Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2017 року Справа № 910/20271/15

           Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого       Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу   Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 09.08.2017у справі№ 910/20271/15Господарського судуміста Києваза позовомЖитлово-будівельного кооперативу "Ремонтник"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"прозобов'язання здійснити перерахунок вартості теплової енергіїза участю представників:

позивача: Нищенко С.І., дог. від 25.01.2017;

відповідача: Іващенко О.В., дов. від 20.07.2017;

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 (суддя - Смирнова Ю.М.) в позові відмовлено повністю.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пономаренко Є.Ю., судді - Дідиченко М.А.,        Руденко М.А.) рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 у справі №910/20271/15 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Зобов'язано відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №710206, на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 № 46/429).

          Постановою Вищого господарського суду України від 18.05.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.03.2016 у справі № 910/20271/15 скасовано, а справу №910/20271/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

          ЖБК "Ремонтник" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просило зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої за період з 01.12.2006 по 01.04.2008 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №720206, на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 та за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу згідно додатку №3 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.1999 №720206.

          За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 у справі №910/20271/15 (суддя - Мельник В.І.) позов задоволено повністю.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді - Чорногуз М.Г., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 у справі №910/20271/15 скасовано частково. Позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої ЖБК "Ремонтник" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206 за період з 01.12.2006 по 01.04.2008 на підставі тарифу згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 № 46/429). Відмовлено в задоволенні позову в частині зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої ЖБК "Ремонтник" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206 за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу згідно додатку №3 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206.

          Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржувані судові рішення.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між відповідачем (Енергопостачальна організація) та позивачем (Абонент) 01.12.1999 укладений договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №710206, за умовами якого Енергопостачальна організація зобов'язалась, зокрема, постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року в кількості та обсягах згідно з додатком №1 до цього договору.

Пунктами 1-4 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 №47 за кожну відпущену Гігакалорію без урахування ПДВ для опалення 29,64 грн, для гарячого водопостачання - 29,64 грн, за півторакратне заповнення мережною водою Енергопостачальної організації теплових мереж та місцевих систем теплопостачання, а також за поповнення нормативного витіку, Абонент сплачує вартість отриманої мережної води та витрати по її хімічній обробці за плановою собівартістю Енергопостачальної організації по тарифу 2,22 грн/тону (без урахування ПДВ) і тепла в воді за тарифами згідно п.1 цього додатку, можливе змінення тарифів в період дії договору, розмір ПДВ визначається чинним законодавством України.

Розрахунок вартості теплової енергії спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 здійснювався відповідачем за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 643 від 30.05.2007, період дії з 01.12.2006 по 31.05.2009, № 520 від 29.04.2009, період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, № 981 від 31.08.2009, період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, № 1192 від 15.10.2009, період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, № 1333 від 30.11.2009, період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, № 392 від 31.05.2010, період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010.

Оскільки, розпорядження від 30.05.2007 № 643, від 29.04.2009 № 520, від 31.08.2009 № 981, від 15.10.2009 № 1192, від 30.11.2009 № 1333 та від 31.05.2010 № 392 (на підставі яких відповідачем здійснювався розрахунок вартості теплової енергії, та за тарифами визначеними якими позивачем вона була оплачена) визнано у 2014 році в судовому порядку незаконними і не чинними з моменту їх прийняття, позивач звернувся до суду з позовом про зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №710206, на підставі тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 № 46/429).

Підставою для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції стало порушення судами обох інстанцій приписів ст. 42, 43, 47, 43, 82, 99, 101 ГПК України. Зокрема, суди не звернули уваги та не дали належної оцінки тому, що посилаючись на розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245 "Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення", суди не з'ясували питання чинності даного розпорядження, оскільки наведене розпорядження втратило чинність згідно з розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 18.04.2008 № 578 "Про визнання такими, що втратили чинність, окремих розпоряджень Київської міської державної адміністрації", та чи підлягає застосуванню зазначене розпорядження до визначення тарифів в період з квітня 2008 року по 01.01.2011.

          ЖБК "Ремонтник" звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про уточнення позовних вимог, в якій просило зобов'язати відповідача здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої за період з 01.12.2006 по 01.04.2008 за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 №720206, на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 та за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу згідно додатку №3 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.12.1999 №720206.

          Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, ГК України, Законів України "Про теплопостачання", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України" та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

          Скасовуючи рішення місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої ЖБК "Ремонтник" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206 за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу згідно додатку №3 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами ЦК України, ГК України, Законів України "Про теплопостачання", "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про Національну комісію регулювання ринку комунальних послуг України", надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначеної вимоги позивача, погодившись, при цьому, з судом першої інстанції про підставність позову щодо зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої ЖБК "Ремонтник" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206 за період з 01.12.2006 по 01.04.2008 на підставі тарифу згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 №1245 (зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 27.06.2002 № 46/429).

          Згідно зі ст. 11112 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

          Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

          Згідно зі ст. 7 ГК України, відносини у сфері господарювання регулюються Конституцією України, цим Кодексом, законами України, нормативно-правовими актами інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також іншими нормативними актами.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 4 ГК України передбачено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

          Судами попередніх інстанцій встановлено, що розрахунок вартості теплової енергії спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 здійснювався відповідачем за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.05.2007 № 643, період дії з 01.12.2006 по 31.05.2009, № 520 від 29.04.2009, період дії з 01.06.2009 по 31.07.2009, № 981 від 31.08.2009, період дії з 01.08.2009 по 30.09.2009, № 1192 від 15.10.2009, період дії з 01.10.2009 по 31.12.2009, № 1333 від 30.11.2009, період дії з 01.01.2010 по 30.06.2010, № 392 від 31.05.2010, період дії з 01.07.2010 по 31.12.2010.

Розпорядження КМДА від 31.05.2010 №392 скасовано постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 21.03.2014 у справі №2а/761/4/14, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2014.

Попередні розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007, №520 від 29.04.2009, №981 від 31.08.2009, №1192 від 15.10.2009 та №1333 від 30.11.2009 також були скасовані постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 30.09.2014 у справі №761/8760/14-а, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015.

Підставою скасування зазначених розпоряджень Київської міської державної адміністрації стала відсутність їх обов'язкової реєстрації в органах юстиції.

          За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неможливість застосування рішення центрального органу виконавчої влади про встановлення тарифів на теплову енергію, які в судовому порядку визнанні незаконними і нечинними з моменту їх прийняття.

Враховуючи вище зазначене, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано вказали на те, що відповідач зобов'язаний здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої позивачем за період з 01.12.2006 по 01.01.2011 за договором від 01.12.1999 №720206. При цьому, суди зазначили, що такий перерахунок повинен бути проведений на підставі тарифу, затвердженого розпорядженням КМДА від 20.06.2002 №1245, за спожиту теплову енергії у період з 01.12.2006 по 01.04.2008 і колегія суддів Вищого господарського суду України з цим погоджується.

          Що стосується задоволених судом першої інстанції позовних вимог в частині зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої ЖБК "Ремонтник" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206 за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу згідно додатку №3 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.1999 № 720206, то апеляційний господарський суд виходив з наступного.

          Пунктом 1 додатку № 3 до договору передбачено, що розрахунки з Абонентом за відпущену теплову енергію Енергопостачальною організацією проводяться згідно з тарифами, затвердженими розпорядженням КМДА від 15.01.1999 №47.

Водночас, правове регулювання відносин теплопостачання, визначення вартості теплової енергії, ціни (тарифи) на яку є регульованими, і не можуть визначатись сторонами самостійно, здійснює саме той нормативно-правовий акт, який діяв тобто був чинний саме на момент такого споживання.

Оскільки розпорядження КМДА від 15.01.1999 №47 втратило чинність згідно з розпорядженням КМДА №1887 від 20.10.2000, яке втратило чинність згідно розпорядження №1245 від 20.06.2002, яке також було визнано таким, що втратило чинність згідно розпорядження КМДА від 18.04.2008 №578, яке зареєстроване в Головному управлінні юстиції у м. Києві 15.05.2008 за №12/778 і є чинним, то відповідно у період з 01.04.2008 по 01.01.2011 розпорядження КМДА №47 від 15.01.1999 не було діючим, а тому жодних законних підстав для застосування такого розпорядження при визначенні тарифів на теплову енергію, спожиту у період з 01.04.2008 по 01.01.2011, немає, про що вірно встановлено апеляційним господарським судом і колегія суддів касаційної інстанції з цим погоджується.

Як вірно зазначає апеляційний господарський суд, оскільки згідно ст. 83 ГПК України суд при вирішенні спору не може виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, а таке в матеріалах справи відсутнє, тому позов в частині вимог про зобов'язання ПАТ "Київенерго" здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої ЖБК "Ремонтник" за період з 01.04.2008 по 01.01.2011 на підставі тарифу, згідно додатку №3 до договору №720206 від 01.12.1999 задоволенню не підлягає.

          Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).

          Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 ГПК України).

          Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43 ГПК України).

          Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи.

          Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази (ст. 1117 ГПК України).

Доводи скаржника фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що не є компетенцією касаційної інстанції, з огляду на приписи ст. 1115, 1117 ГПК України.

          Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення апеляційного господарського суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

          Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 у справі № 910/20271/15 - без змін.

Головуючий суддя                                                                                  Л.А. ГОЛЬЦОВА

Судді                                                                                                      Л.Б. ІВАНОВА

   Т.П. КОЗИР

http://reyestr.court.gov.ua/Review/70713759