Слід зазначити, що з 30.07.2010 р. процесуальні можливості апелянтів по ЦПК розширилися:
Стаття 295. Форма і зміст апеляційної скарги
1. Апеляційна скарга подається у письмовій формі.
2. В апеляційній скарзі мають бути зазначені:
1) найменування суду, до якого подається скарга;
2) ім'я (найменування) особи, яка подає скаргу, її місце
проживання або місцезнаходження;
3) ім'я (найменування) осіб, які беруть участь у справі, їх
місце проживання або місцезнаходження;
4) рішення або ухвала, що оскаржуються;
5) в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість
рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають
значення для справи, та (або) неправильність установлення
обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої
відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи
оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне
визначення відповідно до встановлених судом обставин
правовідносин);
6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які
підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин
неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти
доказів, використаних судом першої інстанції;
7) клопотання особи, яка подала скаргу;
8) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
3. Апеляційна скарга підписується особою, яка її подає, або
представником такої особи.
4. До апеляційної скарги, поданої представником, має бути
додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження
представника, якщо ці документи раніше не подавалися.
5. До апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих
письмових матеріалів відповідно до кількості осіб, які беруть
участь у справі.
{ Стаття 295 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від
07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку
діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }
Текст статті змінився тільки редакційно, проте якщо раніше апеляційна інстанція фактично була останньою з огляду на повноваження ВСУ, то з утворенням спеціалізованого суду касаційної інстанції, підставою для скасування рішень попередніх інстанцій і нового розгляду справи є неможливість встановлення фактичних обставин справи (ч. 2 ст. 338 ЦПК). Раніше недобросовісні судді 1-ої інстанції відмовляли у витребуванні доказів (з підстав, на кшталт того, що вони не мають значення для вирішення справи), а потім відмовляли у задоволенні самого позову з посиланням на відсутність цих самих доказів, а тому і недоведеність у зв'язку з цим позовних вимог. Далі недобросовісна колегія апеляційної інстанції (а фактично головуюча суддя) залишала це без змін, маючи на увазі що касаційна інстанція позбавлена повноважень досліджувати обставини справи і у відкритті провадження відмовить. Тобто справи цілком законно можна було розглядати поверхово і без-будь яких наслідків. Відтепер апеляційну інстанцію (як і першу) може "поправити" спеціалізований суд з поверненням справи на новий розгляд, оскільки процесуальне порушення, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи (наприклад, у вигляді невитребування доказів) є підставою для нового розгляду справи. Подивимось, як воно буде на практиці. 8)
