Спір тягнеться більше трьох років. Чергове судове засідання 12.02.2010 р. не відбулося - неявка представника відповідача, відсутність зворотного повідомлення про вручення йому повістки. Тим не менше судове засідання було відкрито, поставлене на обговорення питання про можливість продовження слухання справи у відсутність відповідача, з'ясувалося, що повістка йому була направлена поштою, але підтвердження про вручення не надійшло. Тоді звідки представник дізнався про судове засідання на цю дату? Скоріш за все, коли повідомлення про вручення повертаються до канцелярії суду, то далі вони не рухаються. А що спізнився - не дивно, бо проспект Перемоги був заблокований транспортом, який майже не рухався внаслідок сніжної заметілі.
Нижче викладена остання редакція позовної заяви, яка ще не розглядалася.
=================================================================
{...}
Продовження у наступному за цим повідомленні)
Продовження нижче:
=================================================================
ІІІ. Відповідач недонарахував відпускні і лікарняні виплати
Внаслідок неправомірного ненарахаування премії за січень 2006р. відповідач недонарахував відпускні і лікарняні виплати за період з 1 лютого до 3 липня 2006р., оскільки саме зарплата за січень 2006р. стала базовою для нарахувань лікарняних і відпускних протягом наступних місяців. Зазначені недонарахування є порушенням ст. 29 Закону «Про оплату праці».
Доказом неправильного нарахування лікарняних і відпускних є завірені фотокопії розрахункових відомостей Тертичного О.В. за лютий – червень 2006р. (т.1 АС 54 – 56). Для зручності розгляду учасниками процесу розрахунокові відомості, що надав відповідач, позивачем зведені в табличну форму, яка додається до цієї заяви: Додаток 1.
Належне, з урахуванням премії в січні 2006р., нарахування лікарняних і відпускних позивача наведено в Додатоку 3. Зазначені нарахування для зручності розгляду учасниками процесу також зведені в одну таблицю (Додаток 2), де наведені нарахування як позивача (колонка 15), так і відповідача (колонка 16), а також – заборгованість в помісячних нарахуваннях сторін: колонка 17.
В останньому рядку цієї колонки 17 зазначене недонарахування зарплати позивачеві протягом 2006р.: 4214,82грн.
Разом з ненарахованими у 2005р. гонорарами 3366,31грн. (див. стор.1 цієї заяви) пряма сумарна заборгованість відповідача із зарплати складає: 4214,82грн. + 3366,31грн. = 7581,13грн.
ІV. Відповідач не виплатив всі належні позивачу суми при звільненні
Зазначену вище (розділ ІІІ цієї заяви) суму заборгованості із зарплати (7581,13 грн) на момент звільнення відповідач не виплатив в день звільнення позивача, як вимагає ст.116 КЗпП України. Не зважаючи на претензію позивача (серпень 2006р.) і наступні позовні вимоги (вересень 2006р.) заборгованість залишається невиплаченою, розрахунок не проведено до цього дня. Відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач в якості компенсації за затримку розрахунку повинен виплатити позивачеві його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Час затримки від наступного дня після звільнення (4 липня 2006р.) станом на 4 березня 2009р. складав 32 місяці.
Згідно з п. 4, абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100) розмір середнього заробітку в нашому випадку (внаслідок збільшення окладу з 1 січня 2006р.) складає місячний оклад працівника з надбавками. У позивача оклад з надбавками, встановлений наказом № 19 від 31.03.2006р. (т.1 АС112), на день звільнення складав 3430 грн., що підтверджує і відповідач: т.1 АС 58, останній абзац.
Отже, належна до виплати сума компенсації за затримку розрахунку після звільнення, визначається перемноженням суми окладу (з надбавками) на кількість місяців: 3430грн х 32 = 109760грн.
V. З вини відповідача позивач не отримує пенсію в належному розмірі
1. В результаті неповного нарахування гонорарару протягом 2005р. (див. розділ І цієї заяви) сума 3366,31грн. не була включена до довідки для Пенсійного фонду про зарплату позивача, що призвело до зменшення щомісячного розміру нарахованої пенсії.
Середньомісячна сума зменшення нарахувань визначається діленням суми ненарахованих виплат на 24 - кількість місяців, зарплата за які враховувалася при встановленні розміру пенсії Тертичному О.В.: 3366,31грн . : 24міс. = 140,26грн.
Сума, що мала війти до пенсії відповідно до ст.37 Закону “Про державну службу” визначається коефіцієнтом 0,84: 140,26грн. х 0,84 = 117,82грн. Оскільки ця сума не отримується позивачем впродовж усього періоду після звільнення (від 4 липня 2006р. до 4 березня 2009р.), сума компенсації втрат визначається відповідно кількості минулих місяців і станом на 4 березня 2009р. складає: 117,82грн.х32міс. = 3770,24грн.
2. В результаті ненарахування премії за січень, недоанарахування відпускних і гонорарів протягом 2006р. (див. розділи ІІ і ІІІ цієї заяви) сума 4214,82грн. не була включена до довідки для Пенсійного фонду про зарплату позивача, що призвело до зменшення щомісячного розміру нарахованої пенсії.
Середньомісячна сума зменшення нарахувань визначається діленням суми ненарахованих виплат на 24 - кількість місяців, зарплата за які враховувалася при встановленні розміру пенсії Тертичному О.В.: 4214,82грн. : 24міс. = 175,59грн.
Сума, що мала війти до пенсії відповідно до ст.37 Закону “Про державну службу” визначається коефіцієнтом 0,84: 175,59грн. х 0,84 = 147,50грн. Оскільки ця сума не отримується позивачем впродовж усього періоду після звільнення (від 4 липня 2006р. до 4 березня 2009р.), сума компенсації втрат визначається відповідно кількості минулих місяців і станом на 4 березня 2009р. складає: 147,50грн х 32міс. = 4720грн.
Отже, загальна сума втрат пенсії в результаті ненарахування гонорарів в 2005р., премії, відпускних і лікарняних протягом 2006р. станом на 4 березня 2009р. складає: 3770,24грн. + 4720грн. = 8490,24 грн
VІ. Відповідач свідомо і систематично не надавав позивачеві інформацію щодо нарахованої зарплати
При виплаті зарплати відповідач не повідомляв про загальну суму зарплати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави утримань, як вимагає ст.30 Закону «Про оплату праці». Оскільки усні звернення позивача з цього приводу були проігноровані відповідачем, позивач протягом останнього року роботи змушений був звертатися за інформацією в письмовій формі. Належної відповіді не отримував, що є порушенням ст.31 Закону «Про оплату праці».
Відповідач демонструє відверту неправосвідомість, повідомляючи суду, як він намагався підмінити виконання своїх, покладених на нього Законом, обов’язків (надавати інформацію в порядку, передбаченому ст.30 Закону «Про оплату праці») необгрунтованими і неправомірними умовами і вимогами до особи, чиї законні права він багато місяців поспіль брутально порушував:
«Бухгалтером ТОВ „Медіа-Промінь" Тертичному О. В. було запропоновано вказати за які саме матеріали не нараховані гонорари для з'ясування і, в разі підтвердження, - оплати, Тертичний О. В. демонстративно відмовився.» (т.1 АС 60)
«У відповіді на претензію Тертичного О. В. (вхідний номер № 235 від 25.09.2006) йому було запропоновано приїхати до ТОВ „Медіа-Промінь" для уточнення питань щодо авторства матеріалів із зазначеного ним переліку. Жодного разу Тертичний О. В. не зателефонував та не з'явився в ТОВ „Медіа-Промінь"». (т.1 АС 60).
1. 19 липня 2005р. Тертичний О.В. звернувся із письмовою заявою (т.3 АС ) про надання довідки про зарплату для Пенсійного фонду за період роботи у відповідача за формою, передбаченою постановою КМУ №865 від 30.05.2000р.
Після цього з’ясувалося, що протягом року відповідач нараховував зарплату позивачу з порушеннями Закону «Про державну підтримку ЗМІ і соціальний захист журналістів». Зокрема, не виокремлював надбавки, порушував норми перераховування до Пенсійного фонду. Перерахунок тривав кілька місяців, а довідки за належною формою для Пенсійного фонду позивач отримав майже за рік після звернення – 6 червня 2006р. Факти неправомірного нарахування зарплати та перерахування визнає відповідач (т.1 АС 65, т.2 АС 162), а також доводять документи бухгалтерії відповідача про перерахунок: т.2 АС 234, 251, 252.
2. 11 січня 2006р. позивач знову звернувся до відповідача (т.1 АС 11) з проханням надати інформацію про зарплату, і знову відповіді не отримав.
Довідка, яку надав відповідач суду (т.1 АС 74), була зроблена заднім числом (про що свідчить відсутність підпису позивача). Позивач ознайомився з нею вже після звільнення, під час судового розгляду справи.
3. 16 серпня 2006р. вже після звільнення, позивач звернувся із скаргою про ненадання відповіді на заяву від 11 січня 2006р. У відповідь на скаргу отримав лист №105 від 22.09.2006р. із посиланням на довідку, яку ніби то надали (т.1 АС 74), а також на довідки, які були надані, але не відповідали вимогам ст.30 Закону «Про оплату праці». (т.3 АС )
4. У відповідь на заяви про надання копій наказів про призначення зарплати позивачеві, відомостей нарахувань та виплати позивачеві зарплати, видаткового касового ордеру (т.3 АС ) позивач отримав направомірну відмову в задоволенні всіх заяв і скарг під приводом «конфіденційності інформації». Привід знущальний і очевидно неправомірний: конфіденційною інформація про зарплату позивача має бути для всіх інших осіб, але не для самого позивача, оскільки це порушує його законне право, зафіксоване ст.30 Закону «Про оплату праці».
5. Свідоме і тривале порушення відповідачем законодавства про надання інформації найманому працівнику призвело до числених порушень в нарахуванні зарплати позивачеві і виключило можливість досудового вирішення трудового спору.
VІІ. Моральна шкода
Відповідач тривалий час завдавав і продожує завдавати позивачеві моральної шкоди, спричинюючи моральні страждання наступними протиправними діями:
1. Не оплатив гонорари за 11 публікацій протягом лютого – листопада 2005р.
Докази див. вище розділ І цієї заяви.
2. Не нарахував і не виплати в премії за січень 2006р., що призвело до значних недонарахувань лікарняних і відпускних, а також – зменшення належної суми пенсії.
Докази див. вище розділи ІІ – ІУ цієї заяви.
3. Свідомо, не зважаючи на попередження і пропозиції позивача, створив умови (внаслідок фактичного зменшення зарплати), коли половина штатних працівників звільнилася, внаслідок чого позивач отримав подвійне виробниче навантаження. Зрозуміло, що це призвело до перевтоми і фізичних страждань: як під час роботи з подвійним навантаженням, так і під час наступного лікування в листопаді-грудні 2005р.
Докази: службова записка головного редактора від 14.11.05 (АС165-166), відомості з нарахування зарплати журналістам редакції протягом листопада – грудня 2005р.: т.2 АС 46, 47 та т.3 АС ).
4. Необгрунтовано звинуватив позивача у невиконанні службових обов’язків, оголосивши неправомірну догану за ніби то незадовільну роботу з формування колективу редакції. Це звинувачення було не тільки необгрунтованим по формі, але й знущальним по суті, оскільки догану відповідачу оголосила саме та службова особа, яка своєю бездіяльністю призвела до кадрової кризи.
Докази: наказ №35 від 28 грудня 2005р. про оголошення догани (т.1 АС12),
заперечення головного редактора від 13 січня 2006р. (т.1 АС13), службові записки позивача на ім’я директора про загрозу розпаду редакції і пропозиції з попередження руйнації, а згодом – про негайне відновлення колективу редакції від 13.10.05 (т.1 АС163-164) та від 14.11.05 (АС165-166), а також лист від 9 грудня 2005р. на ім’я голови РДА Сидорова І.П. т.1 АС 167 - 170.
5. Оголосив наказом незаконне попередження про наступне звільнення під надуманим приводом. Наказ не був скасований, хоч звільнення не відбулося.
Докази: наказ №32 від 16 грудня 2005р. про попередження щодо наступного звільнення: т.1 АС 26.
6. Керівник відповідача Бакалінський Г.В. в робочий час на робочому місці насильно затримав позивача в редакції, користучись фізичною перевагою, що є порушеням ст.29 Конституції України та ст.ст. 289, 289 і 313 Цивільного кодексу України, які оголошують немайнові права особи: на свободу, на особисту недоторканість, на свободу пересування. Ст. 273 проголошує, що «діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права». Ст.280 ЦК України гарантує відшкодування моральної шкоди, отриманої внаслідок порушення її особистого немайнового права.
На додачу до протиправного затримання позивача керівник відповідача Бакалінський Г.В. при виконанні службових обов’язків (в робочий час, на робочому місці) вимагав огляду особистих речей, а отримавши цілком правомірну відмову позивача підкоритися незаконній вимозі, від імені директора підприємства викликав наряд міліції з вимогою до правоохоронців доглянути особисті речі підлеглого-позивача. Ст.288 ЦК України забороняє «будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу».
Факти затримки головного редактора в кабінеті і вимоги огляду його особистих речей, виклик міліції з вимогою до наряду доглянути речі головного редактора відомі багатьом свідкам, і заперечити їх неможливо. Відповідач не заперечує самі факти (т.1, АС 152 – 153), але намагається подати їх так, ніби це позивач порушував закони, а директор оборонявся. Відповідач не надав жодного підтвердження своєї версії цієї події, окрім власноручно виготовленого документу. Адже, в разі виявлення будь-якого правопорушення з боку позивача органи міліції повинні були зафіксувати таке порушення і провести відповідні дії, чого не сталося з очевидної причини – відсутності будь-яких порушень з боку позивача.
7. З метою психічного тиску керівник відповідача Бакалінський Г.В. неправомірно відсторонив позивача від виконання службових обов’язків головного редактора протягом 23-31 січня 2006р. з наступною вимогою звітувати про роботу, яку позивач завідомо не мав змоги виконувати внаслідок відсторонення. Такі протиправні дії відповідача грубо порушують особисті немайнові права позивача, що зафіксовані ст.ст. 273, 280, 288 ЦК.
Докази: заяви позивача на ім’я директора відповідача і голови РДА від 23, 24, 25, 26, 27, 30, 31 січня 2006р.: т.1 АС 142 – 148.
8. Протягом усього періоду роботи не надавав належної інформації про розмір і склад зарплати, що нараховувалася.
Докази див. вище - розділ УІ цієї заяви.
Таким чином, матеріали справи містять численні письмові докази наявності моральної шкоди, протиправності дій відповідача, причинного зв’язку між шкодою і протиправною діяльністю та бездіяльністю відповідача, а також – вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачеві.
Доведені вище порушення законних прав та інтересів позивача призвели до фізичних та моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя, що є підставою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику (ст. 237-1 КЗпП України). Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї (ст. 23 ЦК України).
Тривалі і відверто неправомірні утиски з боку відповідача самі по собі принижують людину, яка відчуває аморальну перевагу права сили над силою права. Недонарахування пенсії, які виникли внаслідок протиправних дій відповідача, поставило і досі, вже третій рік тримає позивача в принизливому положенні людини другого сорту – на відміну від тих, хто отримує пенсію в належному обсязі. Названі обставини не можуть не завдавати душевних страждань будь-якій особі.
Щодо глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, що мають враховуватися судом при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, прошу взяти до уваги наступне:
- під керівництвом і за особистої участі позивача “Солом’янка” була перетворена в кращу серед районних газет Києва. Про це свідчать, зокрема: Подяка міського голови Тертичному О.В. разом з подарунковим годинником (т.1 АС 257, 258), а також диплом “Золоте перо” газеті «Солом’янка» в номінації “Найкраще районне видання столиці України” (т.1 АС 260);
- відповідач був поінформований, що позивач мав хронічну неврологічну хворобу (лікарняні листи у справі) внаслідок участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Таким чином, свідомо завдаючи вищезазначених моральних страждань позивачеві, відповідач усвідомлено поглиблював хронічну хворобу позивача, неодноразово штучно викликав її загострення, оскільки загальновідомо, що «появі неврозів сприяє… тривала перевтома… розлади значно посилюються після фізичних і психічних навантажень» (с.226 т.2 «Краткая медицинская энциклопедия»). Штучні перенавантаження виробничими обов’язками і психічний тиск вищезазначеними провокативними звинуваченнями відповідача і протиправними вимогами до нього призвели до настання інвалідності позивача, що було встановлено офіційною установою вже за місяць після звільнення (довідка МСЕК від 21 липня 2006р.– т.1 АС 256).
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
На підставі вищезазначеного прошу суд:
1. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно нарахувати авторські гонорари за 11 надрукованих в газеті «Солом’янка» публікацій Тертичного О.В. загальним обсягом 57055 символів на суму 3366, 31грн.
2. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно донарахувати Тертичному Олександру Васильовичу, з урахуванням премії в січні 2006р., лікарняні і відпускні за період з 1 січня по 3 липня 2006р. в розмірі 4214,82 грн.
3. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно виплатити Тертичному Олександру Васильовичу компенсацію за затримку повного розрахунку після звільнення в сумі 109760грн.
4. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно виплатити Тертичному Олександру Васильовичу 8490,24грн., як компенсацію коштів, не отриманих у складі пенсії впродовж 32 місяців після звільнення внаслідок правопорушень з боку відповідача.
5. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” скасувати наказ №35 від 28 грудня 2005р про оголошення догани Тертичному О.В., як необгрунтований.
6. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно надати органам Пенсійного фонду довідку про помісячне донарахування премій (в т.ч. гонорарів) Тертичному О.В. протягом 2005-2006 р.р.
7. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно відшкодувати завдану відповідачем моральну шкоду Тертичному Олександру Васильовичу у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн.
Додатки:
1-2 на одній сторінці: 1.Таблиця відомостей нарахувань зарплати Тертичному О.В., наданих відповідачем і 2.Таблиця відомостей належного нарахування зарплати Тертичному О.В. в 2006р.
3. Належний, із урахуванням премії в січні, розрахунок зарплати Тертичному О.В. в 2006р.
Суми у позовних вимогах зазначені без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, оскільки їх справляння і сплата є обов’язком роботодаця, на що звертає увагу судів п.6 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
Примітка. З урахуванням положень ч. 2 ст. 120 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин. Тому до позовної заяви додаю лише її копію для відповідача - без додатків.
Тертичний О.В.