Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Рішення  поки що не ВГСУ, а КАГС від 30.11.2015 р., але одного з учасників адмін. процесів ЖБК "Теремки-2":

(click to show/hide)

Державний герб України

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД     

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" листопада 2015 р.           Справа№ 5011-22/10699-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Зубець Л.П.

суддів:            Мартюк А.І.

          Тищенко А.І.

секретар:                              Горбунова М.Є. 

за участю представників:

від позивача:                  Терегейло А.Ю.;

від відповідача:             Цуперяк І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2"

на рішення                     Господарського суду міста Києва

від                                19.03.2014р.

у справі                      №5011-22/10699-2012 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом               Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2"

до                               Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про                             зобов'язання здійснити перерахунок

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив "Теремки-2" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі - відповідач) про зобов'язання провести перерахунок оплати за теплову енергію за період з 01.06.2009р. по 31.12.2010р. включно по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №540385 від 01.10.1998р., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що тарифи, які застосовувались відповідачем, були завищеними та такими, що не відповідали діючому законодавству, оскільки не пройшли державної реєстрації в органах юстиції.

Відповідач проти позову заперечував, зазначаючи про необґрунтованість та непідтвердженість позовних вимог належними доказами. Зокрема, відповідач наголошував на тому, що розрахунки за теплову енергію здійснювались за діючими тарифами відповідного періоду, які були встановлені та затверджені Київською міською державною адміністрацією. Згідно з листом Міністерства юстиції України №480-09-24 від 20.03.2009р. нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до Закону України „Про місцеве самоврядування" не підлягають державній реєстрації в органах юстиції.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2014р. у справі №5011-22/10699-2012 у задоволенні позову було відмовлено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2014р. у справі №5011-22/10699-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач зазначав наступне:

- позивач направив в суд клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважного представника в судове засідання, але суд прийняв рішення без представника позивача;

- місцевим господарським судом не було прийнято до уваги постанову Верховного Суду України від 28.11.2011р., в якій було зазначено про обов'язковість державної реєстрації в Міністерстві юстиції України та оприлюднення розпоряджень Київської міської державної адміністрації, як органу виконавчої влади, внаслідок чого такі розпорядження не можуть вважатись такими, що набрали законної сили;

- суд в своєму рішенні послався на постанови Київського апеляційного адміністративного суду, тоді як в ст. 35 Господарського процесуального кодексу України відсутнє посилання на приюдиційність фактів, встановлених рішеннями по адміністративним справам;

- поза увагою суду залишилась постанова Верховного Суду України від 28.05.2013р. у справі №3-9гс13, згідно з якою з 22.07.2010р. з повноважень органів місцевого самоврядування виключено право встановлювати тарифи на теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення для суб'єктів природних монополій;

- рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11 визнано недійсними з моменту прийняття розпорядження КМДА №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р. №392 від 31.05.2010р., за якими позивач просив зобов'язати відповідача у справі №5011-22/10699-2012 здійснити перерахунок. 

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2014р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Іоннікова І.А., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 29.05.2014р.

08.04.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №5011-22/10699-2012 до набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11 (провадження №2-а/761/4/2014) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Житлово-будівельний кооператив „Теремки-2", Житлово-будівельний кооператив „"Ремонтник", Приватне підприємство „Компанія ФАХ", ОСББ „Сердолік", ОСББ „Науковець", ЖБК „Буревісник-3" про визнання бездіяльності протиправною, скасування нормативно-правових актів і зобов'язання вчинити дії.

29.05.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи копії повістки на підтвердження прийняття Київським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги у справі №2а-118/11 (2а/761/4/14).

В судовому засіданні 29.05.2014р. представник позивача підтримав вищевказане клопотання та просив суд зупинити апеляційне провадження у справі №5011-22/10699-2012.

В судовому засіданні 29.05.2014р. представник відповідача залишив вирішення клопотання позивача на розсуд суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.05.2014р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, клопотання позивача було задоволено, провадження у справі №5011-22/10699-2012 зупинено до набрання законної сили постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11 (провадження                    №2-а/761/4/2014).

30.10.2014р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Шевченківського районного суду міста Києва надійшов лист №38464/14-Вих/2-а/761/4/2014/ЦК/205 від 24.10.2014р., в якому суд повідомлявся про те, що 06.10.2014р. до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла ухвала Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014р. про витребування справи №2-а-118/11 для розгляду в касаційному порядку. Вказана адміністративна справа була направлена до Вищого адміністративного суду України 15.10.2014р. і на дату складання листа не поверталась. Станом на 23.10.2014р. постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11 вважається такою, що не набрала законної сили. 

08.06.2015р. та 14.07.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Шевченківського районного суду міста Києва надійшли ідентичні за змістом листи №22634/15-Вх/2-а/761/4/2014/ЦК/205 від 02.06.2015р. та №29201/15-Вих/2-а/761/4/2014/ЦК/205 від 08.07.2015р., в яких суд повідомлявся про те, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р. було залишено без змін постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11. Матеріали вказаної справи було скеровано до Вищого адміністративного суду України 15.10.2014р. і на дату складання листів до Шевченківського районного суду міста Києва справа не поверталась.

Розпорядження заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді:                Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Новікова М.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.08.2015р., на підставі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, апеляційне провадження було поновлено, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.09.2015р.

В судове засідання 28.09.2015р. з'явився лише представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.09.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,  розгляд справи було відкладено на 16.11.2015р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Тищенко А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Тищенко А.І. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 16.11.2015р.

В судове засідання 16.11.2015р. з'явився лише представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про поважність причин нез'явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надходило.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2015р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України,  розгляд справи було відкладено на 30.11.2015р.

В судовому засіданні 30.11.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2014р. у справі №5011-22/10699-2012 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні 30.11.2015р. представник відповідача заперечував проти апеляційної скарги позивача, просив суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

В судовому засіданні 30.11.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд зазначає наступне.

01.10.1998р. між позивачем, як споживачем, та відповідачем, як енергопостачальною організацією, було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №540385 (далі - Договір) (том справи - 1, аркуші справи - 17-18).

За умовами Договору (п.п.1, 2, 6) сторони зобов'язуються керуватися діючими «Правилами користування тепловою енергією» Міністерства енергетики України. Енергопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу теплову енергію в гарячій воді, в тому числі на опалення та гаряче водопостачання. Облік теплової енергії, яка буде подаватися, здійснюється з урахуванням «Правил обліку надання теплової енергії» за ІІІ групою обліку, встановленим на тепловому вводі споживача.

В Додатку №5 до Договору наведено порядок здійснення розрахунків за теплову енергію (том справи - 1, аркуш справи - 20), згідно з п.п.2, 6 якого споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділ теплозбуту №5 за адресою: вул. Товарна, 1, оформлену енергопостачальною організацією платіжну вимогу-доручення, до якої включено оплату теплової енергії поточного місяця та остаточне сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду, та оплачує її не пізніше 25 числа поточного місяця. На заборгованість, яка існує на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальна організація нараховує пеню у розмірі 0,75% за кожен день до моменту її остаточного погашення.

В п.21 Договору передбачено, що останній укладається строком до 31.12.1998р. та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення поточного року не надходить заява від однієї із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.

14.10.2004р. між сторонами було укладено угоду №676-04 про реструктуризацію заборгованості за Договором (том справи - 1, аркуш справи - 21), згідно з п.п.2-4 якої позивач, як боржник, визнає та підтверджує заборгованість перед відповідачем, як кредитором, за Договором у сумі 88 096,00 грн. станом на 01.09.2004р. Боржник зобов'язується сплатити зазначену у п.2 цієї угоди суму протягом жовтня 2004р. - вересня 2009р. Боржник разом зі сплатою суми, зазначеної у п.2 цієї угоди, зобов'язується оплачувати поточне споживання згідно з Договором. 

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що у періоді з 01.06.2009р. по 31.12.2010р. включно відповідач здійснював нарахування вартості теплової енергії за тарифами, встановленими та затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1575 від 30.10.2006р. (в редакції розпорядження №1786 від 15.12.2006р.), №643 від 30.05.2007р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №392 від 31.05.2010р. Водночас, названі розпорядження Київської міської державної адміністрації не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а відтак є такими, що не набрали чинності і не могли бути застосовані відповідачем при здійсненні нарахування вартості теплової енергії позивачу.

Зважаючи на вищевикладене, позивач просив суд зобов'язати відповідача здійснити на підставі чинних, відповідних до законодавства України, нормативних актів перерахунок оплати за теплову енергію за період з 01.06.2009р. по 31.12.2010р. включно по укладеному між сторонами Договору.

Місцевий господарський суд в позов відмовив повністю, визнавши позовні вимоги нормативно  необґрунтованими та документально непідтвердженими. При цьому суд зазначав наступне:

- за умови чинності встановлених та затверджених відповідними органами державного управління тарифів на теплову енергію, що постачає відповідач, останній не має права ставити під сумнів їх відповідність законодавству України, а зобов'язано у відносинах із споживачами використовувати виключно такі встановлені державою тарифи для здійснення ліцензованої діяльності;

- специфікою виконавчого органу у місті Києві є те, що Київська міська державна адміністрація та виконавчий орган Київської міської ради є фактично одним органом, хоча мають різні повноваження і порядок діяльності;

- Конституційний суд України своїм рішенням від 25.12.2003р. №21-рп/2003 (справа про особливості здійснення виконавчої влади та місцевого самоврядування у місті Києві) надав тлумачення ст. 10 Закону України "Про столицю України - місто герой Київ", де зазначив, що Київська міська державна адміністрація є єдиними в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України. Відповідно до п.2 ч."а" ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції, що діяла до 09.07.2010р., до відання виконавчого органу сільської, селищної, міської ради віднесено встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності;

- до повноважень Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київської міської ради, згідно ч.2 п.1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", п.2 ч."а"  ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії;

- в листі Міністерства юстиції України від 20.03.2009р. №480-09-24 надано роз'яснення щодо державної реєстрації нормативно-правових актів, згідно якого нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" державній реєстрації в органах юстиції не підлягають;

- відсутні будь-які процесуальні рішення про визнання нечинними та/або протиправними розпоряджень Київської міської державної адміністрації про введення в дію тарифів, які застосовувалися відповідачем у спірному періоді;

- постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.03.2011 у справі №2а-2292/09, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11.12.2012р., відмовлено в задоволенні позову про визнання неправомірними дій, незаконними та нечинними з моменту прийняття розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.08.2009р. №978, №980, №979, №981. Окрім того, при розгляді вказаної справи Вищим адміністративним судом України було встановлено, що нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київради, щодо встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги не підлягають державній реєстрації;

- в період з червня 2009р. по грудень 2010р. включно відповідачем було правомірно проведено розрахунки за теплову енергію та застосовано діючі тарифи відповідного періоду, ті, що відповідним чином встановлені та затверджені Київською міською державною адміністрацією.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не погоджується з висновками місцевого господарського суду, вважає їх необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з нормами ч.ч.1, 2 ст. 275, ч.6 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжита усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання визначені Законом України «Про теплопостачання», який регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Відповідно до ст. 20 названого Закону тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Згідно з ч.1 ст. 4, ч.2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок по укладеному між сторонами Договору за період з 01.06.2009р. по 31.12.2010р. включно, оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації №1575 від 30.10.2006р. (в редакції розпорядження №1786 від 15.12.2006р.), №643 від 30.05.2007р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №392 від 31.05.2010р., на підставі яких у вказаному періоді нараховувалася вартість теплової енергії, не були зареєстровані у встановленому законодавством порядку, а тому вони є нечинними. Позивач вважає, що розрахунок між сторонами у спірний період повинен проводитись згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002р. №1245.

Згідно з відомостями, наданими відповідачем (том справи - 1, аркуш справи - 44), у періоді з 01.06.2009р. по 31.12.2010р. застосовувалися тарифи, затверджені розпорядженнями №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №392 від 31.05.2010р.

В процесі судового розгляду було встановлено, що дію розпорядження Київської міської державної адміністрації №520 від 29.04.2009р. було зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України №842-р від 17.07.2009р. «Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві».

Відносно доводів позивача про те, що спірні розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягали обов'язковій державній реєстрації, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст. 6 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" передбачено, що на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.

Порядок набрання чинності нормативно-правовими актами, які видаються міністерства, іншими органами виконавчої влади, до яких віднесені державні адміністрації, визначено в п.3 Указу Президента України від 03.10.1992р. №493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", відповідно до якого вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

В п.2 вищевказаного Указу передбачено, що державна реєстрація здійснюється в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992р. Названим Положенням встановлений обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

В п.п.1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер передбачено, що державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, прийняті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. Державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Враховуючи вищенаведене, розпорядження Київської міської державної адміністрації підлягають обов'язковій державній реєстрації.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11 (провадження №2-а/761/4/2014) (том справи - 1, аркуші справи - 229-234) за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, Житлово-будівельний кооператив „Теремки-2", Житлово-будівельний кооператив „"Ремонтник", Приватне підприємство „Компанія ФАХ", ОСББ „Сердолік", ОСББ „Науковець", ЖБК „Буревісник-3" про визнання бездіяльності протиправною, скасування нормативно-правових актів і зобов'язання вчинити дії позовні вимоги було задоволено частково. Зокрема, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №392 від 31.05.2010р. При цьому суд зазначив в своїй постанові про те, що оскаржувані розпорядження не пройшли необхідну реєстрацію в органах Міністерства юстиції України, що є підставою для визнання їх нечинними з моменту прийняття. За висновком Шевченківського районного суду міста Києва оскаржувані розпорядження не набули чинності, а їх застосування є неправомірним.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 28.11.2011р., на яку послався в своїй постанові Шевченківський районний суд міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11 (провадження                    №2-а/761/4/2014).

Відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014р. було залишено без змін постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11.

Тобто, вказана постанова Шевченківського районного суду міста Києва набрала законної сили. Доказів зміни чи скасування постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014р. у справі №2-а-118/11 в частині визнання незаконними і нечинними спірних розпоряджень суду не надано.

Згідно з ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Зважаючи на те, що розпорядження Київської міської державної адміністрації №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №392 від 31.05.2010р. в судовому порядку були визнані незаконними і нечинними з моменту їх прийняття, а дію розпорядження №520 від 29.04.2009р. зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України №842-р від 17.07.2009р. «Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві», в даному випадку нарахування за укладеним між позивачем та відповідачем Договором необхідно здійснювати на підставі розпорядження, яке передувало скасованим та зупиненому розпорядженню (тобто, попереднє розпорядження).

За наведених обставин, колегія суддів погоджується з позивачем в тому, що для визначення вартості теплової енергії за спірним Договором у період з 01.06.2009р. по 31.12.2010р. необхідно застосовувати тарифи, встановлені розпорядженням Київської міської державної адміністрації №1245 від 20.06.2002р. "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", яке зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції за №46/429 від 27.06.2002р.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим. 

Доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і  процесуального права під час вирішення спору.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. 

За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2014р. у справі №5011-22/10699-2012 - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову.

Зважаючи на задоволення як позову, так і апеляційної скарги позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за їх подання покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-35, 43, 49, 77, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2014р. у справі №5011-22/10699-2012 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

3. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснити перерахунок оплати за теплову енергію за період з 01.06.2009р. по 31.12.2010р. включно по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеному з Житлово-будівельним кооперативом "Теремки-2", від 01.10.1998р.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2" 1 073,00 грн. (одну тисячу сімдесят три гривні 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, та 609,00 грн. (шістсот дев'ять гривень 00 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази із зазначенням необхідних реквізитів сторін. 

6. Матеріали справи №5011-22/10699-2012 повернути до Господарського суду міста Києва.

7. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена  до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.

Головуючий суддя                                                             Л.П. Зубець

Судді                                                                                А.І. Мартюк

                                                                                А.І. Тищенко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/54123911
 

[Перо]

Постанова ВГСУ від 10.02.2016 р. у справі № 5011-22/10699-2012

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року Справа № 5011-22/10699-2012 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді Кочерової Н.О. суддівАкулової Н.В. Саранюка В.І. - доповідача у справірозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 30.11.2015у справі господарського суду№ 5011-22/10699-2012 міста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Теремки-2"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання здійснити перерахунокза участю представників:

від позивача -       ОСОБА_4

від відповідача  -  ОСОБА_5

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 у справі                    № 5011-22/10699-2012 (суддя  Підченко Ю.О.) відмовлено Житлово-будівельному кооперативу "Теремки-2" (позивач) у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (відповідач) про зобов'язання здійснити перерахунок.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у даній справі задоволено апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Теремки-2". Скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "Київенерго" здійснити перерахунок оплати за теплову енергію за період з 01.06.2009 по 31.12.2010 включно по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді, укладеному з Житлово-будівельним кооперативом   "Теремки-2" від 01.10.1998.

Не погоджуючись із вказаною постановою, Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить Вищий господарський суд України скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 у даній справі та залишити  в силі рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2014 у справі                    № 5011-22/10699-2012.

В касаційній скарзі заявник вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Відповідач зазначає, що відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" державній реєстрації підлягають виключно нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю. Нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, в тому числі виконавчих органів міських рад (яким в м. Києві є Київська міська державна адміністрація) не підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація нормативно-правових актів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) стала обов'язковою після набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2011  № 833 "Про внесення зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731".

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 01.10.1998 між Житлово-будівельним кооперативом "Теремки-2" (споживач) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (енергопостачальна організація), укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540385, відповідно до якого сторони зобов'язуються керуватися діючими "Правилами користування тепловою енергією" Міністерства енергетики України. Енергопостачальна організація зобов'язується надавати споживачу теплову енергію в гарячій воді, в тому числі на опалення та гаряче водопостачання. Облік теплової енергії, яка буде подаватися, здійснюється з урахуванням "Правил обліку надання теплової енергії" за ІІІ групою обліку, встановленим на тепловому вводі споживача.

В пункті 21 договору передбачено, що останній укладається строком до 31.12.1998 та вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення поточного року не надходить заява від однієї із сторін про відмову від даного договору або про його перегляд.

03.08.2012 Житлово-будівельний кооператив "Теремки-2" звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання провести перерахунок оплати за теплову енергію за період з 01.06.2009 по 31.12.2010 включно по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 540385 від 01.10.1998, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що тарифи, які застосовувались відповідачем, були завищеними та такими, що не відповідали діючому законодавству, оскільки не пройшли державної реєстрації в органах юстиції.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог вказує на те, що до повноважень Київської міської державної адміністрації, як виконавчого органу Київської міської ради, згідно з частиною 2 пункту 1   статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги",   статті 20 Закону України "Про теплопостачання", пункту 2 частини "а"  статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"   віднесено повноваження встановлювати ціни/тарифи на житлово-комунальні послуги, тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. В листі Міністерства юстиції України від 20.03.2009 № 480-09-24 надано роз'яснення щодо державної реєстрації нормативно-правових актів, згідно якого нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації (виконавчого органу Київської міської ради) щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, прийняті в межах повноважень виконавчого органу Київської міської ради, відповідно до   Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"   державній реєстрації в органах юстиції не підлягають.

Апеляційним господарським судом скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача.

Постанова суду мотивована тим, що оскільки розпорядження Київської міської державної адміністрації № 981 від 31.08.2009, № 1192 від 15.10.2009, № 1333 від 30.11.2009, № 392 від 31.05.2010 в судовому порядку визнані незаконними і нечинними з моменту їх прийняття, а дію розпорядження                № 520 від 29.04.2009 зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України № 842-р від 17.07.2009 "Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві", в даному випадку нарахування за укладеним між позивачем та відповідачем договором необхідно здійснювати на підставі розпорядження, яке передувало скасованим та зупиненому розпорядженню (тобто, попереднє розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", яке зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції за № 46/429 від 27.06.2002).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2014 у справі                              № 2-а-118/11 (провадження № 2-а/761/4/2014) за адміністративним позовом ОСОБА_6 до Київської міської ради, Київської міської державної адміністрації, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, Житлово-будівельний кооператив "Теремки-2", Житлово-будівельний кооператив "Ремонтник", Приватне підприємство "Компанія ФАХ", ОСББ "Сердолік", ОСББ "Науковець", ЖБК "Буревісник-3" про визнання бездіяльності протиправною, скасування нормативно-правових актів і зобов'язання вчинити дії позовні вимоги було задоволено частково. Зокрема, визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації № 981 від 31.08.2009р., № 1192 від 15.10.2009, № 1333 від 30.11.2009, № 392 від 31.05.2010. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014 залишено без змін постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 у справі № 2-а-118/11. Зі змісту вказаної постанови слідує, що підставою для визнання незаконними та нечинними з моменту прийняття вказаних розпоряджень стало те, що їх не подано на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровано ними, а отже, вказані розпорядження не набрали законної сили у    встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 7 Господарського кодексу  України відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці    акти не відповідають законодавству України.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 15.12.2006 № 1786 "Про затвердження, погодження змін до розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1575, від 30.10.2006 № 1576 та від 30.10.2006 № 1577" втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації    від 30.05.2007 № 642, яке скасоване постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2009, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2011, постановою Верховного Суду України від 28.11.2011. Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.11.2009 № 1333, від 31.05.2010 № 392 визнані незаконними та нечинними з моменту прийняття постановою Шевченківським районним судом міста Києва від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09.03.2011 та постановою Верховного Суду України від 02.12.2014.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з думкою суду апеляційної інстанції     про неможливість застосування рішення центрального органу виконавчої влади про встановлення тарифів на теплову енергію, які в судовому порядку визнанні незаконними і нечинними з моменту їх прийняття.

Разом з тим, суд посилаючись на розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення" не з'ясував питання чинності даного розпорядження, оскільки вказане розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 18.04.2008 № 578 "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації", та чи підлягає застосуванню зазначене розпорядження до визначення тарифів в період з 2008 по 2010 роки.

З урахуванням викладеного, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції відповідно до статті  111-7 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів були неповно з'ясовані обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спору, порушено та неправильно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, у зв'язку з чим суди прийшли до передчасних висновків у справі, а постановлені судові рішення не можна визнати законними та обґрунтованими.

Встановлення зазначених обставин виходить за межі перегляду справи в порядку касації та є підставою для скасування рішення і постанови з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також вжити заходів щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи та прийняти рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1115 - 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"  задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 та рішення Господарського суду м. Києва від 19.03.2014 у справі  №  5011-22/10699-2012  скасувати.

Справу № 5011-22/10699-2012  направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Н. Кочерова

Судді                                                                                                    Н. Акулова

В. Саранюк

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55769991

(завдяки своєї "наполегливості" Київенерго отримає також позов і про перерахунок з 01.12.2006 р. по 01.06.2009 р.)