Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[gro-za]

Спір тягнеться більше трьох років. Чергове судове засідання 12.02.2010 р. не відбулося - неявка представника відповідача, відсутність зворотного повідомлення про вручення йому повістки. Тим не менше судове засідання було відкрито, поставлене на обговорення питання про можливість продовження слухання справи у відсутність відповідача, з'ясувалося, що повістка йому була направлена поштою, але підтвердження про вручення не надійшло. Тоді звідки представник дізнався про судове засідання на цю дату? Скоріш за все, коли повідомлення про вручення повертаються до канцелярії суду, то далі вони не рухаються. А що спізнився - не дивно, бо проспект Перемоги був заблокований транспортом, який майже не рухався внаслідок сніжної заметілі.
Нижче викладена остання редакція позовної заяви, яка ще не розглядалася.
=================================================================

Солом'янський районний суд м. Києва
справа № 2-73/09
Суддя Мягкоход Ю.В.
Позивач: Тертичний Олександр Васильович,
вул. Симиренка, 13/1, кв.28,
Київ, 03134, т. 402-01-93
Представник позивача: Куля Віктор Іванович,
вул. Боткіна, 4, кв.18, Київ, 03055
Відповідач: ТОВ “Медіа-Промінь”
Повітрофлотський проспект, 40-А
Київ, 03186; т. 245-24-13

 19 березня 2009р.
Заява позивача
про збільшення позовних вимог 
(позовна заява в редакції  19 березня 2009р.)

       ЦІНА ПОЗОВУ щодо компенсації матеріальних втрат – 125831,37 грн
                            Розмір компенсації моральної шкоди – 50000 грн.

З урахуванням необхідності збільшення позовних вимог за цим позовом, та з огляду на необхідність надати пояснення на наявні у справі заперечення відповідача, надаю для зручності суду позовну заяву у новій редакції, яка включає заяву, обгрунтування позовних вимог та пояснення на заперечення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА
ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ

Від 1 липня 2004р. по 3 липня 2006р. я працював в ТОВ “Медіа-Промінь” головним редактором комунальної газети “Солом’янка”: фотокопії записів №№35-36 в трудовій книжці Тертичного О.В. т.1 АС 9 – 10.

І. Відповідач неправомірно не нарахував і не виплатив авторський гонорар
Нарахування гонорару (премії) за підготовку власних матеріалів передбачав п.3.2 Трудового контракту (т.1 АС 114 – 116). Уточнення розцінки гонорару (до 59грн. за 1 тис. знаків) внесено наказом  №19/1 від 01.11.04 (т.1 АС 52).
Всупереч вищезазначеним зобов’язанням відповідач протягом 2005 року неправомірно не нарахував і не виплатив авторський гонорар (премії) за 11 власних публікацій позивача загальним обсягом 57055 символів на суму 3366грн. 31коп. Фотокопії неоплачених публікацій наявні у справі: т.1 АС 82 – 95. Уточнений перелік неоплачених публікацій з розрахунком суми гонорарів позивач надав: т.2 АС 272. Факт ненарахування гонорарів підтверджується відсутністю нарахувань гонорару в розрахункових відомостях за лютий – листопад 2005р.: т.1 АС 44 – 56. 
Відповідно до ст.14 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» «До заробітної  плати  журналіста включаються посадовий оклад, встановлені  нормативними  актами  надбавки,  доплати,  авторський гонорар, премії.». Отже, ненарахування і невиплата гонорарів позивачеві є порушенням ст. 21 Кодексу законів про працю України: «Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства, колективного договору на підставі укладеного трудового договору.»
У запереченні на позов (т.1 АС 60 – 62) відповідач визнає факт всіх зазначених у переліку позивача публікацій (т.2 АС 272) і факт ненарахування гонорарів за них, але намагається довести  відсутність своєї вини за правопорушення. Заперечення відповідача є неправдивими або неправомірними, тобто, не грунтуються на законі, що доводиться наступними доказами:

1. «Під час роботи в ТОВ „Медіа-Промінь" на посаді головного редактора газети „Солом'янка" Тертичнии О. В. жодного разу не заявляв претензій щодо невиплати йому гонорарів (ні в усному ні в письмовому вигляді).» (т.1 АС 59)
Це неправдива заява, яка не має жодного доказу, тоді як у справі наявні докази, що її спростовують:
-  з усними претензіями позивач звертався неодноразово, і один випадок визнає сам відповідач: «При звільненні з посади головного редактора газети „Солом'янка", Тертичний О.В. сказав, що має претензії по виплаті гонорарів.» (т.1 АС 60)
- наявні також письмові докази неправдивості відповідача. Заявами 19 липня 2005р. (т.3 АС   ), 11 січня 2006р. (т.1 АС 11) позивач просив надати інформацію про нарахування зарплати з розшифровкою за видами виплат відповідно до ст.30 Закону «Про оплату праці», але ці звернення були проігноровані, про що більш детально див. нижче – у окремому розділі УІ цієї заяви.

2. Відповідач висунув очевидно абсурдну версію: ніби позивач сам винний у тому, що йому не нарахували і не виплатили гонорар, оскільки не подавав відповідних службових записок. «Інших службових записок протягом 2005 року від Тертичного О.В. не надходило, як і не було жодного разу Тертичному О. В. відмовлено у виплаті гонорарів.» (т.1 АС 59 – 60).
До цього варто зазначити, що подання службових записок, як умова нарахування гонорару, не було передбачене жодним законом чи  підзаконним актом, жодним нормативним документом підприємства. Зокрема, не має такої умови і єдиний документ, який визначав порядок нарахування гонорарів: Положення про гонорар в газеті “Солом’янка” (т.1 АС 72).
Відповідно, згідно вказаних норм трудового законодавства та внутрішніх документів підприємства, відповідач не може посилатися на відсутність доповідних записок, як підставу для звільнення його від обов’язку виплатити заробітну плату позивачу.

Якщо ж суд з якихось причин визнає необхідність наявності службових записок для оплати гонорарів,  маю звернути увагу на неправомірність заперечень відповідача.
         
                              3. Сама заява відповідача про відсутність частини службових записок у діловодстві є неправомірною з наступних обставин. Оскільки відповідач заявив (т.2 АС 4), що головний редактор подавав службові записки, як форму обліку та подання інформації про власні гонорари, то тим самим він  визнає, що зазначені службові записки головного редактора були первинним документом обліку для нарахування зарплати. Обов’язок вести їх належний облік і забезпечити зберігання законодавство покладає на роботодавця: «Первинні документи та облікові регістри, що пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси підлягають обов'язковій передачі до архіву, а до їх передачі повинні зберігатися в бухгалтерії підприємства» (п.6.1,2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" затверджене наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.95, який зареєстровано  Міністерством юстиції України 05 червня 1995 р. за № 168/704).
«Забезпечити фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах» законодавство також покладає на керівника підприємства: п. 2.13 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку").
Тим не менше, відповідач стверджує, що облік службових записок він не провадив, а службові записки про гонорар стосовно оспорюваних публікацій в діловодстві відсутні.

4. Якщо припустити, що директор дійсно не знав про ненарахування гонорарів за 11 публікацій (!), то перед звільненням працівника бухгалтер повідомила директору, що такі претензії той висуває (т.1 АС 60), а відповідних актів у неї немає. Отже, роботодавець, як відповідальний за зберігання цих документів, був зобов’язаний їх поновити. Проте, замість поновлення «відсутніх» в бухгалтерії документів і повного розрахунку з працівником, відповідач просто звільнив працівника, тим самим відкидаючи його претензії. Коли за два місяці після звільнення позивач подав вже письмову претензію, відповідач хоч би тоді мав вжити заходи з поновлення «пропавших записок». Для цього треба було тільки написати листа: звернутися до тієї службової особи, яка подавала службові записки у відповідний період, з проханням зробити дублікат документів, які відсутні в бухгалтерії підприємства.
Цією особою є колишній головний редактор газети (він же – позивач у справі) Тертичний О.В. Але жодних звернень від відповідача позивач ніколи не отримував. Відповідач цього не зробив ні у відповіді на претензію (т.1 АС 117 – 119), яка передувала судовому позову, ні після подання позову, в якому міститься аналогічна вимога: оплатіти автору публікації (т.1 АС 127). 
Із вищезазначених обставин, які мають письмові докази у справі, випливає логічний висновок: відповідач взагалі не мав наміру врегулювати трудовий спір, навіть після отримання претензії, а потім і судового позову. Бо з того часу пішов третій рік, і цього терміну було цілком досить, щоби поновити нібито відсутні документи. Очевидно, що відсутність службових записок відповідач використовує виключно, як неправомірний ПРИВІД ухилитися від оплати виконаної роботи.

5. Щоби позбавити відповідача і цього приводу, позивач (не дочекавшись звернення відповідача про поновлення відсутніх в бухгалтерії документів) виконав цю роботу за власної ініціативи: 23 вересня 2008р. (разом з відповідною заявою) надав поштою відповідачу 5 службових записок, про відсутність яких у Запереченні (т.1 АС 59 – 61), а згодом і у Поясненні (т.2 АС 4) заявив відповідач. Фотокопії чеку поштового відділення і опису вкладення у цінному листі: т.2 АС 271.
Відповідач не став отримувати листа у поштовому відділенні, не зважаючи на повідомлення, отримані від відділу зв’язку. Отже, позивач змушений був довести зазначені документи до відповідача, а також і до суду, шляхом надання до матеріалів справи: в якості додатків до пояснення позивача від 14 листопада 2008р. (т.2 АС 272 – 276).

6. Відповідач два роки відмовлявся нарахувати гонорари, посилаючись на «відсутність» записок в діловодстві. І навіть запевнив: «якби спірні публікації були розмічені та подані на оплату головним редактором, то обов’язково були б оплачені ТОВ «Медіа-Промінь» (т.2 АС 15 п. 24). Проте, спірні публікації  розмічені і подані на оплату (спочатку поштою у вересні, потім - через подання до матеріалів судової справи) 14 листопада 2008р., але публікації досі не оплачені.
Це – щодо честі і порядності, до яких апелює відповідач у своїх запереченнях: АС16 п.25.

7. Очевидна сумнівність доводу про відсутність службових записок змусила відповідача висунути ще цілий ряд пояснень свого правопорушення. Від огульних заперечень він перейшов до неправомірних претензій щодо конкретних публікацій:
7.1 Відмовляючи в оплаті гонорару за публікації під рубрикою «Читач телефонує редактору», відповідач заявляє: «Згідно обов'язкової до виконання головним редактором Програми газети (Див. Додаток №8 Програма (концепція) газети "Солом'янка"): «Газета має забезпечувати зворотній зв'язок з читачами, регулярно повідомляти про враження мешканців (різних соціальних груп) району», що і робилося під цією рубрикою.» (т.1 АС 60 – 61)
Жодного документу, чи іншого доказу, який підтверджує цю заяву, відповідач не надав.  Але з точки зору формальної логіки посилання відповідача не поєднано з висновком: виходить, якщо щось в газеті робилося на виконання Програми, то воно має виконуватися безоплатно – не зважаючи на зобов’язання роботодавця, зафіксовані Трудовим контрактом і наказами.
7.2 Ще один дивний аргумент: «За попередньою усною домовленістю з Тертичним О.В., останній повинен був готувати до шпальти матеріалів до кожного номеру газети в рахунок заробітної платні.» (т.1 АС 60) Чи міг редактор погодитися на таку абсурдну умову, якщо вона залишила його без гонорару взагалі? Якщо така (вигадана) домовленість була би в дійсності, хто заважав зафіксувати її серед інших обов’язків позивача в Трудовому контракті, чи, хоч би в якомусь наказі?
7.3 Щодо публікацій без підпису: в тих публікаціях, де в газеті не було зазначно імені автора: «Вказаний огляд проведення сесії Солом'янської [районної в місті Києві ради побудований на інформації, наданою секретаріатом районної ради і є редакційним матеріалом без автора і підпису. Згідно п. 7 Положення про гонорар в редакції газети «Солом'янка» «окремі матеріали, які не потребують значного редагування, також матеріали, які надійшли до редакції від засновників чи новини..., штатні працівники редакції готують без оплати гонорару». (т.1 АС 60 – 61)
Останній «довід» відповідача суперечить його власним заявам. Як повідомив суду сам відповідач, «…директор ніколи не  втручався в процеси оцінки матеріалів та нарахування за них гонорарів, які здійснював виключно Тертичний О.В.» (Т.2. АС 4). Тобто, тільки редактору було надано право вирішувати: які матеріали підпадають під дію п.7, а які не підпадають. Оскільки єдиною службовою особою, яка була наділена правом це визначати, був позивач: тільки він мав право і обов’язок визначити, які  публікації підпадали під дію п.7. Перебравши на себе чуже право (визначати, які публікації оплачувати, а які ні), директор Г.Б. Бакалінський, який підписав Заперечення, в черговий раз перевищив службові повноваження і продемонстрував свою неправосвідомість.

ІІ. Відповідач не нарахував і не виплатив премії за січень 2006р.

Щомісячна премія позивачу в розмірі 1026 грн. 53 коп. була передбачена наказом №22 від 01.08.2005р. «Про зміну посадового окладу головного редактора газети «Солом’янка» (т.1 АС 27). Жодного рішення із скасування премії відповідачем не ухвалювалося, але в січні 2006р. премія не була нарахована. В наступні місяці 2006р. аж до звільнення і повного розрахунку премія також не була нарахована, про що свідчать відомості з нарахування зарплати Тертичному О.В. (т.1 АС 54 – 56).
Безпідставне скасування щомісячної премії є порушенням ст.21 КЗпП України, ст.ст.22 і 29 Закону «Про оплату праці».
У запереченні на позов (т.1 АС 59 – 60) відповідач визнає факт ненарахування премії, але намагається довести  відсутність своєї вини за правопорушення. Заперечення відповідача є неправдивими або неправомірними, тобто, не грунтуються на законі, що доводиться наступним аналізом:

1. Відповідач заявив, що з 1 січня 2006р. позивачу був підвищений оклад, отже і необхідність у преміюванні відпала (т.1 АС 58-59). Це посилання є неправдивим, і спростоване письмовим доказом: відомістю з нарахування зарплати позивачу за січень 2006р. (т.2 АС 232). Документ був складений в лютому – за два місяці до наказу про підвищення окладу, але вже тоді в графі «премія» залишилася пуста клітинка. Тобто, премію відповідач неправомірно скасував ще задовго до підвищення окладу і відповідного перерахунку (зробленого в березні) зарплати за січень.
Ст.22 Закону «Про оплату праці» забороняє субє’ктам організації оплати праці в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені… угодами.

2. Таким же неправомірним є посилання відповідача на те, що «фонд оплати праці підприємства після перерахунку не передбачає преміювання» (т.1 АС 59). Такої підстави порушувати трудову угоду не передбачає жоден закон чи підзаконний акт України. На це звертають увагу судів і п.п. 7 та 12 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
На додачу сам же відповідач спростував своє попереднє посилання, коли повідомив буквально в наступному абзаці (т.1 АС 59): «преміювання працівників ТОВ «Медіа-Промінь» здійснюється відповідно до їх особистого внеску  в загальні результати роботи…».

 3. Це Положення відповідач тут же (т.1 АС 59) намагається використати, як виправдання ненарахування премії. Проте, Положення набуло чинності з 1 лютого, а позивач оспорює ненарахування від 1 до 31 січня 2006р. Положення не може застосовуватися заднім числом: за попередній період часу. До того ж, позивач не був ознайомлений і з Положенням, отже, і не міг їм керуватися. 

4. Посилання на підвищення окладу, як причину скасування премії, також не має правових підстав, оскільки змішує сферу державного регулювання оплати праці із сферою її договірного регулювання, від чого застерігає п.4 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13.
Зазначене відповідачем підвищення окладу позивачеві відбулося не за доброї волі роботодавця, а вимушено: на виконання постанови КМ України №268 від 09.03.2006р., що визнає у запереченні на позов і сам відповідач: т.1 останній абзац АС 58. А ось премію позивачу було встановлено внаслідок трудової угоди. І порушувати цю угоду в односторонньому порядку Закон прямо забороняє суб’єктам організації оплати праці: ст.22 Закону «Про оплату праці».   

5. Відповідач вважає, що премія, зазначена в наказі № 22, мала разовий, а не постійний (щомісячний) характер (т.2 АС 161 – 162). Він наводить багато роз’яснень своєї позиції, але жодного правомірного доказу цього твердження. В той же час це твердження заперечують наступні письмові докази:
5.1 Сам відповідач в Запереченні проти позову визнав, що «наказом №22 від 1 серпня 2005 року дійсно передбачалася виплата Тертичному О. В. щомісячної премії в розмірі 1026,53 грн.» (т.1 АС 59).
5.2. Лист директора Г.Бакалінського №144 від 09.12.2005р. начальнику Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві, де відповідач повідомляє, що «головному редактору встановлена щомісячна премія». (т.3 АС    )
5.3. Названа премія в незмінному розмірі нараховувалася кожного місяця без додаткових наказів від серпня по грудень 2005р., про що свідчать наявні в т.1 справи розрахункові листи зарплати позивача 
АС 239 – серпень
АС 240 – вересень
АС 242 – жовтень
АС 234 – листопад
АС 233 – грудень
  Жодної правомірної підстави для ненарахування премії в наступному місяці – січні 2006р. відповідач не навів.
5.4 Про постійний характер премії свідчить сама назва наказу: «Про зміну посадового окладу головного редактора газети «Солом’янка» (т.1 АС 27). 
5.5 Про постійний характер премії свідчить формулювання п.2 наказу:
«З 1 серпня 2005 року оклад головного редактора та відповідні надбавки та нарахування складатиме:
оклад…
за ранг…
за вислугу років…
за інтенсивність праці, високі творчі досягнення…
премія – 1026,53 грн.

6. Належний розрахунок зарплати Тертичного О.В. в січні 2006р. з урахуванням премії позивач надав до справи: т.2 АС 133 – 134. З порівняльної таблиці нарахування з/п, яку надав відповідач (т.3 АС 11 -13), випливає, що сторони погодилися з розрахунками зарплати позивача за січень 2006р. за винятком питання про нарахування/ненарахування премії. На це вказує передостанній рядок вищеназваної таблиці (т.3 АС 13) «Оплата за 12 робочих днів січня 2006р.»: позивач нарахував 2673,96грн, а відповідач – 2058,00грн. Різниця між цими сумами складає 615грн. 96коп – розмір ненарахованої премії за 12 робочих днів.   

(Продовження у наступному за цим повідомленні)

[gro-za]

Спір тягнеться більше трьох років. Чергове судове засідання 12.02.2010 р. не відбулося - неявка представника відповідача, відсутність зворотного повідомлення про вручення йому повістки. Тим не менше судове засідання було відкрито, поставлене на обговорення питання про можливість продовження слухання справи у відсутність відповідача, з'ясувалося, що повістка йому була направлена поштою, але підтвердження про вручення не надійшло. Тоді звідки представник дізнався про судове засідання на цю дату? Скоріш за все, коли повідомлення про вручення повертаються до канцелярії суду, то далі вони не рухаються. А що спізнився - не дивно, бо проспект Перемоги був заблокований транспортом, який майже не рухався внаслідок сніжної заметілі.
Нижче викладена остання редакція позовної заяви, яка ще не розглядалася.
=================================================================
{...}
Продовження у наступному за цим повідомленні)

Продовження нижче:

=================================================================
ІІІ. Відповідач  недонарахував відпускні і лікарняні виплати

Внаслідок неправомірного ненарахаування премії за січень 2006р. відповідач  недонарахував відпускні і лікарняні виплати за період з 1 лютого до 3 липня 2006р., оскільки саме зарплата за січень 2006р. стала базовою для нарахувань лікарняних і відпускних протягом наступних місяців. Зазначені недонарахування є порушенням ст. 29 Закону «Про оплату праці».
Доказом неправильного нарахування лікарняних і відпускних є завірені фотокопії розрахункових відомостей Тертичного О.В. за лютий – червень 2006р. (т.1 АС 54 – 56). Для зручності розгляду учасниками процесу розрахунокові відомості, що надав відповідач, позивачем зведені в табличну форму, яка додається до цієї заяви: Додаток 1. 
Належне, з урахуванням премії в січні 2006р., нарахування лікарняних і відпускних позивача наведено в Додатоку 3. Зазначені нарахування для зручності розгляду учасниками процесу також зведені в одну таблицю (Додаток 2), де наведені  нарахування як позивача (колонка 15), так і відповідача (колонка 16), а також – заборгованість в помісячних нарахуваннях сторін: колонка 17.
В останньому рядку цієї колонки 17 зазначене недонарахування зарплати позивачеві протягом 2006р.:  4214,82грн.
Разом з ненарахованими у 2005р. гонорарами 3366,31грн. (див. стор.1 цієї заяви) пряма сумарна заборгованість відповідача із зарплати складає: 4214,82грн. + 3366,31грн. =  7581,13грн.

ІV. Відповідач не виплатив всі належні позивачу суми при звільненні

Зазначену вище (розділ ІІІ цієї заяви) суму заборгованості із зарплати (7581,13 грн) на момент звільнення відповідач не виплатив в день звільнення позивача, як вимагає ст.116 КЗпП України. Не зважаючи на претензію позивача (серпень 2006р.) і наступні позовні вимоги (вересень 2006р.) заборгованість залишається невиплаченою, розрахунок не проведено до цього дня. Відповідно до ст.117 КЗпП України відповідач в якості компенсації за затримку розрахунку повинен виплатити позивачеві його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.   
Час затримки від наступного дня після звільнення (4 липня 2006р.) станом на 4 березня  2009р. складав 32 місяці.
Згідно з п. 4, абзац 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100) розмір середнього заробітку в нашому випадку (внаслідок збільшення окладу з 1 січня 2006р.)  складає місячний оклад працівника з надбавками. У позивача оклад з надбавками, встановлений наказом № 19 від 31.03.2006р. (т.1 АС112), на день звільнення складав 3430 грн., що підтверджує і відповідач: т.1 АС 58, останній абзац.
Отже, належна до виплати сума компенсації за затримку розрахунку після звільнення, визначається перемноженням суми окладу (з надбавками) на кількість місяців: 3430грн х 32 = 109760грн.

V. З вини відповідача позивач не отримує пенсію в належному розмірі

1. В результаті неповного нарахування гонорарару протягом 2005р. (див. розділ І цієї заяви) сума 3366,31грн. не була включена до довідки для Пенсійного фонду про зарплату позивача, що призвело до зменшення щомісячного розміру нарахованої пенсії.
Середньомісячна сума зменшення нарахувань визначається діленням суми ненарахованих виплат на 24 - кількість місяців, зарплата за які враховувалася при встановленні розміру пенсії Тертичному О.В.: 3366,31грн . : 24міс. = 140,26грн.
Сума, що мала війти до пенсії відповідно до ст.37 Закону “Про державну службу” визначається коефіцієнтом 0,84:  140,26грн. х 0,84 = 117,82грн. Оскільки ця сума не отримується позивачем впродовж усього періоду після звільнення (від 4 липня 2006р. до 4 березня 2009р.), сума компенсації втрат визначається відповідно кількості минулих місяців і станом на 4 березня  2009р. складає: 117,82грн.х32міс. = 3770,24грн.
2. В результаті ненарахування премії за січень, недоанарахування відпускних і гонорарів протягом 2006р. (див. розділи ІІ і ІІІ цієї заяви) сума 4214,82грн. не була включена до довідки для Пенсійного фонду про зарплату позивача, що призвело до зменшення щомісячного розміру нарахованої пенсії.
Середньомісячна сума зменшення нарахувань визначається діленням суми ненарахованих виплат на 24 - кількість місяців, зарплата за які враховувалася при встановленні розміру пенсії Тертичному О.В.: 4214,82грн. : 24міс. = 175,59грн.
Сума, що мала війти до пенсії відповідно до ст.37 Закону “Про державну службу” визначається коефіцієнтом 0,84:  175,59грн. х 0,84 = 147,50грн. Оскільки ця сума не отримується позивачем впродовж усього періоду після звільнення (від 4 липня 2006р. до 4 березня 2009р.), сума компенсації втрат визначається відповідно кількості минулих місяців і станом на 4 березня  2009р. складає: 147,50грн  х 32міс. = 4720грн.
Отже, загальна сума втрат пенсії в результаті ненарахування гонорарів в 2005р., премії, відпускних і лікарняних протягом 2006р. станом на 4 березня  2009р. складає:  3770,24грн. + 4720грн. = 8490,24 грн


VІ. Відповідач свідомо і систематично не надавав позивачеві інформацію щодо нарахованої зарплати

При виплаті зарплати відповідач не повідомляв про загальну суму зарплати з розшифровкою за видами виплат, розміри і підстави утримань, як вимагає ст.30 Закону «Про оплату праці». Оскільки усні звернення позивача з цього приводу були проігноровані відповідачем, позивач протягом останнього року роботи змушений був звертатися за інформацією в письмовій формі. Належної відповіді не отримував, що є порушенням ст.31 Закону «Про оплату праці».
Відповідач  демонструє відверту неправосвідомість, повідомляючи суду, як він намагався підмінити виконання своїх, покладених на нього Законом, обов’язків (надавати інформацію в порядку, передбаченому ст.30 Закону «Про оплату праці») необгрунтованими і неправомірними умовами і вимогами до особи, чиї законні права він багато місяців поспіль брутально порушував:
 «Бухгалтером ТОВ „Медіа-Промінь" Тертичному О. В. було запропоновано вказати за які саме матеріали не нараховані гонорари для з'ясування і, в разі підтвердження, - оплати, Тертичний О. В. демонстративно відмовився.» (т.1 АС 60)
 «У відповіді на претензію Тертичного О. В. (вхідний номер № 235 від 25.09.2006) йому було запропоновано приїхати до ТОВ „Медіа-Промінь" для уточнення питань щодо авторства матеріалів із зазначеного ним переліку.  Жодного разу Тертичний О. В. не зателефонував та не з'явився в ТОВ „Медіа-Промінь"». (т.1 АС 60).

1. 19 липня 2005р. Тертичний О.В. звернувся із письмовою заявою (т.3 АС   ) про надання довідки про зарплату для Пенсійного фонду за період  роботи у відповідача за формою, передбаченою постановою КМУ №865 від 30.05.2000р.
Після цього з’ясувалося, що протягом року відповідач нараховував зарплату позивачу з порушеннями Закону «Про державну підтримку ЗМІ і соціальний захист журналістів». Зокрема, не виокремлював надбавки, порушував норми перераховування до Пенсійного фонду. Перерахунок тривав кілька місяців, а довідки за належною формою для Пенсійного фонду позивач отримав майже за рік після звернення – 6 червня 2006р. Факти неправомірного нарахування зарплати та перерахування визнає відповідач (т.1 АС 65, т.2 АС 162), а також доводять документи бухгалтерії відповідача про перерахунок: т.2 АС 234, 251, 252.

2. 11 січня 2006р. позивач знову звернувся до відповідача (т.1 АС 11) з проханням надати інформацію про зарплату, і знову відповіді не отримав.
Довідка, яку надав відповідач суду  (т.1 АС 74), була зроблена заднім числом (про що свідчить відсутність підпису позивача). Позивач ознайомився з нею вже після звільнення, під час судового розгляду справи. 

3. 16 серпня 2006р. вже після звільнення, позивач звернувся із скаргою про ненадання відповіді на заяву від 11 січня 2006р. У відповідь на скаргу отримав лист №105 від 22.09.2006р. із посиланням на довідку, яку ніби то надали (т.1 АС 74), а також на довідки, які були надані, але не відповідали вимогам ст.30 Закону «Про оплату праці». (т.3 АС     )

4. У відповідь на заяви про надання копій наказів про призначення зарплати позивачеві, відомостей нарахувань та виплати позивачеві зарплати, видаткового касового ордеру (т.3 АС ) позивач отримав направомірну відмову в задоволенні всіх заяв і скарг під приводом  «конфіденційності інформації». Привід знущальний і очевидно неправомірний: конфіденційною  інформація про зарплату позивача має бути для всіх інших осіб, але не для самого позивача, оскільки це порушує його законне право, зафіксоване ст.30 Закону «Про оплату праці».

5. Свідоме і тривале порушення відповідачем законодавства про надання інформації найманому працівнику призвело до числених порушень в нарахуванні зарплати позивачеві і виключило можливість  досудового вирішення трудового спору.

VІІ. Моральна шкода

Відповідач тривалий час завдавав і продожує завдавати позивачеві моральної шкоди, спричинюючи моральні страждання наступними протиправними діями:
1.  Не оплатив гонорари за 11 публікацій протягом лютого – листопада 2005р.
Докази див. вище розділ І цієї заяви.

2. Не нарахував і не виплати в премії за січень 2006р., що призвело до значних недонарахувань лікарняних і відпускних, а також – зменшення належної суми пенсії.
Докази див. вище розділи ІІ – ІУ цієї заяви.

3. Свідомо, не зважаючи на попередження і пропозиції позивача, створив умови (внаслідок фактичного зменшення зарплати), коли половина  штатних працівників звільнилася, внаслідок чого позивач отримав подвійне виробниче навантаження.  Зрозуміло, що це призвело до перевтоми і фізичних страждань: як  під час роботи з подвійним навантаженням, так і під час наступного лікування в листопаді-грудні 2005р.
Докази: службова записка головного редактора від 14.11.05 (АС165-166),  відомості з нарахування зарплати журналістам редакції протягом листопада – грудня 2005р.: т.2 АС 46, 47 та т.3 АС   ).

4. Необгрунтовано звинуватив позивача у невиконанні службових обов’язків, оголосивши неправомірну догану за ніби то незадовільну роботу з формування колективу редакції. Це звинувачення було не тільки необгрунтованим по формі, але й знущальним по суті, оскільки догану відповідачу оголосила саме та службова особа, яка своєю бездіяльністю призвела до кадрової кризи.
Докази: наказ №35 від 28 грудня 2005р. про оголошення догани (т.1 АС12),
заперечення головного редактора від 13 січня 2006р. (т.1 АС13), службові записки позивача на ім’я директора про загрозу розпаду редакції і пропозиції з попередження руйнації, а згодом – про негайне відновлення колективу редакції від 13.10.05 (т.1 АС163-164) та від 14.11.05 (АС165-166), а також лист від 9 грудня 2005р. на ім’я голови РДА Сидорова І.П. т.1 АС 167 - 170.

5. Оголосив наказом незаконне попередження про наступне звільнення під надуманим приводом. Наказ не був скасований, хоч звільнення не відбулося.
Докази: наказ №32 від 16 грудня 2005р. про попередження щодо наступного звільнення: т.1 АС 26.

6. Керівник відповідача Бакалінський Г.В. в робочий час на робочому місці  насильно затримав позивача в редакції, користучись фізичною перевагою, що є порушеням ст.29 Конституції України та ст.ст. 289, 289 і 313 Цивільного кодексу України, які оголошують немайнові права особи: на свободу, на особисту недоторканість, на свободу пересування. Ст. 273 проголошує, що «діяльність фізичних та юридичних осіб не може порушувати особисті немайнові права». Ст.280 ЦК України гарантує відшкодування моральної шкоди, отриманої внаслідок порушення її особистого немайнового права.
На додачу до протиправного затримання позивача керівник відповідача Бакалінський Г.В. при виконанні службових обов’язків (в робочий час, на робочому місці) вимагав огляду  особистих речей, а отримавши цілком правомірну відмову позивача підкоритися незаконній вимозі, від імені директора підприємства викликав наряд міліції з вимогою до правоохоронців доглянути особисті речі підлеглого-позивача. Ст.288 ЦК України забороняє «будь-які форми фізичного чи психічного тиску на фізичну особу».
Факти затримки головного редактора в кабінеті і вимоги огляду його особистих речей, виклик міліції з вимогою до наряду доглянути речі головного редактора відомі багатьом свідкам, і заперечити їх неможливо. Відповідач не заперечує самі факти (т.1, АС 152 – 153), але намагається подати їх так, ніби це позивач порушував закони, а директор оборонявся. Відповідач не надав жодного підтвердження своєї версії цієї події, окрім власноручно виготовленого документу. Адже, в разі виявлення будь-якого правопорушення з боку позивача органи міліції повинні були зафіксувати таке порушення і провести відповідні дії, чого не сталося з очевидної причини – відсутності будь-яких порушень з боку позивача.

7. З метою психічного тиску керівник відповідача Бакалінський Г.В. неправомірно відсторонив позивача від виконання службових обов’язків головного редактора протягом 23-31 січня 2006р. з наступною вимогою звітувати про роботу, яку позивач завідомо не мав змоги виконувати внаслідок відсторонення. Такі протиправні дії відповідача грубо порушують особисті немайнові права позивача, що зафіксовані ст.ст. 273, 280, 288 ЦК.
Докази: заяви позивача на ім’я директора відповідача і голови РДА від 23, 24, 25, 26, 27, 30, 31 січня 2006р.: т.1 АС 142 – 148.

8. Протягом усього періоду роботи не надавав належної інформації про розмір і склад зарплати, що нараховувалася.
Докази див. вище - розділ УІ цієї заяви.

Таким чином, матеріали справи містять численні письмові докази наявності моральної шкоди, протиправності дій відповідача, причинного зв’язку між шкодою і протиправною діяльністю та бездіяльністю відповідача, а також – вини відповідача у заподіянні моральної шкоди позивачеві.
Доведені вище порушення законних прав та інтересів позивача призвели до фізичних та моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя, що є підставою  відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику (ст. 237-1 КЗпП України). Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї (ст. 23 ЦК України).
Тривалі і відверто неправомірні утиски з боку відповідача самі по собі принижують людину, яка відчуває аморальну перевагу права сили над силою права. Недонарахування пенсії, які виникли внаслідок протиправних дій відповідача, поставило і досі, вже третій рік тримає позивача в принизливому положенні людини другого сорту – на відміну від тих, хто отримує пенсію в належному обсязі. Названі обставини не можуть не завдавати душевних страждань будь-якій особі.
Щодо глибини фізичних та душевних страждань, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, що мають враховуватися судом при визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, прошу взяти до уваги наступне:
-   під керівництвом і за особистої участі позивача “Солом’янка” була перетворена в кращу серед районних газет Києва. Про це свідчать, зокрема: Подяка міського голови Тертичному О.В. разом з подарунковим годинником (т.1 АС 257, 258), а також диплом “Золоте перо” газеті «Солом’янка» в номінації “Найкраще районне видання столиці України” (т.1 АС 260);
- відповідач був поінформований, що позивач мав хронічну неврологічну хворобу (лікарняні листи у справі) внаслідок участі в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Таким чином, свідомо завдаючи вищезазначених моральних страждань позивачеві, відповідач усвідомлено поглиблював хронічну хворобу позивача, неодноразово штучно викликав її загострення, оскільки загальновідомо, що «появі неврозів сприяє… тривала перевтома… розлади значно посилюються після фізичних і психічних навантажень» (с.226 т.2 «Краткая медицинская энциклопедия»). Штучні перенавантаження виробничими обов’язками і психічний тиск вищезазначеними провокативними звинуваченнями відповідача і протиправними вимогами до нього призвели до настання інвалідності позивача, що було встановлено офіційною установою вже за місяць після звільнення (довідка МСЕК від 21 липня 2006р.– т.1 АС 256).

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
На підставі вищезазначеного прошу суд:
 1. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно нарахувати авторські гонорари за 11  надрукованих в газеті «Солом’янка» публікацій Тертичного О.В. загальним обсягом 57055 символів на суму 3366, 31грн.
2. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно донарахувати Тертичному Олександру Васильовичу, з урахуванням премії в січні 2006р., лікарняні і відпускні за період з 1 січня по 3 липня 2006р. в розмірі 4214,82 грн.
3. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно виплатити Тертичному Олександру Васильовичу компенсацію за затримку повного розрахунку після звільнення в сумі 109760грн.
4. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно виплатити Тертичному Олександру Васильовичу 8490,24грн., як компенсацію коштів, не отриманих у складі пенсії впродовж 32 місяців після звільнення внаслідок правопорушень з боку відповідача.
5. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” скасувати наказ №35 від 28 грудня 2005р про оголошення догани Тертичному О.В., як необгрунтований.
6. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно надати органам Пенсійного фонду довідку про помісячне донарахування премій (в т.ч. гонорарів) Тертичному О.В. протягом  2005-2006 р.р.
7. Зобов’язати ТОВ “Медіа-Промінь” негайно відшкодувати завдану відповідачем моральну шкоду Тертичному Олександру Васильовичу у розмірі 50000 (п’ятдесят тисяч) грн.
Додатки:
1-2 на одній сторінці: 1.Таблиця відомостей нарахувань зарплати Тертичному О.В., наданих відповідачем і  2.Таблиця відомостей належного нарахування зарплати Тертичному О.В. в 2006р.
3.   Належний, із урахуванням премії в січні, розрахунок зарплати  Тертичному О.В. в 2006р.

Суми у позовних вимогах зазначені без утримання прибуткового податку й інших обов’язкових платежів, оскільки їх справляння і сплата є обов’язком роботодаця, на що звертає увагу судів п.6  постанови пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».
 
Примітка. З урахуванням положень ч. 2 ст. 120 ЦПК України правила цієї статті щодо подання копій документів не поширюються на позови, що виникають з трудових правовідносин. Тому до позовної заяви додаю лише її копію для відповідача  - без додатків.

Тертичний О.В.