Судові справи > Господарські справи

Рішення ВГСУ, які можуть бути корисними ЖБК, ОСББ і всім обслуговуючим ЖЕО

(1/3) > >>

Валентина:
   Мною із Реєстру знайдено більше 60 рішень ВГСУ за 2010-2011р.р. Після сортування поступово викладу в цій темі цікаві  рішення.
   Зараз викладаю  Рішення ВГСУ № 42/123 (з рішеннями попередніх  судів), яке, на мій погляд, може стати в нагоді при ситуації, коли Київенерго намагається стягнути кошти неправомірно зарахованні  на погашення боргу у попередній період за межами строку позовної давності.
   Щодо чинності Розпорядження КМДА від 20.06.2002р.  № 1245 висновок цієї колегії суддів відрізняється від висновку колегії суддів по справі  № 52/451 від 22.11.2911р. (на це рішення можна посилатись і фізичним особам).


Для того, щоб не виникали непорозуміння стосовно зарахувань плати, необхідно чітко вказувати у платіжках призначення платежу ( за який період проводиться оплата), а краще проводити оплату за місяць у сумі, яка  строго відповідає сумі зазначеній у  рахунку, якщо є бажання сплатити більше, то зазначити за який місяць, за які дні і т.д.
Приклад справа 36/45 від 07.12.2011р.


Валентина:
Колегія суддів ВГСУ виходила з того, що попередні інстанції повинні
 встановити яку саме кількість теплової енергії поставлено відповідачу за спірний період – за якими тарифами здійснено розрахунок загального розміру заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію за кожний окремий період і коли такий тариф діяв і змінювався.

Валентина:
Цікавий висновок у рішенні ВГСУ № 52/31 від 07.12.2011р.
Тобто, укладення договорів на надання житлово-комунальних послуг є правом, а не обов'язком балансоутримувача».

Перо:

--- Цитувати ---ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

УХВАЛА

Справа № 7/190-41/52519.03.12

За заявою Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29»про перегляд рішення за ново виявленими обставинами
У справі № 7/190-41/525

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»

До Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-29»

Простягнення 464864,66 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивачаОСОБА_1, довіреність № 93/2012/02/13-19 від 13.02.2012

від заявникаОСОБА_2, довіреність № б/н від 21.03.2011

ОСОБА_3, довіреність № б/н від 21.03.2011

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17.02.2012 Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець-29»подав на розгляд суду заяву про перегляд рішення № 7/190-41/525 від 28.01.2011 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою суду від 21.02.2012 суддя Мельник В.І. наведену заяву призначив до слухання на 05.03.2012.

05.02.2012 представники заявника підтримали заяву про перегляд рішення № 7/190-41/525 від 28.01.2011 за нововиявленими обставинами, надали пояснення на виконання вимог ухвали суду від 21.02.2012р.

Представник позивача у судовому засіданні проти перегляду рішення за нововиявленими обставинами заперечив.

Суд вирішив відкласти розгляд заяви на 19.03.2012р.

19.03.2012р. представник заявника подав заяву про обґрунтування уточнення позовних вимог.

Представник позивача проти перегляду рішення за нововиявленими обставинами заперечив, подав заперечення проти наведеної заяви.

Суд дійшов висновку про задоволення заяви ЖБК «Арсеналець 29» про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

 Публічне акціонерне товариство «Київенерго»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець - 29» про стягнення 464964, 66 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.2011 у справі № 7/190-41/525, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.07.2011 та постановою Вищого господарського суду України від 07.11.2011, позовні вимоги задоволено частково, ухвалено стягнути з відповідача на користь позивача 320993, 11 грн. основного боргу, 116957, 91 грн. інфляційних втрат, 33879, 08 грн. 3% річних, 4718, 30 грн. державного мита та 107, 19 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

17.02.2011 Житлово-будівельний кооператив «Арсеналець - 29»звернувся до господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду від 28.01.2011 у справі № 7/190-41/525.

Подану заяву відповідач мотивував тим, що постановою Верховного суду України від 28.11.2011, відмовлено в задоволенні заяви про перегляд судового рішення та залишено в силі ухвалу Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, якою визнано протиправним та скасовано розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 за № 640, 642, 643. Внаслідок чого відповідач стверджує, що правомірним є застосування за період з травня 2008 року по червень 2009 року тарифу, встановленого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245 зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429, як останнього чинного.

Натомість позивач заперечив проти доводів відповідача посилаючись на те, що ухвалою Вищого адміністративного суду від 24.02.2012 зупинено виконання постанови Київського адміністративного суду від 14.01.2009, у звязку з відкриттям касаційного провадження за скаргою ПАТ «Київводоканал», що провадження по даній справі не закінчено, а тому відсутня єдина позиція судів з цього приводу. Вказував на відсутність необхідності державної реєстрації розпоряджень Київської міської державної адміністрації.

Дослідивши всі докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив задовольнити заяву про перегляду рішення за нововияленими обставинами, виходячи з наступного.

Згідно з п. 2 постанови ВГСУ «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»від 26.12.2011 за № 17, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Результат перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами залежить від того, чи спростовують ці обставини факти, які покладено в основу судового рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію»від 30.05.2007 за № 643, скасовано постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 у справі № 5301/08.

Попередні акти, які діяли до зазначеного розпорядження, тобто розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про затвердження тарифів на теплову енергію»від 30.10.2006 за № 1575 та розпорядження Київської міської державної адміністрації «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 за № 1575»від 12.02.2007 за № 142, державну реєстрацію не пройшли.

Відповідно до пп. 2 п. «а»ст. 28 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні»в редакції чинній на час прийняття зазначених розпоряджень, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 30 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», державне регулювання цін/тарифів базується на такому принципі як нормативне регулювання надання житлово-комунальних послуг споживачам за цінами/тарифами, затвердженими в установленому законом порядку.

Чинним законодавством не передбачено повноважень виконавчого органу влади, яким є Київська міська державна адміністрація, затверджувати тарифи на теплову енергію.

У Рішенні Конституційного Суду України від 25.12.2003 №21-рп/2003 зазначено, що КМДА є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади Кабінету Міністрів України.

Також, керуючись положенням п. 2 Указу Президента України № 493/92 від 03.10.1992 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», п. п. 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992, № 731, отже вказані розпорядження не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Доводи позивача про відсутність необхідності державної реєстрації зазначених розпоряджень, не беруться судом до уваги, оскільки вони прийняті виключно як виконавчим органом, а тому підлягають обовязковій реєстрації в органах юстиції. Позивачем не доведено правомірність встановлення цін (тарифів), за якими належить здійснити відповідачу розрахунок за послуги, надані за період з травня 2008 року по червень 2009 року. Посилання позивача на зупинення дії постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009 не знаходять свого підтвердження враховуючи постанову Верховного суду України від 28.11.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.

Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 6 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Таким чином, доводи відповідача щодо нарахування плати за надані послуги відповідачу за період з травня 2008 року по червень 2009 року, виходячи із тарифів, передбачених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 за № 1245, в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації від 31.03.2005 за № 499, зареєстрованого в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 за № 46/429 є обґрунтованими .

Як вбачається з матеріалів справи за період з лютого 2006 року по січень 2009 року позивачем було надано відповідачу послуг на суму 825207, 86 грн., відповідачем за надані послуги сплачено 948715, 46 грн. За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність заборгованості за вказаний період, а отже відсутні підстави для задоволення вимог позивача.

Згідно п. 8.6. постанови ВГСУ «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»від 26.12.2011 за № 17, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Відповідно до ч. 5 ст. 114 ГПК України, за результатами перегляду судового рішення приймаються: рішення  у разі зміни або скасування рішення: постанова - у разі зміни або скасування постанови; ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 80, 82-84, 86, 112, 113, 113 1 , 114, ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Задовольнити заяву Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець - 29»про перегляд рішення Господарського суду міста Києва № 7/190-41/525 від 28.01.2011 за нововиявленими обставинами.

2. Скасувати рішення господарського суду міста Києва № 7/190-41/525 від 28.01.2011.

3. Прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству «Київенерго»у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяВ.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 27.03.2012)
--- End quote ---

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22227216
 :)

Перо:

--- Цитувати ---ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

"28" березня 2012 р. Справа № 22/17

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Палій В.М.,

розглянувши

касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13"

на           рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р.

у справі № 22/17 господарського суду міста Києва

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго"

в особі Структурного відокремленого підрозділу

"Енергозбут Київенерго"

до Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13"

про стягнення 199 187,16 грн.

за участю представників:

АЕК "Київенерго" –Іваненко І.П.;

ЖБК "Хімік-13" –Бойков О.С., Рогачова Г.Г.;

в с т а н о в и л а :

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася до господарського суду міста Києва з позовом та просила суд стягнути з відповідача –Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13" 199 187,16 грн. заборгованості, у т.ч. 168 163,18 грн. основної заборгованості, 15 112,05 грн. пені, 4 319,05 грн. процентів річних та 11 592,88 грн. збитків від інфляції.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань в частині здійснення остаточного розрахунку за спожиту теплову енергію відповідно до умов договору № 1630051 від 01.12.1998 р. (т.1 а.с.2-4).

Відповідач у справі – ЖБК "Хімік-13" у відзиві на позов зазначає, що заявлені вимоги є необгрунтованими, та просить у їх задоволенні відмовити (т.1 а.с.74-76).

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. позов задоволено повністю (т.1 а.с.181-184).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що:

-          відповідач не здійснив остаточних розрахунків за спожиту теплову енергію;

-          за порушення виконання зобов'язання договором встановлена відповідальність у вигляді пені, вимога про стягнення якої обгрунтовано заявлена позивачем;

-          за порушення виконання грошових зобов’язань ст. 625 ЦК України встановлено відповідальність у вигляді зобов’язання сплатити суму боргу з урахуванням інфляції та трьох процентів, у зв’язку з чим вимоги позивача у цій частині мотивовані.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. залишено без змін (т.2 а.с.68-72).

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ЖБК "Хімік-13" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.2 а.с.76-80).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

01.12.1998 р. між сторонами у справі укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630051, згідно умов якого позивач приймає на себе зобов’язання надавати відповідачу за плату послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити надані послуги.

Зазначений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Так, згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов’язання, згідно ст. 174 ГК України, є господарський договір.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які є одним із видів господарських зобов’язань, - це цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за фактично надані послуги здійснюються відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 додатку № 4 до договору).

Судами встановлено, що позивачем надані послуги у період з 01.12.2009 р. по 01.12.2010 р. на суму 168 163,18 грн., що підтверджується довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію за договором № 1630051, табуляграмами за спірний період, відомостями обліку споживання теплової енергії, що затверджені ЖБК "Хімік-13". Крім того, сума сплачених коштів у спірному періоді, що зазначена в довідці позивача, підтверджена відповідачем при складанні акта звіряння розрахунків за теплову енергію, який підписаний сторонами та скріплений печатками.

Між тим, відповідач за надані позивачем послуги не розрахувався.

Оскільки судами встановлено, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання з оплати наданих послуг у визначений строк, допустивши заборгованість у розмірі 168 163,18 грн., ними зроблено висновок про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у вказаному розмірі.

Однак, задовольняючи позовні вимоги, суди не врахували наступні обставини.

Так, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 p. № 586-XIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів –накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 2 вищевказаного Указу передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.         

Положенням встановлений обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.         

Відповідно до п. п. 1,2 Положення, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи наведене, розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов'язковій державній реєстрації (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р., яка є обов'язковою, в силу ст. 11128 ГПК України).

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, всупереч вищенаведеній постанові ВСУ, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1192 від 15.10.2009 р. "Про затвердження тарифів на опалення і постачання гарячої води для населення" та № 1333 від 30.11.2009 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для населення", які застосовувались у спірному періоді, не пройшли державної реєстрації.         

Отже, зважаючи на наведене, судами неправомірно прийняті до уваги вищевказані розпорядження КМДА та не перевірено наявності розпоряджень, які відповідають вимогам Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та можуть бути підставою для нарахування плати за спожиті відповідачем послуги.

При цьому, з'ясування вказаних обставин є необхідним для встановлення факту наявності підстав для оплати відповідачем послуг, наданих у спірний період.

В силу ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи неповне з’ясування обставин справи, які підлягали встановленню для правильного вирішення спору, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені судом касаційної інстанції, а також межі перегляду справи у касаційному порядку, визначені ст. 1117 ГПК України, прийняті у справі судові акти підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1.          Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Хімік-13" задовольнити частково.

2.          Рішення господарського суду міста Києва від 18.03.2011 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2011 р. у справі № 22/17 скасувати.

3.          Справу направити для нового розгляду до господарського суду міста Києва.


Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Палій В.М.
--- End quote ---

http://reyestr.court.gov.ua/Review/22256475

Навігація

[0] Сторінка Повідомлень

[#] Наступна сторінка

Go to full version