Битва за Сталінград:
http://io.ua/s32097Свого часу я подав до новоствореного (з 01.04.2008 р.) КП "Індустріальне" два звернення: претензію щодо неналежного утримання прибудинкової території за адресою вул. В. Гетьмана, 46-А, корпус 2, та оферту щодо переукладення Типових договорів на надання житлово-комунальних послуг, форма яких затверджена постановами КМУ від 12.07.2005 р. № 560 та від 21.07.2005 р. № 630. Переукладання договорів - вимушений крок, оскільки попередній балансоутримувач житлових будинків - КП УЖГ Солом\\\'янського району м. Києва втратив повноваження. Не пройшло й двох місяців, як директор КП "Індустріальне" мене коротко повідомив (письмово), що у зв\\\'язку зі складністю питання відповіді на обидва звернення будуть надані через 7 та 14 днів. Пройшло ще півтора місяці. Ніякі відповіді не були надані. І раптом телефонує мені новий юрист КП "Індустріальне" Надія Іванівна та ласкавим голосом запитує, куди, тобто на яку адресу, надіслати мені проекти договорів на всю нашу сімейку, що мешкає у трьох різних квартирах. Це сталося 06.08.2008 р. Я запропонував зустрітися, та розпочати процедуру укладення договорів, оскільки можливо прийдеться додавати до них протоколи розбіжностей. Надія Іванівна погодилася. І от 07.08.08 р. збираюся я у недалеку подорож до КП "Індустріальне", і чорт мене спровокував викликати ліфт. Після декількох зупинок на різних поверхах ліфт таки прибув, двері відчинилися, я зайшов, раптом двері зненацька зачинилися, хоч жодної кнопки я не натискав. Ну що ж, думаю, буває ... Але коли натиснув на кнопку 1-го поверху, ліфт залишився на місці, як вкопаний. Натискування на решту кнопок не дало жодних наслідків. Сигналізація не працювала вже давно. Розуміючи, що справи кепські, почав телефонувати по мобільному родичам, а ті в свою чергу в диспетчерську та аварійну ліфтів. Мене заспокоїли, що через 30 хвилин нададуть допомогу. І, о чудо, дійсно через 30 хвилин двері ліфта самі по собі відчинилися. Рятувальників я не побачив, і прожогом вилетів з ліфта на сходову площадку. Далі - пішки, добре, що вниз, а не вгору.
І от я в КП "Індустріальне". Знайомлюсь з новою юристкою. А вона на мене холодним душем - директор передумав підписувати договори. Ну що, ж поговорили ми про життя-буття, та на цьому й розійшлися. Обмовився, що обов\\\'язок укладання договорів з мешканцями передбачений договором, укладеним між КП "Дирекція" та КП "Індустріальне". Але цього договору у неї не було. Домовилися, що передам його по факсу. Мені він дістався дякуючи старанням Ольги, моєї давньої знайомої, яка "вибила" цей та інші документи з КП "Дирекція". Це вона звернулася на Форум з черговим запитанням від 08.08.2008 о 17:08:14 (див. нижче).
Повернувся я додому, і почав творити нарис
http://io.ua/s32097 Потрібно було крім тексту ще надрукувати кольорові фотоілюстрації, частину з котрих можна побачити у тому нарисі. І знову невдача - картридж принтера Lexmark z735, після 8 заправок чорнилами надрукував за час свого існування 500 аркушів, а в той день наказав довго жити. Ніяке промивання, у тому числі чистим спиртом, не дало позитивних наслідків. Правда один аркуш кольорового фото все ж таки вдалося надрукувати, а у решті бракувало синього кольору. Довелося зупинитися на тому, що маємо.
Наступного ранку продовжив творити нарис. Потім його друкувати у чорно-білому форматі на лазерному принтері. Потім додавати ілюстрації та світлокопії документів. Не встиг оглянутися, як "протікало" 16:00 годин. Швиденько зібрався, і гайда до КП "Дирекція" на Соціалістичну, 6. Ледве встиг зареєструвати нарис-претензію. Трохи поговорив з працівниками, пожурив за недбалість. А вони в свою чергу почали звинувачувати Юлію Тимошенко, яку раніше так любили, але раптом збагнули, що це вона у роки свого першого прем\\\'єрства підписала ненависні їм постанови КМУ № 560 від 12.07.2005 р. та № 630 від 21.07.2005 р. Ненависні тому, що треба працювати, щоб їх виконувати. А кому в житлово-комунальному господарстві хочеться працювати? Правильно, нікому!
А далі нова епопея. Вирішив купити новий картридж. Заходжу по дорозі в магазин "ФОКСТРОТ" (у перекладі - крок лисиці) на площі Космонавтів, питаю у продавця, чи є у продажу картридж для кольорового принтера Lexmark z735 №1. Той каже, що номера 1 немає, але є номер 31. Добре, прошу показати. Неохоче дістає з вітрини. Питаю, чим відрізняється від № 1 та чи можна його замінити тридцять першим. Не знає. Тоді пропоную зайти в Інтернет та отримати інформацію, яку він повинен мені надати відповідно до ЗУ "Про захист прав споживачів". Сказав, що Інтернету немає, а він ні до чого не зобов\\\'язаний, бо працює не тут, а лише тимчасово підміняє відсутнього продавця відділу. Чудово, прошу покликати більш компетентного працівника. Виходить назустріч молодий хлопчина, каже, що він заступник директора, зовуть Володя, і тут же знаходить потрібний мені картридж № 1. Я шокований! А він пояснює, що продавець є лише стажером, ще нічого не знає і не вміє. От тобі й "ФОКСТРОТ"! Купив я той картридж за 125 грн. (недорого!), подякував, прийшов додому, замінив зношений і надрукував, що потрібно. Принаймі, на півроку його ресурсу з урахуванням повторних заправок чорнилами повинно вистачити, тобто знову десь на 500 фотознімків формату А4.
А увечері уривками переглянув ТВ репортаж з Пекіну про відкриття Олімпійських ігор. Ото було справжнє чудо! Хто б міг подумати років 30 тому назад, що голодні китайці з їх ідеями Мао цзе-Дуна випередять увесь світ на чолі з Америкою? Може й Україну чекає подібний прорив? Правда, ми ще не такі голодні, як колись були китайці, але набагато ледачіші.
