Шановні форумчани прошу Вашої допомоги в доопрацюванні судового позову по оскарженню тарифів. Зараз я знаходжусь на третьому колі судової бюрократії, розгляд справи триває 6 років!!!, мною виграно касацію у Вищому адмін.суді і ось тепер почалось чергове коло розгляду, коротко передісторія подій:05 червня 2008 року Нетіш.виконком підняв тарифи на послуги з утримання будинків. Тарифи були прийняті не по кожному будинку окремо, а по групам (серіях) однотипних за проектом будинків, всього це 96 будинків (9-ти, 12-ти, і 14-ти поверхових), середній тариф становив 1,60 грн. з 1м2. (тарифи додаються). Щоб трохи зменшити тариф, тоді послугу диспетчерської (аварійної) служби та послугу з прибирання прибуд.територій було вирішено оплачувати нашому ЖЕКу (ЖКО) з бюджету міста. Пізніше 15 грудня 2009 року виконком вирішив все ж перекласти плату за всі послуги на споживачів і в чергове підняв тарифи і знову по серіям будинків, а не окремо, середній тариф став 2,20 грн. з 1м2. В першому та другому рішенні про підняття тарифів споживачам втюхали до квартплати дві послуги: перша – «утримання паспортистів» та друга – «утримання транспортних засобів». Ці дві послуги увійшли в розділ «Інші прямі витрати».
Тоді це зачепило багатьох людей і в місті пішла хвиля судового оскарження тарифів, до суду надійшло більше 100 позовів. Нажаль суди наші вміють добре відбивати у людей бажання захищатись і тоді майже всі позови суд відхилив за нібито ненадані докази порушень. Тож більшість людей відразу зневірились і мовчки платили далі. З усієї кількості позовів уцілів тільки мій.
Коротко викладаю хронологію судової тяжби:23 березня 2009 року я звернулася до Нетіш.міського суду з адміністративним позовом про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень виконавчого комітету Нетіш.міської ради, зокрема рішення виконавчого комітету Нетіш.міської ради Хмельницької області від 05 червня 2008 року № 249 та від 18 грудня 2008 року № 476 «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» .
15 грудня 2009 року мною було отримано Ухвалу суду від 11 грудня 2009 року, якою я зобов`язана у строк до 25.12.09 р надати суду докази на підтвердження фактів викладених в адміністративному позові.
24.12.2009 року я надала суду заяву на виконання ухвали від 11 грудня 2009року.
01 лютого 2010 року мною в канцелярії суду було отримано Ухвалу суду від 25 грудня 2009 року, відповідно до якої мою позовну заяву вважати неподаною і повернуто мені. При цьому суд в своїй ухвалі посилався на те, що я не додала доказів на підтвердження обставин, якими я обґрунтовую свої позовні вимоги.
05 лютого 2010 року мною була подане апеляційне оскарження до Львівського апеляційного адміністративного суду.
20 листопада 2012р. Львівським апеляційним адміністративним судом по справі № 16554/10 було винесено ухвалу (
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/27610201), якою мою апеляційну скаргу було задоволено, ухвалу Нетіш.міського суду Хмельницької області від 25 грудня 2009 року було скасовано, а справу № 2а-394/09 направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
26 листопада 2012 року винесена ухвала про відкриття провадження по справі і призначення її до судового розгляду на 10 грудня 2012 року.
В ході продовження розгляду мого позову на підставі ст.51 КАС України, в зв’язку з тривалим розглядом моєї справи, та в зв’язку із зміною за цей час законодавства України, враховуючи тривалу бездіяльність виконавчого комітету Нетіш.міської ради (далі ВК НМР) щодо приведення своїх нормативних актів до відповідності вимогам законодавства, я була змушена розширити та уточнити позовні вимоги та додатково додала до суду:
- заяву про уточнення позовних вимог і внесення змін до предмета адміністративного позову «про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень» від 15.01.13р (а/с 32 );
- додаткові пояснення щодо предмету спору в суді від 18.05.2013р (а/с №143,144) ;
- перелік порушень законодавчих документів та нормативних актів, які допущені при прийнятті рішень ВК НМР за №249 від 05 червня 2008р та за №476 від 18 грудня 2008року «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» від 18.05.2013р ( а/с 145,146 ).
Розгляд справи в Нетіш.міському суді, далі (НМС) після апеляційного оскарження тривав п’ять місяців з 26 листопада 2012 року по 30 травня 2013 року. 23 травня 2013 року суддя проголосив, що в задоволенні позову мені знову відмовлено (
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/31877939).
Далі мною подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду. Засідання колегії суддів відбулось 3 вересня 2013 року. Ця «фахова» колегія теж мені відмовила в задоволенні апеляції по справі № 2-а/679/13/2013 і підтвердила рішення міського суду (
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/33780481).
Далі я була змушена звернутись до ВАСУ, оскільки своїми діями суди створили небезпечний прецедент в адміністративному судочинстві країни: Якщо потрібно позбавити громадянина права на оскарження незаконних актів суб’єктів владних повноважень, розгляд судового позову штучно затягується на такий час, щоб суб’єкт владних повноважень міг тривалий час користуватися власноруч створеним незаконним актом і отримувати від громадян значні грошові надходження, стягнутих під виглядом нібито законних тарифів, безпідставно переконуючи громадян в законності незаконних актів, адже за цей час їх дії жодний суд не міг розглядати, не розглядав і не визнав цей акт незаконним. Таким способом можна встановлювати штучну законність будь-яким, навіть самим абсурдним актам суб’єктів владних повноважень. Адже, скасувавши оскаржуваний акт, суб’єкт владних повноважень створює новий незаконний акт, громадянин втрачає право на оскарження скасованого акту, а новий незаконний акт знову буде оскаржувати тривалий час, поки і цей акт не втратить чинність.
17 жовтня 2013р Вищий адміністративний суд України ухвалив відкрити касаційне провадження
Згодом, 09 липня 2014 Вищий адміністративний суд України ВАСУ скасував рішення двох інстанцій і передав справу на новий розгляд до першої інстанції
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/39741417 . Зараз вже розпочався розгляд по суті, але відчувається, що йде знову чергова гра і намагання знайти максимальну кількість приводів для відмови, благо наше законодавство в цій царині так виписане, що дозволяє його трактувати як завгодно, хоча всім відомо, що будь-які двозначності в законах трактуються на користь споживача.
Наприклад стаття в послугах «Інші прямі витрати» не розписана в законодавстві, а тому відповідач та ЖКО переконують суд, що паспортисти та включені у витратах шість різного типу тракторів (Т-40, Т-16, МТЗ-80, Т-30, Т-25, Т-156) та три вантажні машини (ГАЗ-33, ГАЗ-53, ЗІЛ ММЗ), всього 9 одиниць транспорту – і є їх прямі витрати. Із них навантажувальний трактор Т-156 взагалі технічно не може використовуватись для обслуговування будинків, оскільки призначений для використання при очистці доріг, розрівняння ґрунту тощо. На експлуатацію цієї техніки у витрати по цій послузі ЖКО додатково заклало 20621 л. пального. Нескладні підрахунки показують, щоб використати таку кількість пального, кожна одиниця цього транспорту повинна кожного робочого дня на протязі року проїхати біля 80 км. відстані, що при незначній площі багатоповерхової забудови міста не реально. Прошу всіх, хто вже має схожий досвід, скорегувати мою позовну заяву і допомогти виправити можливі помилки. Зокрема суддя допитувалась де саме в законодавстві сказано, що мають бути саме додатки і саме до таких рішень виконкому про тарифи:
1. Додаток про періодичність робіт по всім послугам
2. Додаток з порядком перерахунку
Також відповідач стверджує, що Концепція має рекомендаційний характер і суд не має права зобов’язати її виконувати ОМС, також і суддя говорила, що строки не встановлені. Розширена позовна заява докладається.
