Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[AlleyCat]

Нету просто слов.

[AlleyCat]

Каков итог вчерашнего заседания?

[Перо]

Вчора ледве позбулися апеляційної скарги ТОВ "Житлобуд-1" (її залишено без розгляду). А щодо розгляду скарги КМДА продовжується шапіто із довіреностями від неіснуючого ВО КМР (КМДА), тоді як відповідачем є КМДА. До суті не дійшло -суд "витягує" з відповідача, як може, докази його повноважень та все інше, щоб була бодай-якась зачіпка скасувати рішення. Такі реалії. Перерва до 12.02.2020.

[AlleyCat]

Как прошло?

[Перо]

ТОВ "Житлобуд-1" влізло у справу шляхом приєднання до скарги КМДА. На мою думку -вже після початку розгляду справи в 6ААС, що є незаконним. "Хоть тушкой, хоть чучелом". Клопотання позивача про повернення макулатури КМДА і ТОВ, що подана з порушенням порядку, встановленого КАС, судом не розглядалося -відклали до виходу в нарадчу кімнату для винесення постанови (також незаконно). Тобто, відбувається з боку суду імітація процесу. Разом із тим суд почав досліджувати докази, які підтверджують відсутність достовірних даних, на підставі яких було можливим затвердити тариф. Дебати на 11.03.2020 р.

[Перо]

Вчора, зі слів Позивача, частково задоволено скаргу КМДА -оскаржуване рішення чи то змінено, чи то скасоване в частині моменту незаконності РКМДА. Тобто, не з моменту його прийняття, а з моменту прийняття рішення суду (по корупційній "порошенківській" статті 265 КАС). Натомість, незаконність РКМДА не породжує жодних правових наслідків з моменту його прийняття, відповідно до постанов ВС, отже "Пєця" прорахувався...

[Перо]

Постанова 6ААС від 11.03.2020 р. про зміну рішення (скорочена):
http://reyestr.court.gov.ua/Review/88123879

[Перо]

Постанова 6ААС від 11.03.2020 р. (повний текст):

(click to show/hide)

Державний герб України
  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/159/18                                                                       Суддя (судді) першої інстанції: Вєкуа Н.Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  11 березня 2020 року                                                                             м. Київ

         

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого-судді:                    Кучми А.Ю.

суддів:                                        Аліменка В.О., Бєлової Л.В.

за участю секретаря:                    Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та особи, що приєдналася до апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 (м. Київ, дата складання повного тексту - 22.10.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Голови Київської міської державної адміністрації Кличка Віталія Володимровича, Київської міської державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження,-

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_1 звернулась з позовом до суду про визнання незаконним та нечинним з моменту прийняття та скасування Розпорядження Київської міської державної адміністрації №932 від 01.08.2017 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим» та внесення змін до деяких розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в частині встановлення тарифів на послуги  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваним розпорядженням встановлено тарифи та структуру тарифів для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. При цьому, розпорядження прийнято поза межами повноважень відповідача та у спосіб, не передбачений чинним законодавством України, всупереч принципам ціноутворення у сфері цін/тарифів на житлово-комунальні послуги. Оскільки на відповідача покладено обов`язки щодо затвердження, та, відповідно, перевірки обґрунтованості тарифів, то оскаржуване розпорядження, як стверджує позивач, прийнято з порушенням приписів статей 30 та 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

20.04.2018 позивачем була заявлена уточнена позовна заява.

Відповідачі із твердженнями позивача не погодилися, надали відзиви на позов, які є ідентичними за своїм змістом, де зазначили, що приймаючи оскаржуване розпорядження орган місцевого самоврядування діяв на підставі та у межах наданих законом повноважень. Також відповідачами зазначено про те, що оголошення про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розміщено в газеті Київської міської ради "Хрещатик" та на інформаційних стендах в під`їздах будинку. Просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, ТОВ «Житлобуд-1» та ВО КМР (КМДА) подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

ВО КМР (КМДА) обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що питання законності обслуговування ТОВ «Житлобуд-1» будинку АДРЕСА_1 та надання житлово-комунальних послуг на підставі відповідного договору про надання таких послуг вирішено у судовому порядку і доказуванню повторно не підлягає. На думку апелянта, суд прийшов до необґрунтованого та невірного висновку, що відповідачем не подано економічних висновків щодо обґрунтованості встановлення тарифів та не надано жодних відповідей з економічним обґрунтуванням. Оскаржуваний тариф розраховано ТОВ «Житлобуд-1» на економічно-обгрунтованому рівні відповідно до Порядку формування тарифів. За результатом розгляду поданих обслуговуючою організацією ТОВ «Житлобуд-1» документів відповідач дійшов висновку, що розрахунки по формуванню тарифу на послуги з утримання будинків і споруд на прибудинкових територій за вищезазначеним будинком, проведені у відповідності до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, на підставі чого було прийнято розпорядження № 932 від 01.08.2017 «Про внесення змін тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень ВО КМР (КМДА).

Разом із тим, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 клопотання ОСОБА_1 про залишення без розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» задоволено, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» залишено без розгляду у відповідності до ч. 7 ст. 264 КАС України.

В подальшому Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» приєдналося до апеляційної скарги Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні.

Згідно з ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрована та постійно проживає в квартирі АДРЕСА_1 , який належить до приватного житлового фонду. За фактично спожиті житлово-комунальні послуги позивач розраховуєтеся відповідно до укладених  договорів та/або на підставі актів прийому-передачі замовлених послуг (робіт).

В серпні 2017 року на  адресу позивача почали надходити квитанції на сплату послуг «з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від юридичної особи - ТОВ «Житлобуд-1».

Як зазначає позивач, їй стало відомо, що 16.08.2017  від імені виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за підписом голови - В.Кличко, було видане розпорядження № 932 від 01.08.2017 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» та зареєстровано в Головному  територіальному управлінні юстиції у м. Києві 14.08.2017 за № 158/1750.

Вказане розпорядження (з додатком) було оприлюднено в газеті «Хрещатик» (випуск № 89 від 18.08.2017).

Пунктом 3 вказаного Розпорядження були внесені зміни  до Розпорядження виконавчого органу КМР (КМДА) № 579 від 10.04.2012.

Не погоджуючись з правомірністю винесення вказаного розпорядження, позивач звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є обґрунтованими та відповідачами не доведено правомірність винесення оскаржуваного розпорядження «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає  за розрахунковим». Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем затверджено тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами без перевірки їх економічної обґрунтованості, тобто без дотримання вимог ст.ст. 30, 31 Закону України  «Про житлово-комунальні послуги».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Згідно з частини першої статті 18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.

Підпунктом 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження щодо встановлення в порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), транспортні та інші послуги.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, серед іншого, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Згідно з частини першої статті 30 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: 1) доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій; 2) нормативного регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку; 3) відповідності рівня цін/тарифів розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво; 4) відкритості, доступності та прозорості структури цін/тарифів для споживачів та суспільства; 5) відповідності оплати житлово-комунальних послуг їх наявності, кількості та якості; 6) відповідальності виконавців/виробників за недотримання вимог стандартів, нормативів, норм, порядків та правил; 7) гарантії соціального захисту населення при оплаті за житлово-комунальні послуги та випередження зростання доходів населення над зростанням цін/тарифів на житлово-комунальні послуги; 8) створення умов для залучення, використання за призначенням та повернення вкладених інвестицій, необхідних для здійснення заходів, спрямованих на скорочення собівартості виробництва (надання) житлово-комунальних послуг, енергозбереження, модернізацію виробництва та підвищення якості послуг, що надаються.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Згідно з пункту 1 частини першої статті 21 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець має право, серед іншого, розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 4 частини другої статті 21 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець зобов`язаний, серед іншого, надавати в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін/тарифів, норми споживання, режим надання житлово-комунальних послуг, їх споживчі властивості тощо.

Відповідно до частини першої статті 31 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно абзацу першого частини другої статті 31 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 31 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно з абзаців першого та другого частини десятої статті 31 Закон України «Про житлово-комунальні послуги» у разі зміни протягом строку дії цін/тарифів обсягу окремих складових економічно обґрунтованих витрат з причин, які не залежать від виконавця/виробника, зокрема, збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, виконавці/виробники проводять коригування встановлених цін/тарифів на житлово-комунальні послуги і подають на затвердження до органу, уповноваженого здійснювати встановлення таких цін/тарифів. При цьому перерахунок цін/тарифів може проводитися шляхом коригування лише тих складових структури цін/тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення. При коригуванні додатково враховується компенсація втрат (або вилучення необґрунтовано отриманих прибутків) від застосування не скоригованої на зміну вартості окремих витрат ціни/тарифу в період до встановлення скоригованих цін/тарифів.

Орган, уповноважений здійснювати встановлення цін/тарифів, зобов`язаний прийняти рішення про коригування тарифу не пізніше ніж через 10 днів з дня отримання відповідного подання.

Механізм доведення суб`єктами господарювання, що виробляють або надають житлово-комунальні послуги (далі - суб`єкти господарювання), до відома споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та врахування відповідної позиції територіальних громад при встановленні уповноваженими органами тарифів на житлово-комунальні послуги визначає Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад, затвердженого Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 390 від 30.07.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2012 за № 1380/21692 (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку суб`єкти господарювання здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Згідно з пункту 2.2 Порядку протягом п`яти робочих днів з дня подання відповідних розрахунків до органу, уповноваженого встановлювати тарифи суб`єкти господарювання інформують споживачів про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами.

Пунктом 2.3 Порядку встановлено, що зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), у друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності), за необхідності, та шляхом розміщення на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування в населених пунктах, де споживачі отримують відповідні послуги.

Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку суб`єктами господарювання, що надають послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, до відома споживачів доводиться така інформація: загальний розмір тарифу (з податком на додану вартість) для кожного конкретного будинку; перелік послуг, що входять до складу послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, що надаватимуться в кожному конкретному будинку, та їх вартість; періодичність та строки надання послуг; обґрунтування причин зміни тарифу (зазначення розміру діючого тарифу та відсотка відшкодування затвердженим тарифом собівартості, планового економічно обґрунтованого тарифу, дати, коли тариф востаннє переглядався, причин перегляду тарифу, визначення відсотка зростання основних складових тарифу (заробітної плати, електроенергії, матеріалів), визначення відсотка підвищення тарифу тощо); інша додаткова інформація, визначена суб`єктом господарювання та/або органом, уповноваженим встановлювати тарифи.

Зазначена інформація доводиться до відома споживачів шляхом розміщення на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування в мережі Інтернет (за наявності), в друкованому засобі масової інформації місцевої сфери розповсюдження (перевага надається друкованим засобам масової інформації органу місцевого самоврядування), веб-сайті суб`єкта господарювання (за наявності) та в кожному конкретному будинку (на прибудинковій території), зокрема на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них.

Суб`єкт господарювання додатково може також доводити до відома споживачів інформацію за допомогою радіо, телебачення та способу, визначеного статутом територіальної громади.

Згідно пункту 2.7 Порядку інформація повинна бути повною, змістовною та достовірною.

Відповідно до пункту 2.8 Порядку у процесі доведення до відома споживачів інформації усі зауваження і пропозиції фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань підлягають реєстрації та обов`язковому розгляду суб`єктом господарювання.

Зауваження і пропозицій, які отримані органом, уповноваженим встановлювати тарифи, надсилаються для розгляду суб`єкту господарювання. За результатами такого розгляду суб`єкт господарювання приймає рішення про їх урахування чи відхилення.

Пунктом 2.10 Порядку встановлено, що у разі врахування зауважень і пропозицій суб`єкт господарювання здійснює перерахунок тарифу та передає його органу, уповноваженому встановлювати тарифи листом з висловленою позицією та відповідними обґрунтуваннями.

Відповідно до пункту 2.11 Порядку у разі відсутності пропозицій та зауважень від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань або вмотивованого їх відхилення, суб`єкт господарювання письмово сповіщає про це орган, уповноважений встановлювати тарифи.

Згідно з пунктів 2.12 та 2.13 Порядку строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, встановлюється суб`єктом господарювання, але він не може бути меншим за 14 календарних днів та більшим ніж 20 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги.

Суб`єктом господарювання під час доведення до відома споживачів інформації обов`язково зазначається строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, а також повідомляється адреса, на яку необхідно їх надсилати.

Позивач зазначає, що із в ТОВ «Житлобуд-1» мешканці будинку, як власники квартир та співвласники  будинку  договорів на обслуговування не підписували, жодних послуг від цього товариства не отримували, оскільки позивачем та іншими мешканцями будинку укладено договори з іншими  особами.  Натомість на будинку АДРЕСА_1  з`явилось оголошення юридичної особи - ТОВ «Житлобуд-1» про встановлення цін на послуги «з утримання  будинків і споруд та прибудинкових територій» у розмірі 4,13-5,48 грн за кв. м. Незгода позивача з підвищенням тарифів зумовила її звернення до суду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміні/встановленню тарифів на обслуговування будинку передує обов`язкова процедура доведення до споживачів вказаної інформації для надання їм можливості подати свої зауваження та пропозиції до тарифу.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач з іншими співвласниками будинку неодноразово зверталась до обслуговуючої компанії, а також до відповідачів  з колективними заявами (вимогами), в яких повідомляли про систематичні порушення прав споживачів та приватних інтересів в будинку,  про відсутність (ненадання) обов`язкових послуг, про незаконність встановлення тарифів  ТОВ «Житлобуд-1» та про інші суттєві обставини, які свідчили  про неможливість підвищення (зміни) тарифів в спірний період.

У вказаних заявах позивач просила надати їй висновки, які визначають підстави та підтверджують економічну обґрунтованість  встановлених у розпорядженні тарифів, надати дозвільну та розрахункову документацію для детального вивчення та проведення  незалежного економічного аналізу  тарифів з попередньо діючими.

На підтвердження цього факту до позовної заяви були додані заяви від 18.05.2017 та вимога від 13.08.2017.

Однак, всупереч вказаним вимогам, відповідачі не надали  відповідні економічні висновки щодо обґрунтованості  встановлення у розпорядженні  тарифів та інші документи, які підтверджують справжність  даних, на підставі яких були розраховані та встановлені тарифи.

Так, колегія суддів звертає увагу, що до суду не надано та в матеріалах справи відсутні докази розміщення ТОВ «Житлобуд-1»  повідомлень про заплановану зміну тарифів на інформаційних стендах біля адміністративних будинків органів місцевого самоврядування та на інформаційних стендах у під`їздах будинків та біля них, тексти відповідних повідомлень до суду також не надано.

Оголошення в друкованому засобі масової інформації органу місцевого самоврядування про намір здійснити зміну тарифів за визначеними цим Порядком способами в матеріалах справи відсутнє, що вказує на не дотримання п. 2.2 Порядку.

Крім того, як зазначалося вище, відповідно до пункту 2.12 Порядку строк, протягом якого від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань приймаються зауваження і пропозиції, не може бути меншим за 14 календарних днів з дня повідомлення споживачів про намір здійснити зміну тарифів на житлово-комунальні послуги, проте, докази направлення житлово-експлуатаційною компанією відповідачу примірники оголошень про намір здійснити зміну тарифів з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та про проведення розрахунків планово-економічно обґрунтованих тарифів з утримання будинків, споруд та прибудинкових території в матеріалах справи відсутні.

Тобто, в матеріалах справи відсутні докази дотримання житлово-експлуатаційною компанією вимог пунктів 2.4, 2.7, 2.12 та 2.13 Порядку, тобто порушено порядок, встановлений законодавством для розроблення і подачі на затвердження розрахунків щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до  преамбули оскаржуваного розпорядження вбачається, що вказані тарифи встановлено на підставі  постанови Кабінету Міністрів України від 01 червня 2001 року №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів  на житлово-комунальні послуги», якою затверджений Порядок формування тарифів  на послуги з утримання будинків і споруд а прибудинкових територій.

Згідно вказаного Порядку тарифи встановлюються по кожному будинку окремо і при розрахунку його складових застосовуються площі будинку та прибудинкової території. Зокрема, застосовуються вхідні дані будинку (загальна площа будівлі, житлова, нежитлова, місця загального користування, інші показники та характеристики), а також застосовуються у визначені у законному порядку  розмірі площ його земельної ділянки.

Крім того, відповідно до «Правил утримання житлових будинків та прибудинкових територій», затверджених наказом Державного  комітету України  з питань житлово-комунального господарства №76 від 17.05.2005, виконавці послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій  повинні мати технічні паспорти на квартирні (багатоповерхові) жилі будинки та забезпечувати своєчасне внесення до них змін (п. 1.3 Правил).

Згідно вищевказаних правил, прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначена  для обслуговування багатоквартирного будинку. Відповідно до ст.ст. 42,125,126 Земельного Кодексу України та Закону України «Про Держаний земельний кадастр» кожна земельна ділянка є індивідуально визначеним об`єктом нерухомого майна, яка має чітко визначений розмір/ площу, межі, індивідуальний реєстраційний ідентифікатор у державному земельному кадастрі, цільове призначення тощо.

Для з`ясування зазначених  критеріїв позивачем був поданий запит на публічну інформацію  від 18.09.2018 (вх №ПІ-205/0/4-18 від 18.09.2018) до Головного управління Держгеокадастру у м. Києві.

Відповідно до листа-відповіді №ПІ 205/0-199/0/43-18 від 24.09.2018 року зазначено, що клопотання про надання дозволу на розробку проекту  землеустрою  щодо відведення земельної ділянки, яка розташована за адресою: проспект АДРЕСА_1 не реєструвалось.

Крім того, для всебічного  та повного з`ясування всіх обставин справи, ухвалою суду від  13 червня 2019 року  витребувано у Київського  міського бюро  технічної інвентаризації   належним чином завірену копію технічного паспорту будинку № АДРЕСА_1 станом на грудень 2011 року та на серпень 2017 року.

Згідно із відповіддю Комунального підприємства  Київської міської ради  «Київське міське бюро технічної інвентаризації» № 062/14-9721 (И-2019) від 11.07.2019 року, надати копію технічного паспорту на вказаний будинок немає можливості, оскільки така документація  в Бюро не замовлялась та не виконувалась.

Отже, наявність технічного паспорту на будинок  та акту на прибудинкову територію  є обов`язковою умовою при формуванні тарифів  на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території.

Суд зауважує, що будь-яких актів, складених за результатами проведених обмірів житлового фонду відповідачем не надано, відомостей про їх складення також не зазначено. Натомість, розбіжності у площах, застосованих в оскаржуваному тарифі та тих, що містяться у різних відповідях  ТОВ «Житлобуд-1», породжують сумнів в їх достовірності.

Крім того, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи представника ТОВ «Житлобуд-1», що відсутність замовлення на виготовлення технічного паспорту та інших відповідних документів, з метою чіткого визначення площ, обумовлена коштовністю даної процедури, оскільки це не може бути підставою для звільнення відповідальної особи від виконання та дотримання норм законодавства.

Суд вважає неправомірним застосування площі прибудинкової території, не підтвердженої нормативно визначеним документом - актом, складеним за результатами проведених обмірів житлового фонду.

Крім того, на думку суду, неприпустимим є використання для встановлення тарифу даних, не підтверджених визначеними законодавством документами на власний розсуд особи, на користь якої встановлюється тариф.

Натомість, відсутність вказаних документів свідчить про неможливість проведення розрахунку вартості послуг з утримання території та безпідставність проведення та включення відповідачем розрахунку структури тарифу в спірне розпорядження.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2013, залишене без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 14.05.2014 у справі №2605/13709/12 встановлено, що ТОВ «Житлобуд-1» є юридичною особою, яка на відповідній правовій підставі здійснює експлуатацію будинку АДРЕСА_1 , виконує функції житлово-експлуатаційної контори по комплексному обслуговуванню зазначеного будинку відповідно до його статутної діяльності, та має право у розумінні чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про житлово-комунальні послуги» на справляння відповідної плати за надані житлово-комунальні послуги, в тому числі на захист свого порушеного права, яке підлягає судовому захисту.

У вищезазначеному рішенні Оболонського районного суду м. Києва від 19.02.2013 у справі № 2605/13709/12 встановлено, що ТОВ «Житлобуд-1» є юридичною особою, яка зареєстрована 14.07.1998 Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією.

Відповідно до виписки з протоколу засідання правління ВАТ трест «Київміськбуд-1», який є забудовником будинку АДРЕСА_1 . Передані права та обов`язки житлово-комунальної контори ВАТ трест «Київміськбуд-1» ТОВ «Житлобуд-1».

З листа ПАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього від 22.07.2011 вбачається, що ТОВ «Житлобуд-1» являється правонаступником прав та обов`язків житлово-комунальної контори ВАТ трест «Київміськбуд-1» (в подальшому перейменований на ПАТ трест «Київміськбуд-1» ім. М.П. Загороднього).

З копії статуту ТОВ «Житлобуд-1», вбачається, що предметом діяльності ТОВ «Житлобуд-1» є виконання функцій житлово-експлуатаційної контори по комплексному обслуговуванню житлового та нежитлового фонду, надання комунальних та інших послуг. (п. 2.2.1 Статуту).

Крім цього, у рішенні зазначено про те, що з наданих ТОВ «Житлобуд-1» копій договорів ТОВ «Житлобуд-1» виступило замовником послуг, пов`язаних з виконанням робіт по обслуговуванню, в тому числі багатоквартирного АДРЕСА_1 . Зокрема позивачем укладено договори по виконанню робіт пов`язаних з розрахунком платні за житло та комунальні послуги для населення, на використання електричної енергії, на постачання теплової енергії у гарячій воді, на проведення комплексу протиепідемічних заходів (дератизації) в будинках, на технічне обслуговування і ремонт обладнання ОДС, на надання послуг з вивезення та знешкодження твердих та побутових відходів, на виконання робіт по технічному обслуговуванню ліфтового обладнання, тощо.

Разом із тим, вищенаведені обставини не доводять обґрунтованість встановлення відповідного тарифу, не спростовують відсутність необхідних документів, що свідчить про неможливість проведення розрахунку вартості послуг з утримання території та безпідставність проведення та включення відповідачем розрахунку структури тарифу в спірне розпорядження.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що беручи до уваги порушення порядку, встановленого законодавством для розроблення і подачі на затвердження розрахунків щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, законних підстав для прийняття Розпорядження № 932 від 01.08.2017 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа  місяця, що настає за розрахунковим» та внесення змін до деяких розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в частині встановлення тарифів на послуги  з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_1 у КМДА не було.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття розпорядження № 932 від 01.08.2017 у відповідності до вимог, встановлених частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому наявні підстави для його скасування.

Разом із тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, натомість рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 оскаржуване розпорядження визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття, тобто без врахування положень вищевказаної статті.

Враховуючи встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність зміни рішення суду першої інстанції в зазначеній частині.

Щодо заяви позивача про вихід за межі позовних вимог, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Як роз`яснив Верховний Суд України у пункті 3 постанови Пленуму № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення», вихід за межі позовних вимог - це вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.

Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. З цього випливає, що вихід за межі позовних вимог можливий за наступних умов:

- лише у справах за позовами до суб`єктів владних повноважень, оскільки лише в цьому випадку відбувається захист прав та інтересів позивача;

- повний захист прав позивач неможливий у спосіб, про який просить позивач. Повнота захисту полягає в ефективності відновлення його прав;

- вихід за межі позовних вимог повинен бути пов`язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна заява.

Враховуючи встановленні обставини у справі, колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки повне забезпечення захисту прав позивача відбудеться і без вчинення вказаних процесуальних дій.

Також, щодо заяви позивача про винесення окремої ухвали колегія суддів вказує, що відповідно до ст. 249 КАС України винесення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, і для реалізації даного права мають бути відповідні правові підстави, наявність яких при розгляді цієї справи апеляційним судом не встановлена.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та особи, що приєдналася до апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-1» задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 - змінити.

Викласти абзац другий резолютивної частини рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 у наступній редакції:

«Визнати незаконним та нечинним Розпорядження Київської міської державної адміністрації №932 від 01.08.2017 р. «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавці цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим» та внесення змін до деяких розпоряджень Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - в частині встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій для будинку АДРЕСА_1 та скасувати».

В решті рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 16.03.2020.

Головуючий-суддя:А.Ю. Кучма  Судді:В.О. Аліменко   Л.В. Бєлова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88205396