Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

               

Справа № 22-ц-30930 / 2010 р.                                                     
Головуючий:  1 інстанції  Трофименко М.А.   

              Категорія: комунальні  послуги                                                   
Доповідач:    Даниленко В.М                                                         

 Р І Ш Е Н Н Я   
                                                          ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ   

       21 грудня 2010 року                                                                                   м. Харків   

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області  в складі:   

Головуючого:   судді - Малінської С.М.,   

Суддів:             Даниленка В.М., Піддубного Р.М.,   

при секретарі:  Потюк А.В.,   

  розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня  2010 року по справі за позовом Житлового кооперативу «Олексіївський - 1» (далі: ЖК «Олексіївський - 1») до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг, -   

 В С Т А Н О В И Л А:   

  У березні 2010 року позивач - ЖК «Олексіївський - 1» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому вказував на те, що відповідачка ОСОБА_2 є власницею квартири № АДРЕСА_1 та споживачем житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що надаються житловим кооперативом, який за своєю організаційно-правовою формою є обслуговуючим кооперативом.   

Однак, на протязі 2007-2009 р.р. надані їй позивачем послуги відповідачка не оплачує, в зв’язку з чим станом на 31 грудня 2009 року виникла значна заборгованість, загальний розмір якої становить        1 342,38 грн.   

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд у примусовому порядку стягнути з відповідачки на його користь заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території у вищевказаному розмірі, а також судові витрати, понесені ним по справі.   

  Відповідачка ОСОБА_2, не заперечуючи самого факту надання позивачем окремих видів послуг з утримання будинку та прибудинкової території, між тим заявлених до неї позовних вимог не визнала, посилаючись на те, що повний примірний перелік послуг з утримання будинків та прибудинкової території, затверджений постановою КМ України і налічує більше двадцяти позицій. Вказані послуги мають низку складових, а розрахунок витрат (тарифів), пов’язаних з утриманням будинків та прибудинкових територій, залежить від рівня, обсягу та фактичного надання цих послуг. Однак, у даному випадку чітко визначеного переліку житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які начебто надаються позивачем - ЖК «Олексіївський - 1», останнім не надано, як не наведено й складових цих послуг з конкретним економічним обґрунтуванням їх вартості, що позбавляє відповідачку можливості однозначно визначитися з заявленими до неї претензіями.   

При цьому відповідачка вказувала й на те, що вона неодноразово в письмовій та усній формі зверталася до керівництва ЖК ««Олексіївський - 1» з відповідними заявами з метою з’ясування, які ж саме житлово-комунальні послуги з утримання житлового будинку та прибудинкової території надаються його мешканцям позивачем, та з яких саме складових складається їх вартість, але будь-якої обґрунтованої відповіді на свої звернення не отримала.   

   

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2010 року позовні вимоги ЖК «Олексіївський - 1» задоволені частково.   

Суд стягнув з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість з оплати послуг з утримання будинку та прибудинкової території в межах строку позовної давності за період з 15 березня 2007 року по 15 березня 2010 року в розмірі 1 311,50 грн., сплачений позивачем судовий збір у розмірі 50 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 29,30 грн., а також 273,56 грн. витрат, пов’язаних з оплатою правової допомоги.   

  Не погодившись із прийнятим судом по справі рішенням, відповідачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить скасувати це судове рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.   

В обґрунтування своєї скарги позивачка посилається на неповне з’ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушення судом норм матеріального й процесуального права, що призвело до неправильного вирішення цивільно-правового спору по суті.   

Зокрема, апелянт вказує на те, що суд першої інстанції, приймаючи рішення у справі та задовольняючи позовні вимоги ЖК «Олексіївський - 1» про стягнення з неї на користь останнього заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, не звернув  уваги на ту обставину, що ні при зверненні до суду, ні в судовому засіданні позивач так і не надав переліку цих послуг з визначенням їх складових та економічного обгрунтування їх вартості, в зв’язку з чим залишилося нез’ясованим питання, за що саме відповідачка повинна сплачувати позивачу грошові кошти.   

  Перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.   

Відповідно до ст. 213 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.   

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.   

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.   

В даному ж випадку рішення суду першої інстанції, ухвалене по справі, не відповідає цим вимогам процесуального закону.   

  Задовольняючи позовні вимоги ЖК «Олексіївський - 1» та стягуючи з відповідачки ОСОБА_2 на користь останнього грошову суму в рахунок заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка є споживачем зазначених житлово-комунальних послуг, а тому й повинна оплачувати їх за тарифами, затвердженими загальними зборами житлового кооперативу.   

  Однак, із такими висновками суду першої інстанції судова колегія погодитися не може, оскільки ці висновки суперечать матеріалам справи та не ґрунтуються на законі.     

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.   

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.   

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.   

  Згідно зі ст.ст. 10, 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.   

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.   

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.   

  Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.   

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.   

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.   

  Згідно зі ст.ст. 13, 14 ЦК України цивільні права, цивільні обов’язки здійснюються та виконуються у межах, встановлених договром або актом цивільного законодавства.   

  Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов’язковим.   

  Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 р. № 1875-IV.   

Відповідно до статті 1 вказаного Закону комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.   

Виконавцем житлово-комунальних послуг є суб’єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору.   

Споживачем житлово-комунальних послуг вважаться фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.   

Згідно зі ст. 13 Закону «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:   

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо);        4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).   

Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.   

Статтями 20, 21 зазначеного Закону також визначені права та обов’язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов’язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов’язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.   

Згідно зі статтею 32   Закону України «Про житлово-комунальні послуги»   плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору.   

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.   

Відповідно до ст. 14 Закону «Про житлово-комунальні послуги» залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:   

  1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади;   

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;   

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).   

  Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.   

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.   

Згідно із ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» органи місцевого самоврядування затверджують ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги в розмірі економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво.   

  Порядок формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року № 569 «   Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій», чинною на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.   

Цей Порядок визначав механізм формування тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій і поширювався на суб’єктів господарювання всіх форм власності, які надавали зазначені послуги.   

Відповідно до п.п. 2, 3 Порядку розмір тарифів (нормативних витрат, пов’язаних з утриманням будинків і споруд та прибудинкових територій) повинен був визначатися по кожному будинку окремо залежно від кількісних показників фактичного надання послуг з урахуванням забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій згідно з типовим переліком послуг.   

Під час формування тарифу на послуги повинна забезпечуватися прозорість усіх його складових з визначенням вартості кожної з них з розрахунку на 1 кв. метр загальної площі квартири.   

  Такі ж правила формування зазначених тарифів визначені й Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529.   

  Крім того, п. 2 вказаного Порядку передбачено, що виконавець послуг повинен доводити розрахунок тарифів до відома власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) та інших споживачів послуг шляхом проведення щодо кожного будинку громадських слухань.   

За результатами громадських слухань перелік послуг за кожним будинком може бути зменшено виконавцем порівняно з типовим переліком за умови одержання у строк до 30 днів з дати проведення громадських слухань оформленого письмово в установленому законодавством порядку рішення власників житлових будинків (гуртожитків), власників квартир (житлових приміщень у гуртожитках), власників нежитлових приміщень у житлових будинках (гуртожитках) про забезпечення надання послуг, запропонований виконавцем перелік яких зменшено.   

У разі коли перелік послуг зменшується, виконавець перераховує тарифи і подає новий розрахунок тарифів відповідному органові місцевого самоврядування, що приймає рішення про його затвердження (погодження).   

З власниками (наймачами) квартир (житлових приміщень у гуртожитку) та власниками нежитлових приміщень у житловому будинку (гуртожитку) укладається договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - договір про надання послуг), що передбачає надання послуг, перелік яких визначений за результатами громадських слухань згідно з типовим переліком.   

Послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід’ємною частиною договору про надання послуг.   

  Як встановлено по справі, відповідачка ОСОБА_2 проживає в належній їй квартирі № 47, що знаходиться у житловому будинку № 54-Б по пр. Перемоги в м. Харкові, який обслуговується позивачем ЖК «Олексіївський - 1», у тому числі, й що стосується надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території згідно зі Статутом житлового кооперативу (а.с 28-40).   

При цьому п. 14.1 Статуту ЖК «Олексіївський - 1» передбачено, що кооператив надає послуги за тарифами, встановленими самостійно, а у випадках, передбачених законом, - за державними цінами і тарифами.   

  Разом із тим, як встановлено по справі й ця обставина представником позивача - головою правління  Житлового кооперативу «Олексіївський -1» Будиліною Л.В. визнається й не заперечується, розмір тарифів, тобто   нормативних витрат, пов’язаних з утриманням зазначеного житлового будинку та прибудинкової території залежно від кількісних показників фактичного надання послуг, а також їх структура та складові з визначенням вартості кожної із них, як те передбачено чинним законодавством, житловим кооперативом як виконавцем послуг з утримання будинку та прибудинкової території до цього часу не визначалися й ці тарифи в установленому порядку органом місцевого самоврядування - Харківською міською радою не погоджувалися, а нарахування плати мешканцям будинку за надані послуги здійснюється кооперативом на підставі самостійно встановлених тарифів, затверджених на зборах членів кооперативу.   

  Однак, суд першої інстанції, вирішуючи цивільно-правовий спір по суті заявлених позовних вимог, зазначені обставини залишив поза увагою й характер спірних правовідносин належним чином не з’ясував, у зв’язку з чим безпідставно задовольнив позовні вимоги ЖК «Олексіївський - 1» та стягнув з відповідачки ОСОБА_2 на користь останнього заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг, розрахунок та існування якої є досить сумнівними, оскільки не ґрунтуються на законі.   

Крім того, стягуючи з відповідачки на користь позивача заборгованість з оплати зазначених послуг по кінцеву дату - 15 березня 2010 року, суд першої інстанції в порушення вимог ст. 11 ЦПК України, якою визначається загальний принцип диспозитивності цивільного судочинства, взагалі вийшов за межі заявлених позовних вимог, оскільки такі позовні вимоги позивачем не заявлялися.   

  За таких обставин, враховуючи наведене вище, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня 2010 року не може бути визнане законним і обґрунтованим, а тому судова колегія вважає за необхідне на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України скасувати це судове рішення та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні заявлених ЖК «Олексіївський - 1» позовних вимог, за їх необґрунтованістю.   

  Таким чином, на підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 13, 14 ЦК України, ст.ст. 1, 7, 13, 14, 20, 21, 31, 32   Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,   постановами Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 569 та від 20.05.2009 року № 529 «   Про затвердження порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій і типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій»,   ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,  -   

  В И Р І Ш И Л А :   

  Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.     

  Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 06 вересня  2010 року - скасувати.   
 
У задоволенні позовних вимог Житлового кооперативу «Олексіївський - 1» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг відмовити за їх необгрунтованністю.   

  Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня його проголошення.   

     Головуючий:   

               Судді:

   
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12977782