Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

7 вересня 2016 року                                                                             м. Київ

       

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Гримич М.К.,     Ізмайлової Т.Л.,

            Коротуна В.М.,  Савченко В.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль», третя особа - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про внесення змін до договору за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» на рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль») про внесення змін до договору про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання, укладеного між ними 1 листопада 2005 року.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що з 15 квітня 2013 року в порушення п. 2.1.4 договору, відповідач не постачає гарячу воду до його квартири, а також не виконує рішення Ленінського районного суду                             м. Миколаєва від 23 червня 2014 року, постановлене у справі за його позовом, яким зобов'язано відповідача поновити безперебійне постачання гарячої води у квартиру АДРЕСА_1, наймачем якої він є. Таке порушення умов договору відповідачем він вважав істотним та таким, що  позбавляє його необхідних санітарно-гігієнічних умов для проживання у квартирі багатоквартирного будинку з усіма зручностями, яка перебуває у комунальній власності.

Посилаючись на викладені обставини та вимоги ч. 2 ст. 651 ЦК України, з урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд змінити вищезазначений договір, виключивши з нього пункти 2.1.4, 4.2.4 - 4.2.5 щодо обов'язку відповідача постачати гарячу воду та умов оплати цієї послуги, а також вилучити слова й словосполучення «та гарячого водопостачання», «та гарячу воду» із назви договору і пунктів 1.1, 3.1.1, 3.1.3, 4.1.2, 6.1.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня               2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову. Змінено договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого  водопостачання, укладений 1 листопада 2005 року між ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та ОСОБА_3, виключивши з нього пункти 2.1.4, 4.2.4 - 4.2.5 щодо обов'язку постачальника централізовано постачати гарячу воду та умов оплати цієї послуги споживачем, а також вилучити із договору слова й словосполучення «та гарячого водопостачання», «та гарячу воду» із назви договору і пунктів 1.1, 3.1., 3.1.3, 4.1.2, 6.1. Вирішено питання про судовий збір.

У касаційній скарзі  ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» просить скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив із того, що спірний договір розроблений теплопостачальником згідно з типовим договором і не містить порушень норм чинного законодавства

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, керуючись ч. 2 ст. 634 ЦК України, виходив із того, що позивач позбавлений права користуватися житлово-комунальною послугою, яка передбачена законом та умовами укладеного спірного договору, що істотно порушує інтереси позивача.

Проте повністю з такими висновками апеляційного суду погодитись не можна.

Так, судом установлено, що ОСОБА_3 є наймачем квартири АДРЕСА_2. Указаний будинок перебуває на балансі ЖКП Миколаївської міської ради «Південь».

1 листопада 2005 року між ПАТ «Миколаївська теплоелектроцентраль» та ОСОБА_3 був укладений договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Разом із тим, ст. 4 зазначеного Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 625, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627, ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погоджені умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом із тим визначив, що свобода договору  не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - Постанова № 630).

З аналізу змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19-21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Постанови № 630 убачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Так, місцевий суд, установивши, що укладений договір про постачання теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання від 1 листопада                 2005 року відповідає по формі та змісту типовому договору, який затверджений Постановою № 630, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові.

Апеляційний суд, змінюючи умови вищевказаного договору, у порушення вимог ст. ст. 212-214, 316 ЦПК України не встановив, які саме його умови не відповідають типовому договору, та дійшов помилкового висновку  про можливість захисту прав позивача (ст. 16 ЦПК України), шляхом зміни умов типового договору за підстав того, що відповідач не надавав позивачу належні послуги з гарячого водопостачання.

Відповідно до статті 339 ЦПК України встановивши, що апеляційним судом скасовано  судове  рішення,  ухвалене  згідно  із  законом,  суд  касаційної  інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції. 

За таких обставин,  рішення апеляційного суду  підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. 

Керуючись ст. 336, 339, 344, 345  ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Миколаївська теплоелектроцентраль» задовольнити.

Рішення апеляційного суду Миколаївської області від 26 квітня                      2016 року скасувати та залишити в силі рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ.Є. Червинська Судді:М.К. Гримич   Т.Л. Ізмайлова   В.М. Коротун   В.О. Савченко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/61205595