Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Державний герб України

Постанова

Іменем України

28 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 464/5267/16-ц

провадження № 61-26338св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), КузнєцоваВ. О., Погрібного С. О.,

учасники справи:

позивач - Житлово-будівельний кооператив № 166,

відповідач - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, 

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 166 на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року у складі судді Теслюка Д. Ю. та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівнського О. М., Цяцяка Р. П., 

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів

У червні 2016 року Житлово-будівельний кооператив № 166 (далі - ЖБК № 166) звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за житлово?комунальні послуги.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що член ЖБК № 166 ОСОБА_4 та члени його сім'ї ?дружина ОСОБА_5 та син ОСОБА_6, проживають у квартирі АДРЕСА_1, та систематично порушують статті 67, 68 Житлового кодексу Української РСР (далі ? ЖК Української РСР) та пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово?комунальні послуги», якими встановлено, що плата за комунальні послуги проводиться за затвердженими у встановленому порядку тарифами, і мешканці зобов'язані своєчасно, тобто у строки, встановлені законом, вносити квартирну плату за комунальні послуги. Внаслідок несплати, або сплати не у повному обсязі ОСОБА_4 та членами його сім'ї коштів за комунальні послуги станом на 01 жовтня 2015 року, їх заборгованість за теплопостачання та підігрів води складає 12 025,19 грн, а за утримання будинку та прибудинкової території станом на 01 вересня 2016 року ? 6 377,09 грн. Оскільки ОСОБА_7 до 03 серпня 2012 року була зареєстрована та проживала за вказаною адресою, вона також повинна  сплачувати комунальні послуги за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року солідарно з іншими мешканцями квартири.

Із урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на його користь заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року у сумі 9 087,01 грн та заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року у сумі 3 321,36 грн; стягнути солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на його користь заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 серпня 2012 року по 01 жовтня 2015 року у сумі 2 938,18 грн та заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території за період із 01 серпня 2012 року по 01 вересня 2016 року у сумі 3 055,73 грн, а також судові витрати.

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7на користь  ЖБК № 166 заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 січня 2010 року по 01 серпня 2012 року у сумі 4 096,97 грн. Стягнуто із ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ЖБК № 166 заборгованість за спожиту теплову енергію та підігрів води за період із 01 серпня 2012 року по 01 жовтня 2015 року у сумі 2 938,18 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У решті позову відмовлено.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі користувалися послугами із централізованого постачання теплової енергії, від їх отримання не відмовлялися, а відсутність договору про надання послуг з теплопостачання не є підставою для відмови у задоволенні цих позовних вимог. При цьому вимоги позивача про стягнення коштів, які вже були стягнуті рішенням Сихівського районного суду м. Львова, та частини коштів на відшкодування сплачених ЖБК № 166 штрафних санкцій, стягнутих рішенням господарського суду, є безпідставними.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення оплати за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, суд першої інстанції виходив з того, що ЖБК № 166 як кооператив, який самостійно забезпечує утримання будинку та прибудинкової території, визначаючи розмір внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території, повинен виходити із розміру витрат, передбачених кошторисом об'єднання, який повинен затверджуватися загальними зборами. Оскільки кошторис, на підставі якого здійснювалося нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, загальними зборами не затверджувався, позивачем документально не підтверджено порядок нарахування оплати, тому відсутні підстави для задоволення цієї вимоги.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року апеляційну скаргу ЖБК № 166 відхилено. Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року залишено без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції, оцінивши належним чином надані сторонами докази та встановивши всі обставини, ухвалив рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У червні 2017 року ЖБК № 166 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд скасувати рішення судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволені позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди дійшли помилкового висновку щодо можливості затвердження загальними зборами кооперативу цін/тарифів на послуги із утримання будинку та прибудинкової території, оскільки законодавством передбачено, що такі тарифи встановлюються органами місцевого самоврядування. Рішення судів у частині відмови у стягнення із відповідачів на користь позивача 1 706,66 грн штрафних санкцій ЖБК № 166 є необґрунтованим, судами не вказано мотивів відмови.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.

15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У травні 2018 року вказану справа разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Позиція Верховного Суду

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ЖБК № 166  не підлягає задоволенню із таких підстав.

Встановлені судами обставини

Судами встановлено, що ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 До 03 серпня 2012 року у вказаній квартирі була зареєстрована та проживала також ОСОБА_7

Житловий будинок АДРЕСА_1 у якому знаходиться квартира відповідачів, перебуває на обслуговуванні ЖБК № 166.

29 січня 2003 року ЖБК № 166 уклало із Львівський міським комунальним підприємством «Львівтеплоенерго» (далі ? ЛМКП «Львівтеплоенерго») додаткову угоду до договору від 14 жовтня 2002 року № 3589/А, а також додаткову угоду від 30 вересня 2014 року про постачання теплової енергії та гарячої води до будинку АДРЕСА_1, зі строком дії договору до 01 жовтня 2015 року. Відповідно до умов вказаного договору, ЛМКП «Львівтеплоенерго», як теплопостачальна організація, забезпечує постачання теплової енергії для опалення у потрібних обсягах у період опалювального сезону, а ЖБК № 166, як споживач, зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Нарахування плати за послуги з централізованого опалення у м. Львові здійснювались на підставі відповідних рішень виконавчого комітету Львівської міської ради.

Нормативно-правове обґрунтування

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон).

За визначенням, наданим у статті 1 Закону житлово-комунальні послуги ? це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до статті 1 Закону балансоутримувачем будинку ? є власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавцем ? є суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг споживачу відповідно до умов договору; виробником ? є суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; споживачем ? фізична або юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до частини першої статті 64 ЖК Української РСР члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Згідно із статтею 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням і за комунальні послуги в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону, у редакції чинній на час виникнення оспорюваних відносин, споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Суд першої інстанції, із яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що позивач є виконавцем послуг із централізованого постачання теплової енергії, а відповідачі користувалися такими послугами, однак не оплачували їх, у зв'язку із чим за період із 01 січня 2010 року по 01 жовтня 2015 року у них утворилася заборгованість, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, дійшов правильного висновку про стягнення із відповідачів на користь позивача такої заборгованості у сумі 7 035,15 грн.

При цьому, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили позивачеві у стягненні 3 283,38 грн, що є сумою заборгованості, яка стягнута із відповідачів на користь позивача рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 14 червня 2012 року, оскільки чинним законодавством України заборонено подвійне стягнення заборгованості. 

Також правильним є висновок судів про відмову у стягненні штрафних санкцій у розмірі 1 706,66 грн, застосованих до ЖБК № 166 згідно із рішенням Господарського суду Львівської області від 16 лютого 2010 року, оскільки за своїм змістом це є зворотною вимогою (регресом), яка заявляється самостійно за правилами Глави 82 Цивільного кодексу України, і не може бути включена у суму заборгованості. 

Щодо вимог у частині стягнення заборгованості за утримання будинку та прибудинкової території

Відповідно до положень статті 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори  членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу, затвердження річного звіту і балансу кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.

Жодним законодавчим актом України не передбачено затвердження або погодження органами місцевого самоврядування розмірів внесків та платежів, визначених загальними зборами кооперативу.

Виробником у розумінні статті 1 Закону є «суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги», а виконавцем - «суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору».

Кооператив не є виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг відповідно до Закону, а тому не надає і не виробляє таких послуг, а відтак і не формує цін чи тарифів на послуги, які б підлягали встановленню (затвердженню) органами місцевого самоврядування.

Кооперативи, які самостійно (власними силами та/або з залученням на договірній основі інших юридичних та фізичних осіб) забезпечують утримання будинку і прибудинкової території, при визначенні розміру внесків (платежів) на утримання будинку і прибудинкової території повинні виходити з розміру витрат на утримання будинку і прибудинкової території, передбачених кошторисом кооперативу, який затверджується загальними зборами.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що загальними зборами ЖБК № 166 не затверджено кошторис, на підставі якого  здійснюється нарахування за послуги з утримання будинку та прибудинкової території, позивачем на надано доказів, які б документально підтверджували порядок нарахування виплат за такі послуги, що в силу статті 60 ЦПК України 2004 року є його процесуальним обов'язком, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині у зв'язку із недоведеністю.

Доводи заявника у касаційній скарзі про те, що тариф на послуги з утримання будинку та прибудинкової території затверджується органами місцевого самоврядування, є необґрунтованими та пов'язані із помилковим ототожненням заявником внесків (зборів, платежів) на утримання будинку, визначених загальними зборами кооперативу, із тарифом на житлово-комунальну послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який відповідно до статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 14 Закону підлягає встановленню органами місцевого самоврядування.

Таким чином, касаційна скарга не містить доводів на спростування висновків судів попередніх інстанцій, які є обґрунтованими та узгоджуються із матеріалами справи, при встановленні зазначених фактів судами не було порушено норм процесуального законодавства та правильно застосовано норми матеріального права.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій ? без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу № 166 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м. Львова від 24 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 29 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак   В. О. Кузнєцов   С. О. Погрібний

http://reyestr.court.gov.ua/Review/80330472

[Перо]

P. S. Рік тому Ступак і Кузнєцов були протилежної думки (ПВС від 18.04.2018 р. у справі № 210/1131/15-ц):
https://gro-za.org/forum/index.php?topic=10289.0