ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"10" листопада 2011 р. м. Київ К-8145/09
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого-судді:
Штульман І.В. (доповідач),
суддів:
Гашицького О.В.,
Лиски Т.О.,
Малиніна В.В.,
Мойсюка М.І.,
при секретарі: Олійник І.В.,
за участю позивача ОСОБА_6, –
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_6 до Дружківської міської ради про визнання дій незаконними та зобов’язання надати дозвіл на встановлення індивідуального опалювального приладу, за касаційною скаргою обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року, –
в с т а н о в и в :
У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Дружківської міської ради про визнання протиправною відмову надати дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення. В обґрунтування позову ОСОБА_6 вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, а оскільки в будинку тепло подається неналежним чином, то вона звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу про відключення квартири від мереж централізованого опалення для встановлення індивідуального (автономного) опалювального приладу, на яку отримала відмову. ОСОБА_6 вважає вказану відмову відповідача необґрунтованою, оскільки відповідно до діючого законодавства вона може відмовитися від послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання і має право вибирати одного або декілька джерел теплової енергії.
Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 22.09.2008р. позовні вимоги ОСОБА_6 до Дружківської міської ради про визнання дій незаконними та зобов’язання надати дозвіл на встановлення індивідуального опалювального приладу задоволені. Визнано незаконними дії Дружківської міської ради щодо відмови ОСОБА_6 у відключенні від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, зобов’язано відповідача надати дозвіл позивачеві на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і на встановлення індивідуального опалення в квартирі АДРЕСА_1.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009р. апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»залишено без задоволення, а постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22.09.2008р. –без змін.
Не погоджуючись із постановою Дружківського міського суду Донецької області від 22.09.2008р. та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Правовідносини, які склались між сторонами регулюються Законами України «Про теплопостачання» , «Про житлово-комунальні послуги »та іншими нормативно-правовими актами.
Закон України «Про житлово-комунальні послуги »визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки. Абзацом 1 ст.1 цього Закону визначено, що житлово-комунальні послуги –результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Абзацом 10 ст.1 вказаного Закону встановлено, що комунальні послуги –результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно ч.6 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги » у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.
Законом України «Про теплопостачання »визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
Згідно абз.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про теплопостачання »споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Відповідно до ч.2 цієї статті захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів », іншими нормативно-правовими актами.
Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів »держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.
Аналіз зазначених положень законів дає підстави стверджувати, що їх метою є максимально можливий захист споживача, та встановлює вільний вибір необхідних і достатніх послуг. Тобто законодавець визначив пріоритет права споживачів на свій розсуд обирати вид необхідних послуг, їх кількість та якість.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р.
№630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Пунктами 24 та 25 цих Правил визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
На виконання пункту 25 цих Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від 22.11.2005р. затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Вказаний Порядок із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства №169 від 06.11.2007 р., яким виключено право споживача послуг окремого приміщення житлового будинку відмовитись від отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно саме до цього Порядку. Після внесення змін наказом №169, цей Порядок регламентує процедуру відключення окремих житлових будинків, а не окремих приміщень, і таким чином, порядок відключення окремого приміщення залишається законодавчо не врегульованим.
Судами попередніх інстанцій встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником квартири №25, розташованої в будинку №24 по вулиці Леніна в місті Дружківка (договір купівлі-продажу квартири від 24.07.1996р.).
Вказана квартира підключена до мережі центрального опалення та гарячого водопостачання.
З метою встановлення індивідуального опалення в зв’язку з неналежним опаленням квартири, ОСОБА_6 звернулася з заявою до Дружківської міської ради про надання дозволу на відключення від мереж центрального опалення, на що отримала відмову, яка стала предметом позову. Відмова 24.04.2008р. надана головою комісії виконавчого комітету Дружківської міської ради по відключенню окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.
Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність цієї відмови з таких підстав.
Ініціюючи відмову від послуг централізованого теплопостачання, позивач мотивував таке рішення неналежною якістю таких послуг та своїм правом на відмову від отримання цих послуг. Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції правильно відмітив, що оскільки комісія виконавчого комітету Дружківської міської ради по відключенню окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП при відмові споживачів від централізованого теплопостачання є колегіальним органом, то рішення повинні прийматися на її засіданні. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вірно врахував, що рішення суду в частині надання дозволу на відключення вже виконано і такий дозвіл видано 15.10.2008р. виконавчим комітетом Дружківської міської ради.
Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів дійшла до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, з застосуванням пріоритету Закону над іншим нормативно-правовим актом, або у відсутності такого акту, який регулює спірні правовідносини. При цьому суди правильно визначили пріоритет прав споживача, а не виробника чи виконавця послуг, і його фінансово-господарської діяльності.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, –
у х в а л и в:
Касаційну скаргу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»– залишити без задоволення.
Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року – залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: (підписи)
Суддя І.В. Штульман