Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2014 року                                               м. КиївКолегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Ситнік О.М., суддів:      Євграфової Є.П.,   Журавель В.І., Євтушенко О.І.,   Іваненко Ю.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Комунального підприємства «Тернопільводоканал», третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК ІрЛАГА», про захист прав споживача та зобов'язання вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2014 року та рішення апеляційного суду Тернопільської області від 26 червня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Будинок зданий в експлуатацію і ОСОБА_6, як споживач послуг з водопостачання та водовідведення, зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг з підприємством питного водопостачання, а саме: з Комунальним підприємством «Тернопільводоканал» (далі - КП «Тернопільводоканал»). Однак                        КП «Тернопільводоканал» безпідставно та незаконно ухиляється від укладення договору про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення безпосередньо зі споживачем.

Просив захистити його порушені права споживача та зобов'язати             КП «Тернопільводоканал» вчинити дії: укласти з ним, як власником квартири, договір про надання послуг з питного водопостачання та водовідведення на основі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) від 21 липня 2005 року № 630, опломбувати лічильник обліку води, взяти його на абонентський облік і нараховувати плату за спожиті послуги відповідно до засобів обліку спожитої води.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2014 року позов задоволено частково. Зобов'язано           КП «Тернопільводоканал» взяти ОСОБА_6 на абонентський облік, опломбувати лічильник обліку води, який знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, та нараховувати плату за спожиті позивачем послуги з водопостачання відповідно до даних лічильника обліку води. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26 червня

2014 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2014 року в частині зобов'язання                                       КП «Тернопільводоканал» взяти ОСОБА_6 на абонентський облік, опломбувати лічильник обліку води, який знаходиться у квартирі АДРЕСА_1, та нараховувати плату за спожиті позивачем послуги з водопостачання відповідно до даних лічильника обліку води та в частині розподілу судових витрат скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга має бути задоволена частково з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

За вимогами ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

При ухваленні рішення суд зобов'язаний з'ясувати питання, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Встановлено, що ОСОБА_6 є власником у квартири АДРЕСА_1.

22 листопада 2013 року ОСОБА_6 звернувся до                                             КП «Тернопільводоканал» із заявою про укладення з ним договору з водопостачання та водовідведення на основі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21 липня 2005 року               № 630 (а.с. 5).

Листом від 15 листопада 2013 року № 2653/13 відповідач відмовив ОСОБА_6 в укладенні такого договору, вказуючи, що це суперечить ст. 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) та ст. 19 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (а.с. 6−7). 

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_6 просив захистити його порушені права споживача послуг з водопостачання та водовідведення шляхом зобов'язання КП «Тернопільводоканал» укласти договір про надання послуг з питаного водопостачання та водовідведення як зі споживачем на основі Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою КМУ від 21 липня 2005 року № 630.

Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом з тим ст. 4 Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Цивільний кодекс України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору, та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 −643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. 

Розкриваючи зміст засади свободи договору, у ст. ст. 6, 627 ЦК України визначено, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону обов'язком виконавця є підготовка та укладення зі споживачем договору на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку споживача, передбаченому п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону щодо укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору.

Форма та зміст (умови) типового договору визначені Типовим договором про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженим постановою КМУ від 20 травня 2009 року № 529.

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону та постанови КМУ від 20 травня 2009 року № 529 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, підготовка та укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком виконавця. Відмова виконавця послуг від підготовки та укладення договору в такому разі суперечить  вимогам ч. 3            ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 21 Закону.

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Серед способів захисту, передбачених ст. 16 ЦК України, не зазначено такого способу захисту, як установлення правовідносин (у тому числі шляхом зобов'язання особи до укладення відповідних договорів).

Разом з тим, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків  (ст. ст. 3, 6, 12-15, 20 ЦК України, ст. ст. 3−5 ЦПК України), можна дійти висновку про те, що в разі невизнання виробником (виконавцем) права споживача, на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Таким чином, ОСОБА_6 обрав спосіб захисту, не передбачений ст. 16 ЦК України (про зобов'язання укласти договір).

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 10 жовтня 2010 року у справі                   № 6-110цс12.

Разом з тим, Законом України 10 квітня 2014 року № 1198-VII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» внесено зміни до ст. 29 Закону щодо особливостей укладання договорів у багатоквартирному будинку, а саме: визначено, що договір на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем)) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

У разі якщо балансоутримувач не є виконавцем, він укладає договори на надання житлово-комунальних послуг (крім послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення                         (з використанням внутрішньобудинкових систем)) з іншим виконавцем.

Договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Процедура погодження умов договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

На виконання вказаної норми 24 червня 2014 року між                               КП «Тернопільводоканал» та ОСОБА_6 укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, опломбовано лічильник та взято позивача на абонентський облік                        (а.с. 133−135).

Відповідно до п. 9 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених                             постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), у квартирі (будинку садибного типу) роботи з установлення засобів обліку води і теплової енергії проводяться спеціалізованою організацією, виконавцем, виробником чи постачальником за рахунок коштів споживача. Квартирні засоби обліку беруться виконавцем на абонентський облік.

У разі встановлення та обліку засобів обліку води справляння плати здійснюється з урахуванням їх показань, що передбачено п. 10 Правил. Виконавець і споживач не мають права відмовлятися від врахування показань засобів обліку.

Тому касаційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно зобов'язав КП «Тернопільводоканал» взяти споживача ОСОБА_6 на абонентський облік,  опломбувати лічильник обліку води, який знаходиться у його квартирі, та нараховувати плату відповідно до даних лічильника.

Суд апеляційної інстанції не врахував вказані обставини, неправильно застосував норми матеріального права, тому рішення апеляційного суду належить скасувати, рішення суду першої інстанції - залишити в силі.

Керуючись статтями 333, 336, 339, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Тернопільської області від 26 червня             2014 року скасувати, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 березня 2014 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:                               О.М. Ситнік                               Судді: Є.П. Євграфова  О.І. Євтушенко В.І. Журавель Ю.Г. Іваненко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/40997646