Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Андрію, якщо була подана заява про залишення частини вимог без розгляду, то щодо цих вимог не слід складати обгрунтування касаційної скарги. Оскільки питання лише щодо укладення договору, то виключно щодо цього слід формулювати скаргу. (Чи по зем. ділянці також вимоги)? Вважаю, що забагато непотрібного тексту.
Ще раз головне. Судом встановлюються обставини, які мають бути підтверджені доказами. На їх підставі визначаються правовідносини сторін і суд до них застосовує норми закону (ст. 214 ЦПК). Слід розібратися з цими елементами і узгодити текст скарги: де є обставини, де є докази, де є правовідносини. Зараз текст містить внутрішні суперечності. Наприклад "твердження суду... без посилань на обставини справи, встановлені судом" суперечить іншим реченням: щодо неправильно викладеної позиції позивача (а це означає неправильне визначення предмету доказування, тобто недоведеності обставин або їх відсутності взагалі при тому, що ти пишеш про їх встановлення судом).
Головні тези: є встановлені судом обставини укладення договору між відповідачем і КП ГІОЦ і відсутності такого договору між тобою і відповідачем, які сторонами не оспорюються. (Чи є доведеним факт досудового звернення до відповідача з пропозицією укласти договір -мені невідомо). Незаконність рішення у тому, що 1) укладення договору суд пов'язує з тим, що він суперечить договору відповідача з КП ГІОЦ; 2) підставність нарахувань суд пов'язує з документами на землю, які не є правовстановлювальними і з тарифами, які є нечинними.
Ось ці дві позиції і спростовуй у скарзі: як саме, я вже писав вище. Зроби текст скарги логічно узгодженим.

Додатково в касації також слід вказати, що висновки суду, викладені мотивувальною частиною (по держакту, щодо чинності тарифів) побудовані або на припущеннях (в порушення ч. 4 ст. 60 ЦПК) або внасілідок неправильно застосування норм матеріального права і їх неправильного витлумачення.

Положення щодо держмита вже не застосовуються (Декрет КМУ "Про державне мито" -п. 10 ст. 4). Зараз звільнено також на підставі п. 7 ч. 1 ст. 5 ЗУ "Про суд. збір".

[Перо]

Разом з тим, позивачем не надано доказів укладення ним прямих договорів з виробниками комунальних послуг чи намір укладення таких договорів.

Як і після рішення Савицького не можу зрозуміти -про що йде мова, оскільки:

Встановлено, що позивач звернувся до КП «ЖЕК «Нивки» з пропозицією укласти Типовий Договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій

[Андрій]

Дякуючи допомозі, отриманій від Перо, подав сьогодні касаційну скаргу.

(click to show/hide)

Вищий спецiалiзований суд України з розгляду цивільних i кримінальних справ
(судова палата у цивільних справах)
01043, м. Київ, вул.  Пилипа  Орлика,  4-а
Оскаржувач, Позивач:
ОСОБА_1,
адреса, телефон
Відповідач:
Комунальне підприємство «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки» Шевченківської районної у м. Києві ради, вул. Щербакова, 47-В, м. Київ, 04111, Тел. 0444003365
Треті особи:
Комунальне підприємство «Керуюча дирекція» Шевченківської районної у м. Києві ради, вул. Білоруська, 1, 04050, тел. 0444839906
Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» вул. Космічна, 12А, м. Київ, 02192

КАСАЦІЙНА СКАРГА
на ухвалу апеляційного суду м. Києва у цивільній справі   №22-2774/2012 від 02 лютого 2012 року та рішення Шевченківського районного суду м. Києва у цивільній справі № 2-4165/11 від 16 серпня 2011 року. 

Звільнено від судового збору на підставі ч.3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Оскаржується рішення Шевченківського районного Суду м. Києва від 16.08.2011 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду  м. Києва від 02.02.2012 р. в цивільній справі  №22-2774/2012 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки», треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м. Києві ради, Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації, про визнання безпідставними сум нарахування за житлово-комунальні послуги, зобов'язання сформувати тариф на утримання будинку і прибудинкової території на підставі діючих нормативних актів, відшкодування моральної шкоди, визначити розмір тарифу на утримання будинку і прибудинкової території та відсутність вимог законодавства, які б підтверджували правомірність дій відповідача, визнати відсутність договірних відносин між відповідачем та третіми особами.
В апеляційному порядку мною була оскаржена лише відмова судом першої інстанції у задоволенні вимог, викладених наступними пунктами прохальної частини позову (з урахуванням поданих змін та доповнень):
1. визнати безпідставними нарахування позивачу КП «ЖЕК «Нивки» плати за утримання будинку і прибудинкової території в умовах відсутності державного акту на прибудинкову територію та сформованого виконавцем послуг і затвердженого органом місцевого самоврядування тарифу згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 20.05.2009 року № 529;
3. Зобов'язати відповідача укласти з позивачем, як із власником кв.__ по вул. ____________ в м. Києві «Типовий договір про надання послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій», що затверджений постановою КМУ від 20.05.2009 року, в редакції яка підписана позивачем 08.02.2010 року з протоколом розбіжностей, відповідно до якого він виклав п.7 у власній редакції.
Зазначу, що до суду апеляційної інстанції мною 01.11.2011 р. було подано заяву про залишення пункту 1 позову без розгляду (Додаток 1), і таким чином предметом апеляційного розгляду мала стати лише позовна вимога, викладена пунктом 3 (див. вище).
Ця заява взагалі не розглядалася судом і не згадувалася в ухвалі апеляційного суду, що є порушенням ст.ст. 310, 207 ЦПК.
Також, в порушення положень ст. ст. 313, 315 ЦПК судом апеляційної інстанції було неправильно викладено предмет позовних вимог (не відповідає дійсності короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнених доводів особи, яка подала апеляційну скаргу), що тим самим призвело до неправильного визначення предмету доказування.
Так, в порушення ст. 215 ЦПК судом першої інстанції в описовій частині рішення невірно (спотворено) викладена узагальнена позиція позивача. Зокрема, стверджується що «позивач вважає, що він має сплачувати кошти за отримані комунальні послуги безпосередньо виробникам цих послуг». Це твердження ніколи не було позицією позивача і спростовується самими позовними вимогами.
Суд апеляційної інстанції в порушення ст. 315 ЦПК переписав до свого рішення цю спотворену позицію, не вивчаючи доводів скарги. 
Крім того, в порушення ст. 303 ЦПК суд апеляційної інстанцій вийшов за межі доводів апеляційної скарги та вирішив справу щодо вимог, які я просив залишити без розгляду.
Відповідно до ст. ст. 213, 214 і виходячи з приписів ст. 313 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам закону рішення Шевченківського Районного Суду м. Києва від 16.08.2011 р., залишене без змін ухвалою Апеляційного суду  м. Києва від 02.02.2012 р. в цивільній справі №22-2774/2012 не відповідає.
1.   Тарифи на житлово-комунальні послуги, які мають бути обґрунтованими відповідно до вимог постанови КМУ від 12.07.2005 р. № 560, і за якими виставляла рахунки третя особа КП ГІОЦ взагалі не обґрунтовані жодними доказами (обґрунтування відсутнє).
2.   Тарифи на житлово-комунальні послуги, які мають бути обґрунтованими відповідно до вимог постанови КМУ від 20.05.2009 р. № 630, і за якими виставляє рахунки третя особа КП ГІОЦ формально обґрунтовано тільки за 2011 рік.
3.   У матеріалах справи відсутній перелік нормативно-правових актів місцевої влади, а в судових рішеннях обох інстанцій – відсутні будь-які посилання на такі акти, відповідно до яких встановлювалися чи затверджувалися тарифи, за якими відповідачем надавалися послуги, а третьою особою КП ГІОЦ виставлялися рахунки мені, як споживачу таких послуг.
4.   У матеріалах справи відсутні належні і допустимі докази того, що земельна ділянка в будинку, мешканцем якого я є, посвідчена правовстановлювальними документами (відсутній державний акт на землю) при тому, що я є платником послуг за утримання Прибудинкової території, встановленої, по-перше, не уповноваженими особами і не у спосіб, встановлений Земельним Кодексом України; а по-друге, на цій території знаходяться споруди, що не віднесені до мого будинку і підпадають під пляму забудови.
Судові рішення обох інстанцій в частині відмови зобов'язати відповідача укласти зі мною  договір (пункт 3 позову) обґрунтовані обставиною існування договору між відповідачем і КП ГІОЦ, яким встановлено порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги. Тобто відповідач і КП ГІОЦ за мене вирішили, яким саме чином мені слід сплачувати за ці послуги.
 Таким чином, в порушення ст. 511 ЦК суди виходили з того, що вказані угоди (на виконання розпорядження КМДА № 478 від 15.04.1997 р.) нібито породжують для мене, як третьої особи, що не є їх стороною, якісь зобов'язання, що призвело в подальшому до неправильного застосування судами ст. 628 ЦК і до відмови у позові в частині зобов'язання укладення договору між мною і відповідачем.
Крім того, в порушення п. 2 ППВСУ № 9 від 01.11.1996 р. "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" і ст. ст. 213, 214, 315 ЦПК судами обох інстанцій не було з'ясовано, чи ґрунтуються укладені між відповідачем і КП ГІОЦ договори на чинних нормативно-правових актах, виходячи з приписів ст. 57 Конституції, згідно яких закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними. (Розпорядження КМДА № 478 від 15.04.1997 р. «Про порядок розрахунків за житлово-комунальні послуги» не оприлюднювалось і не було зареєстроване територіальним органом юстиції).
Безпідставно застосовані ст.ст. 626, 628, 630 ЦК України, та не застосовані  ст.ст. 19,20,21,24,26,29 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», що, як спеціальні норми ЗУ "Про житлово-комунальні послуги", мають перевагу над загальними, встановленими ЦК, а тому підлягають переважному застосуванню. Норми ЦК повинні застосовуватися тільки якщо вони не суперечать ЗУ "Про житлово-комунальні послуги".
При винесені рішення про правомірність визначення площі прибудинкової території не застосовано ст.42 Земельного кодексу України «розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також  належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу,  мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.» Застосування проектів поділу території кварталу і відповідної землевпорядної документації вимагає і Постанова Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7. 
Судом не застосовано чинних «Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій» які затверджені наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76. Зокрема ці правила містять визначення прибудинкової території як «території навколо багатоквартирного будинку, визначеної актом на право власності чи користування земельною ділянкою і призначеної для обслуговування багатоквартирного будинку.»
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли до висновку, що «відповідачем встановлюються тарифи відповідно до нормативно-правових актів, які регулюють встановлення вказаних платежів, а також надано докази на підтвердження закріплення прибудинкової території за будинком в якому знаходиться квартира позивача а також визначено площу вказаної території, надані договори з виробниками комунальних послуг та договір з КП ГІОЦ, яке здійснює розчеплення коштів платників, та розподіл їх між виробниками комунальних послуг.»
Такі висновки суду суперечать нормам матеріального права: пункту 2 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року № 493/92 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (далі – Указ) та   пунктів 1, 2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 (далі – Положення).
Правозастосування Указу і Положення має бути приведеним у відповідність із правовими позиціями, викладеними постановою Верховного Суду України від 28.11.2011 р. по справі № 21-246а11 (Додаток 2). 
В порушення ч. 2 ст. 214, ст. 313, п. 3 ч. 1 ст. 315 ЦПК судом апеляційної інстанції ці висновки ВСУ не були враховані, що призвело до грубого порушення положень ст. 360-7 ЦПК.
Враховуючи, що численні порушення норм процесуального права, зокрема ст.ст. 207, 213, 214, 215, 310, 313, 315, 360-7 ЦПК, унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи,
прошу скасувати рішення Шевченківського районного Суду м. Києва від 16.08.2011 р. з ухвалою Апеляційного суду  м. Києва від 02.02.2012 р. в цивільній справі № № №22-2774/2012 та направити справу на новий судовий розгляд згідно п. 2 ст. 338 ЦПК.
 
Додатки.
1.   Копія заяви по залишення позовних вимог без розгляду.
2.   Постанова Верховного Суду України від 28.11.2011 р. по справі № 21-246а11.
3.   Копії скарги за числом сторін (3 екз.)

[Андрій]

Отримав ухвалу про усунення недоліків:

(click to show/hide)

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Кафідова О.В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна контора «Нивки», треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Шевченківської районної у м. Києві ради. Комунальне підприємство «Головний інформаційно-обчислювальний центр» Київської міської державної адміністрації про визнання безпідставними сум нарахування за житлово-комунальні послуги, зобов'язання сформувати тариф на утримання будинку і прибуткової території на підставі діючих нормативних актів, відшкодування моральної шкоди, визначити розмір тарифу на утримання будинку і прибуткової території та відсутність вимог законодавства, які б підтверджували правомірність дій відповідача.визнати відсутність договірних відносин між відповідачем та третіми особами. -

встановив:

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду касаційним судом, оскільки, заявником не надано доказів сплати судового збору за подачу касаційної скарги до суду або доказів звільнення від оплати.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» та враховуючи категорію спору (спір майнового характеру), розмір судового збору у даному випадку повинен становити 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Слід звернута увагу заявників, що з 12 січня 2012 року змінені реквізити рахунків для зарахування судового збору а саме реквізити для оплати судового збору наступні: одержувач - УДКСУ у Печерському районі м. Києва; код ЄДРПОУ 38004897: банк одержувача - ГУ ДКУ в м. Києві; р/р 31212253700007; МФО 820019; код платежу - 22030003; символ звітності банку - 253. у графі платіжного доручення "Призначення платежу" зазначається "судовий збір”.

Крім того, в порушення вимог ст. 326 ЦПК України до касаційної скарги не додано завірених належним чином копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій (копія судового рішення має бути підписана та скріплена гербовою печаткою суду, як це передбачено Інструкцією з діловодства в місцевому суді, затвердженою наказом Державної судової адміністрації України від 27 червня 2006 року № 68).

Також, заявником не надано копій касаційної скарги в кількості необхідній для вручення кожному учасник) процесу.

Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга не оформлена відповідно до вимог, встановлених ст. 326 цього Кодексу, а також у разі несплати суми судового збору застосову ються положення ст. 121 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для у сунення її недоліків.   ______

Керуючись ст.ст. 121. 328 ЦПК України. -
ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 02 лютого 2012 року залишити без руху та надати для усунення вказаних недоліків строк до 05 квітня 2012 року, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання ухвали.

У разі невиконання вимог суду, касаційна скарга буде визнана неподаною й повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Технічні питання:

• Що робити з судовим збором? Платити? Яку суму?
• Яким чином правильно завірити копії рішень? Чи віддати свої?

[Перо]

1. Ухвала направлена на то, чтобы не рассматривать жалобу по сути. А куда деваться? Следует посчитать -о какой сумме "скасування нарахувань" і "моральної шкоди" шла речь в решениях судов и от каждой оплатить 70% (иска ведь судья не видит). Но не менее чем от 0,2 м/з (214,60 грн.) для имуществ. требований, т. е. не менее 150,22 грн. Точно не могу сказать -я ранее уже писал, что не стоит подавать в суд такой "винегрет"
2. Можно подать свои (себе снять и оставить ксерокопии). А можно дополнительно в суде 1-ой инстанции получить дополнительные копии, предварительно оплатив суд. сбор из расчета 1 грн. за страницу А4.

[Андрій]

Чи достатньо просто оплатити судовий сбір? В позові фігурує єдина сума - сума моральної шкоди. Суми скасувань немає. Вирахувати не складно. Чи треба чимось підтверджувати цей розрахунок?

[Перо]

враховуючи категорію спору (спір майнового характеру), розмір судового збору у даному випадку повинен становити 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Ухвала незаконна, але оскарженню не підлягає. Мабуть слід сплатити 150,22 грн. (як за майнові вимоги), хоча мова йде про стягнення моральної (немайнової) шкоди. Подати у вигляді клопотання (вказати № справи у ВССУ і суддю) і обгрунтувати розрахунок. Крім того, надати ще раз копії касаційної скарги за числом сторін (про це вказано, як про недолік). Протягом 5 днів після отримання ухвали.

[Андрій]

Завершення.

[Перо]

Завершення.

Раджу не зупинятися і подавати заяву до ЄСПЛ.