Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 листопада 2015 року                                                                                                                                                       м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г.,  суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І.,Сеніна Ю.Л., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., розглянувши на засіданні справу за позовом комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення вартості спожитої теплової енергії за заявою комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» (далі - КП «ХТМ») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 28 листопада 2012 року батьку відповідача - ОСОБА_2 належали нежитлові приміщення, розташовані АДРЕСА_1. ОСОБА_2., не уклавши договір на постачання теплової енергії,  фактично отримував у період з листопада 2012 року до травня 2013 року теплову енергію за рахунок

КП «ХТМ», яку це підприємство подає в централізовану систему опалення вказаного житлового будинку, де розташовані зазначені нежитлові приміщення.

Постачання теплової енергії у приміщення житлового фонду на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону. Постачання теплової енергії в указаний об'єкт  підтверджується актами про підключення та відключення від опалення, а також актом обстеження системи теплопостачання об'єкта від

19 жовтня 2012 року, 14 квітня 2013 року та 28 березня 2013 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. помер. Відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2.

Оскільки теплова енергія є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу, а ОСОБА_2. з листопада 2012 року до травня 2013 року за рахунок КП «ХТМ»  користувався тепловою енергією на потреби опалення без договору, враховуючи, що до відповідача як до спадкоємця ОСОБА_2. перейшли всі обов'язки останнього, посилаючись на статті 1212, 1213 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та положення Закону України від 2 червня 2005 року № 2633-IV «Про теплопостачання» (далі - Закон

№ 2633-IV), позивач з урахуванням уточнень позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь вартість спожитої теплової енергії за період з листопада 2012 року до травня 2013 року в розмірі 39 тис. 865 грн 43 коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 229 грн 40 коп.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня

2014 року позовні вимоги КП «ХТМ» задоволено, ухвалено стягнути з

ОСОБА_1 на користь КП «ХТМ» заборгованість за теплопостачання за період з 28 листопада 2012 року до 1 травня 2013 року в сумі 39 тис. 865 грн

43 коп. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 лютого 2015 року, вказане рішення суду першої інстанції скасовано й ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову КП «ХТМ» відмовлено.

У заяві КП «ХТМ» про перегляд судових рішень порушується питання про скасування ухвали суду касаційної інстанції та прийняття нового рішення про задоволення позову з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), - неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме частини першої статті 1212, статті 1213 ЦК України.

Для прикладу наявності зазначеної підстави подання заяви

КП «ХТМ» посилається на ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 28 серпня 2014 року у справі за позовом КП «ХТМ» до фізичної особи про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання (№ 6-28879св14),

від 10 грудня 2014 року  у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Львівобленерго» до фізичної особи, третя особа - Львівське комунальне підприємство «Цитадель-центр», про відшкодування вартості неврахованої електричної енергії (№ 6-30166св14),

а також на ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 листопада 2014 року у справі за позовом КП «ХТМ» до фізичної особи про стягнення вартості спожитої без достатніх підстав теплової енергії (№ 6-4171св14).

Так, у справі № 6-28879св14 суд касаційної інстанції залишив без змін рішення апеляційного суду про зміну рішення суду першої інстанції та зменшення суми, що підлягала стягненню. При цьому суд касаційної інстанції виходив з того, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, виходив з того, що рішенням суду, яке набрало законної сили, з відповідача вже було стягнуто заборгованість, яку він мав за особовим рахунком за надані послуги, крім того, у зв'язку з наявністю переплати за послуги з теплопостачання з відповідача потрібно було стягнути

2 тис. 173 грн 31 коп. заборгованості за період з 1 грудня 2011 року до 9 квітня 2012 року, у який позивач постачав теплову енергію за договором купівлі-продажу теплової енергії.

Залишаючи без змін рішення апеляційного суду про задоволення позову у справі № 6-30166св14, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який застосував до спірних правовідносин статті 1212, 1213 ЦК України, та виходив з того, що, виявивши факт споживання відповідачем електричної енергії без укладення договору на її постачання, позивач згідно з вимогами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 31 липня 1996 року № 28, та відповідно до приписів Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року № 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за № 782/12656, правомірно виставив відповідачу до сплати рахунок за самовільно спожиту електроенергію, який в обумовлений строк так і не було оплачено.

Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 6-4171св14, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову, які, крім статей 1212, 1213 ЦК України, застосували до спірних правовідносин  положення Закону № 2633-IV і Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 3 жовтня 2007 року № 1198, та виходили з того, що відповідач, хоч і не укладав договір на постачання теплової енергії, але, отримуючи послуги з опалення та гарячого водопостачання нежитлового приміщення, мав заборгованість зі сплати вказаних послуг, яка підлягає стягненню з останнього.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з такого. Обов'язковими умовами для правовідносин, пов'язаних з купівлею-продажем теплової енергії є: виникнення вказаних правовідносини між суб'єктами господарської діяльності незалежно від форм власності та на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії. Доказів того, що власник зазначених нежитлових приміщень сам займався господарською діяльністю чи вказані нежитлові приміщення використовувались для господарської діяльності позивач суду не надав. Договірний характер правовідносин унеможливлює застосування до них положень статей 1212, 1213 ЦК України. Відсутність укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладення якого лежить як на споживачеві так і на теплопостачальній організації, не породжує у сторін цивільних прав та обов'язків, пов'язаних з виконанням такого договору.

Наведені правові висновки суду касаційної інстанції про застосування норм матеріального права (статей 1212, 1213 ЦК України), покладені в основу судового рішення, яке переглядається, є неоднаковими з висновками, зробленими в указаному для прикладу судовому рішенні у справі № 6-4171св14.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи заявника, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України  вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди у справі, яка переглядається, встановили, що

28 листопада 2012 року батько відповідача - ОСОБА_2. придбав на підставі договору купівлі-продажу нежитлові приміщення загальною площею 571,5 кв. м у житловому будинку АДРЕСА_1.

Теплопостачання в указаний житловий будинок проводиться централізовано КП «ХТМ». ОСОБА_2. у період з листопада 2012 року до травня 2013 року отримував теплову енергію. Будь-яких договорів на таке теплопостачання  між ОСОБА_2. та позивачем укладено  не було.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2. помер. Відповідач є спадкоємцем ОСОБА_2.

18 квітня 2013 року відповідачем сплачено позивачу заборгованість за послуги з теплопостачання у розмірі 9 тис. 211 грн 1 коп.                     

Зазначені вище нежитлові приміщення отримали статус житлових та були зареєстровані 26 квітня 2013 року за ОСОБА_2. відповідно до свідоцтва про право власності як окремі житлові квартири НОМЕР_1.

Відповідно до частин першої, другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як визначено у статті 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

Аналіз змісту статей 1212, 1213 ЦК України показує, що положення цих статей не можуть застосовуватися до правовідносин, які врегульовуються договором.

Суди апеляційної та касаційної інстанцій у справі, яка переглядається,  дійшли правильного висновку, що договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень статей 1212, 1213 ЦК України.

Однак, при цьому вони дійшли суперечливого висновку про відсутність між сторонами договірних правовідносин, посилаючись лише на відсутність укладеного договору купівлі-продажу теплової енергії, обов'язковість укладення якого лежить на і на споживачеві, і на теплопостачальній компанії, та в зв'язку з цим помилково вважали, що викладене виключає можливість стягнення з відповідача на користь позивача вартості отриманих ОСОБА_2. послуг з надання теплопостачання.

Натомість суд першої інстанції, установивши, що ОСОБА_2. у період з листопада 2012 року до травня 2013 року отримував надані позивачем послуги з постачання теплової енергії та відповідач у справі є спадкоємцем ОСОБА_2. після його смерті, дійшов правильного висновку про те, що в даному випадку між ОСОБА_2. і позивачем склалися фактичні договірні відносини, у зв'язку з чим позов про стягнення вартості спожитої теплової енергії підлягає задоволенню.

За таких обставин відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини другої статті 3604 ЦПК України судові рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано судом апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3604 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України 

п о с т а н о в и л а:

Заяву комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Харківської області від 24 вересня 2014 року, ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

11 лютого 2015 року скасувати, залишити в силі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2014 року.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий   Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема В.І. Гуменюк        Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк Ю.Л. Сенін

http://reyestr.court.gov.ua/Review/53738187