку, оскільки багато мешканців, в тому числі позивач, в будинку не зареєстровані;

-          площа квартир, які мають вихід на сходові клітини, визначена програмним засобом, без участі третьої особи та позивача, ймовірно, внаслідок технічного збою;

-          норми можливого прибутку, які застосовуються при визначенні тарифу, законодавством не обмежено.

Також відповідач та третя особа стверджують, що про прийняття оскаржуваних змін до тарифів позивача було поінформовано належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2018 року Київською міською державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 211 «Про внесення змін до Тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим», яким Київська міська державна адміністрація (далі - Відповідач) встановила тариф та структуру тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, в тому числі по будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Абзацом 7 п. 2 «Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 зазначено, що інформація про перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, структура тарифу, його зміну з обґрунтуванням її необхідності доводиться до відома споживачів у порядку, затвердженому Мінрегіоном.

У відповідності до абз. 7 п. 2.4 «Порядку доведення споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обслуговування її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад», затвердженим Наказом Міністерства регіонального витку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 37.2012 №390, суб'єктами  господарювання, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування веб-сайті суб'єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретно будинку (на прибудинковій території), зокрема, на інформаційних стендах, під'їздах будинків та біля них.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою було розміщено оголошення на інформаційному стенді та в газеті Хрещатик від 3 листопада 2017 року.

З огляду на викладене, суд не погоджується з посиланнями позивача на порушення порядку повідомлення про прийняття оскаржуваного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, підставою для прийняття оскаржуваного рішення в оскаржуваній частині стали, зокрема :

лист ТОВ «Житлосервіс-Солом'янка» від 30.10.2017 № 694/10, яким  було надано до Департаменту економіки та інвестицій Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) розрахункові матеріали нормативних витрат структури складової тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по житловому будинку на АДРЕСА_1, для подальшого затвердження та встановлення;

Технічні характеристики житлового фонду, що обслуговуються ТОВ «Житлосервіс-Солом'янка», які містять інформацію про загальні площі будинку, зокрема, щодо: загальної площі житлових квартир та загальної площі нежитлових приміщень, відповідно до яких сумарна загальна площа квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 складає - 21055,60 кв.м. (загальна площа житлових квартир 19672,0 + загальна площа нежитлових приміщень 1383,6).

Деталізований звіт щодо складових тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, розрахованих відповідно до Порядку формування тарифів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 (далі - Порядок).

Як вбачається з вищезазначеного Деталізованого звіту за формою №2 від 11.10.2017 p., при розрахунку витрат з прибирання сходових кліток третя особа застосувала сумарну загальну площу квартир та нежитлових приміщень у житловому будинку, які мають окремі виходи безпосередньо на сходові клітки у розмірі 18288,4 м2.

Саме на підставі даних документів, поданих третьою особою, відповідачем і було затверджено тариф для будинку, в якому розташована квартира, яка є власністю позивача.

Розглянувши аргументи сторін та надані докази, суд висловлює наступну правову позицію.

Згідно з п. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», стандарти, нормативи, норми, порядки і правила у сфері житлово-комунальних послуг розробляють і затверджують Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної Політики у сфері технічного регулювання, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах їхніх повноважень та згідно із законодавством.         

Частиною 2 ст. 31 вказаного Закону, передбачено, що виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

У відповідності до ч. 3 ст. 31 Закону, органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі, не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Постановою Кабінету Міністрів від 01.06.2011 № 869 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Порядок формування тарифів).

Абзацом 1 п. 1 Порядку формування тарифів зазначено, що цей Порядок визначає механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і поширюється на суб'єктів господарювання всіх форм власності, які надають послуги, суб'єктів господарювання всіх форм власності, що спеціалізуються на виконанні окремих послуг, на умовах субпідрядних договорів з виконавцями, органи місцевого самоврядування, власників, орендарів житлових будинків (гуртожитків), власників (наймачів) квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках).

Абзац 2 п. 1 Порядку формування тарифів визначає, що тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - Тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат, витрат на відшкодування втрат, планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.

Відповідно до абз. 4 п. 2 Порядку формування тарифів, Тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарного-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.

Згідно з п. 5 Порядку формування тарифів, калькуляційною одиницею є 1 кв. метр загальної площі, що перебуває у власності або наймі фізичної чи юридичної особи.         

Згідно з п. 7 Порядку формування тарифів, витрати з прибирання прибудинкової території (ручним та механізованим способами) (Впт) визначаються за формулою Впт= (Bp + Вм) : Пз.

Де, зокрема,  Пз - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) (якщо в технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) не відображені та невідкореговані площі, необхідні для розрахунку тарифу на послуги, застосовуються площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду).

Згідно з пунктом 8 Порядку, витрати з прибирання сходових кліток (Вс) визначаються за формулою Вс = (Вр + Вм) : Пзжн

Де, зокрема,  Пзжн - сумарна загальна площа (зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку), які мають окремі виходи безпосередньо на сходові клітки, що влаштовані з урахуванням вимог державних будівельних норм та зазначені у технічних паспортах на нежитлові приміщення.

З аналізу вищезазначених положень Порядку, суд робить наступні висновки:

-          з огляду на те, що сумарна загальна площа квартир у будинку (Пз) та сумарна загальна площа, які мають окремі виходи безпосередньо на сходові клітки  (Пзжн) виступають у якості ділителя у формулі, збільшення цієї площі зменшує суму, яка включається до тарифу, у зв'язку з чим зменшенням цієї суми порушуються права позивача, оскільки збільшується сума, яку позивач має платити;

-          для розрахунку має використовуватися сумарна загальна площа,  зазначена у технічному паспорті житлового будинку (гуртожитку) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку)

-          підставою для застосування іншої, ніж зазначено в технічному паспорті площі, є  не наявність не відображених та невідкорегованих площ, необхідних для розрахунку тарифу на послуги;

-          у вищенаведеному випадку мають застосовуватися площі, які зазначені в актах, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду.

Як вбачається з матеріалів справи, у технічному паспорті, який було надано третьою особою відповідачу, відсутні визначення сумарної загальної площі квартир та нежитлових приміщень в будинку.

Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії. Отже, вирішення даної справи залежить від доведеності відповідачем правомірності прийняття ним оспорюваного рішення.

Проте, будь - яких актів, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду ні відповідачем, ні третьою особою не надано,  відомостей про їх складення також не зазначено. Натомість, розбіжності у площах, застосованих в оскаржуваному тарифі та тих, що містяться у сертифікатах будинку, породжують сумнів в їх достовірності.

Суд погоджується з позицією відповідача про те, що вищезазначеною правовою нормою Порядку не було передбачено застосування сертифікатів та актів прийняття в експлуатацію, однак не вважає за правомірне застосування площі не підтвердженої нормативно визначеним документом - актом, складеним за результатами проведених обмірів житлового фонду.

Суд вважає неприпустимим використання для встановлення тарифу даних, не підтверджених визначеними законодавством документами на власний розсуд особи, на користь якої встановлюється тариф.

При цьому, на думку суду, є неприпустимими, з боку відповідача застосування для визначення тарифу площі квартир, які мають вихід на сходові клітини, з посиланням на те, що дана площа визначена програмним засобом, без участі третьої особи та позивача, ймовірно, внаслідок технічного збою.

Зазначене вбачається судом застосуванням заздалегідь необґрунтованих даних, існування чи підтвердження яких третя особа й не намагалася підтвердити документально, які, натомість, були офіційно застосовані відповідачем для визначення зобов'язань позивача зі сплати тарифу.

Крім того, суд зазначає, що нормами пункту 9 вищезазначеного Порядку, як і жодною іншою нормою законодавства України, не передбачено можливості встановлення тарифу з урахуванням кількості мешканців, які проживають фактично, з застосуванням актів, складених співробітниками третьої особи.

Натомість, передбачено застосування кількості зареєстрованих в будинку мешканців, тобто офіційних даних, які визначаються уповноваженим державною органом, у зв'язку з чим суд не погоджується з правомірністю використання відповідачем даних про ніби - то 402 особи, які мешкають в будинку.

З огляду на відсутність у чинному законодавстві обмежень норми можливого прибутку, які застосовуються при визначенні тарифу, суд вимушений погодитися з посиланнями відповідача та третьої особи на необґрунтованість таких посилань позивача.

Відповідно до частини першої         статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України,         при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього         Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя). 

За змістом         статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України,         судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, поміж іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві позивач просить покласти судові витрати на відповідача. При цьому, зазначає, що сума витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, складається з оплати витрат на професійну правничу допомогу адвокатом у розмірі 10       000,00 грн. відповідно до умов договору №30/07/18-1 від 30.07.2018.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги позивачем надано копію договору та      акт прийому-передачі грошових коштів у сумі 10 000,00 грн. по вищевказаному договору та докази здійснення оплати.

Приписами   статті 134 Кодексу адміністративного судочинства         передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З огляду на вищезазначене, суд доходить висновків про співмірність вимог позивача з даними складовими, з урахуванням складності справи, яка стосувалася нормативно - правового акту, загального часу судових засідань (1год. 10 хв.), та обсягу наданих документів та виконаної роботи.

Суд вважає за доцільне вийти за межі позовних вимог та застосувати до оскаржуваного розпорядження наслідки, визначені частиною 9 статті 264 КАС України, оскільки розпорядження  Київської міської державної адміністрації від 12.02.2018р. №211 вбачається саме нормативно - правовим актом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов  ОСОБА_4  задовольнити повністю та вийти за межі позовних вимог.

2. Визнати протиправним та нечинним розпорядження  Київської міської державної адміністрації від 12.02.2018р. №211 "Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд  та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим" в частині встановлення тарифу та структури тарифу на послуги з   утримання будинків і споруд  та прибудинкових територій по будинку, що розташований за адресою  - АДРЕСА_1.

3. Витрати по сплаті судового збору в сумі 704 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн. відшкодувати ОСОБА_4 за рахунок бюджетних асигнувань  Київської міської державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Повний текст рішення складено 04.02.2019.

Суддя                                                                                                С.К. Каракашьян

http://reyestr.court.gov.ua/Review/79583199

[Перо]

Постанова 6ААС від 22.07.2019 р. (рішення суду без змін):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/83551475

Ухвала ВС від 02.09.2019 р. про відмову у відкритті к/п:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/83958542

[Перо]

Ухвала ВС від 13.09.2019 р. про повернення скарги КМДА:

(click to show/hide)

Державний герб України

УХВАЛА

13 вересня 2019 року

Київ

справа №826/12927/18

адміністративне провадження №К/9901/25314/19

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., 

перевіривши касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року

та постанову  Шостого  апеляційного адміністративного суду від  22 липня 2019  року 

у справі №826/12927/18

за позовом ОСОБА_1

до Київської міської державної адміністрації,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом`янка",

про визнання протиправним та скасування розпорядження

УСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Київської міської державної адміністрації, в якому просила визнати протиправним та скасувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 лютого 2018 року №211 "Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим" в частині встановлення тарифу та структури тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від  22 липня 2019 року, позов задоволено повністю.

03 вересня 2019 року відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року та постанову  Шостого  апеляційного адміністративного суду від  22 липня 2019  року  у справі №826/12927/18.

Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд  дійшов наступного висновку з огляду на таке.

Пунктом 1 ч. 5 ст.332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема, якщо касаційна скарга не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема, довіреністю юридичної особи.

За приписами ч. 3 ст. 59 КАС України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 КАС України оригінали документів, зазначені у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

Копії документів, які видаються, зокрема, органами державної влади України, повинні бути засвідчені з додержанням вимог п. 5.26, 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно - розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07 квітня 2003 року № 55. Так, завіряти документи слід із зазначенням назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, з відміткою "Згідно з оригіналом", засвідченою печаткою, та дати засвідчення копії.

Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, остання підписана головним спеціалістом відділу організації позовної роботи та судового представництва управління правового забезпечення Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради Мельниченко К.Г.

Водночас, долучена до матеріалів касаційної скарги копія довіреності не засвідчена у визначеному законом порядку, а саме: не зазначено назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, відсутня відмітка "Згідно з оригіналом", копія довіреності не засвідчена печаткою та на такій відсутня дата її засвідчення, а тому така довіреность не є належними документом, що підтверджує право особи, яка підписала касаційну скаргу, на вчинення такої дії.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 20 травня 2019 року у справі № 420/5545/18, від 21 травня 2019 року у справі № 620/3553/18, від 27 травня 2019 року у справі № 808/2357/18.

У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню, оскільки підписана особою, яка не підтвердила свої повноваження щодо підписання такої скарги.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги з огляду на підписання її особою, повноваження якої не підтверджені, та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

Керуючись ст. ст. 39,  332 КАС України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Київської міської державної адміністрації на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 січня 2019 року та постанову  Шостого  апеляційного адміністративного суду від  22 липня 2019 року у справі №826/12927/18 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлосервіс-Солом`янка" про визнання протиправним та скасування розпорядження - повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Верховного Суду                                                                                     І.В. Желєзний

http://reyestr.court.gov.ua/Review/84298020

[Перо]

Постанова ВС від 03.10.2019 р. про відмову у відкритті к/п за новою скаргою КМДА:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/84746524