Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Ухвала

іменем україни

09 листопада 2017 рокум. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

КоротунаВ.М.,                                                           ЗавгородньоїІ.М.,     Попович О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада» (далі - ТОВ «Рада») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідач є власником квартири № АДРЕСА_1. ТОВ «Рада» є житлово-експлуатаційною організацією, яка обслуговує вказаний будинок. У зв'язку із несплатою вартості за отримані житлово-комунальні послуги за період з 01 грудня 2006 року по 31 листопада 2014 року утворилась заборгованість у розмірі 7 655 грн 40 коп.

Враховуючи викладене, позивач просив стягнути на свою користь з ОСОБА_4 заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі                7 655 грн 40 коп., а також суму індексу інфляції - 2 738 грн 62 коп. та 3 % річних від заборгованої суми - 916 грн 95 коп.

Справа судами розглядалась неодноразово.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня                     2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва                              від 20 грудня 2016 року, відмовлено у задоволенні позову.

У касаційній скарзі ТОВ «Рада» просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій й постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VІІ «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в  касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 337 ЦПК України установлено, що суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 є власником квартири № АДРЕСА_1, а ТОВ «Рада» обслуговує вказаний будинок і надає комунальні послуги.

09 червня 2003 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Рада» укладено договір про участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території строком на три роки та автоматичним продовженням у разі, якщо жодна із сторін у письмовій формі не заявить про його перегляд за місяць до його закінчення.

06 травня 2009 року відповідач звернувся до позивача із заявою про розірвання вказаного договору з 10 червня 2009 року, проте після зазначеної дати ТОВ «Рада» продовжувало надавати відповідачу житлово-комунальні послуги, а ОСОБА_4 продовжував сплачувати позивачу вартість використаних послуг, що підтверджено ксерокопіями квитанцій за період з червня 2011 року по квітень 2014 року, за винятком додаткових послуг.

Крім того, судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивачем у період з 05 травня 2011 року по 01 січня 2013 року здійснювались нарахування з оплати за утримання будинку та прибудинкової території за тарифом у розмірі 02 грн 57 коп. за квадратний метр, встановлений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 10 листопада 2010 року № 933 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та їх структури і внесення змін до розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації від 30 червня 2009 року № 760, від 31 серпня 2009 року № 979, від 17 листопада 2009 року № 1292, від              30 листопада 2009 року № 1334».

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2015 року визнано незаконними та нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31 серпня              2009 року № 979, від 17 листопада 2009 року № 1292, від 30 листопада              2009 року № 1334.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із ст. ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, відповідно до яких споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком виконавця - є надання таких послуг вчасно та відповідної якості.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідних територіальних громад; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи і вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки розпорядження, якими позивач керувався при встановленні тарифу та розрахунку заборгованості за послугу з утримання будинку та прибудинкової території за період з 01 грудня 2006 року по 01 січня                2012 року визнано незаконними.

Також, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01 січня 2012 року по 31 листопада 2014 року, оскільки ТОВ «Рада» пропущено строк позовної давності, із заявою про поновлення трирічного строку звернення до суду позивач не звертався та доказів поважності строку суду не надавав, а відповідач наполягав про застосування строку позовної давності.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновком судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

         Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Рада» відхилити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 10 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 20 грудня 2016 року залишити без змін.

         Ухвала оскарженню не підлягає.

          Судді:                                                                       В.М. Коротун

             

                                                                                      І.М.Завгородня

                                                                                      О.В.Попович

http://reyestr.court.gov.ua/Review/70845997