ПСИХОЛОГІЧНИЙ ПРАКТИКУМ для юристів
Питання - як розпізнати суддю, чи отримав (отримала) він (вона) хабаря?
Відповідь. Якщо задасте таке питання "в лоб", то ніхто не зізнається. Якщо на початку розгляду справи суддя Вам мило посміхається, то хабаря ще не отримав. Якщо у процесі судового розгляду справи суддя не міняється, Вас не принижує, не робить Вам безпідставних зауважень, не нервує, зачить хабаря ще не отримав. Якщо потім його поведінка змінюється на протилежну, значить вже отримав. І тоді Ваші намагання довести свою правоту посиланнями на конкретні норми права, чи на беззаперечні докази, мають своїм наслідком в кінці процесу те саме, якби Ви розсипали бісер перед свинями. Суддя, який щойно отримав хабаря, розпізнається психологічно навіть без детектора брехні. Деякі червоніють, інші роздратовуються, коли відчувають щось неладне. Намагаються лишити Вас слова, а то й виставити за двері. Зобороняють користуватися диктофоном, фотоапаратом, не кажучи вже про відеокамеру. Такі судді дуже не полюбляють ст. 160 ЦПК України, якою передбачене право заперечувати проти дій головуючого, воліють отримати заяву про відвід, щоб потім вийти у нарадчу кімнату, заспокоїтися та постановити ухвалу про відмову від задоволення цієї заяви. Бувають винятки. Відчуваючи якусь загрозу власному благополуччю, виносять ухвалу про самовідвід. Але це трапляється дуже рідко, як виняток.
Тоді чи слід намагатися всучити хабаря судді? Якщо Ви доларовий мільйонер, або Ваш клієнт є саме таким, то питання не для Вас. Якщо ні, то на маленького хабаря суддя може не клюнути. У них, як колись було у радянських людей, є власна гордість (по Маяковському). Чи часто юристам доводиться давати хабарі суддям? Не часто, бо треба, щоб суддівська мафія визнала Вас довіреною особою. Один знайомий юрист мені зізнався, що йому вже набридло носити хабарі. Бо доводилося часто.
А мені зроду не доводилося це робити, тому я економічно невигідний учасник процесу. Одна дама сьогодні спитала - а чому серед суддів у мене так багато ворогів? Я їй відповів - саме тому. Бо всі правохоронні органи - міліція, суди, прокуратура сформувалися в умовах тотальної корупції. В цих рядах не можна довго залишатися чесним та непідкупним - система виштовхне. Прикладів - десятки. Тобто, усі корупціонери, поки не забагатіли, борються за виживання. До цього спонукає природний інстинкт. А я відстоюю виключно верховенство права, тобто стаю їм поперек горла, решта в судовому процесі мене не цікавить. Рішення суду може бути на мою користь, або ні, але я буду боротися, як тигр, якщо воно неправосудне. І можу собі це дозволити, бо мене не можна звільнити з роботи, не можна відібрати майно або гроші, бо їх немає, не можна залякати - у моєму віці вже нічого не страшно. А розстрілювати мене знову ж таки економічно невигідно, тому, що мені доводиться займатися дрібними цивільними справами за участю "маленьких" українців, наприклад, на захист прав споживачів комунальних послуг, не вартими гонорару кілера.
А ще існують непрямі ознаки судді-корупціонера. Поцікавтеся, який у нього автомобіль, який котедж, скільки квартир у Києві він прикупив, який антураж у його кабінеті, і чи бідкається він на малу зарплату та постійне недоїдання, недосипання тощо, чи брутально він поводиться з відвідувачами суду. Перед Вами саме той суддя. Як будете Ви з ним поводитися - вирішувати Вам. Своє кредо я відкрито проголосив. Нікого не агітую.
