Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

07 червня 2018 року

м. Київ

справа № 750/9305/15-ц

провадження № 61-6170св18

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),              Олійник А. С., Усика Г. І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство «Облтеплокомуненерго»,

відповідач - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

відповідач - ОСОБА_7,

представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» на рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року, у складі суддів: Онищенко О. І., Кузюри Л. В.,                Вінгаль В. М.,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство  «Облтеплокомуненерго» (далі - ПАТ «Облтеплокомуненерго») звернулося до суду з позовом до  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що відповідачі проживають у квартирі АДРЕСА_1, проте несвоєчасно та не у повному обсязі сплачують вартість наданих послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, в зв'язку з чим виникла заборгованість.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути у солідарному порядку заборгованість за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води в сумі 1172,32 грн за період з 1 листопада 2009 року по 31 грудня 2011 року.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 9 листопада             2015 року, у складі головуючого-судді  Карапута Л. В., позов задоволено.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  на користь ПАТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість у розмірі 1172,32 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги є доведеними, у тому числі щодо порядку нарахування пільг.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  на користь ПАТ «Облтеплокомуненерго» заборгованість у розмірі 1010,35 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що погоджуючись із висновком суду першої інстанції в частині розрахунку вартості наданих комунальних послуг з урахуванням пільг, разом з тим, суд апеляційної інстанції, провів перерахунок суми заборгованості, взявши до уваги стягнуті раніше 161,97 грн, а також провів перерахунок розміру судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 26 жовтня 2016 року рішення апеляційного суду Чернігівської області від 22 грудня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судове рішення касаційного суду мотивоване тим, що обставини того, що квартира відповідачів належить до комунальної власності, ОСОБА_4 є ветераном військової служби, інвалідом першої групи, яким став під час проходження військової служби, отже користується 50-відсотковою знижкою з оплати житлово-комунальних послуг на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є встановленими та доведеними. До складу сім'ї ОСОБА_4 належить дружина і двоє повнолітніх дітей. Позивач нараховує 50-відсоткову знижку на теплопостачання на площу 52,5 кв.м квартири, в якій проживають відповідачі, та одночасно нараховує 50-відсоткову знижку на постачання гарячої води за період з 1 листопада 2009 року по 30 липня 2010 року включно на трьох осіб: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, а з 1 серпня 2010 року - на двох осіб: ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Так, суд касаційної інстанції дійшов до висновку, що апеляційний суд не визначився з характером спірних правовідносин та нормою права, яка підлягала застосуванню до них, не звернув увагу на те, що чинним законодавством передбачено випадки, у яких військовослужбовцям та членам їх сім'ї надається 50-відсоткова знижка плати за надані житлово-комунальні послуги, не перевірив чи відносяться до таких осіб повнолітні діти, не встановив чи перебувають вони на його утриманні, і дійшов передчасного висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Рішенням апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ «Облтеплокомуненерго» відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що повнолітні діти  ОСОБА_4 у період часу з листопада 2009 року по грудень 2011 року не отримували заробітної плати чи стипендії й спільно проживали зі своїми батьками однією сім'єю, вели спільне господарство та перебували на повному утриманні ОСОБА_4, отримуючи від нього матеріальну допомогу, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали право на пільги в період часу за який виникла заборгованість по оплаті за спожиті послуги внаслідок непоширення пільг, якими користується ОСОБА_4 та члени його сім'ї.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, ПАТ «Облтеплокомуненерго» просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Так, у матеріалах справи відсутні відомості про вручення судової повісткиПАТ «Облтеплокомуненерго» про розгляд справи 17 жовтня 2017 року.

Крім того, апеляційний суд зробив неправильні висновки про те, що повнолітні діти ОСОБА_4 у період з листопада 2009 року по грудень                2011 року не отримували заробітної плати чи стипендії та спільно проживали зі своїми батьками однією сім'єю, вели спільне господарство та перебували на його повному утриманні, отримуючи від нього матеріальну допомогу, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали право на пільги в період часу за який виникла заборгованість по оплаті за спожиті комунальні послуги, оскільки будь-які докази, які б підтверджували перебування повнолітніх дітей на повному утриманні свого батька відсутні.

Також висновок суду апеляційної інстанції про те, що заборгованість за спожиті комунальні послуги виникла внаслідок непоширення пільг, якими користується ОСОБА_4 та члени його сім'ї нічим не підтверджується, оскільки судом взагалі не досліджувались причини виникнення заборгованості відповідачів у спірний період.

Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності                   15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

09 лютого 20187 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження в указаній справі.

06 березня 2018 року представник ОСОБА_5 - ОСОБА_8 подав відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстав для його скасування немає.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 зареєстровані та проживають у квартирі№ АДРЕСА_1.

Згідно з судовим наказом Деснянського районного суду м. Чернігова від                  05 квітня 2012 року з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 у солідарному порядку стягнуто заборгованість за послуги теплопостачання у сумі 1172,32 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 24 квітня 2015 року вищевказаний судовий наказ скасовано.

Судом апеляційної інстанції установлено, що квартира належить до комунальної власності. ОСОБА_4 є ветераном військової служби, інвалідом першої групи, яким став під час проходження військової служби, отже користується 50-відсотковою знижкою з оплати житлово-комунальних послуг на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

До складу сім'ї ОСОБА_4 входить дружина і двоє повнолітніх дітей.

ПАТ «Облтеплокомуненерго» нараховувало 50-відсоткову знижку на теплопостачання на площу 52,5 кв.м квартири, в якій проживають відповідачі, та одночасно - 50-відсоткову знижку на постачання гарячої води за період             01 листопада 2009 року по 30 липня 2010 року включно на трьох осіб:              ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7, а з 1 серпня 2010 року - на двох осіб: ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Відповідно до пункту 5 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, а також звільненим з військової служби особам, які стали інвалідами під час проходження військової служби, та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності в межах встановлених норм, передбачених законодавством.

У пункті 6 рішення Конституційного Суду України №5-рп/99 від 3 червня 1999 року у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», частин четвертої і п'ятої статті 22 Закону України «Про міліцію» та частини шостої статті 22 Закону України «Про пожежну безпеку» (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») зазначено, що стосовно поняття «член сім'ї» Конституційний Суд України виходить з об'єктивної відмінності його змісту залежно від галузі законодавства. Використаний законодавцем підхід до визначення членів сім'ї стосовно інших правовідносин за аналогією можна застосувати і для тлумачення поняття «член сім'ї» у контексті пункту 6 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Право на отримання 50-відсоткової знижки на оплату жилої площі та комунальних   послуг   для   дружини (чоловіка), дітей та батьків військовослужбовця, який загинув, помер, пропав безвісти або став інвалідом під час проходження військової   служби,   працівника   міліції чи особового складу державної пожежної охорони, виникає за наявності лише однієї умови - належності до сім'ї суб'єкта права на зазначені пільги.

Правовим чинником для визначення кола осіб, яким надається право на пільги щодо оплати житлово-комунальних послуг, є факт їх спільного проживання з суб'єктом права на такі пільги. Це випливає з наведених положень статті 64 Житлового кодексу Української РСР, інших законів України та тих міжнародних угод, які стали невід'ємними складовими національного законодавства.

Оскільки відповідно до абзацу сьомого пункту 8 Рішення Конституційного суду України деякі обмеження для осіб, що належать до категорії «член сім»ї», який перебуває на утриманні військовослужбовця, щодо віку, працездатності і сукупного середньомісячного доходу доповнюються обов'язковою вимогою спільного проживання, сам по собі факт досягнення дитиною, як членом сім'ї повноліття без встановлення обставин спільного проживання не може свідчити про, те що вимога про 50-відсоткову знижку на надання послуг з теплого та гарячого водопостачання на повнолітніх дітей не поширюється.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд апеляційної інстанції зробив правильні висновки про те, що ОСОБА_4 є інвалідом першої групи, захворювання виникло під час проходження військової служби, отже, згідно статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 його дружина та діти є членами сім'ї військовослужбовця і нарівні з ним користуються пільгами щодо оплати житла і комунальних послуг, зокрема, гарячого водопостачання.

У період з листопада 2009 року по грудень 2011 року у квартирі АДРЕСА_1 були зареєстровані та проживали                ОСОБА_4, його дружина ОСОБА_5 та їхні діти - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3. Повнолітні діти           ОСОБА_4 у цей період не перебували в зареєстрованому шлюбі, не отримували заробітної плати, стипендії й спільно проживали з своїми батьками однією сім'єю, вели спільне господарство та перебували на повному утриманні ОСОБА_4, отримуючи від нього матеріальну допомогу, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали право на пільги в період часу за який виникла заборгованість по оплаті за спожиті послуги.

Доводи касаційної скарги про те, що у матеріалах справи відсутні відомості про вручення судової повістки ПАТ «Облтеплокомуненерго» про розгляд справи 17 жовтня 2017 року не заслуговують на увагу, оскільки 17 жовтня 2017 року суд оголосив перерву до 30 жовтня 2017 року на 15.00 з викликом усіх сторін у справі.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд зробив неправильні висновки про те, що повнолітні діти ОСОБА_4 у період з листопада                2009 року по грудень 2011 року не отримували заробітної плати чи стипендії та спільно проживали зі своїми батьками однією сім'єю, вели спільне господарство та перебували на його повному утриманні, отримуючи від нього матеріальну допомогу, а тому ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали право на пільги в період часу за який виникла заборгованість по оплаті за спожиті комунальні послуги, оскільки будь-які докази, які б підтверджували перебування повнолітніх дітей на повному утриманні свого батька відсутні колегія суддів також відхиляє, оскільки зазначене є переоцінкою доказів. На спростування висновків апеляційного суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів.

Крім того, доводи касаційної скарги щодо незгоди з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заборгованість за спожиті комунальні послуги виникла внаслідок непоширення пільг, якими користується ОСОБА_4 та члени його сім'ї нічим не підтверджується, оскільки судом взагалі не досліджувались причини виникнення заборгованості відповідачів у спірний період безпідставні, оскільки такі висновки суду не спростовані й доказів на їх спростування позивачем не надано.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Облтеплокомуненерго» залишити без задоволення.

Рішення апеляційного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:             В. О. Кузнєцов   А. С. Олійник   Г. І. Усик

http://reyestr.court.gov.ua/Review/74550618