Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

28 березня 2018 року

м. Київ

справа № 761/26612/14-ц

провадження № 61-3184 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю., Пророка В. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М.,

              Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач-Фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю,представник позивача-ОСОБА_3,відповідач-ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю на рішення Апеляційного суду м. Києва в складі суддів: Ратнікової В. М., Борисової О. В., Соколової В. В., від 03 червня 2016 року.

Встановив:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У вересні 2014 року Фірма «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю (далі -Фірма «Т.М.М.» - ТОВ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по житлово-комунальним послугам.

Позовна заява Фірми «Т.М.М.» - ТОВ мотивована тим, що товариство є експлуатуючою організацією будинку АДРЕСА_1 та надає житлово-комунальні та інші послуги мешканцям даного будинку. ОСОБА_4 є власником квартири НОМЕР_1 у вказаному будинку та користується всіма житлово-комунальними та іншими послугами які надає позивач.

15 березня 2005 року між позивачем та відповідачем було укладено договір за умовами якого ОСОБА_4 зобов'язалася прийняти надані позивачем послуги та щомісячно оплачувати їх, однак свої зобов'язання виконує неналежним чином. За період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2013 року у відповідача виникла заборгованість за надані позивачем послуги, яка станом на 01 лютого 2014 року складає 40 969 грн 67 коп. У добровільному порядку ОСОБА_4 борг не погашає, а тому позивач вимушений був звернутися до суду із вказаним позовом.

На підставі наведеного Фірма «Т.М.М.» - ТОВ просило суд стягнути з відповідача на свою користь 40 969 грн 67 коп. заборгованості та 409 грн 70 коп. витрат по сплаті судового збору.

Заперечуючи проти позову, представник відповідача серед іншого просив відмовити у позові через пропуск позивачем строку на звернення до суду із вказаним позовом.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Фірма «Т.М.М.» - ТОВ заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з 01 квітня 2011 року по 31 листопада 2013 року в розмірі 40 969 грн 67 коп. та судовий збір в розмірі 409 грн 70 коп.

Рішення суд першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем у справі не спростовано належними та допустимими доказами підстави позову про наявність відповідної заборгованості відповідача перед позивачем за надані житлово-комунальні послуги і додаткові послуги, передбачені договором. Крім того, суд дійшов висновків, що часткова оплата відповідачем отриманих послуг свідчить про визнання ним умов договору та отримання послуг.

Посилання на пропуск позивачем строку позовної давності суд визнав безпідставними з посиланням на те, що позивач звертався до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення ОСОБА_4 на користь Фірма «Т.М.М.» - ТОВ заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 40 969 грн 67 коп., в зв'язку з чим, судом було видано судовий наказ від 24 квітня 2014 року (а. с. 50). Ухвалою цього ж суду від 27 червня 2014 року зазначений судовий наказ було скасовано (а. с. 51) і тому строк позовної давності у позивача переривався з дня подання до суду заяви про видачу судового наказу. З моменту скасування судового наказу до моменту подачі позовної заяви 3 роки не пройшло.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року змінено шляхом зменшення розміру заборгованості, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь Фірма «Т.М.М.» - ТОВ за період з 01 травня 2011 року по 31 листопада 2013 року з 40 969 грн 67 коп. до 22 394 грн 47 коп. та зменшення розміру витрат по сплаті судового збору, що підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь Фірма «Т.М.М.» - ТОВ з 409 грн 70 коп. до 223 грн 94 коп.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про необхідність задоволення позову в повному розмірі з таких підстав.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2009 року № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 31 серпня 2009 року для будинку АДРЕСА_1 погоджено розмір платежів за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 3 грн 19 коп. за 1 кв. м. загальної площі квартири. Судом встановлено, що відповідачеві нараховуються позивачем витрати на утримання будинку (експлуатаційні послуги) із розрахунку 4 грн 76 коп. за 1 кв. м. загальної площі квартири.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів того, що збільшення вартості послуг по утриманню будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 з 3 грн 19 коп. за 1 кв. м. загальної площі квартири до 4 грн 76 коп. за 1 кв. м. є доцільним та обґрунтованим, та що ОСОБА_4 погодилась на збільшення відповідних тарифів.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов висновків, що розмір заборгованості ОСОБА_4 за надані їй послуги Фірма «Т.М.М.» - ТОВ за період з травня 2011 року по листопад 2013 року, відповідно до заявлених позовних вимог, з урахуванням тарифу 3 грн 19 коп. за 1 кв. м., при відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуги по утриманню служби охорони в розмірі 324 грн 69 коп. щомісячно, вартості послуги з обслуговування системи будинкового зв'язку в розмірі 19 грн 45 коп. щомісячно та вартості послуги з обслуговування системи колективної телевізійної мережі в розмірі 24 грн 50 коп. щомісячно та, з урахуванням сплачених відповідачем за надані послуги 4 357 грн 41 коп., становить 22 394 грн 47 коп. Питання щодо зміни апеляційним судом суми стягнутих з відповідача судових витрат є похідним.

У касаційній скарзі, поданій у червні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Фірма «Т.М.М.» - ТОВ просить скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2016 року, задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 40 969 грн 67 коп. заборгованості, стягнути з відповідача на користь позивача 409 грн 70 коп. судового збору.

Касаційна скарга Фірми «Т.М.М.» - ТОВ мотивована тим, що судом апеляційної інстанції безпідставно зроблено висновки про необхідність виключення із суми заборгованості відповідача перед позивачем заборгованість за надані додаткові послуги, оскільки надання таких послуг не заборонено законом, позивачем такі послуги надаються і вони використовуються. При цьому товариство діє у відповідності до вимог укладеного 15 березня 2005 року договору з ОСОБА_4, яку 01 березня 2009 року було належним чином повідомлено про зміну тарифів на відповідне обслуговування.

Відповідач правом на подання заперечення на касаційну скаргу не скористалася.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року справа призначена до судового розгляду.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

22 січня 2018 року справа передана на розгляд Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга Фірми «Т.М.М.» - ТОВ підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно положень статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», перелік житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтею 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений розподіл житлово-комунальних послуг за порядком затвердження цін/тарифів, а саме:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31 серпня 2009 року № 979 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» для будинку АДРЕСА_1 погоджено розмір платежів за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 3 грн 19 коп. за 1 кв. м. загальної площі квартири.

15 березня 2005 року між ОСОБА_4 та ТОВ Фірма «Т.М.М.» було укладено договір про участь у витратах на утримання жилого будинку та прилеглої території № 12ж/Вл 49А-05, предметом якого є забезпечення позивачем обслуговування та поточного ремонту жилого будинку НОМЕР_2 і прилеглих до нього територій (пункт 1.1. договору). Пунктом 1.2. вказаного договору передбачено, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ зобов'язується надати співвласнику перелік наступних послуг: постачання електро- та теплоенергії, водою у відповідності з діючими в Україні стандартами; забезпечення утримання нежитлового фонду жилого комплексу і прилеглих територій; обслуговування експлуатація, поточний та капітальний ремонт; забезпечення контролю за приміщенням сторонніх осіб та переміщення товарно-матеріальних цінностей в межах житлового будинку; забезпечення трансляції кабельного телебачення; надання додаткових послуг по забезпеченню безпечного та комфортного проживання співвласника та проживаючих разом з ним осіб за додаткову плату. Відповідно до пункту 3.4. вищезазначеного договору, додаткові послуги по обслуговуванню жилого приміщення надаються співвласнику на підставі розцінок, встановлених підприємством і погоджених із співвласником.

Нарахування позивачу вартості житлово-комунальних послуг здійснюється відповідачем із розрахунку 4 грн 76 коп. за 1 м. кв. загальної площі квартири. Збільшення вартості житлово-комунальних послуг з 3 грн 19 коп. за 1 кв. м. до 4 грн 76 коп. за 1 м. кв. зумовлено наданням                                    Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ додаткових послуг у вигляді утримання служби охорони, обслуговування системи будинкового зв'язку, обслуговування системи колективної телевізійної мережі.

Зазначені послуги не є обов'язковими відповідно до умов договору та закону, а є додатковими, і матеріали справи не містять відомостей про укладення між сторонами у справі договору про погодження надання та оплату вказаних додаткових послуг.

Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції правомірно дійшов висновку щодо необхідності виключення із загальної суми нарахованої позивачем заборгованості суми боргу відповідача за додатковими послугами через недоведеність факту погодження між сторонами у справі необхідності їх надання та оплати, а також необхідності виключення із загальної суми заборгованості оплачені відповідачем послуги.

З огляду на викладене, посилання касаційної скарги на незаконність висновків апеляційного суду про необхідність задоволення позову частково, а саме в доведеній його частині, є необґрунтованими.

У зв'язку з наведеним вище, судове рішення суду апеляційної інстанції за правилами статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що судове рішення слід залишити без змін, а скаргу без задоволення, суд касаційної інстанції немає підстав для зміни розподілу судових витрат понесених при розгляді справи судами попередніх інстанцій. Судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на особу, яка подала касаційну скаргу. Інші учасники справи не заявили до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу Фірми «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

Рішення Апеляційного суду м. Києва від 03 червня 2016 року залишити без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги покласти на                                    Фірму «Т.М.М.» - товариство з обмеженою відповідальністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                             В. С. Висоцька

Судді:                                                                                                          С. Ю. Мартєв

                                                                                                                      В.В. Пророк

                                                                                                                      І.М. Фаловська

                                                                                                                      С.П. Штелик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/73195082