'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: для численних любителів "скасування заборгованості" за ЖКП, її анулювання  (Прочитано 4498 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Постанова

Іменем України

15 березня 2019 року

м. Київ

справа № 755/18442/16-ц

провадження № 61-8238св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_4,відповідач-комунальний концерн «Центр комунального сервісу»,третя особа-комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_4та комунального концерну «Центр комунального сервісу» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва у складі судді Виниченко Л. М. від 26 липня                 2017 року та рішення Апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Шкоріної О. І., Антоненко Н. О., Стрижеуса А. М., від 25 жовтня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_4 до комунального концерну «Центр комунального сервісу», третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Встановив:

У грудні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до             комунального концерну «Центр комунального сервісу» (далі - КК «Центр комунального сервісу»), третя особа - комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (далі - КП ПУЖГ Дніпровського району м. Києва), про визнання дій незаконними, скасування заборгованості за утримання будинку і прибудинкової території, зобов'язання вчинити дії та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, що ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 18 червня 2013 року задоволено заяву ОСОБА_4,             ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і скасовано судовий наказ від 18 травня             2013 року про стягнення з відповідачів на користь КП УЖГ Дніпровського району м. Києва заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.                 КП УЖГ Дніпровського району м. Києва та відповідач з позовом до              ОСОБА_4, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не звертались. З жовтня                 2015 року відповідач надсилає позивачу листи про заборгованість, що виникла з грудня 2005 року та додатково направляє щомісячні квитанції з поміткою, що застосовуються тарифи після 20-го числа, чим перевищуючи свої повноваження, продовжує виставляти невірні рахунки за житлово-комунальні послуги до цього часу. Станом на 01 грудня 2016 року нарахований відповідачем розмір заборгованості становить 17 465,45 грн.

Крім того, відповідач не надає відповіді на письмові та усні звернення позивача стосовно вирішення ситуації, що склалась. Працівники ЖРЕО                 № 408 не надають позивачу довідку про склад сім'ї форми-З, аргументуючи наявністю заборгованості та погрожують внести позивача до Єдиного реєстру боржників. Посилаючись на статтю 257 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), позивач зазначає, що заборгованість до 01 грудня             2013 року повинна бути анульована.

Стосовно розрахунків після 01 грудня 2013 року, то через безпідставне застосування тарифів після 20-го числа, вважає, що розрахунки невірні і не можуть бути оплачені, тим більше через невиконання попередніх зобов'язань. А оскільки позивачу виставляються рахунки за прибудинкову територію, яка не визначена, то право позивача на достовірність інформації про послуги порушено, у зв'язку з чим позивач вважає що заборгованість має бути скасована та відшкодована моральна шкода за тривале ігнорування прав позивача.

Таким чином, просив визнати незаконними дії відповідача щодо вимоги від позивача сплатити заборгованість та щомісячні платежі для оплати послуг з утримання будинків та прибудинкових територій за адресою: квартира АДРЕСА_1, невиконанні зобов'язань щодо вказаної квартири, надсиланні погроз та ігнорування звернень; скасувати заборгованість позивача за утримання будинку і прибудинкової території станом на дату постановлений рішення суду; зобов'язати КК «Центр комунального сервісу» при нарахуванні щомісячних платежів для оплати послуг утримання будинків та прибудинкових територій по квартирі АДРЕСА_1 не застосовувати тарифи після 20-го числа без законних підстав; стягнути з відповідача 12 000,00 грн компенсації моральних збитків, завданих позивачу вказаними незаконними діями відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року позов задоволено частково; визнано неправомірними дії КК «Центр комунального сервісу» щодо ненадання відповіді на звернення ОСОБА_4 в особі представника ОСОБА_6, від 28 вересня 2016 року; стягнуто з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 300,00 грн; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем частково доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року в частині стягнення з КК «Центр комунального сервісу» на користь ОСОБА_4 моральної шкоди у розмірі 300,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції на предмет доведеності та обґрунтованості позову є правильними, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Однак позивачем не надано належних доказів на підтвердження душевних страждань, спричинених ненаданням відповіді на звернення, тому апеляційний суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, КК «Центр комунального сервісу» просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про часткове задоволення позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій односторонньо розглянули справу та дійшли передчасних висновків про відмову у задоволенні позову, оскільки такі висновки не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.

12 лютого 2018 року матеріали касаційних скарг передані на розгляд Верховного Суду.

Ухвалами Верховного Суду від 21 лютого 2018 року та від 19 квітня                     2018 року, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами ОСОБА_4 та КК «Центр комунального сервісу» у вказаній справі та витребувано матеріали справи з Дніпровського районного суду м. Києва.

24 травня 2019 року вказана справа передана на розгляд Верховного Суду.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у травні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги КК «Центр комунального сервісу» та задовольнити його касаційну скаргу.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання відзиву (заперечень) на касаційну скаргу.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій, доводи касаційної скарги не підтверджують неправильного застосування судами попередніх інстанцій при розгляді справи норм матеріального права, порушення норм процесуального права з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 5 Закону України «Про звернення громадян» звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні «гарячі лінії» та записується (реєструється) посадовою особою.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.

Згідно із статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про звернення громадян» громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Судами встановлено, що ОСОБА_4 проживає в квартирі АДРЕСА_1

Статутом відповідача визначено, що КК «Центр комунального сервісу» є комунальним господарським об'єднанням комунальних підприємств, які здійснюють діяльність щодо обслуговування житлового і нежитлового фонду та щодо забезпечення надання комунальних послуг власникам/наймачам/орендарям житлового та нежитлового фонду                            м. Києва. До складу концерну входять ряд підприємств (учасників концерну), що засновані на комунальній власності територіальної громади м. Києва, у тому числі КП ПУЖГ Дніпровського району м. Києва (пункти 1.2, 1.3 Статуту КК «Центр комунального сервісу»).

Відповідно до пункту 2.2.1 Статуту КК «Центр комунального сервісу», основними напрямками діяльності концерну є забезпечення ведення центрального обліку дебіторської та кредиторської заборгованості учасників концерну з метою забезпечення погашення дебіторської заборгованості та розрахунків по зобов'язаннях, які виникли перед кредиторами. Крім того, згідно із пунктом 2.2.8 Статуту також напрямком діяльності концерну, серед іншого, є прийом споживачів, проведення систематичної інформаційно-роз'яснювальної роботи щодо порядку надання житлово-комунальних послуг.

Станом на 23 березня 2017 року за квартирою АДРЕСА_1 рахується заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги в сумі 18 107,69 грн.

Судами установлено, що 28 вересня 2016 року ОСОБА_4 через свого представника ОСОБА_6 звертався до КК «Центр комунального сервісу» за допомогою засобів телефонного зв'язку, але відповіді на своє звернення не отримав.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позову. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання відповідача списати заборгованість за утримання будинку суди виходили з того, що нормами чинного законодавства не передбачений такий спосіб захисту порушеного права.

Визнаючи дії відповідача неправомірними щодо ненадання відповіді позивачу суди обгрунтовано виходили з вимог законодавства та обов'язку відповідача повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв та клопотань. 

Відмовляючи у задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди апеляційний суд обгрунтовано виходив з недоведеності позивачем правомірності таких вимог.

Доводи касаційних скарг вказаних висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

У касаційній скарзі КК «Центр комунального сервісу» посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про часткове задоволення позову, оскільки суди не прийняли до уваги того, що в телефонному режимі неможливо перевірити повноваження особи представника, тому такі звернення до уваги не приймаються.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про задоволення позову в частині визнання незаконними дій відповідачами, оскільки законодавством України встановлено обов'язок уповноважених осіб об'єктивно і вчасно розглядати звернення громадян, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

У касаційній скарзі ОСОБА_4 посилається на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки суди не прийняли до уваги того, що скасування заборгованості захистить порушене право позивача. Не враховано апеляційним судом того, що безпідставна заборгованість спричиняє моральну шкоду позивачу.

Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій надали належну правову оцінку вказаним доводам та обґрунтовано дійшли висновку про часткове задоволення позову та відмову в задоволенні позову щодо списання заборгованості та відшкодування моральної шкоди, оскільки такий спосіб захисту порушеного права, як зобов'язання відповідача списати заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території не передбачений законом. Так, КК «Центр комунального сервісу» не звертався з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги та сплив позовної давності не спричиняє припинення зобов'язання, а лише позбавляє позивача права на судовий захист.

Належних та допустимих доказів на підтвердження душевних страждань ОСОБА_4 через ненадання відповіді відповідачем на звернення представника позивача 28 вересня 2016 року судам не надано. Саме по собі зазначення у позові про заподіяння моральної шкоди через ігнорування відповідачем звернення позивача, без доведення факту заподіяння моральної шкоди, причинно-наслідкового зв'язку між ненаданням відповіді та душевними стражданнями позивача, не може бути підставою для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Інші доводи касаційних скарг фактично зводяться до переоцінки доказів, що не передбачено положеннями статті 400 ЦПК України, яким судами надана належна правова оцінка, на правильність висновків суду не впливають та їх не спростовують.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.

Підстави для скасування судових рішень відсутні, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Враховуючи наведене, у суду касаційної інстанції відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат судами попередніх інстанцій. Учасниками справи не заявлено до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419, 436 та підпунктом 4 пункту 1 Розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційні скарги ОСОБА_4 та комунального концерну «Центр комунального сервісу» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 26 липня 2017 року, в нескасованій частині,  та рішення Апеляційного суду м. Києва від 25 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:                                                                                                            В. В. Пророк

                                                                                                                      В.С. Висоцька

                                                                                                                      І.М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80521469

Записаний

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 8691
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

Постанова

Іменем України

26 червня 2019 року

м. Київ

справа № 333/1202/16-ц

провадження № 61-20890св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Сердюка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Концерн «Міські теплові мережі», Міське комунальне підприємство «Основаніє»,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 лютого 2017 року у складі судді Боровікової А. І. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області

від 04 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кримської О. М.,

Дашковської А. В., Подліянової Г. С.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»

ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Концерну «Міські теплові мережі», Міського комунального підприємства «Основаніє» (далі - МКП «Основаніє») про списання суми безнадійної дебіторської заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , а також кімнати у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 .

Зазначав, що щомісяця на кожну житлову площу надходять поточні рахунки на сплату комунальних послуг, до яких відповідачі додають неіснуючі борги, щодо яких минув трирічний термін позовної давності, і включають їх до основного особового рахунку.

Позивач вказував, що за квартирою АДРЕСА_1 до 01 лютого 2013 року виникла заборгованість: МКП «Основаніє»: утримання будинку - 1 800,44 грн, заборгованість з опалення - 2 296,03 грн, заборгованість з гарячого водопостачання - 397,07 грн; Концерн «Міські теплові мережі»: централізоване опалення - 1 660,39 грн, підігрів води - 8,96 грн.

За кімнатою у двокімнатній квартирі АДРЕСА_2 до 01 лютого 2013 року виникла заборгованість: КП «Основаніє»: утримання будинку - 691,72 грн, заборгованість з опалення - 9,75 грн, заборгованість з гарячого водопостачання - 8,81 грн., утримання будинку - 99,96 грн; Концерн «Міські теплові мережі»: централізоване опалення - 1 219,21 грн, централізоване гаряче водопостачання - 122,77 грн.

Таким чином, позивач зазначав, що нарахування суми, що знаходиться за межами строку позовної давності, є безнадійною заборгованістю, яка не може бути виставлена до оплати споживачу, отже, повинна бути списана.

Крім того, на квартиру АДРЕСА_1 (особовий рахунок НОМЕР_1 ) призначена субсидія. Так, з центрального опалення і центрального гарячого водопостачання з жовтня 2015 року по січень 2016 року була призначена субсидія на загальну суму 2 652,15 грн, з яких: 1 632,50 грн направлено на погашення щомісячних поточних платежів, 1 019,65 грн - на погашення неіснуючого боргу.

Посилаючись на положення статті 19 Конституції України, статей 3, 15, 256, 257, 267 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Податкового кодексу України (у редакції, закону від 10 грудня 2010 року), пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 08 жовтня 1999 року № 237 (далі - Положення № 237), Коломоєць В. В., з урахуванням доповнених позовних вимог, просив суд:

- застосувати термін позовної давності щодо стягнення з нього заборгованості за житлово-комунальні послуги, що утворилась до 01 лютого 2013 року за МКП «Основаніє» і Концерну «Міські теплові мережі»;

- зобов`язати МКП «Основаніє» і Концерн «Міські теплові мережі» списати з особового рахунку № НОМЕР_1 за квартирою № АДРЕСА_5 та особового рахунку № НОМЕР_3 за квартирою № АДРЕСА_8 безнадійну дебіторську заборгованість з квартирної плати та комунальним послугам у розмірі: за квартирою № АДРЕСА_5 : МКП «Основаніє»: утримання будинку - 1 800,44 грн, заборгованість з опалення - 2 296,03 грн, заборгованість з гарячого водопостачання - 397,07 грн, Концерн «Міські теплові мережі»: центральне опалення - 1 660,39 грн, підігрів води -

8,96 грн; за кімнатою у двокімнатній квартирі № АДРЕСА_6 : МКП «Основаніє»: утримання будинку - 691,72 грн, заборгованість з опалення - 9,75 грн, заборгованість з гарячого водопостачання - 8,81 грн., утримання будинку - 99,96 грн, Концерн «Міські теплові мережі»: централізоване опалення - 1 219,21 грн, централізоване гаряче водопостачання - 122,77 грн;

- зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» провести перерахунок і корегування особового рахунку № НОМЕР_1 за квартирою АДРЕСА_1 з централізованого опалення і центрального гарячого водопостачання для спрямування суми субсидії в розмірі 1 019,65 грн для щомісячних і наступних нарахувань за зазначені послуги;

- зобов`язати Концерн «Міські теплові мережі» всі наступні надходження субсидії використовувати для погашення щомісячно нарахованих платежів, а у випадку переплати, різницю спрямовувати в рахунок погашення майбутніх щомісячних платежів за житлово-комунальні послуги;

- позбавити відповідачів права вимоги з нього в будь-якій формі вимагати вказаних в позовній заяві сум.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 лютого 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позов не підлягає задоволенню у зв`язку з його необґрунтованістю.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 04 квітня 2017 року рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 лютого

2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з його необґрунтованістю. Крім того, звертаючись до суду з позовом за захистом свого порушеного права, позивач не врахував того, що відповідно до діючого законодавства, він як власник порушеного права може скористуватися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, оскільки порядок списання безнадійної заборгованості врегульовано Податковим кодексом України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення судових рішень з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, суди попередніх інстанцій не розглянули питання щодо позовної давності відповідно до статті 267 ЦК України.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 «Про здійснення правосуддя у Верховному Суді» та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року № 7 «Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки», у справі призначено повторний автоматизований розподіл.

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди установили, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , а також кімната у двокімнатній квартирі АДРЕСА_7 .

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради

від 29 січня 2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» МКП «Основаніє» до 01 вересня 2016 року було виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території будинку, в якому знаходяться квартира та кімната позивача.

З 01 вересня 2016 року будинок АДРЕСА_4 обслуговується Комунальним підприємством «Наше місто» (далі - КП «Наше місто») згідно з рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 26 серпня 2016 року «Про вилучення об`єктів житлового та нежитлового фонду, об`єктів благоустрою та обладнання з господарського відання міського комунального підприємства «Основаніє» та передачу в господарське відання КП «Наше місто» та затвердження актів приймання-передачі».

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29 січня

2009 року «Про визначення виконавців житлово-комунальних послуг» у місті Запоріжжі, починаючи з 01 січня 2009 року виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води визначено Концерн «Міські теплові мережі» в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «Міські теплові мережі».

Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 28 квітня

2011 року «Про визначення виконавців комунальних послуг» Концерн «Міські теплові мережі» визначений виконавцем послуг з централізованого опалення, підігріву питної води щодо населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності міста Запоріжжя в будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж Концерну «Міські теплові мережі».

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» та Законом України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води і водовідведення здійснюється на підставі укладеного між виконавцем та споживачем відповідного договору.

Також суди установили, що 18 серпня 2011 року між Концерном «Міські теплові мережі» та ОСОБА_1 укладений договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води у квартиру АДРЕСА_2 .

Пунктом 17 договору від 18 серпня 2011 року передбачено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

Інших договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води матеріали справи не містять.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у статті 16 ЦК України.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив суд списати з нього безнадійну дебіторську заборгованість.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Порядок списання безнадійної заборгованості врегульовано Податковим кодексом України, положеннями якого позивач керувався, обґрунтовуючи свою позовну заяву.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до пункту 1.1. статті 1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Суди встановили, що Податковий кодекс України не регулює відносини, які виникли між сторонами у справі, оскільки вказані правовідносини є цивільно-правовими та врегульовані приписами ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами користування приміщеннями жилих будинків і прибудинкових територій, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1991 року № 572

(далі - Правила № 572).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Чинним законодавством встановлено спеціальний порядок погашення заборгованості населення за спожиті комунальні послуги, зокрема, Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права (рішення у справі «Белеш та інші проти Чеської Республіки»).

Враховуючи вищевказані обставини, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, є необґрунтованими, оскільки обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Отже, на думку колегії суддів, суди попередніх інстанцій всебічно та повно з`ясували усі обставини справи та дали їм належну правову оцінку.

Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій не розглянули питання щодо позовної давності колегія суддів не бере до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Із заявою про застосування позовної давності має право звернутися лише відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 24 жовтня 2007 року у справі № 2-2978/07 позов Комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 5» (далі - КП «ВРЕЖО № 5») до ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги у квартирі АДРЕСА_1 та технічне обслуговування будинків і прибудинкової території задоволено частково. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 ,

ОСОБА_1 на користь КП «ВРЕЖО № 5» заборгованість за комунальні послуги у розмірі 759,20 грн та технічне обслуговування будинків і прибудинкової території у розмірі 919,49 грн у межах трирічного строку позовної давності.

Вказане рішення є чинним і набрало законної сили.

У цій справі ОСОБА_1 був відповідачем, тому саме в межах вказаного спору мав право заявляти клопотання про застосування строку позовної давності.

Отже, вимоги частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України не підлягають застосуванню до справи, яка переглядається, оскільки ОСОБА_1 є позивачем у цій справі, а звернення з позовом до суду з метою застосування позовної давності до будь-яких правовідносин не є способом захисту порушеного права особи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи («Проніна проти України»,

заява № 63566/00, від 18 липня 2006 року).

Оскаржені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є достатньо мотивованими та відповідають вимогам закону.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, в основному направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому вказані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарг висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 08 лютого

2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області

від 04 квітня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                     В. С. Висоцька

Судді                                                                                                 А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

В. В. Сердюк

І. М. Фаловська

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82798218

Записаний

виктор андреевич

  • Активний Дописувач
  • ***
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 419
    • Перегляд профілю
    • Email

 В принципе это дело для пугливых граждан , боящихся счетов которые приходят по их квартире!
Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email