Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[nemo]

Верховный Суд в составе коллегии судей Первой судебной палаты Кассационного гражданского суда при рассмотрении иска о взыскании задолженности по выплате заработной платы пришел к выводу, что для получения даже минимальной зарплаты рабочий должен выполнить нормы труда.
В постановлении от 11 февраля по делу № 736/675/17 разъяснено, что оплата труда не ниже уровня минимальной заработной платы не является безусловной гарантией и требует от работника выполнения нормы труда.
ВС согласился с выводом низших судов об отсутствии оснований для взыскания с предприятия в пользу доярки заработной платы за ноябрь 2004 года в размере 48,76 грн. поскольку истица не доказала, что в указанный месяц полностью выполнила месячную, почасовую норму труда (объем работ) и имеет право на получение заработной платы в большем размере, чем ей выплачено. При этом, документы, на основании которых истице выплачена в ноябре 2004 года заработная плата именно в размере 188,24 грн ответчик не имеет возможности предоставить в связи с окончание срока их хранения и уничтожением.

"Доводы кассационной жалобы о том, что ответчик не сообщил ей в установленный законом срок о введении на предприятии новых норм труда и изменении существующих не имеют значения для рассмотрения этого дела, поскольку в любом случае размер минимальной заработной платы не является безусловной гарантией и требует от работника выполнения нормы труда", - считает ВС.

(click to show/hide)

Постанова

Іменем України

11 лютого 2019 року

м. Київ

справа N 736/675/17

провадження N 61-27571св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О.В. (суддя-доповідач), Погрібного С.О., Усика Г.І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - приватне сільськогосподарське підприємство "Червоний маяк",

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року у складі судді Чурупченка М.І. та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Євстафіїва О.К., Страшного М.М., Шарапової О.Л.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду із позовом до приватного сільськогосподарського підприємства "Червоний маяк" (далі - ПСП "Червоний маяк") про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що працювала у відповідача дояркою повний робочий день, проте у листопаді 2004 року їй виплачена заробітна плата у розмрі 160,87 грн. що є нижче встановленої мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб, недоплачена заробітна плата становить 225,86 грн. що призвело до порушення її прав на оплату праці. Представник позивача в судовому засіданні зменшив позовні вимоги, посилаючись на те, що ОСОБА_4 у листопаді 2004 року отримала заробітну плату у розмірі 188,24 грн. а мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 вересня 2004 року становив 237,00 грн.

Враховуючи наведене, з урахуванням зменшення позовних вимог, позивач просила стягнути з відповідача невиплачену заробітну плату в розмірі 48,76 грн.

Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачу правомірно здійснено оплату праці за листопад 2004 року у розмірі 188,24 грн відповідно до положень статті 111 КЗпП України за фактично виконану нею роботу, а відтак вимоги позивача задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до вимог статті 95 КЗпП України та статті 3 Закону України "Про оплату праці" оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що відповідно до положень частини першої статті 3 Закону України "Про оплату праці" в редакції, чинній станом на листопад 2004 року, мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Доказів того, що ОСОБА_4 у листопаді 2004 року повністю виконала місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) в матеріалах справи немає, крім того, позивач на це під час розгляду справи не посилалася.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У вересні 2017 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

У касаційній скарзі заявник вказує на те, що відповідно до положень статей 2, 13, 24, 32, 50, 50, 85, 86, 95 КЗпП України, доярці, яка виконала норму праці встановлену в колективному договорі, власник підприємства, або уповноважений ним орган зобов'язаний виплатити заробітну плату не нижче мінімального розміру встановленого законом. При ухваленні оскаржуваних рішень суди не застосували до спірних правовідносин положення статті 86 КЗпП України, відповідно до вимог яких про запровадження нових і зміну чинних норм праці власник або уповноважений ним орган повідомляє працівників не пізніш як за один місяць до запровадження. Відсутні також докази щодо погодження норм праці з виборним органом первинної профспілкової організації. Судами не застосовано положення частини третьої статті 32 КЗпП України.

Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у зазначеній цивільній справі, витребувано справу та надано строк для подання заперечень на неї.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.

Заперечень на касаційну скаргу на адресу суду не надходило.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України (у редакції на час їх ухвалення) щодо законності та обґрунтованості.

Судом установлено, що з 24 травня 1979 року по 27 лютого 2015 року ОСОБА_4 працювала в ПСП "Червоний маяк" дояркою. Заробітна плата ОСОБА_4 за листопад 2004 року склала 188,24 грн. її нарахування проводилося за відрядною формою оплати праці, що підтверджується довідками ПСП "Червоний маяк" від 12 червня 2017 року N 160 та N 161.

Згідно з копії відомості про заробіток (дохід) ОСОБА_4 за звітний період від 14 лютого 2005, наданої Корюківським об'єднанням управління Пенсійного фонду України, за листопад 2004 року позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 188,24 грн.

У 2004 році у ПСП "Червоний маяк" діяли норми обслуговування та розцінки із оплати праці робітників тваринництва на 2004 рік.

Відповідач позбавлений можливості надати суду первинну документацію (наряди та відомості з роботи) із виконання позивачем норм виробітку, копію колективного договору, що діяв на підприємстві в листопаді 2004 року, оскільки термін зберігання цих документів минув.

Нормативно-правове обґрунтування

Згідно із частиною першою статті 3 Закону України "Про оплату праці" (в редакції від листопада 2004 року) мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче

якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну,

погодинну норму праці (обсяг робіт).

Статтею 21 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання ним виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Відповідно до статті 111 КЗпП України при невиконанні норм виробітку не з вини працівника оплата проводиться за фактично виконану роботу. Місячна заробітна плата в цьому разі не може бути нижчою від двох третин тарифної ставки встановленого йому розряду (окладу). При невиконанні норм виробітку з вини працівника оплата провадиться відповідно до виконаної роботи.

Згідно із частиною першою статті 95 КЗпП України мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).

Розцінка оплати праці за одиницю продукції може розраховуватися як для окремих категорій робітників ферми, так і всього колективу з наступним розподілом її між кваліфікаційними групами та всередині їх через відповідні коефіцієнти, а за умов організації праці, побудованій на принципах суміщення професій і взаємозаміні у виконанні робіт, розподіл оплати між членами колективу може здійснюватися порівну пропорційно відпрацьованому часу.

Відповідно, оплата праці не нижче рівня мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Тобто Верховний Суд не має права встановлювати обставини справи і оцінювати докази.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності - достатніми.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи наведене, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди належним чином оцінивши подані сторонами докази, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за листопад 2004 року у розмірі 48,76 грн. оскільки позивач не довела, що у зазначений місяць повністю виконала місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) та має право на отримання заробітної плати у більшому розмірі ніж їй виплачено. При цьому, документи, на підставі яких позивачу виплачена у листопаді 2004 року заробітна плата саме у розмірі 188,24 грн відповідач не має можливості надати у зв'язку із закінчення терміну їх зберігання та знищенням.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не повідомив її у передбачений законом строк про запровадження на підприємстві нових норм праці та зміну існуючих не мають значення для розгляду цієї справи, оскільки у будь-якому випадку розмір мінімальної заробітної плати не є безумовною гарантією та вимагає від працівника виконання норми праці.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суди надали належне обґрунтування, а переоцінка доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 04 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 05 вересня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О.В. Ступак С.О. Погрібний Г.І. Усик

ПОСТАНОВА Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 11 лютого 2019 року,  у справі № 736/675/17

[Юрій Васильович]

Редакція закону станом на 24.03.1995р.:

Стаття 3. Мінімальна заробітна плата
     Мінімальна заробітна  плата  -  це  законодавчо  встановлений розмір заробітної плати за просту,  некваліфіковану  працю,  нижче якого  не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт).
     До мінімальної   заробітної  плати  не  включаються  доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати.
     Мінімальна заробітна  плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств  усіх  форм власності і господарювання.

Це комусь новина?
А позиватися в 2017р. за 48,76 грн. з 2004р. до того ж без вимог стягнення інфляціних втрат через несвоєчасну виплату, а лише за "голий" борг, то що по приколу?