Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[gro-za]

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  "Про визнання незаконним та скасування правового акту"

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ
09.06.2008 р. №2/34

За позовом Пальоха Олексій Іванович
до Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства
України про визнання незаконним та скасування правового акту

Головуючий Суддя Келеберда В.І.
Судді: Добрянська Я.І., Кочан В.М.

Секретар Мельникова Л.В.

Представники:
Від позивача: Пальоха О.І., Пальоха Л.М., Пальоха Д.О.
Від позивача: Кіча В.В.
Від відповідача: Сарданова Н.В. (довіреність №5/9-5 від 10.01.08р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулись Пальоха Олексій Іванович, Пальоха Людмила Миколаївна, Пальоха Дмитро Олексійович з позовом до Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування Наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» №4 від 22.11.05 р. з наступними змінами та доповненнями.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що рішення суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності із Конституцією України та законами України, однак оскаржуваний позивачем наказ «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»№4 від 22.11.05р. прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням їх прав щодо вільного користування та розпорядження майно, тому, позивач вважає його незаконним та просить суд скасувати.
Крім того, в судовому засіданні від представника позивача надійшло клопотання про зміну позовних вимог, відповідно до якого, він просить визнати незаконним  та  скасувати  наказ  Міністерства  з  питань  житлово-комунального господарства від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження Змін до наказу Міністерства   будівництва,   архітектури   та   житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005р. №4».
Міністерство з питань житлово-комунального господарства України в судовому засіданні надало клопотання про заміну сторони у провадженні з Мінбуду на Мінжитлокомунгосп. Ухвалою від 14.05.2008р. №2/34 клопотання було задоволено, то замінено неналежного відповідача Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України на належного - Міністерство з питань житлово-комунального господарства України.
Відповідач Міністерство житлово-комунального господарства України проти позову заперечує, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Оскільки, система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має право змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж централізованого опалення. Крім того, будь-яке втручання в систему опалення шляхом зміни гідравлічного опору порушує права інших мешканців оскільки зачіпає їхні конституційні права та інтереси.
Розглянувши подані стороною документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представника, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, Окружний адміністративний суд м. Києва -

ВСТАНОВИВ:

Позивач в листопаді 2007 року звернувся до виконавчого комітету Прилуцької міської ради із заявою про відключення його квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
В грудні 2007 року у відповіді на заяву виконавчим комітетом Прилуцької міської ради було відмовлено у відключенні квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до п. 2.2.3 «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.05р. зі змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства №169 від 06.11.07р. відключення від системи ЦО і ГВП здійснюється лише за умови відключення всього будинку.
Однак позивач з зазначеним рішенням не погоджується, та вважає, що Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлового господарського України від 22.11.2005р. №4, яким затверджено «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж центрального палення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання» є незаконним.
Відповідач в обґрунтування заперечень на позовну заяву зазначає. Питання відключення мереж центрального опалення та постачання гарячої води в багатоповерхових житлових будинках регулюється Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р. №630, Порядком   відключення  окремих  приміщень  житлових   будинків   від  мережцентралізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Мінбуду від 22.11.2005р. №4, із змінами наказом Мінжитлокомунгоспу від 06.11.2007р. №169, а також СНиП 2.04.05-90* Опалення, вентиляція і кондиціювання.Крім того, при проектуванні будинку закладається і засіб
теплопостачання згідно з вимогами відповідних будівельних норм. Система опалення відноситься до сантехнічного обладнання, власник квартири не має право самовільно змінювати систему опалення та здійснювати відключення від мереж. Відключення окремих квартир по стояку призводить до розбалансування гідравлічного режиму роботи внутрішньо будинкової системи опалення, перерозподілу теплоносія, що є причиною зменшення подачі теплоносія на інші стояки і, як наслідок цього, скарг споживачів на незадовільне опалення. Тобто, якщо сам будинок містить 100% теплоти, то на кожну квартиру йде певна кількість теплоти. У разі ж відключення однієї квартири від цілісної взаємодіючої системи, інші мешканці квартир будуть отримувати вже не 100% від будинку. Тому на думку відповідача, заявлені позовні вимоги, що оскаржуваний наказ порушує право позивача на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним йому майном є безпідставними, некоректними та необґрунтованими.
Суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в у мовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Позивачі є співвласниками квартири №25 в буд. № 115 по вул. Костянтинівській в м. Прилуки, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 27 грудня 2003 року та Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 30 грудня 2003 року.
відповідно до ч. 1. 2, 6 ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Це означає, що власник може чинити стосовно своєї речі усе, що не заборонено законом або не суперечить соціальній природі власності. Воля власника щодо реалізації влади над річчю, тому числі і над нерухомою, виражається у володінні, користуванні і розпорядженні нею.Своє право на річ власник здійснює завжди своєю владою та у своєму (власному) інтересі. Незважаючи на передбачене цивільним законодавством право власника вільно користуватися та розпоряджатися належним йому майном, оскаржуваний наказ обмежує таке право шляхом заборони(співвласникам) відокремленого приміщення вибирати спосіб опалення житлового приміщення, пов'язуючи такий вибір із волею власників інших окремих житлових приміщень  багатоквартирного будинку. В такому випадку воля власника розпоряджатися квартирою на свій розсуд обмежується бажанням або небажанням інших власників в такий же самий спосіб обігрівати приміщення.
Власник майна, права якого суттєво порушені, відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таке право особи реалізується шляхом звернення до суду з позовом про захист свого порушеного права та усунення будь-яких перешкод у вільному та на власний розсуд користуванні та розпорядженні майном. Власник також має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акту, що порушує право власності. Таке право передбачено ст. 393 Цивільного кодексу України, де вказано, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника визнається судом незаконним та підлягає скасуванню. Оскаржуваний наказ порушує наше право на вільне та незалежне від будь-кого користування та розпорядження належним ь л майном, оскільки дає право на відключення від мереж централізованого опалення лише за згодою інших співвласників багатоквартирного будинку.
Відносини щодо отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води регулюються між власниками окремих житлових приміщень та постачальниками таких послуг на підставі договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, укладеними між конкретними споживачами та комунальними підприємствами, які надають такі послуги. Згідно вище зазначених договорів виконавці, тобто комунальні підприємства, зобов'язуються надавати споживачам вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а споживачі зобов'язуються своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором. У разі порушення умов договору однією із сторін договір може бути розірваний. Підставами для розірвання договору з ініціативи споживача може згідно п. 2 ТИПОВОГО договору «Правил надання послуг з централізованого опалення постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, зникнення потреби в отриманні послуги, або відмова споживача від, користування послугами, або невиконання умов договору виконавцем. Тому, оскільки позивача не задовольняє якість послуг наданих виконавцем і ми виявили намір розірвати договір про отримання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, відокремитися від мережі централізованого опалення.
Враховуючи вимоги ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суб'єктів владних повноважень повинні бути прийняті на підставі та у відповідності із Конституцією та законами України, обґрунтовано, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи.
Однак в даному випадку Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22 листопада 2005 року «Про затвердження порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням їх прав щодо вільного користування та розпорядження майном.
Тому, враховуючи все викладене на підставі «Правил надання послуг з централізованого постачання, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України «Про затвердження порядку включення окремих житлових будинків від теплових мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання»прийнятий без врахування інтересів власників окремих житлових приміщень та з порушенням прав щодо вільного користування та розпорядження майном.
Відповідно до ч.і ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом. Право особи на звернення до суду, у тому числі адміністративного, на захист її прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом є одним із найважливіших прав, гарантованих Конституцією України. Законодавством про судоустрій, Кодексом адміністративного судочинства України гарантується усім суб'єктам правовідносин захист їх прав , свобод і законних інтересів. Кожен має право звернення до суду і будь-які угоди про ВІДМОВУ від звернення є недійсним.
За обставини, коли права позивача, як власника квартири, були порушені оскаржу вальними ним актом суб'єкта владних повноважень, то відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Незважаючи на те, що в даному випадку порушено цивільні права фізичних осіб щодо розпорядження майном, яке перебуває у приватній власності, відповідно до п.1 ч.і ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Враховуючи все вищенаведене, суд вбачає підстави у визнанні незаконним наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4».
Згідно з ч.З ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);розсудливо;
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю, або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення
Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині, та з урахуванням вимог цієї норми, суд не вбачає підстав для задоволення вимог щодо скасування оскаржуваного акту.
Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, відповідач не надав  суду належних доказів  щодо  правомірності  прийнятого ним  додаткового повідомлення - рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 71, 94, 97, 158-163, 171 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1) Адміністративний позов задовольнити частково.
2) Визнати незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 р. №4».

В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Судові витрати в розмірі 3,40 грн. покласти на користь позивача.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Головуючий Суддя В.І. Келеберда
Судді Я.І. Добрянська
В.М. Кочан

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі -20.06.2008 р.

[Александр]

К сожалению это решение скасовано КААС. Но ход мыслей судьи правильный.

[gro-za]

К сожалению это решение скасовано КААС. Но ход мыслей судьи правильный.

А відомо, чи подавалася касаційна скарга? І де опублікована постанова КААС?

[Александр]

А відомо, чи подавалася касаційна скарга? І де опублікована постанова КААС?

Та я об этом узнал на ПУЮФ. Там один форумчанин давал ссылку. Я скопировал. По кассации и по публикации информации  нет пока.


КИЇВСЬКИЙ         АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

Справа  № 22-а-26651/08 р.                                                Головуючий у першій інстанції: Келеберда В.І.   
                                                                                                                          Доповідач: Ситников О.Ф.   

УХВАЛА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
(вступна та резолютивна частини)

            27 жовтня 2009 року                                                                                м. Київ
                                                                                         
             Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:   
             головуючого судді:                                                      Ситникова О.Ф.   
             суддів:                                                                            Літвіної Н.М.
                                              Маслія В.І.   
             при секретарі:                                                               Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу,

Керуючись ст.ст. 160, 198, 203, 205, 206 КАС України,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України задовольнити. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року скасувати.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                         Ситников О.Ф.

Судді:                                              Літвіна Н.М.
                                                   
Маслій В.І.   


КИЇВСЬКИЙ         АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

Справа  № 22-а-26651/08 р.                                                Головуючий у першій інстанції: Келеберда В.І.   
                                                                                                                          Доповідач: Ситников О.Ф.   

УХВАЛА
ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            27 жовтня 2009 року                                                                                м. Київ
                                                                                         
             Київський апеляційний адміністративний суду у складі колегії:   
             головуючого судді:                                                      Ситникова О.Ф.   
             суддів:                                                                            Літвіної Н.М.
                                              Маслія В.І.   
             при секретарі:                                                               Ярмоленко Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:   

Позивачі звернулися до суду з позовом до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року позовні вимоги – задоволено частково, а саме:   
Визнано незаконним наказ Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року».
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що вказана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, судом не повністю з’ясовані обставини, що мають значення для справи, тому вона підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, про закриття провадження по справі.
Письмових заперечень на апеляційну скаргу відповідача від інших учасників процесу до суду апеляційної інстанції в установлений судом строк не надійшло.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав:
Відповідно до ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач в листопаді 2007 року звернувся до виконавчого комітету Прилуцької міської ради із заявою про відключення його квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води.
В грудні 2007 року у відповіді на заяву виконавчим комітетом Прилуцької міської ради було відмовлено у відключенні квартири від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно до п. 2.2.3. «Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого теплопостачання» затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.05р. зі змінами, внесеними згідно Наказу Міністерства з питань    житлово-комунального господарства №169 від 06.11.07р. відключення від системи ЦО і ГВП здійснюється лише за умови відключення всього будинку.
Однак позивач з зазначеним рішенням не погоджується, та вважає, що Наказ Міністерства будівництва, архітектури та житлово-господарського України від 22.11.2005р. №4, яким затверджено «Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж центрального палення та постачання гарячої води при відмові споживачів від центрального теплопостачання» є незаконним.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції посилався на те, що хоча в даному випадку порушено цивільні права фізичних осіб щодо розпорядження майном, яке перебуває у приватній власності, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції вбачав підстави для визнання незаконним наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007р. №169 «Про затвердження змін до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005р. №4».
З такими висновками рішення суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погодитися не може виходячи з наступного:
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо: у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
В судовому засіданні, під час розгляду справи колегією суддів апеляційної інстанції, представником відповідача було надано дві копії рішень Окружного адміністративного суду м. Києва у справах № 8/498 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року, а також рішення № 8/271 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року.
Відповідно, рішенням від 03.10.2008 року по справі № 8/271 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_4 до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовлено у повному обсязі.
Також, рішенням від 05.06.2009 року по справі № 8/498 за зверненням громадянина України (фізичної особи) ОСОБА_5 до Кабінету Міністрів України та Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним постанови № 1268 від 31.10.2007 року та наказу № 169 від 06.11.2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в обох випадках, суд першої інстанції посилався на безпідставність та недоведеність вимог позивачів щодо підстав для скасування оскаржуваного нормативно правового акту.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суддя суду першої інстанції приймаючи позовну заяву до провадження не врахував ту обставину, що по даній справі існує вже два рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, за тих же підстав.
Тобто, існує рішення про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: щодо оскарження громадянами України законності наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 року.
Враховуючи викладене, а також вимоги ст. 155 КАС України, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апелянта підлягають частковому задоволенню, постанова суду першої інстанції скасуванню, а провадження по справі закриттю.
Керуючись ст.ст. 160, 198, 203, 205, 206 КАС України,
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України задовольнити частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 червня 2008 року скасувати.
Провадження по справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Міністерства з питань житлово-комунального господарства України про визнання незаконним та скасування наказу закрити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.

Головуючий:                                         Ситников О.Ф.
Судді:                                              Літвіна Н.М.
                                                   
Маслій В.І.   

[gro-za]

Тобто, існує рішення про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: щодо оскарження громадянами України законності наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 року.

А що, дійсно вже вирішувався спір між тими ж сторонами? Щось не віриться. Адже ОСОБА-4 чи ОСОБА-5 не є ОСОБАМИ_1, _2, _3, чи не так?
Крім того, про "послідовність" КААС є протилежні свідчення, див. http://io.ua/s90027 -

ГРИМАСИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА - детективна історія у справі про розпорядження КМДА № 1574.
Очевидно, судді КААС не розбиралися 17.07.2008 р. по суті з апеляційними скаргами, а проштампували протилежні ухвали, які за них підготували помічники. Одна ухвала - за здравіє, друга - за упокой.

[Александр]

Тобто, існує рішення про вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме: щодо оскарження громадянами України законності наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 169 від 06.11.2007 року.

А що, дійсно вже вирішувався спір між тими ж сторонами? Щось не віриться. Адже ОСОБА-4 чи ОСОБА-5 не є ОСОБАМИ_1, _2, _3, чи не так?
Крім того, про "послідовність" КААС є протилежні свідчення, див. http://io.ua/s90027 -

ГРИМАСИ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА - детективна історія у справі про розпорядження КМДА № 1574.
Очевидно, судді КААС не розбиралися 17.07.2008 р. по суті з апеляційними скаргами, а проштампували протилежні ухвали, які за них підготували помічники. Одна ухвала - за здравіє, друга - за упокой.

Я согласен. Решение абсолютно левое. Вот нормальное решение ДААС по подобному вопросу:

Суддя-доповідач - Юрченко В.П. 
                                                                                                                                                                                        Головуючий у 1 інстанції - Лебеженко В.О. 
 
ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
   
                                                                                        УХВАЛА
                                  Іменем   України
 
20 січня  2009 року                                                                                                                                        справа № 2-а-277/08/0516
 
         Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого     Юрченко В.П. 
суддів: при секретарі за участю позивача    ОСОБА_1 ОСОБА_2.   ОСОБА_3. ОСОБА_4   
розглянувши у відкритому  апеляційну скаргу   судовому засіданні обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»   
На постанову                  Дружківського міського суду Донецької області    
від   22 вересня  2008 року   
у адміністративній справі   № 2-а-277/08    
за позовом   ОСОБА_4   
до   Дружківської міської ради    
про     визнання дій незаконними та зобов*язання надати дозвіл на встановлення  індивідуального опалювального приладу,     




В С Т А Н О В И Л А :
              Позивач ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Дружківської міської ради про визнання неправомірним рішення. В обґрунтування позову вказано, що  вона є власником і мешканцем квартири, розташованої за адресою:АДРЕСА_1 В липні 2008 року вона звернулась до відповідача з заявою  про надання дозволу про відключення квартири від мереж централізованого опалення та гарячого  водопостачання для встановлення  індивідуального (автономного)  опалювального приладу, на яку отримала відмову. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою, оскільки вона не бажає отримувати послуги з теплопостачання, крім того, відповідно до ст.24 Закону України «Про теплопостачання» вона може вибирати одного або декілька  джерел  теплової енергії. Вказане право також закріплене п.24 постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року.
              Постановою Дружківського міського суду  Донецької області від 22 вересня  2008 року позов задоволено, визнано  дії Дружківської міської ради щодо відмови у відключенні  від мереж централізованого  опалення та гарячого водопостачання незаконним, зобов*язано  Дружківську міську раду  надати дозвіл   на  відключення від мереж централізованого опалення гарячого водопостачання і на встановлення індивідуального опалення.
               Вказане рішення суду сторонами не оскаржувалось,  і у встановлений строк набрало законної сили. 
               17 листопада 2008 року  обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось з апеляційною скаргою на судове рішення, вказуючи, що не було залучено до участі у справі, але вказаним рішення порушуються його права та інтереси.
               Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду  від 16 грудня  2008 року апелянту поновлено строк на подачу апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження.
                Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що метою його діяльності є виробництво  і постачання  теплової енергії і гарячої води споживачам. Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що Закон України «Про місцеве самоврядування» не надає  міській раді  повноважень  приймати рішення  відносно  відключення споживачів від мережі централізованого опалення і постачання гарячої води. Орган місцевого самоврядування  може тільки своїм рішення створити постійно діючу комісію для розгляду питань про відключення  споживачів від центрального опалення, яка приймає рішення на підставі нормативно-правових актів  України, а саме наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства № 169  від 06.11.2007 року «Про затвердження змін до наказу  Міністерства будівництва, архітектури і комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року», яким передбачена можливість відключення від системи центрального опалення  тільки житлового будинку в цілому по рішенню загальних зборів цього будинку за згодою всіх власників. Приймаючи рішення, суд першої інстанції, на думку апелянта, перевищив свої повноваження, і виконання цього рішення призведе до  фінансово-господарських збитків.
               В судове засідання представник  апелянта та відповідача не з*явились, про час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, про що свідчать поштові розписки про вручення судових повісток. Суду надійшло клопотання апелянта про відкладення  розгляду справи в зв*язку з необхідністю приймати участь у іншому  судовому засіданні.
               Колегія суддів прийшла до висновку про відсутність перешкод  розгляду справи у відсутності представника апелянта та відповідача, оскільки для участі  у судовому засіданні апелянт міг направити іншого представника.
                В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила залишити без змін  постанову суду першої інстанції, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачка вказала, що фактично  судове рішення Дружківського міського суду від 22 вересня  2008 року виконано, вона отримала дозвіл на відключення від системи центрального  опалення, розроблено технічний проект на відключення та встановлення  автономного  опалення і фактично  в квартирі виконані роботи відповідно до цього проекту, проведена мережа автономного опалення в квартирі.  Підставою для відключення від системи центрального опалення стало систематичне не надання послуг теплопостачання, а гаряче водопостачання взагалі в квартирі  та і в місті відсутнє протягом 10-15 років. Крім того, не зважаючи на фактичне не надання послуг центрального опалення, тарифи досить високі. На підтвердження своїх доводів, позивач надала суду  апеляційної інстанції рішення виконавчого комітету Дружківської міської ради  від 15.10. 2008 року № 1156 про надання дозволу  на відключення від мереж централізованого  опалення і гарячого водопостачання, пояснила, то фактично закінчено виготовлення технічних умов  на встановлення опалювального приладу в квартирі, узгодження технічної можливості відключення об*єкту від централізованої системи опалення з подальшим  устроєм індивідуального  опалювального приладу.
               Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши позивача,  судова колегія не вбачає  підстав для  скасування  постанови суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга  задоволенню не підлягає з таких підстав.
               Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_4 є власником  квартири АДРЕСА_1що підтверджується договором дарування.
           Вказана квартира підключена до мережі центрального опалення та гарячого водопостачання.
            З метою встановлення індивідуального опалення в зв*язку з неналежним опаленням квартири, позивачка звернулась з заявою до відповідача про надання дозволу на відключення від мережі центрального опалення, на що отримала відмову, яка стала предметом позову. Відмова  16.07.2008 року надана головою комісії по відключенню окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП при відмові споживачів від централізованого теплопостачання виконавчого комітету Дружківської міської ради. (а.с.5).
            Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про незаконність такої відмови з таких підстав.
             Оскільки комісія є колегіальним органом, то рішення має прийматись на її засіданні. Судом першої інстанції вказаний  факт не досліджувався, але, як вказано вище, рішення суду  в частині надання дозволу на відключення вже виконано, і такий дозвіл видано виконавчим комітетом Дружківської міської ради від 15.10.2008 року.
               Правовідносини, які склались між сторонами регулюються Законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами.
                Закон України «Про житлово-комунальні послуги», визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки. Статтею 1 цього Закону визначено, що житлово-комунальні послуги - це  результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.  Комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
                 Пунктом 6 статті 26 вказаного Закону визначено право споживача  відмовитись від користування послугою виконавця або виробника.
                 Законом України «Про  теплопостачання» визначено  основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об'єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов'язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.
       Статтею 24 цього Закону встановлені права та основні обов'язки споживача теплової енергії, в тому числі вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Цією статтею також  встановлено, що захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України "Про захист прав споживачів", іншими нормативно-правовими актами.
                Статтею 5 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
                   Аналіз зазначених положень законів дає підстави стверджувати, що їх метою є  максимально можливий захист споживача, та встановлює вільний вибір необхідних та достатніх послуг. Тобто, законодавець визначив пріоритет права споживачів на  свій розсуд обирати вид необхідних послуг, їх кількість та якість.
                   Ініціюючи відмову від послуг централізованого теплопостачання, позивач мотивувала таке рішення  неналежною якістю таких послуг, та високою їх вартістю, вказуючи, що гаряче водопостачання взагалі відсутнє, а температурний режим опалення не забезпечує санітарні норми,  та вказує на її  право на відмову від отримання цих послуг. Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог.
                   Постановою Кабінету Міністрів України  від 21 липня 2005 року № 630 затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.                       
                   Пунктом 24 та 25 цих Правил визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.
                   На виконання п.25 цих Правил  наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року  затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Вказаний Порядок із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства N 169 від 06.11.2007, яким виключено право споживача послуг окремого приміщення житлового будинку відмовитись від  отримання  послуг централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно  саме до цього Порядку.
                    Суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що після внесення змін наказом № 169, цей Порядок регламентує  процедуру відключення  окремих житлових будинків, а не окремих приміщень, і таким чином,  порядок відключення  окремого приміщення  залишається законодавчо не врегульованим.
                    Відповідно до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, -  у разі невідповідності нормативно-правового акта  Конституції України, закону України, …або іншому  правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
                      Суд апеляційної інстанції   вважає необґрунтованими доводи апелянта, який вважає, що порушені його права та інтереси, тому що наслідком будуть збитки в фінансово-господарській діяльності.
                       Як вказувалось вище, законодавець визначив пріоритет прав споживача, а не виробника чи виконавця послуг, і його фінансово-господарської діяльності.
              Також колегія суддів не приймає доводи  апеляційної скарги про відсутність повноважень у відповідача вирішувати питання про відключення від мереж центрального водопостачання та   гарячого водопостачання. Так, статтею 17 Закону України «Про місцеве самоврядування»  визначено, що   відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування. Статтею 30 цього Закону визначені  повноваження виконавчих рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку, та пунктом «а» частини 1 встановлено, що власними повноваженнями є управління об'єктами житлово-комунального господарства, …, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню. До делегованих повноважень (ч.3 пункту «б») віднесено здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо захисту прав споживачів. Вказані норми кореспондуються з нормами Закону України «Про теплопостачання», статтею 13 якого встановлено, що до основних повноважень органів місцевого самоврядування  у сфері теплопостачання належить регулювання діяльності суб*єктів відносин у сфері теплопостачання в межах, віднесених до відання відповідних рад, здійснення контролю за забезпечення споживачів тепловою енергію відповідно до нормативних вимог, погодження на розміщення в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці або реконструкцію діючих об*єктів теплопостачання та сприяння розвитку систем теплопостачання на відповідній територій.
           Суд не приймає доводи апеляційної скарги, в частині, що наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 4 від 22.11.2005 року  затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, відповідно до якого  комісія розглядає та приймає рішення тільки відносно  окремого житлового будинку. Як вказувалось вище, даний наказ не може регулювати правовідносини, які склались, тому що  питання вирішувалось про відключення не  окремого житлового будинку, а  окремого приміщення.
                Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, висновки суду  відповідають фактичним обставинам та рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, з застосуванням пріоритету Закону над іншим нормативно-правовим актом, або у відсутності  такого акту, який регулює спірні правовідносини.
      На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.22, 195-196, ст. 200, ст.205, ст.206, ст. 211, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - 
                    У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на постанову  Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня  2008  року у справі 2а-277/08 - залишити без задоволення.
Постанову  Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2008 року по справі за позовом  ОСОБА_4 до  Дружківської міської ради про визнання  дій незаконними та зобов*язання надати дозвіл на встановлення  індивідуального опалювального приладу - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.                                                                         
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складення ухвали в повному обсязі.
Ухвала в повному обсязі складена 23  січня 2009 року.
           Головуючий                                                                                                           В.П. Юрченко
           Судді                                                                                                                        М.І.Старосуд 
                    О.П. Лях
 

[Юрій Васильович]

Ухвала ВАСУ по касаційній скарзі на Ухвалу ДААС:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/21104693

(click to show/hide)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  У Х В А Л А

 І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 "10" листопада 2011 р.                               м. Київ                                        К-8145/09


                                                                 

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:


головуючого-судді:    
Штульман І.В. (доповідач),


 
суддів:    
Гашицького О.В.,


 

   
Лиски Т.О.,


 

   
Малиніна В.В.,


 

   
Мойсюка М.І.,




при секретарі:                         Олійник І.В.,

за участю позивача ОСОБА_6, –

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом  ОСОБА_6 до Дружківської міської ради про визнання дій незаконними та зобов’язання надати дозвіл на встановлення індивідуального опалювального приладу, за касаційною скаргою обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»на постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року, –

  в с т а н о в и в :

  У вересні 2008 року ОСОБА_6 звернулася в суд з позовом до Дружківської міської ради про визнання протиправною відмову надати дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та влаштування індивідуального опалення. В обґрунтування позову ОСОБА_6 вказала, що вона є власником квартири АДРЕСА_1, а оскільки в будинку тепло подається неналежним чином, то вона звернулася до відповідача з заявою про надання дозволу про відключення квартири від мереж централізованого опалення для встановлення індивідуального (автономного) опалювального приладу, на яку отримала відмову. ОСОБА_6 вважає вказану відмову відповідача необґрунтованою, оскільки відповідно до діючого законодавства вона може відмовитися від послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання і має право вибирати одного або декілька  джерел  теплової енергії.

Постановою Дружківського міського суду Донецької області від  22.09.2008р. позовні вимоги ОСОБА_6 до Дружківської міської ради про визнання дій незаконними та зобов’язання надати дозвіл на встановлення індивідуального опалювального приладу задоволені. Визнано незаконними дії Дружківської міської ради щодо відмови ОСОБА_6 у відключенні від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, зобов’язано відповідача надати дозвіл позивачеві на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і на встановлення індивідуального опалення в квартирі АДРЕСА_1.

 Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009р. апеляційну скаргу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»залишено без задоволення, а постанову Дружківського міського суду  Донецької області від  22.09.2008р. –без змін.

 Не погоджуючись із постановою Дружківського міського суду  Донецької області від  22.09.2008р. та ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009р., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

 Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

 Згідно ч.1 ст.224 Кодексу адміністративного судочинства (далі – КАС) України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення –без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються Законами України «Про теплопостачання» ,  «Про житлово-комунальні послуги »та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги »визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов’язки. Абзацом 1 ст.1 цього Закону визначено, що житлово-комунальні послуги –результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Абзацом 10 ст.1 вказаного Закону встановлено, що комунальні послуги –результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Згідно ч.6 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги » у разі зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугою виконавця/виробника споживач має право розірвати договір у порядку, встановленому законом.

Законом України «Про теплопостачання »визначено основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об’єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов’язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Згідно абз.1 ч.1 ст.24 Закону України «Про теплопостачання »споживач теплової енергії має право на вибір одного або декількох джерел теплової енергії чи теплопостачальних організацій, якщо це можливо за існуючими технічними умовами. Відповідно до ч.2 цієї статті захист прав споживачів теплової енергії, а також механізм реалізації захисту цих прав регулюються цим Законом, Законом України «Про захист прав споживачів », іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ч.1 ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів »держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров’я і життєдіяльності.

Аналіз зазначених положень законів дає підстави стверджувати, що їх метою є максимально можливий захист споживача, та встановлює вільний вибір необхідних і достатніх послуг. Тобто законодавець визначив пріоритет права споживачів на свій розсуд обирати вид необхідних послуг, їх кількість та якість.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005р.
№630  затверджено Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктами 24 та 25 цих Правил визначено, що споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

На виконання пункту 25 цих Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від  22.11.2005р.  затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Вказаний Порядок із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства №169 від 06.11.2007 р., яким виключено право споживача послуг окремого приміщення житлового будинку відмовитись від  отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно саме до цього Порядку. Після внесення змін наказом №169, цей Порядок регламентує  процедуру відключення  окремих житлових будинків, а не окремих приміщень, і таким чином, порядок відключення окремого приміщення залишається законодавчо не врегульованим.

 Судами попередніх інстанцій встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позивач є власником квартири №25, розташованої в будинку №24 по вулиці Леніна в місті Дружківка (договір купівлі-продажу квартири від 24.07.1996р.).

Вказана квартира підключена до мережі центрального опалення та гарячого водопостачання.

З метою встановлення індивідуального опалення в зв’язку з неналежним опаленням квартири, ОСОБА_6 звернулася з заявою до Дружківської міської ради про надання дозволу на відключення від мереж центрального опалення, на що отримала відмову, яка стала предметом позову. Відмова 24.04.2008р. надана головою комісії виконавчого комітету Дружківської міської ради по відключенню окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП при відмові споживачів від централізованого теплопостачання.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність цієї відмови з таких підстав.

Ініціюючи відмову від послуг централізованого теплопостачання, позивач мотивував таке рішення неналежною якістю таких послуг та своїм правом на відмову від отримання цих послуг. Відповідач  не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції правильно відмітив, що оскільки комісія виконавчого комітету Дружківської міської ради по відключенню окремих приміщень житлових будинків від мереж ЦО та ГВП при відмові споживачів від централізованого теплопостачання є колегіальним органом, то рішення повинні прийматися на її засіданні. Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вірно врахував, що рішення суду в частині надання дозволу на відключення вже виконано і такий дозвіл видано 15.10.2008р. виконавчим комітетом Дружківської міської ради.   

Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України , закону України,  міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Колегія суддів дійшла до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, з застосуванням пріоритету Закону над іншим нормативно-правовим актом, або у відсутності такого акту, який регулює спірні правовідносини. При цьому суди правильно визначили пріоритет прав споживача, а не виробника чи виконавця послуг, і його фінансово-господарської діяльності.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки рішення судів попередніх інстанцій постановлені з додержанням норм права, а доводи касаційної скарги висновки суду не спростовують.

Керуючись ст.ст.220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, суд, –

      у х в а л и в:

  Касаційну скаргу обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»– залишити без задоволення.

Постанову Дружківського міського суду Донецької області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 січня 2009 року – залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

  Судді:  (підписи)



  Суддя                                                                         І.В. Штульман

На виконання пункту 25 цих Правил наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №4 від  22.11.2005р.  затверджено Порядок відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання. Вказаний Порядок із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства з питань житлово- комунального господарства №169 від 06.11.2007 р., яким виключено право споживача послуг окремого приміщення житлового будинку відмовитись від  отримання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води відповідно саме до цього Порядку. Після внесення змін наказом №169, цей Порядок регламентує  процедуру відключення  окремих житлових будинків, а не окремих приміщень, і таким чином, порядок відключення окремого приміщення залишається законодавчо не врегульованим.

Колегія суддів дійшла до висновку, що суди попередніх інстанцій правильно встановили обставини справи, рішення прийнято відповідно до норм матеріального та процесуального права, з застосуванням пріоритету Закону над іншим нормативно-правовим актом, або у відсутності такого акту, який регулює спірні правовідносини. При цьому суди правильно визначили пріоритет прав споживача, а не виробника чи виконавця послуг, і його фінансово-господарської діяльності.