Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Залишу поки що тут це рішення:

(click to show/hide)

Державний герб України

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017Справа №910/2149/17

Суддя Плотницька Н.Б., розглянувши справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 172 538 грн 57 коп.Представники: від позивача:      Даниленко Є.М. - представник за довіреністю;від відповідача:  Гаркавенко С.В. - представник за довіреністю,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

09.02.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" з вимогами до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання відшкодувати збитки/шкоду, зокрема у вигляді зайво сплачених сум, які відповідач продовжує безпідставно утримувати, в розмірі таких збитків/шкоди, перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.04 № 2249) за період з 01.01.2010-31.12.2010 на загальну суму 172   538 грн 57 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що розпорядження КМДА, згідно з якими нараховувалась вартість теплової енергії в 2010 році, були в подальшому визнані не чинними в судовому порядку в зв'язку з не проходженням ними процедури їх державної реєстрації, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" про зобов'язання останнього здійснити на його користь перерахунок по договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541408 від 20.10.2005 за період       01.01.2010 - 31.12.2010 на загальну суму 172  538 грн 00 коп., застосувавши тарифи, які були встановлені розпорядженням КМДА від 20.06.2002 № 1245.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.02.2017 порушено провадження у справі  № 910/2149/17 та справу призначено до розгляду на 20.03.2017.

20.03.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києві від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 20.03.2017 оголошено перерву до 10.04.2017.

У відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, для дослідження та оцінки доказів по справі у судовому засіданні 10.04.2017 оголошено перерву до 24.04.2017.

У судове засідання 24.04.2017 з'явились представники сторін та надали пояснення по суті справи.

Представник позивача надав заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просить суду зобов'язати відповідача повернути зайво сплачені кошти в розмірі перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.04 № 2249) за період з 01.01.2010-31.12.2010 на загальну суму 172   538 грн 57 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 визначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Таким чином, суд приймає зміну предмету позову та розглядає вимоги позивача про зобов'язання відповідача повернути зайво сплачені кошти в розмірі перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.04 № 2249) за період з 01.01.2010-31.12.2010 на загальну суму 172   538 грн 57 коп.

Представник відповідача надав пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечує проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 24.04.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.10.2005 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (споживач за договором) укладено договір № 1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виробити та поставити теплову енергію споживачеві для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.1. договору при виконанні умов цього договору, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

У відповідності до положень пункту 2.2. договору постачальник, зокрема, зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1, щомісячно оформляти для споживача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком споживача за розрахунковий період (місяць), платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок, акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерві в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого споживачем акта за підписом повноважного представника постачальника); проводити споживачеві відшкодування на технічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж за окремо укладеним договором; сповіщати споживача в 5-ти денний термін про зміну тарифів на теплову енергію, технічне обслуговування; на вимогу споживача надавати достовірну інформацію щодо методики        розрахунків, режимів теплоспоживання тощо, яка стосується предмета договору; здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання споживача не рідше одного разу на 6 місяців.

Положеннями пункту 2.3 договору сторони погодили, що споживач зобов'язався, зокрема, дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2,       щорічно в між опалювальний період проводити підготовку до опалювального сезону; протягом року проводити технічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА від мешканців за споживу теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України, безперешкодний цілодобовий доступ представників постачальника до тепловикористовуючих установок та приладів обліку споживача для виконанням ними службових обов'язків,

Згідно пунктами 4.1. та 4.3 договору визначено, що договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.06.2006 та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до пункту 4.5 договору умови даного договору можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.

У відповідності до додатку № 2 до договору розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими відповідачу Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА, сторонами було погоджено, що з моменту початку дії договору застосовується тариф, що встановлений розпорядженням КМДА № 2249 від 10.12.2004.

Пунктом 12 додатку № 2 до договору визначено, що можливі змінення тарифів в період дії договору.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

На виконання умов договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято та оплачено теплову енергію у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 за наступними актами приймання-передавання товарної продукції, підписаних сторонами та скріпленими їх печатками, а саме: за січень 2010 року на суму 57 916 грн 73 коп., за лютий 2010 року на суму 63 935 грн 36 коп., за березень 2010 року на суму 45 919 грн 09 коп., за квітень 2010 року на суму 29 010 грн 06 коп., за травень 2010 року на суму 8 319 грн 91 коп., за червень 2010 року на суму 6 161 грн 26 коп., за липень 2010 року на суму 2 034 грн 02 коп., за серпень 2010 року на суму 5 012 грн 28 коп., за вересень 2010 року на суму 9 328 грн 94 коп., за жовтень 2010 року на суму 19 881 грн 97 коп., за листопад 2010 року на суму 42 957грн 42 коп., за грудень 2010 року на суму 67   904 грн 36 коп.

З даних актів вбачається, що нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими розпорядженнями КМДА № 758 від 30.06.2009, № 1333 від 30.11.2009, № 328 від 30.04.2010, № 392 від 31.05.2010.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010, яка залишена в силі ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014 та постановою Верховного суду України від 08.12.2014 розпорядження КМДА       № 1332, 1333, 1335, 191, 392 визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.

У відповідності до норм статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що суду не надано доказів погодження між сторонами в письмовому вигляді (зміна умов договору) змінення тарифів, вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом 2010 року за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 2249 від 10.12.2004, що складає у вказаному періоді суму 172   538 грн 57 коп. виходячи з кількості спожитої теплової енергії.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись ст. 43 ч. 1 та ч. 2 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (03048, м. Київ, вул. Ернста, будинок 12, офіс 62-А, ідентифікаційний код 33234260) зайво сплачені кошти в розмірі перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді № 1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.04 № 2249) за період з 01.01.2010-31.12.2010 на загальну суму 172  538 (сто сімдесят дві тисячі п'ятсот тридцять вісім) грн 57 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація" (03048, м. Київ, вул. Ернста, будинок 12, офіс 62-А, ідентифікаційний код 33234260) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2   588 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн 08 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.       

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 03.05.2017

Суддя                                                                                                                     Н.Б. Плотницька

http://reyestr.court.gov.ua/Review/66320043

[Перо]

Пройдено другу інстанцію:

(click to show/hide)

Державний герб України

     КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД     

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1           (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2017 р.                                   Справа№ 910/2149/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Власова  Ю.Л.

суддів:            Буравльова С.І.

          Андрієнка  В.В.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача:          Даниленко Є.М.;

від відповідача:      Гарковенко С.В.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 (суддя Полотницька Н.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлово-експлуатаційна контора «Житлоексплуатація»

до Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

про стягнення 172538,57 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до місцевого суду з позовною заявою до Відповідача про зобов'язання відшкодувати збитки/шкоду, зокрема у вигляді зайво сплачених сум, які Відповідач продовжує безпідставно утримувати, в розмірі таких збитків/шкоди, перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005р. (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004р. №2249) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму 172538 грн 57 коп.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 позов задоволено повністю. Зобов'язано Відповідача повернути Позивачу зайво сплачені кошти в розмірі, перерахованих на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005р. (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004р. №2249) за період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму 172538,57 грн. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 2588,08 грн.

Рішення обґрунтоване тим, що місцевому суду не надано доказів погодження між сторонами в письмовому вигляді (зміна умов договору) змінення тарифів, а розпорядження Київської міської державної адміністрації, на підставі яких Відповідач здійснював нарахування за теплову енергію, скасовані. За вказаних обставин місцевий суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів Позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом 2010 року за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації №2249 від 10.12.2004р., у зв'язку з чим необгрунтовано отримана Відповідачем різниця складає у вказаному періоді суму 172538,57 грн, виходячи з кількості спожитої теплової енергії.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивачем безпідставно здійснено перерахунок за тарифом по розпорядженню Київської міської державної адміністрації №1245 від 20.06.2002р. в редакції від 10.12.2004р. №2249, оскільки вказане розпорядження було скасовано розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2008р. №578.

Також Відповідач зазначив, що в період з 2002р. по 2010р. діяли інші тарифи, зокрема, визначені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007р., №96 від 30.01.2009р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2017р. справу №910/2149/17 прийнято до свого провадження, розгляд апеляційної скарги було призначено на 06.06.2017р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2017р. розгляд апеляційної скарги Відповідача відкладено на 20.06.2017р.

20.06.2017р. у судовому засідання Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив рішення місцевого суду залишити без змін та апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

20.10.2005р. між Позивачем та Відповідачем укладено договір №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого Відповідач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію Позивачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а Позивач зобов'язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Згідно з п.2.1. договору при виконанні умов останнього, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п.2.2. договору Відповідач, зокрема, зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із Позивачем (додатки 3, 4) для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими Позивачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1, щомісячно оформляти для Позивача величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в гігакалоріях (табуляграму) та її вартість за кожним особовим рахунком Позивача за розрахунковий період (місяць), платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця з урахуванням кінцевого сальдо розрахунків на його початок, акт звірки розрахунків та податкові накладні (платнику податку) за кожною отриманою на свій розрахунковий рахунок сумою; корегування величини спожитої теплової енергії в разі непередбачених перерві в теплопостачанні житлового будинку (при наявності оформленого Позивачем акта за підписом повноважного представника Відповідача); проводити Позивачу відшкодування на технічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж за окремо укладеним договором; сповіщати Позивача в 5-ти денний термін про зміну тарифів на теплову енергію, технічне обслуговування; на вимогу Позивача надавати достовірну інформацію щодо методики розрахунків, режимів теплоспоживання тощо, яка стосується предмета договору; здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживального обладнання Позивача не рідше одного разу на 6 місяців.

Згідно з п.2.3 договору Позивач зобов'язався, зокрема, дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними в додатку 2, щорічно в між опалювальний період проводити підготовку до опалювального сезону; протягом року проводити технічне обслуговування внутрішньобудинкових теплових мереж; забезпечувати своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру КМДА від мешканців за споживу теплову енергію, своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок Відповідача за теплову енергію, спожиту орендарями, прийняття всіх заходів (в т.ч. примусових) для стягнення коштів з боржників згідно з чинним законодавством України, безперешкодний цілодобовий доступ представників Відповідача до тепловикористовуючих установок та приладів обліку Позивача для виконанням ними службових обов'язків,

Згідно п.4.1 договору останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 20.06.2006р.

Відповідно до п.4.3 договору останній вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Відповідно до п.4.5 договору умови останнього можуть бути змінені за взаємною згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документа.

Відповідно до додатку №2 до договору розрахунки за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими Відповідачу Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА. Сторонами було погоджено, що з моменту початку дії договору застосовується тариф, що встановлений розпорядженням КМДА №2249 від 10.12.2004р.

Згідно з п.12 додатку №2 до договору визначено, що можливі змінення тарифів в період дії договору.

На виконання умов договору Відповідачем виготовлено та поставлено, а Позивачем прийнято та оплачено теплову енергію у період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. за наступними актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, а саме: за січень 2010 року на суму 57916,73 грн, за лютий 2010 року на суму 63935,36 грн, за березень 2010 року на суму 45919,09 грн, за квітень 2010 року на суму 29010,06 грн, за травень 2010 року на суму 8319,91 грн, за червень 2010 року на суму 6161,26 грн, за липень 2010 року на суму 2034,02 грн, за серпень 2010 року на суму 5012,28 грн, за вересень 2010 року на суму 9328,94 грн, за жовтень 2010 року на суму 19881,97 грн, за листопад 2010 року на суму 42957,42 грн, за грудень 2010 року на суму 67904,36 грн.

Відповідно до вказаних актів нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №328 від 30.04.2010р., №392 від 31.05.2010р.

10.12.2010р. постановою Шевченківського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014р. у справі №2а-1888/10 та постановою Верховного суду України від 08.12.2014р., розпорядження Київської міської державної адміністрації №1332, 1333, 1335, 191, 392 визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч.6 та ч.7 ст.276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно з ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

З наведених норм права вбачається, що вартість теплової енергії визначається сторонами у договорі на підставі тарифів, встановлений відповідно до закону, та підлягає зміні, у разі зміни цих тарифів.

Як встановлено судом, у додатку №2 до договору №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді сторонами було погоджено вартість теплової енергії 54,42 грн. за 1 Гігакалорію, що на той час відповідало тарифу, встановленому розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2249 від 10.12.2004р. При цьому умовами договору було передбачено, що вартість теплової енергії може змінюватись у залежності від зміни тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Заперечуючи проти позову Відповідач посилається на те, що вартість спожитої Позивачем теплової енергії змінювалась, оскільки в період по 2010р. змінювались відповідні тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007р., №96 від 30.01.2009р., №520 від 29.04.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р. При цьому  розпорядження №2249 від 10.12.2004р., на яке посилається Позивач, втратило чинність згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №578 від 18.04.2008р.

Разом із тим, згідно з п.1, 2, 3 Указу Президента України від 03.10.1992р. "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" нормативно-правові акти, які видаються органами виконавчої влади та які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, підлягають державній реєстрації. При цьому державну реєстрацію нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації здійснює Київське міське управління юстиції. Вказані нормативно-правові акти набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003р. №21-рп/2003 Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Отже, нормативно-правові акти Київської міської державної адміністрації про встановлення тарифів на теплову енергію зачіпали права, свободи й законні інтереси громадян, та підлягали державній реєстрації. Відповідно вказані нормативно-правові акти мали набувати чинності через 10 днів після їх реєстрації. Даний висновок підтверджується постановою Верховного суду України від 28.11.2011р.

Проте, як вбачається із матеріалів справи та пояснень сторін, державна реєстрація розпоряджень Київської міської державної адміністрації №643 від 30.05.2007р., №96 від 30.01.2009р., №520 від 29.04.2009р., №758 від 30.06.2009р., №981 від 31.08.2009р., №1192 від 15.10.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №328 від 30.04.2010р. здійснена не була, відповідно дані розпорядження чинності не набули. На підтвердження іншого доказів суду не подано.

Крім того, розпорядження Київської міської державної адміністрації №1332, №1333, №1335, №191, №392 були визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014р.

За вказаних обставин, вказані вище розпорядження Київської міської державної адміністрації не могли бути підставою для зміни погодженої сторонами у договорі ціни теплової енергії. У такому випадку до спірних правовідносин слід застосувати тарифи, погоджені сторонами у договорі. Такого ж правового висновку дійшов Вищий господарський суд України у своїй постанові від 17.09.2015р. у справі №910/4452/15-г.

Згідно з ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Як підтверджується матеріалами справи, на виконання умов договору від 20.10.2005р. №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді Відповідачем у період з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. виготовлено та поставлено, а Позивачем прийнято та оплачено теплову енергію за актами приймання-передавання товарної продукції за січень-грудень 2010 року на загальну суму 358381,40 грн. При цьому оплата вартості теплової енергії проводилась Позивачем за вищими цінами, відповідно до тарифів, встановлених нечинними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009р., №1333 від 30.11.2009р., №328 від 30.04.2010р., №392 від 31.05.2010р.

За вказаних обставин місцевий суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість доводів Позивача щодо безпідставного перерахування Позивачем та отримання Відповідачем у 2010 році частини коштів за теплову енергію в сумі 172538,57 грн, які  підлягають поверненню Позивачу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції згідно з ст.104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київенерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017р. у справі №910/2149/17 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                             Ю.Л. Власов

Судді                                                                                С.І. Буравльов

                                                                                В.В. Андрієнко

http://reyestr.court.gov.ua/Review/67620516

[Перо]

Структурно це рішення оформлене вже ближче до вимог ГПК в новій редакції. 

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2017 року Справа № 910/2149/17

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Євсікова О.О. - головуючого, Кролевець О.А., Попікової О.В.,розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Київенерго"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 (головуючий судді: Власов Ю.Л., судді Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 24.04.2017 (суддя Полотницька Н.Б.)у справі№ 910/2149/17 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Житлово-експлуатаційна контора "Житлоексплуатація"доПублічного акціонерного товариства "Київенерго"простягнення 172538,57 грн.,за участю представників: від позивача: від відповідача:Свінцицький А.В., Гаркавенко С.В., Жекова Г.І.,

За результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції бере до уваги таке.

1. Зміст позовних вимог та стислий виклад підстав подання позову

ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" звернулось до господарського суду із позовом до ПАТ "Київенерго", з урахуванням заяви про зміну предмету позову, про зобов`язання відповідача повернути зайво сплачені кошти в перерахованому на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004 № 2249) розмірі за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в загальній сумі 172 538, 57 грн.

Позов обґрунтований тим, що розпорядження КМДА, згідно з якими нараховувалась вартість отриманої позивачем теплової енергії в 2010 році, були в подальшому визнані нечинними в судовому порядку у зв`язку з непроходженням ними процедури державної реєстрації.

2. Стислий виклад суті рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів та мотиви їх прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 у справі №910/2149/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017, позов задоволено, зобов`язано відповідача повернути позивачу зайво сплачені кошти в розмірі, перерахованому на підставі додатку 2 до договору на постачання теплової енергії в гарячій воді №1541408 від 20.10.2005 (тариф встановлений розпорядженням КМДА від 10.12.2004 №2249), за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 в загальній сумі 172538,57 грн.

Судові рішення обґрунтовані тим, що розпорядження Київської міської державної адміністрації, на підставі яких відповідач здійснював нарахування за теплову енергію, скасовані. Суди визнали обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування плати за теплову енергію, спожиту протягом 2010 року, за тарифами згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації №2249 від 10.12.2004, у зв`язку з чим безпідставно отримана відповідачем різниця складає у вказаному періоді суму 172538,57 грн.

3. Підстави, з яких оскаржено судові рішення господарських судів

Не погоджуючись із судовими рішеннями, ПАТ "Київенерго" звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, з урахуванням додаткових пояснень, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Скаржник зазначає, що позивачем та судами безпідставно здійснено перерахунок вартості теплової енергії за тарифом згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 1245 від 20.06.2002 в редакції від 10.12.2004               № 2249, оскільки вказане розпорядження було скасоване розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 18.04.2008 № 578.

Також скаржник стверджує, що суди не врахували сплив строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом, не звернули увагу, що позивач вже звертався з позовом до відповідача у справі №910/419/15-г, та не перевірили доказів сплати позивачем коштів за спожиту в 2010 році теплову енергію.

4. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

20.10.2005 ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація" як споживач та ПАТ "Київенерго" як постачальник уклали договір №1541408 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Згідно з п. 2.1 договору при виконанні умов останнього, а також вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до додатку № 2 до договору розрахунки з споживачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами, встановленими постачальнику Управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 №2249.

Згідно з п. 12 додатку № 2 до договору визначено, що можливі зміни тарифів в період дії договору.

Судами встановлено, що на виконання умов договору відповідачем виготовлено та поставлено, а позивачем прийнято та оплачено теплову енергію у період з 01.01.2010 по 31.12.2010 за наступними актами приймання-передавання товарної продукції, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, а саме: за січень 2010 року на суму 57916,73 грн., за лютий 2010 року на суму 63935,36 грн., за березень 2010 року на суму 45919,09 грн., за квітень 2010 року на суму 29010,06 грн., за травень 2010 року на суму 8319,91 грн., за червень 2010 року на суму 6161,26 грн., за липень 2010 року на суму 2034,02 грн., за серпень 2010 року на суму 5012,28 грн., за вересень 2010 року на суму 9328,94 грн., за жовтень 2010 року на суму 19881,97 грн., за листопад 2010 року на суму 42957,42 грн., за грудень 2010 року на суму 67904,36 грн.

Вказані обставини встановлені також у рішенні господарського суду міста Києва від 11.11.2015, яке залишене без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2016 та Вищого господарського суду України від 17.05.2016 у справі №910/419/15-г, та відповідно до ст. 35 ГПК України не доказуються при розгляді цієї справи.

Судами встановлено, що нарахування вартості теплової енергії було здійснено за тарифами, встановленими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №758 від 30.06.2009, №1333 від 30.11.2009, №328 від 30.04.2010, №392 від 31.05.2010.

10.12.2010 постановою Шевченківського районного суду міста Києва, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014 у справі №2а-1888/10 та постановою Верховного суду України від 08.12.2014, розпорядження Київської міської державної адміністрації №1332, 1333, 1335, 191, 392 визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття.

5. Норми права, які підлягають застосуванню у вирішенні спору

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 6 та ч. 7 ст. 276  Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

За  приписами ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб`єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.  Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить касаційна інстанція при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

За ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Сторони погодили у додатку № 2 до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1541408, що з моменту початку дії договору застосовується тариф, який встановлений розпорядженням КМДА №2249 від 10.12.2004, а саме: вартість теплової енергії 54,42 грн. за 1 Гігакалорію.

При цьому умовами договору було передбачено, що вартість теплової енергії може змінюватись у залежності від зміни тарифів, затверджених Київською міською державною адміністрацією.

Судами встановлено, що оплата вартості теплової енергії за період з 01.01.2010 по 31.12.2010 проводилась позивачем відповідно до тарифів, затверджених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, реєстрація яких здійснена не була та які були визнані незаконними та нечинними з моменту їх прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 10.12.2010, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду від 19.06.2014.

За таких обставин колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів, що вказані вище розпорядження Київської міської державної адміністрації не могли бути підставою для зміни погодженої сторонами у договорі ціни теплової енергії.

Враховуючи відсутність протягом спірного періоду встановлених у законному порядку тарифів за спожиту теплову енергію, суди дійшли обґрунтованого висновку, що до спірних правовідносин в такому випадку слід застосовувати тарифи, погоджені сторонами та встановлені додатком № 2 до договору згідно зі ст. 632 ЦК України.

У зв`язку із цим, здійснивши перерахунок вартості спожитої позивачем в 2010 році теплової енергії за погодженими в договорі тарифами, господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Посилання скаржника на незастосування судами строку позовної давності не заслуговує на увагу, оскільки згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Із матеріалів справи не вбачається будь-яких посилань відповідача на сплив позовної давності при розгляді справи в суді першої інстанції.

Посилання відповідача на те, що позивач вже звертався з позовом до відповідача у справі №910/419/15-г також є недоцільним, оскільки у справі №910/419/15-г розглядався спір за позовом ТОВ "ЖЕК "Житлоексплуатація"  до ПАТ "Київенерго" про зобов`язання відповідача вчинити дії, натомість у справі №910/2149/17 розглядаються вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути зайво сплачені кошти. Таким чином у вказаних справах різні предмети позову.

Крім того касаційна інстанція звертає увагу, що докази сплати позивачем коштів за спожиту в 2010 році теплову енергію досліджувались при розгляді справи № 910/419/15-г, яка має преюдиційне значення для справи №910/2149/17.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З дотриманням передбачених законодавством меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами обставин.

Колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що оскаржувані рішення та постанова судів попередніх інстанцій прийняті із повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим для задоволення касаційної скарги правові підстави відсутні.

Відповідно до ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПАТ "Київенерго" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 у справі №910/2149/17 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                        О.О. Євсіков

Судді:                                                                                            О.А. Кролевець

                                                                                                      О.В. Попікова

http://reyestr.court.gov.ua/Review/71000998