'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Перегляд Повідомлень

This section allows you to view all posts made by this member. Note that you can only see posts made in areas you currently have access to.

Topics - gro-za

Сторінок: 1 2 [3] 4 5 ... 16
31
Цю листівку розповсюдили ініціатори в під'їздах будинків Солом'янського району м. Києва. Чи буде толк з чергової акції щодо проведення референдуму проти Черновецького - важко передбачити. Усі попередні акції з тріском провалилися, бо ініціатори не доводили справи до кінця. Можливо, їх навіть перекуповувала "молода команда" Черновецького.

Щоб розкрити обидва зображення у повному форматі слід клацнути на вибраному "мишкою". Перше зображення містить інформацію про засоби зв'язку з організаторами, дату та місце проведення зборів. А друге зображення у форматі GIF - анімаційне, з цікавим наочним ефектом перевантаження (по аналогії з комп'ютерними файлами).

32
http://news.bigmir.net/capital/335885/  -    В поисках туалета активистка FEMEN гуляла в центре Киева без штанов Сегодня, 13:32

В субботу, 10 октября, активистка FEMEN Оксана Шачко в поисках общественного туалета прогулялась по центру Киева без штанов, держа в руках плакат с надписью "Писять хочу".

Как говорится в сообщении женской организации FEMEN, таким способом активистки призвали власти обратить внимание на отсутствие общественных туалетов в столице.

"В случае игнорирования проблемы, движение FEMEN оставляет за собой право ходить в туалет везде при первом же позыве", - подчеркивается в сообщении.

 Напомним, в августе женское движение FEMEN провело топлес-акцию под стенами здания Службы Безопасности Украины в ответ на действия СБУ в отношении расследования фактов давления на активисток FEMEN.

Корреспондент.net
© 2000-2010, ООО "Бигмир-Интернет". Все права защищены.

Коментар:

elorg    11.10.2010, 17:34
 
Просто ганьба, що в столиці відсутні громадські туалети. Доведеться мені подарувати Київській мерії путівник по Лондонських туалетах - "A Good Loo Guide" 1967 року випуску. У них вже тоді з цим проблем не було.

33
http://direct-action.org.ua/?p=408  -  Спікер парламенту порадив студентам змушувати начальство рахуватися із ними
Виклав Admin ( 2010-09-02 08:25:05 )

1 вересня у будинку Верховної Ради України відбулася зустріч активістів Незалежної студентської профспілки «Пряма дія» зі спікером парламенту Володимиром Литвином. Розмова тривала близько години і стосувалася змін у системі освіти, які впроваджуються новим урядом та дотримання прав студентів в Університеті Шевченка.


В ході зустрічі активісти висловили свою незгоду з останніми постановами Кабміну, що вводять платні послуги у ВУЗах (плата за невідвідування лабораторних занять, користування бібліотекою, виготовлення студентських квитків, заліковок тощо), порушуючи тим самим принцип безоплатності освіти. Вони нагадали, що прийняття подібної постанови урядом Тимошенко спричинило масштабні студентські протести, які завершилися відміною нововведень.

Члени профспілки піддали критиці й ідеї міністра освіти диференціювати нарахування стипендій. Вцілому було висловлено занепокоєння з приводу тенденції все більшої комерціалізації освіти. Це, на думку активістів, знизить якість освіти, зробить її доступною значно меншій кількості молодих людей та підвищить рівень соціальної нерівності в суспільстві.

В свою чергу, Володимир Литвин запевнив присутніх що і сам є невеликим прихильником зазначених ініціатив та пообіцяв зробити все для виключення неконституційних норм з тексту постанови.

Крім того, активісти розповіли про проблеми, з якими стикаються студенти в «рідному» університеті спікера та студентська профспілка, утворена незалежно від офіційної та легалізована у встановленому законом порядку. Втім, порозумітися по даному питанню до кінця так і не вдалося. Вислухавши історію відносин профспілки з адміністрацією університету, та дізнавшись про ігнорування «Прямої дії» та її законних вимог зі сторони останньої, Володимир Литвин порадив студентам, якщо вже так вийшло що закони не діють, самостійно здобувати авторитет в університеті та добиватися усього самім. Змушувати адміністрацію з собою рахуватися.

Ми щиро вдячні Володимиру Михайловичу за таку пораду, адже вона, по суті, закликає нас користуватися не лише тактикою переговорів, якою ми послуговувались до нині, але й вдаватися до акцій прямої дії, що відповідає як нашим поглядам, так і назві профспілки. Ще раз дякуємо за гостинність та розуміння!

35
http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/3452/doc/1285180686.html  -  8 жовтня 2010 року, п'ятниця, №146 (3777). Забудьте про перерахунки за ЦО після 8 жовтня цього року.
Цитувати
Розпорядження КМДА № 553 від 27 липня 2010 року
Зареєстровано в Головному управлінні юстиції у місті Києві 1 вересня 2010 року за № 27/853. Про визнання такими, що втратили чинність, розпоряджень Київської міської державної адміністрації від 26.12.2002 № 2306 та від 17.10.2003 № 1923.


Згідно з п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.92 № 731 “Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (із змінами і доповненнями) та з метою приведення нормативно-правових актів Київської міської державної адміністрації у відповідність до вимог чинного законодавства України:

І. Визнати такими, що втратили чинність, розпорядження Київської міської державної адміністрації:
— від 26.12.2002 № 2306 “Про затвердження Методики проведення перерахунків за надані населенню послуги центрального опалення та централізованого гарячого водопостачання”, зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 28.12.2002 за № 100/483;
— від 17.10.2003 № 1923 “Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 26.12.2002 № 2306”, зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30.10.2003 за № 74/560.


2. Розпорядження набуває чинності з моменту його оприлюднення.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на заступників голови Київської міської державної адміністрації згідно з розподілом обов’язків.

Виконуючий обов’язки голови О. Попов

36
Таких сімей у м. Києві немало. Нараховують по "фактичному" споживанню холодної води у обсягах більше 23 куб.м на особу. Сім'я з трьох осіб таким чином нібито споживає щомісяця цистерну води - 70 тонн! Вдумайтесь у цю цифру. У грошовому виразі це 200 грн.
Резюме. Самі мешканці недалекоглядні. Необхідно встановлювати прилади обліку та своєчасно передавати їх на метрологічну повірку.
Приклад рахунку - у вкладенні.

37
Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/4/5436288/

Справа Рудьковського: подвійні стандарти в дії
Катерина Каплюк, Сергій Лещенко, УП _ Понеділок, 04 жовтня 2010, 13:23

Закриття кримінальної справи проти Миколи Рудьковського відбулося буденно. Сталося це 26 травня 2010 року. Увага тоді була зосереджена на формуванні нової влади, тому цій події мало хто приділив увагу.

Але фінал "справи Рудьковського" - безпрецедентний випадок в новітній історії України.
"Справа Рудьковського" стосувалася його польотів чартерним літаком за державний кошт у приватних справах до Парижа в компанії української моделі "Міс Україна-Всесвіт" Олександри Ніколаєнко.
Колишній міністр транспорту в уряді Віктора Януковича звинувачувався за пунктом 5 статті 191 Кримінального кодексу України - "привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем в особливо великих розмірах або організованою групою". Йому загрожувало від 7 до 12 років ув'язнення.
Цікаво, що Рудьковському були висунуті аналогічні обвинувачення, що зараз пред'явлені екс-першому заступнику голови "Нафтогазу" Ігорю Діденку.
Наприкінці 2009 року, тобто за правління Ющенка, справа Рудьковського слухалася по суті в Печерському суді Києва. Рудьковський намагався загальмувати цей процес, подаючи клопотання, що не може брати участь у судових засіданнях в зв'язку з поганим самопочуттям. Що, втім, не заважало йому потім кататися на схилах гірськолижного курорту Куршевель у Франції.
А після інавгурації Віктора Януковича справа проти Рудьковського була... закрита. 7 квітня 2010 року прокурор відмовився від обвинувачення (!), хоча до виголошення вироку залишалися лічені засідання суду.
Це - небачене в практиці української правоохоронної системи. Тобто прокурор спочатку підтримав усю зібрану слідчими доказову базу, але через деякий час під впливом невідомих обставин відмовився від результатів розслідування.
"Прокурор просив суд закрити провадження у справі, оскільки дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, в його діях відсутній склад злочину", - цими рядками із рішення Печерського суду повідомляється про раптову зміну настроїв у державного обвинувачення.
Закриттю справи Рудьковського передували цікаві події.
Так, спочатку обвинувачення екс-міністра підтримував один прокурор, але на засіданні, де держава оголосила про відмову від обвинувачень Рудьковського, було проведено заміну - прийшов інший прокурор.
При чому наявність достатніх доказів для засудження Рудьковського спочатку визнавав не лише слідчий з прокурором, але навіть суд. На якомусь етапі Рудьковському вдалося домогтися направлення справи на додаткове розслідування, але у 2009 році Апеляційний суд Києва постановив, що вона має слухатися по суті для винесення вироку.
"Українська правда" мала нагоду ознайомитися з обвинувальним висновком по справі Рудьковського. Документ дає уявлення про те, чи справді справа була безперспективною.
Отже, з чого все почалося.
Керівництво Мінтрансу на чолі з Рудьковським мало провести 11 червня 2007 року в Брюсселі офіційну зустріч із представниками Євросоюзу щодо спільного авіаційного простору та розбудови транспортної інфраструктури України.
Для українських чиновників були куплені авіаквитки на рейсовий літак на 10 та 12 червня 2007 року за маршрутом Київ-Франкфурт-Брюссель-Київ, вартістю 7,8 тисяч гривень кожен.
Замовила їх через Держпідприємство "Служба міжнародних автомобільних перевезень", яка входить до сфери управління Мінтрансу.
Мати при Міністерстві кишенькову структуру, яка займається зароблянням коштів - це поширена практика в Україні. Зазвичай за ресурси цих самоокупних держструктур здійснюється оплата видатків, які не передбачені напряму в бюджеті - ремонти кабінетів, купівля машин тощо.
У випадку з Рудьковським ця структура оплачувала йому чартерний переліт з фотомоделлю.
Отже, переговори делегації Мінтрансу в Брюсселі мали відбутися 11 червня, однак 7-8 червня, за декілька днів до вильоту Рудьковський повернув свої квитки на рейсовий літак.
За даними слідства, він зробив це "без поважних причин і діючи в особистих інтересах, зловживаючи своїм службовим становищем міністра транспорту, діючи умисно в особистих інтересах з метою розтрати державних коштів".
Міністр вирішив летіти окремо від інших учасників зустрічі, і не до Брюсселю, а до європейської столиці всіх закоханих - Рудьковський доручив підлеглим орендувати йому чартер за маршрутом Київ-Париж-Київ.
Виконуючи наказ Рудьковського, співробітники міністерства замовило в авіакомпанії "Челендж Аеро" чартерний рейс вартістю 392 904 гривень - на той час майже 80 тисяч доларів. Міністру був поданий до трапу бізнес-джет Sessna 560 XL.
За даними досудового слідства, у Рудьковського не було невідкладних справ у Парижі. Якщо такими, звичайно, не вважати подорож разом з топ-моделлю Олександрою Ніколаєнко.
Коли Рудьковський повернувся до Києва, постало питання про оплату авіаперельоту чартерним літаком. Платити майже 400 тисяч гривень міністр вирішив не з власної кишені, а з коштів державного підприємства.
Слідство встановило, що 29 червня 2007 року він наказав першому заступнику директора Держпідприємства "СМАП" Степану Деркачу оплатити свій переліт до Парижа. До всього іншого, Деркач є близьким товаришем Рудьковського, тому той виконав доручення свого начальника і друга.
Отже, 6 липня 2007 року пан Деркач наказав бухгалтеру Тетяні Полудень оплатити ці послуги. Того ж дня вона перерахувала 392 904 гривень з банківського рахунку Держпідприємства "СМАП" на рахунок авіакомпанії "Челендж Аеро".
Ця історія могла б зійти з рук Рудьковському, якби не його конфлікт з директором "СМАП" Анатолієм Ткаченком, який відмовлявся фінансувати подорож до Франції. За його відсутності наказ проплатити дав заступник директора "СМАП" Деркач. Гроші зняли зі статті "проведення конференцій та нарад".
Власне, заява Ткаченка до слідчих і стала підставою для порушення справи.
"Ткаченка і Деркача було запрошено до Рудьковского на нараду... Ткаченко повідомив Рудьковському, що оплата цього рейсу не може бути здійснена очолюваним ним підприємством, оскільки незаконна, а вартість послуг - набагато завищена. Після відмови Ткаченка оплатити переліт до Парижа Рудьковський звернувся до Деркача і дав вказівку здійснити оплату за рахунок ДП "СМАП" та доповісти після виконання", - ідеться у матеріалах справи.
27 листопада 2007 року слідчий відділ СБУ порушив кримінальну справу проти Рудьковського за статтею 191 частиною 5 Кримінального кодексу України. У лютому 2008-го він тиждень провів під арештом, які лідер Соцпартії Олександр Мороз назвав "узаконеними тортурами".
Під час слідства були встановлені подробиці справи, серед яких найбільше вражають свідчення самого Миколи Рудьковського.
Наприклад, він заявив, що до розтрати коштів не причетний, а оплачувати рейс не наказував.
Далі - ще цікавіше. Рудьковський сказав, що... забув, хто крім нього був на борту чартерного літака. Дивно, але Рудьковський навіть забув назву готелю у французькій столиці, де він зупинявся.
"Не заперечуючи факт використання зазначеного авіарейсу, Рудьковський сказав, що не пам'ятає, з ким саме він літав. Також Рудьковський не зміг пригадати, де в Парижі він проживав", - ідеться у матеріалах справи.
"Незважаючи на те, що рейсом Київ-Париж-Київ Рудьковський літав разом з Олександрою Ніколаєнко, Рудьковський пояснив, що йому знайоме прізвище Ніколаєнко О.В., але чи здійснював він виліт саме з нею, не пам'ятає", - також зазначається в матеріалах слідчого.
На допитах Рудьковський аргументував необхідність летіти в Парижі тим, що він нібито зустрічався з керівництвом Європейської конференції міністрів транспорту, яка розташована у французькій столиці.
При цьому Рудьковський сказав, що "не пам'ятає", де відбувалися ці переговори.
Однак саме після їх проведення, на чому наполягає Рудьковський, він виїхав залізницею з Парижа в Брюссель, де приєднався до делегації Мінтранса, а потім назад повернувся у місто на Сені.
Заяву Ткаченка про вчинення злочину він мотивує помстою за те, що Рудьковський проводив перевірки діяльності ДП "СМАП".
У свою чергу, працівниця аеропорту "Бориспіль" М-ва підтвердила, що Рудьковський літав чартерним рейсом із "жінкою, яка представляла Україну на конкурсі "Міс світу", ведучою передачі телеканалу українського телебачення - Ніколаєнко О.В.".
Як виявилося, Рудьковський не надто переймався навіть своїми безпосередніми обов'язками у Брюсселі. Представник України в Євросоюзі Роман Шпек розповів, що близько 9-10 години 11 червня 2007 року він зустрів Миколу Рудьковського на залізничному вокзалі та привіз до представництва України в ЄС, де відбулась низка ділових зустрічей.
А вже близько 14-15 години Рудьковський попрощався з членами делегації та поїхав з Романом Шпеком на залізничний вокзал Брюсселя, щоб повернутися до Парижу. 12 червня члени делегації, за винятком Рудьковського, прилетіли з Брюсселя в Київ.
Власне, на цих фактах будувалося обвинувачення проти Рудьковського і судовий процес над ним. Захист екс-міністра повідомив, що термінове відрядження до Парижа впало на голову їх підзахисному як сніг на голову - це було доручення тодішнього віце-прем'єра Клюєва.
Однак сам урядовець не прийшов до суду підтвердити свої слова. Жодної письмової вказівки за його підписом теж надано не було. Версію про те, що наказ їхати до Парижу віддав Клюєв, озвучив у суді лише депутат-регіонал Валерій Бондік, який тоді був заступником міністра та начебто чув це на власні вуха. Щоправда, навіть Бондік не зміг підтвердити, що це Клюєв доручив Рудьковському взяти з собою до Франції фотомодель.
Уже в ході слухання справи по суті, навесні 2010 після інавгурації Януковича прокуратура пом'якшила обвинувачення Рудьковському. Його дії кваліфікували не як частина 5 статті 191 "привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем", а як частина 2 статті 364 Кримінального кодексу "зловживання владою або службовим становищем, що спричинило тяжкі наслідки".
Відповідно, термін покарання зменшувався - Рудьковському загрожувало не від 7 до 12, а від 3 до 6 років позбавлення волі.
Але в підсумку прокурор взагалі зняв усі свої претензії до міністра-мандрівника.
"В судовому засіданні 12.05.2010 року прокурор у справі заявив про те, що він постановою від 07.04.2010 року відмовився від обвинувачення Рудьковського у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України, просив суд приєднати зазначену постанову до матеріалів справи, закрити провадження у справі, оскільки дані судового слідства не підтверджують пред'явленого підсудному обвинувачення, в його діях відсутній склад злочину, передбачений ч.2 ст.364 КК України", - ідеться у реабілітаційному для Рудьковського рішенні Печерського райсуду.
 
Японія транзитом

Епізод з подорожжю Рудьковського до Парижа - це не єдиний раз, коли він поєднував приємне зі службовими обов'язками. Через місяць після цих подій, з 7 по 13 липня 2007 року Рудьковський полетів до Токіо, а на шляху додому залетів на... Гаваї.
Переліт делегації Мінтрансу на чолі з Рудьковським до Токіо оплачувало те ж державне підприємство "СМАП". Цього разу вони всі літали рейсовим літаком. За авіаквитки було заплачено 159 тисяч гривень.
Ревізія КРУ визнала ці витрати державних коштів як такі, що не пов'язані з діяльністю "СМАП". Більше того, окрім співробітників Мінтрансу, до Токіо за рахунок "СМАП" літав брат Рудьковського Сергій, який мав статус позаштатного радника. Уже коли навколо цієї історії здійнявся галас, він покрив вартість квитка за власні кошти.
Однак найбільш цікавий був маршрут самого міністра Рудьковського. Вся делегація вилетіла з Києва до Відня, де зробила пересадку до Токіо. Таким же способом вони повернулися до України.
Але не Рудьковський. Він, як і всі, вилетів до Токіо через Відень. Однак побув у Японії недовго, після чого поклав обов'язки вести переговори на заступника міністра Катерину Фоменко.
Сам же Рудьковський завчасно залишив Токіо та вилетів до міста... Гонолулу, столиці Гавайських островів. Там Рудьковський провів декілька днів, після чого полетів до Сан-Франциско, звідти - до Мюнхена, а потім - до Києва.
Цей авіатур обійшовся держпідприємству в 42,5 тисячі гривень, на той час - майже 9 тисяч доларів.
І, за інформацією джерел, у "переговорах" Рудьковського на Гавайях також брала участь міс Україна-Всесвіт Олександра Ніколаєнко. Таке от суміщення приємного з корисним, яке держава Україна "пробачила" своєму колишньому міністру.

P.S. "Українська правда" направила Миколі Рудьковському прохання про коментар щодо обставин закриття порушеної проти нього кримінальної справи, однак протягом шести днів він не відгукнувся на звернення кореспондента, намагаючись вирішити питання через головного редактора.

© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua

38
Ця компанія надає мені послуги з кабельного ТБ та доступу до Інтернету. Все було б гарно, якби не витівки з боку оператора. Останнім часом закидає в мою електронну поштову скриньку у домені  voliacable.com непотрібну кореспонденцію, адресовану зовсім не мені, а якимось іншим невідомим абонентам. Виходить, що поштовий сервер POP3 - mail.voliacable.com виконує невластиву функцію - закидає мені чужі повідомлення, в основному - рекламного характеру. Таких щодоби інколи набирається до півсотні. Доводиться їх знищувати. А це - час та нерви. Та й трафік непотрібний.
Звернувся на "гарячу лінію" 50-222-50. Півгодини спілкування з перенаправленням то на одного спеціаліста, то на іншого, у сухому залишку нічого не дали. Остаточна відповідь - "Ваша претензія прийнята в роботу".
Результатів роботи з минулого тижня поки-що не видно. Кількість чужих повідомлень, та ще й ідентифікованих сервером "OBORONA-SPAM" трохи зменшилася, але явно не внаслідок "роботи" компанії. Побоююсь, що доведеться звертатися до суду з позовом на захист прав споживачів з вимогами припинити незаконну підприємницьку практику та відшкодувати моральну шкоду.
Чекаю повідомлень від інших споживачів.

39
Поки-що не було повідомлень на цьому сайті щодо проблемних банків.
Ропочнемо тему з ПАТ КБ "Інтербанк", який дійсно давно вже знаходиться у патовій ситуації. Ряд вкладників на протязі останнього року не можуть повернути свої вклади. Та й відсотки виплачувалися нерегулярно.
Сьогодні я подав вимогу про повернення власного невеличкого вкладу, який рік тому назад не вдалося повернути. Відмовили з процедурних міркувань, умовили продовжити строк дії договору на рік при непоганих відсотках. За відсотки станом на сьогодні зі мною розрахувалися. Але повернути вклад все одно не обіцяють. Питання має вирішитися 12.10.2010 р. А якщо згоди не дійдемо, то звернуся до суду з заявою про видачу судового наказу. Сподіваюся, що буде ще не пізно.
У колишніх приміщеннях банку, що були надані в оренду ТСОУ, повний розгром. Депозитний відділ з усім персоналом переведений у невелике приміщення на першому поверсі. Жодних оголошень на цю тему немає. Вкладники, в основному пенсіонери, блукають по коридорах та поверхах у пошуках тих, хто має намір їх шукати. Протягом останнього року керівництво змінилося тричі, останнє невідомо, де знаходиться. Але ліцензії ще не відібрали. Банк, очевидно лопне. Поспішайте рятувати свої вклади!
Моя вимога про видачу вкладу з копією договору - у доданих файлах.

40

Постійне посилання: http://www.pravda.com.ua/articles/2010/10/1/5434400/
Повний текст рішення КС про скасування політреформи 2004 року
П'ятниця, 01 жовтня 2010, 13:08

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ
КОНСТИТУЦІЙНОГО СУДУ УКРАЇНИ

у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України)

м. К и ї в                                                                 Справа № 1-45/2010

30 вересня 2010 року

№ 20-рп/2010

Конституційний Суд України у складі суддів:

Головіна Анатолія Сергійовича - головуючого,
Бауліна Юрія Васильовича,
Бринцева Василя Дмитровича,
Вдовіченка Сергія Леонідовича - доповідача,
Винокурова Сергія Маркіяновича,
Гультая Михайла Мирославовича,
Запорожця Михайла Петровича,
Кампа Володимира Михайловича,
Колоса Михайла Івановича,
Лилака Дмитра Дмитровича,
Маркуш Марії Андріївни,
Овчаренка В'ячеслава Андрійовича,
Сергейчука Олега Анатолійовича,
Стецюка Петра Богдановича,
Стрижака Андрія Андрійовича,
Ткачука Павла Миколайовича,
Шаптали Наталі Костянтинівни,
Шишкіна Віктора Івановича,

за участю представників суб'єкта права на конституційне подання Забарського Владислава Валерійовича, Шпенова Дмитра Юрійовича - народних депутатів України, представника Верховної Ради України Віламової Наталії Олександрівни, Представника Президента України у Конституційному Суді України Лукаш Олени Леонідівни, Постійного представника Кабінету Міністрів України у Конституційному Суді України Вознюка Володимира Денисовича

розглянув на пленарному засіданні справу за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року
№ 2222-IV (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., № 2, ст. 44).

Приводом для розгляду справи відповідно до статей 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України" стало конституційне подання 252 народних депутатів України.

Підставою для розгляду справи згідно зі статтею 71 Закону України "Про Конституційний Суд України" є твердження суб'єкта права на конституційне подання про невідповідність Конституції України (неконституційність) Закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV.

Заслухавши суддю-доповідача Вдовіченка С.Л., пояснення Забарського В.В., Шпенова Д.Ю., Віламової Н.О., Лукаш О.Л., Вознюка В.Д. та дослідивши матеріали справи, Конституційний Суд України

у с т а н о в и в:

1. Суб'єкт права на конституційне подання - 252 народних депутати України - звернувся до Конституційного Суду України з клопотанням визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (далі - Закон № 2222).
На думку авторів клопотання, підставою для визнання неконституційним Закону № 2222 в цілому є порушення встановленої Конституцією України процедури його розгляду та ухвалення, оскільки відповідний проект закону України "Про внесення змін до Конституції України" від 19 вересня 2003 року за реєстраційним № 4180 (далі - Законопроект № 4180) з поправками був розглянутий та ухвалений Верховною Радою України як Закон № 2222 без обов'язкового у такому разі висновку Конституційного Суду України щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України (стаття 159 Основного Закону України).
Як стверджують народні депутати України, внесені у такий спосіб зміни до Конституції України призвели до порушення статті 1, частин другої, третьої, четвертої статті 5, статті 6, частини першої статті 8, частини другої статті 19, пункту 1 частини першої статті 85, статті 159 Основного Закону України.
Суб'єкт права на конституційне подання акцентує, що Верховна Рада України, приймаючи Закон № 2222, мала право розглядати Законопроект № 4180, щодо якого було дано висновок Конституційного Суду України, і приймати відповідний закон про внесення змін до Конституції України без внесення жодних поправок, а у разі їх внесення - лише після надання Конституційним Судом України висновку про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Народні депутати України зауважують, що порівняно із Законопроектом № 4180 з внесеними до нього поправками, щодо якого Конституційний Суд України дав Висновок від 12 жовтня
2004 року № 2-в/2004, у Законі № 2222 наявні такі зміни:

1) у пункті 1 розділу І:
в абзаці першому виключено цифри "120" з переліку статей  Конституції України, які викладаються зазначеним пунктом у новій редакції;
         змінено нову редакцію статей 78, 81, 85, 90 Конституції України, а саме:
         у частині першій нової редакції статті 78 виключено слова "крім випадків, передбачених цією Конституцією";
         у частині другій нової редакції статті 78 виключено слова "(крім посад членів Кабінету Міністрів України)";
         у пункті 6 частини другої та частині шостій нової редакції
статті 81 виключено слова "(виключення)";
         у пункті 22 частини першої нової редакції статті 85 слова "Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань" замінено словами "Служби безпеки України, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань";
         у пункті 26 частини першої нової редакції статті 85 слова "половини складу Конституційного Суду України" замінено словами "третини складу Конституційного Суду України";
         нову редакцію статті 90 доповнено новою частиною четвертою такого змісту:
         "Повноваження Верховної Ради України, що обрана на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради України попереднього скликання, не можуть бути припинені протягом одного року з дня її обрання".
         У зв'язку з цим частина четверта нової редакції статті 90
(за законопроектом) у новій редакції цієї статті у Законі стала частиною п'ятою;
         у частині п'ятій нової редакції статті 90 (що у законопроекті була частиною четвертою нової редакції статті 90) слова "останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України та Президента України" замінено словами "останні шість місяців строку повноважень Верховної Ради України або Президента України";
         також з пункту 1 розділу І Закону виключено викладення в новій редакції статті 120 Конституції України, натомість у Законі з'явився новий пункт 8 розділу І, яким у новій редакції викладено лише частину першу статті 120 Конституції України. При цьому з редакції цієї частини виключено слова "випадків, передбачених частиною другою цієї статті, а також", передбачена ж законопроектом частина друга нової редакції статті 120 ("Члени Кабінету Міністрів України можуть суміщати свою посаду з мандатом народного депутата України") взагалі виключена;
         у пункті 1 розділу І Закону також виключено слова "Розділ VІ. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади";

         2) у пункті 4 розділу І Закону нову редакцію частини четвертої статті 94 Конституції України після слів "невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України" доповнено словами "і опубліковується";

         3) пункт 5 розділу І Закону є редакційним об'єднанням положень абзацу першого та підпункту "а" пункту 5 розділу І законопроекту;

         4) у пункті 6 розділу І:
         перший абзац пункту 6 редакційно об'єднав положення абзаців першого, другого та десятого пункту 6 розділу І законопроекту, при цьому цифри "8 - 13", "15", "16" замінено цифрами "8 - 16";
         виключено абзац "пункт 14 виключити";
         змінено нову редакцію пунктів статті 106 Конституції України:
         передбачену у законопроекті редакцію пункту 12 частини першої статті 106 у Законі викладено як пункт 14, при цьому слова "подання про призначення Голови Служби безпеки України" замінено словами "подання про призначення на посаду та звільнення з посади Голови Служби безпеки України";
         частину першу доповнено новим пунктом такого змісту:
         "12) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України";
         у новій редакції пункту 22 частини першої слова "половину складу Конституційного Суду України" замінено словами "третину складу Конституційного Суду України";

         5) у підпункті "а" пункту 7 Розділу І змінено редакцію пунктів статті 116 Конституції України:
         у пункті 92 виключено слова "голів місцевих державних адміністрацій";
         виключено положення щодо доповнення статті 116 Конституції України пунктом 93 такого змісту:
         "93) призначає на посади та звільняє з посад половину складу Ради Національного банку України".
         Відповідно, й в абзаці першому слова і цифри "пунктами 91, 92 і 93" замінено словами і цифрами "пунктами 91 і 92";

         6) у Законі виключено пункт 8 розділу І законопроекту, яким частини четверта, восьма - десята статті 118 Конституції України викладалися в такій редакції:
         "Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України";
         "Рішення голів місцевих державних адміністрацій, що суперечать Конституції та законам України, іншим актам законодавства України, можуть бути відповідно до закону скасовані Президентом України, Кабінетом Міністрів України або головою місцевої державної адміністрації вищого рівня.
         Обласна чи районна рада може висловити недовіру голові відповідної місцевої державної адміністрації, на підставі чого Кабінет Міністрів України приймає рішення і дає обґрунтовану відповідь.
         Якщо недовіру голові районної чи обласної державної адміністрації висловили дві третини депутатів від складу відповідної ради, Кабінет Міністрів України приймає рішення про відставку голови відповідної місцевої державної адміністрації".
         Натомість, як вже зазначалось вище, у пункті 8 розділу І Закону вміщено іншу норму - зміни до частини першої статті 120 Конституції України;

         7) у пункті 10 розділу І нову редакцію частини першої статті 122 Конституції України після слова "Прокуратуру" доповнено словом "України";

         8) у Законі виключено положення пункту 11 розділу І законопроекту щодо викладення пункту 2 частини п'ятої статті 126 Конституції України в такій редакції:
         "2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років, а суддями Конституційного Суду України та Верховного Суду України - сімдесяти років".
         У зв'язку з цим пункт 12 законопроекту у Законі перенумеровано на пункт 11;

         9) у Законі виключено положення пункту 13 розділу І законопроекту, яким частина друга статті 148 Конституції України викладалася в такій редакції:
         "Президент України, Верховна Рада України призначають по дев'ять суддів Конституційного Суду України";

         10) у розділі ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону:
         пункт 1 викладено в новій, суттєво відмінній від законопроекту редакції;
         виключено положення пунктів 4 - 9".         

Обґрунтовуючи своє клопотання, суб'єкт права на конституційне подання посилається на правові позиції Конституційного Суду України, викладені у рішеннях від 9 червня 1998 року № 8-рп/98 у справі щодо внесення змін до Конституції України, від 27 березня 2000 року № 3-рп/2000 у справі про всеукраїнський референдум за народною ініціативою, від 5 жовтня 2005 року № 6-рп/2005 у справі про здійснення влади народом, від 26 червня 2008 року № 13-рп/2008 у справі про повноваження Конституційного Суду України.

2. Свої позиції стосовно предмета конституційного подання висловили Президент України, Голова Верховної Ради України, Прем'єр-міністр України, Міністерство юстиції України, науковці Інституту держави і права ім. В. М. Корецького Національної академії наук України, Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, Одеської національної юридичної академії.

3. Конституційний Суд України, вирішуючи порушені у конституційному поданні питання, виходить з такого.

3.1. Україна є демократичною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (стаття 1, частина перша статті 8 Конституції України).
Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Основного Закону України). Зазначені вимоги стосуються і внесення змін до Конституції України.
В Основному Законі України передбачено засади поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову, здійснення повноважень органами державної влади на підставі, в межах та у спосіб, встановлених Конституцією та законами України (стаття 6, частина друга статті 19).
Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (стаття 75 Конституції України). У пункті 1 частини першої статті 85 Конституції України визначено повноваження Верховної Ради України вносити зміни до Конституції України, але виключно в межах і порядку, передбачених 
розділом XIII Конституції України.

3.2. Відповідно до статті 159 Основного Закону України законопроект про внесення змін до Конституції України розглядається Верховною Радою України за наявності висновку Конституційного Суду України щодо відповідності його вимогам статей 157 і 158 Конституції України. Передбачена статтею 159 Конституції України особлива процедура розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України спрямована на те, щоб не допустити внесення змін до Основного Закону України всупереч вимогам статей 157 і 158 Конституції України.
Згідно з офіційним тлумаченням положень статті 159 Конституції України, наданим Конституційним Судом України у Рішенні від 9 червня 1998 року № 8-рп/98 у справі щодо внесення змін до Конституції України, "у разі внесення в процесі розгляду у Верховній Раді України поправок до законопроекту він приймається Верховною Радою України за умови наявності висновку Конституційного Суду України про те, що законопроект з внесеними до нього поправками відповідає вимогам статей 157 і 158 Конституції України" (абзац другий пункту 2 резолютивної частини). При цьому Конституційний Суд України у вказаному рішенні зазначив, що згідно із статтею 159 Конституції України обов'язковій перевірці на відповідність статтям 157 і 158 Конституції України підлягає не тільки законопроект, поданий до Верховної Ради України в порядку статей 154, 155 і 156 Конституції України, але й усі можливі поправки, внесені до нього у процесі його розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України. Законопроект, який за висновком Конституційного Суду України відповідав вимогам статей 157 і 158 Конституції України і до якого було внесено поправки під час розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, підлягає також перевірці Конституційним Судом України щодо відповідності цього законопроекту вимогам зазначених статей Конституції України перед прийняттям його як закону про внесення змін до Конституції України (абзаци шостий, сьомий пункту 3 мотивувальної частини).
Отже, за Основним Законом України наявність відповідного висновку Конституційного Суду України є обов'язковою умовою розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції України на пленарному засіданні Верховної Ради України. Здійснення Конституційним Судом України попереднього (превентивного) контролю відповідності такого законопроекту вимогам, встановленим статтями 157 і 158 Конституції України, з усіма можливими поправками, внесеними до нього у процесі розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради України, є невід'ємною стадією конституційної процедури внесення змін до Основного Закону України.

3.3. Згідно з частиною першою статті 152 Конституції України закони за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2008 року № 13-рп/2008 у справі про повноваження Конституційного Суду України дійшов висновку, що Конституційний Суд України повинен здійснювати наступний конституційний контроль і щодо закону про внесення змін до Конституції України після набрання ним чинності, оскільки відсутність судового контролю за процедурою його розгляду та ухвалення, визначеною у розділі ХІІІ Конституції України, може мати наслідком обмеження чи скасування прав і свобод людини і громадянина, ліквідацію незалежності чи порушення територіальної цілісності України або зміну конституційного ладу у спосіб, що не передбачений Основним Законом України (абзац третій підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини).

4. Вирішуючи питання, порушені у конституційному поданні, Конституційний Суд України виходить з того, що конституційному контролю підлягає не зміст Закону № 2222, а встановлена Конституцією України процедура його розгляду та ухвалення. Аналогічний підхід був застосований Конституційним Судом України у Рішенні від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009 у справі про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом. Вказаним рішенням визнано неконституційним Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання" від 19 березня 2009 року № 1168-VI.
Конституційний Суд України 10 грудня 2003 року дав Висновок № 3-в/2003 щодо відповідності Законопроекту № 4180 вимогам статей 157 і 158 Конституції України у справі про внесення змін до статей 76, 78, 81, 82 та інших Конституції України.
У процесі доопрацювання Законопроекту № 4180 та попереднього його схвалення 23 червня 2004 року більшістю від конституційного складу Верховної Ради України до нього були внесені зміни, у тому числі доповнення, уточнення формулювань приписів та редакційні правки. На Законопроект № 4180 з внесеними до нього поправками 23 червня 2004 року Конституційний Суд України дав Висновок від 12 жовтня 2004 року № 2-в/2004.
Під час подальшого розгляду Законопроекту № 4180 Верховною Радою України до нього знову були внесені поправки (зміни). Однак змінений Законопроект № 4180 не був направлений Верховною Радою України до Конституційного Суду України для надання висновку щодо його відповідності вимогам статей 157 і 158 Конституції України, а був розглянутий і ухвалений нею 8 грудня 2004 року як Закон № 2222.
Аналіз Законопроекту № 4180, щодо якого Конституційний Суд України дав Висновок від 12 жовтня 2004 року № 2-в/2004, та Закону № 2222 дозволяє констатувати, що Законом № 2222 до Конституції України були внесені положення частини четвертої статті 90, пункту 12 частини першої статті 106, які не містилися у Законопроекті № 4180, що був на розгляді в Конституційному Суді України.
Порівняно із Законопроектом № 4180 змістовно різняться змінені Законом № 2222 положення частин першої, другої статті 78, пункту 6 частини другої, частини шостої статті 81, пункту 26 частини першої статті 85, частини четвертої статті 90, частини четвертої статті 94, пунктів 14, 22 частини першої статті 106,
пункту 92  статті 116, частини першої статті 120 Конституції України. Із запропонованих Законопроектом № 4180 змін до Конституції України Верховною Радою України виключені положення щодо доповнення пунктом 93 статті 116, частинами четвертою, восьмою, дев'ятою, десятою статті 118, частиною другою статті 120, пунктом 2 частини п'ятої статті 126, частиною другою статті 148 Конституції України.
З аналізу Закону № 2222 та Законопроекту № 4180 вбачається також наявність у Законі № 2222 редакційних доповнень, виправлень та уточнень, частково зумовлених вказаними змістовими змінами та вимогами правил законодавчої техніки. У такий спосіб змінені пункт 22 частини першої статті 85, частина перша статті 122 Конституції України та абзац перший пункту 1, підпункт "а" пункту 6‚ підпункт "а" пункту 7, пункти 8, 10, 11 розділу І Закону № 2222.
Крім того, з пункту 1 розділу І Законопроекту № 4180 вилучено слова: "РОЗДІЛ VІ. КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ. ІНШІ ОРГАНИ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ", а з підпункту "а" пункту 6 розділу І - абзац дев'ятий: "пункт 14 виключити".
Відмінності наявні як у положеннях, що стосуються безпосередньо змін до Конституції України, так і в положеннях розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2222. Зокрема, пункт 1 розділу ІІ викладено у новій редакції, а пункти 4, 5, 6, 7, 8, 9, які передбачалися Законопроектом № 4180, виключено.
Таким чином, 8 грудня 2004 року Верховна Рада України розглянула Законопроект № 4180 з поправками, щодо якого Конституційний Суд України не давав висновку, і ухвалила Закон № 2222, чим порушила вимоги частини другої статті 19,
статті 159 Конституції України.

5. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У Конституції України окремо встановлено повноваження Верховної Ради України щодо внесення змін до Конституції України відповідно до процедури, передбаченої розділом ХІІІ (пункт 1 частини першої статті 85), і прийняття законів (пункт 3 частини першої статті 85) за процедурою, встановленою її статтями 91, 93. Отже, зазначені повноваження Верховної Ради України є самостійними і відрізняються за конституційною процедурою їх реалізації.
Згідно зі статтею 91 Основного Закону України Верховна Рада України приймає закони, постанови та інші акти більшістю від її конституційного складу, крім випадків, передбачених Конституцією України. Натомість законопроект про внесення змін до Конституції України, крім розділу І "Загальні засади", розділу ІІІ "Вибори. Референдум" і розділу ХІІІ "Внесення змін до Конституції України", попередньо схвалений більшістю від конституційного складу Верховної Ради України, вважається прийнятим, якщо на наступній черговій сесії Верховної Ради України за нього проголосувало не менш як дві третини від конституційного складу Верховної Ради України (стаття 155 Основного Закону України).
Дотримання встановленої Конституцією України процедури розгляду, ухвалення та набрання чинності законами, у тому числі й законами про внесення змін до Конституції України, є однією з умов легітимності законодавчого процесу.
Верховна Рада України 8 грудня 2004 року одним (одночасним) голосуванням прийняла Закон № 2222 разом із Постановою Верховної Ради України "Про попереднє схвалення законопроекту про внесення змін до Конституції України" № 2223-IV та Законом України "Про особливості застосування Закону України "Про вибори Президента України" при повторному голосуванні 26 грудня
2004 року" № 2221-IV. Одночасне прийняття самостійних правових актів, предмет регулювання яких та визначені у статтях 91, 155 Конституції України процедури їх розгляду і ухвалення є різними, свідчить про порушення Верховною Радою України частини другої статті 19 Конституції України при прийнятті Закону № 2222.
Про недотримання конституційної процедури розгляду та ухвалення Закону № 2222 зауважили у своїх висновках європейські та вітчизняні публічні інститути, зокрема Парламентська Асамблея Ради Європи, Національна комісія із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, Європейська Комісія "За демократію через право" (Венеціанська Комісія). На їх думку‚ ця процедура була впроваджена з порушеннями принципів демократичної держави і верховенства права. У документах вказаних організацій йдеться про такі порушення, як розгляд Верховною Радою України без висновку Конституційного Суду України остаточного тексту Законопроекту № 4180, одночасне голосування за прийняття декількох нормативно-правових актів.
Так, у пункті 14 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи від 5 жовтня 2005 року № 1466 "Про виконання обов'язків та зобов'язань Україною" зазначено: "Парламентська Асамблея також занепокоєна, що нові конституційні зміни були схвалені без попереднього розгляду Конституційним Судом так, як це передбачено статтею 159 української Конституції та як це витлумачено в рішенні Конституційного Суду України від 1998 року".
У Висновку Національної комісії із зміцнення демократії та утвердження верховенства права, ухваленому 27 грудня 2005 року, вказано, що розгляд і прийняття Закону № 2222 здійснено Верховною Радою України з порушенням вимог статті 159 Конституції України.
         Таким чином, Верховна Рада України прийняла Закон № 2222, не дотримавши встановленої Конституцією України процедури його розгляду та ухвалення, чим порушила положення її частини другої статті 6, частини другої статті 19, пункту 1 частини першої статті 85, статті 159.

6. Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії (стаття 8 Конституції України). Основний Закон держави гарантує суверенітет України, її територіальну цілісність, права і свободи людини і громадянина, неприпустимість їх скасування або звуження змісту та обсягу, забезпечення правового порядку в Україні, відповідно до якого  органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 2, 19, 21, 22).
Підставою для втрати чинності законом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, визнання закону, його окремих положень такими, що втратили чинність, єдиним органом законодавчої влади - Верховною Радою України, або визнання їх такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні - Конституційним Судом України.
Частина друга статті 152 Конституції України передбачає, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Керуючись вказаною нормою, Конституційний Суд України при ухваленні  Рішення від 24 грудня 1997 року № 8-зп зазначив, що "закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю" (абзац третій пункту 4 мотивувальної частини).
Конституційний Суд України виходить з того, що визнання неконституційним Закону № 2222 у зв'язку з порушенням процедури його розгляду та ухвалення означає відновлення дії попередньої редакції норм Конституції України, які були змінені, доповнені та виключені Законом № 2222. Це забезпечує стабільність конституційного ладу в Україні, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, цілісність, непорушність та безперервність дії Конституції України, її верховенство як Основного Закону держави на всій території України.
Аналогічні правові наслідки мали місце після ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 7 липня 2009 року № 17-рп/2009 у справі про конституційно встановлену процедуру набрання чинності законом, в результаті якого положення Закону України "Про Конституційний Суд України" відновили свою дію в попередній редакції.
Як зазначив Конституційний Суд України в абзаці третьому  пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000, "рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов'язок виконання рішення Конституційного Суду України є вимогою Конституції України (частина друга статті 150), яка має найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативно-правових актів (частина друга статті 8)".
Згідно з частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" у разі необхідності Конституційний Суд України має право визначити у своєму рішенні порядок і строки його виконання та покласти на відповідні державні органи обов'язок забезпечити це виконання. В абзаці шостому пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 вказано, що "додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність".
Керуючись частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України вважає за необхідне покласти на органи державної влади обов'язок щодо невідкладного виконання цього Рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом № 2222.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 147, 150, частинами першою, другою статті 152, статтею 153 Конституції України, статтями 51, 63, 65, 67, 69, 70, 73 Закону України "Про Конституційний Суд України", Конституційний Суд України

в и р і ш и в:

1. Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV у зв'язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.

2. Закон України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

3. Згідно з частиною другою статті 70 Закону України "Про Конституційний Суд України" покласти на органи державної влади обов'язок щодо невідкладного виконання цього Рішення стосовно приведення нормативно-правових актів у відповідність до Конституції України від 28 червня 1996 року в редакції, що існувала до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до Конституції України" від 8 грудня 2004 року № 2222-IV.

4. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Рішення Конституційного Суду України підлягає опублікуванню у "Віснику Конституційного Суду України" та в інших офіційних виданнях України.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ
© 2000-2010 "Українська правда"
Передрук матеріалів тільки за наявністю гіперпосилання на www.pravda.com.ua

41
Сьогодні президент РФ своїм Указом звільнив мера Москви Юрія Лужкова з посади. А хто з українських чиновників хотів бути схожим на Лужкова? Пригадується, що й сам Лужков хотів бути схожим на когось, чи не на Януковича, якщо не помиляюсь.
Тепер черга за Батуріною - олігархинею.

42
Рішення ГС Донецької області у вкладеному файлі.

43
Це повчальна історія, яка демонструє методи і прийоми розправи з непокірними найманими працівниками - з одного боку, а іншого - як реагують деякі судді на неодноразові ухвали апеляційного суду.
З огляду на значний обсяг викладених матеріалів вони упаковані в 2 архівних файли, які вкладені в два повідомлення.
Це повідомлення є першим.

44
У вкладен
ні - відсканована позовна заява та розрахунок позовних вимог (некоректний). Провадження у справі № 37/386 вже порушене суддею Гавриловською І.О. Розгляд справи призначений на 22.09.2010 р. Рішення про мою участь остаточно не прийняте, тому у розкладі ця подія не відображена.

45
Рішення ГС м. Києва від 05.02.2008 р. у справі № 7/754-33/3: Київводоканал  проти ЖБК "Арсеналець-28".
Перші чотири сторінки - у вкладених файлах.

Сторінок: 1 2 [3] 4 5 ... 16

Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email