Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Справа № 22/322: ПАТ Київенерго" до ЖБК "Обчислювач-13"

Ухвала ВСУ від 15.12.2015 р. № 3-1221г15 про відмову у допуску для перегляду:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/54361206

Державний герб України

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2015 року
   

Справа № 22/322

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді                                              Кузьменка М.В.,

суддів                                                                          Палія В.В.,

                                                                                Селіваненка В.П.,

розглянувши           

касаційну скаргу     Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

на                                      рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р.

у справі                     № 22/322 господарського суду міста Києва

за позовом                 Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до відповідача          Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13"

про                              стягнення заборгованості та штрафних санкцій

за участю представників:

ПАТ "Київенерго" – Іващенко О.В.;

ЖБК "Обчислювач-13" – не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом та просило суд, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача – Житлово-будівельного кооперативу "Обчислювач-13" 202 439,06 грн., у т.ч. 143 046,08 грн. основної заборгованості за теплову енергію, поставлену у період з 01.10.2008 р. по 01.07.2011 р., 43 317,32 грн. збитків від інфляції, 11 099,57 грн. процентів річних та 4 976,09 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач допустив порушення зобов’язань за договором № 1410133 від 05.11.2002 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді в частині оплати поставленої теплової енергії у період з 01.10.2008 р. по 01.07.2011 р. (т.1 а.с.2-4, т.5 а.с.76-77).

Відповідач у справі – ЖБК "Обчислювач-13" у запереченнях на позов просив у задоволенні заявлених вимог відмовити, посилаючись на відсутність у нього заборгованості перед позивачем (т.2 а.с.6-8).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2012 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 132 126,04 грн. В частині стягнення 10 663,61 грн. провадження у справі припинено. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т.3 а.с.135-141).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не здійснив остаточних розрахунків за спожиту теплову енергію.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.09.2014 р. рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2012 р. залишено без змін (т.4 а.с.263-282).

Постановою Вищого господарського суду України від 29.10.2014 р. прийняті у справі судові акти скасовані, справу передано до господарського суду міста Києва для нового розгляду, у зв'язку з тим, що судами неправомірно прийняті до уваги незареєстровані розпорядження КМДА та не перевірено наявності розпоряджень, які відповідають вимогам Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та можуть бути підставою для нарахування плати за спожиті відповідачем послуги (т.5 а.с.25-30).

За результатами нового розгляду справи, рішенням господарського суду міста Києва від 18.02.2015 р. у задоволенні позову відмовлено (т.5 а.с.127-133).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності у відповідача заборгованості перед позивачем.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р. рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 р. залишено без змін (т.5 а.с.253-262).

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, ПАТ "Київенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.6 а.с.4-8).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Під час вирішення спору по суті та перегляду прийнятого рішення в апеляційному порядку, судами першої та апеляційної інстанцій встановлені наступні обставини.

05.11.2002 р. між ПАТ "Київенерго" та ЖБК "Обчислювач-13" укладено договір № 1410133 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов'язується виробити та поставити теплову енергію відповідно до умов цього договору, а абонент зобов'язується отримати її та оплатити.

Зазначений договір, в силу ст.ст. 173-175 ГК України, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов’язань, а саме майново-господарських зобов’язань.

Предметом спору у даній справі є обов’язок відповідача оплатити надані позивачем послуги за договором.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.

Згідно п. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Умовами договору передбачено, що розрахунки за фактично надані послуги здійснюються відповідачем не пізніше 25 числа поточного місяця (п.3 додатку № 4 до договору).

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у розмірі                 143 046,08 грн.

При цьому, відповідач зазначає, що позивачем було застосовано невірні тарифи для визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії, у зв'язку з чим, у відповідача існує переплата у розмірі 382 566,33 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, обгрунтовано виходив з наступного.

Так, в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 p. № 586-XIV, на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів – накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені місцеві державні адміністрації, визначено п. 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Пунктом 2 вищевказаного Указу передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.         

Положенням встановлений обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.         

Відповідно до п. п. 1,2 Положення, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи наведене, розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов'язковій державній реєстрації (аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 р., яка є обов'язковою, в силу ст. 11128 ГПК України).

Згідно з п. 1 додатку № 3 до договору розрахунки з абонентом за відпущену теплову енергію енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 20.06.2002 р.           № 1245, за кожну гігакалорію (1Гкал/грн.) без урахування ПДВ.

Судами встановлено, що після розпорядження № 1245 Київською міською державною адміністрацією було прийнято ще два розпорядження               (№ 1575 від 30.10.2006 р. та № 142 від 12.02.2007 р.) до прийняття 30.05.2007 р. розпорядження № 643.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від           30.09.2014 р. (справа № 761/8760/14-а, провадження № 2-а/761/220/2014) встановлено, що розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію" не пройшло необхідну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, а тому суд прийняв рішення про визнання незаконним і нечинним з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007 р. "Про затвердження тарифів на теплову енергію".

Оскільки скасованим є лише розпорядження № 643, то перерахунок має здійснюватись згідно розпорядження, що діяло до нього, а саме – згідно розпорядження № 1575 в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007 р.

Проте, суди обгрунтовано не застосували тарифи, визначені розпорядженням № 1575 в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007 р., з огляду на те, що зазначені розпорядження не пройшли державної реєстрації в органах Міністерства юстиції України, отже вони не набрали чинності, а тому, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Згідно ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 632 ЦК України, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Судами встановлено, що за період з жовтня 2008 р. по грудень 2010 р. не було жодного розпорядження КМДА, яке пройшло державну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, а також у зв’язку із втратою чинності розпорядження КМДА № 1245 від 20.06.2002 р. згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18.04.2008 р. № 578 "Про визнання такими, що втратили чинність окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації", зареєстрованим у Головному управлінні юстиції у місті Києві 15.05.2008 р. № 12/778, застосуванню у даний період підлягає тариф, визначений сторонами у додатку № 3 до договору, згідно зі ст. 632 ЦК України.

14.12.2010 р. Національною комісією регулювання електроенергетики України було прийнято постанову "Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ "Київенерго" від 14.12.2010 р. N 1729, згідно з якою було затверджено ПАТ "Київенерго" тарифи на теплову енергію для населення - 169,38 грн. за 1 Гкал (без ПДВ) (якщо будинковий засіб обліку теплової енергії належить балансоутримувачу жилого будинку або відсутній).

Таким чином, в період з січня 2011 р. по червень 2011 р. застосуванню підлягає тариф, встановлений постановою НКРЕ "Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ "Київенерго" від 14.12.2010 р. № 1729.

Враховуючи наведені обставини, судами був зроблений розрахунок та встановлено, що за спірний період у відповідача заборгованість відсутня, натомість, існує переплата у розмірі 374 111,55 грн.

Відтак, судами правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2015 р., якою залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 18.02.2015 р., немає.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів                                       

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від      22.06.2015 р. у справі № 22/322 господарського суду міста Києва залишити без змін, а касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго" – без задоволення.

Головуючий суддя                                                       Кузьменко М.В.

Судді                                                                                    Палій В.В.   

                                                                                          Селіваненко В.П.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/50055358

Постанова КАГС від 22.06.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/46039312

Рішення Господарського суду м. Києва від 18.02.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/42883044

[Перо]

Червоним кольором

Таким чином, в період з січня 2011 р. по червень 2011 р. застосуванню підлягає тариф, встановлений постановою НКРЕ "Про затвердження тарифів на теплову енергію ПАТ "Київенерго" від 14.12.2010 р. № 1729.

я виділив текст мотивувальної частини, яким не розкрито питання -до кого саме підлягає застосуванню цей тариф. А застосуванню до ЖБК "Обчислювач" цей тариф не підлягає, оскільки його встановлено актом індивідуальної дії. Отже, цей тариф застосовується лише для ПАТ "Київенерго". Для ЖБК "Обчислювач-13" з 01.01.2011 р. (як і до цієї дати, що було правильно встановлено судами) підлягає застосуванню тариф, встановлений РКМДА № 1245 від 20.06.2002 р. (нормативно-правовим актом), оскільки іншого чинного НПА після нього уповноваженим органом не приймалося.