Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Пару решений по теме от Малиновской!
ПС: давать им оценку сейчас нет времени, разберитесь сами!

Практика господарських судів усталена -ось і вся оцінка. Наше завдання -зробити усталеною практику судів адміністративних, щоб не шарахали від цих справ як біс від ладану. Деякі з цих рішень можна подати у поточні справи.

[ВАВАНчик]

Енергетичний завод «Енергетик»

1й круг:

1я инстанция
http://reyestr.court.gov.ua/Review/11062850

(click to show/hide)

 

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98



 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Справа №  7/285    

   
02.09.10


 
 

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до    Відкритого акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик"       

про  стягнення боргу 10 513,25 грн.                                                                                                             

                                                                                                                    Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Радченко Ю.О.- довіреність №164 від 01.06.2010;

від відповідача: не з»явилися;

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" про стягнення боргу 10 513,25 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором на послуги з водопостачання та водовідведення № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. не оплатив надані йому позивачем послуги, заборгувавши позивачу 8 679,85 грн. за період з 01.12.2008 по 01.04.2010.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 8 679,85 грн. - основного боргу, 1 556, 27 грн. –інфляційних втрат, 277, 13 грн. –3% річних, а також понесені ним по справі судові витрати –105,13 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 01.06.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 01.07.2010.

01.07.2010 представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, у зв’язку з чим розгляд справи було відкладено до 02.09.2010.

02.09.2010 відповідач повноважних представників в судове засідання повторно не направив, не виконав вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі, причини неявки суду не повідомив, про день та час  розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судовому засіданні 02.09.2010 підтримав позовні вимоги повністю та просив їх задовольнити.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.09.2010 за згодою представника позивача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -


 Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02.09.2010 судом оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, Господарський суд міста Києва, -   

                                                               

                                                               ВСТАНОВИВ:

  Між позивачем та відповідачем укладено Договір № 068257/5-02 від 17.01.2006 на послуги водопостачання та водовідведення (далі по тексту рішення - Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з тим, що вступили в силу нові правила від 27.06.2008 р. № 190 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі   системи   каналізації   населених   пунктів   України,   затверджених   наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. Договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття  показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

В п. 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 р. вказано, що рахунки за                  спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку.

Керуючись п. 2.2.1. Договору позивача щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору позивача доводить відповідача нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.4. Договору передбачає порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.   

Судом встановлено, що відповідач в порушення п. 2.2.4. Договору, у встановлені Договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним.

В ході судового розгляду справи, судом встановлено, позивач послуги згідно умов Договору виконав в повному обсязі в період з 01.12.2008 по 01.04.2010, надавши відповідачу послуг на суму 56 496,72 грн. Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного не надано.

Разом з тим, відповідач взяті на себе зобов’язання по Договору виконав частково, внаслідок чого у останнього за період з 01.01.2009 по 01.04.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8 679,85 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 1 556, 27 грн. –інфляційних втрат та 277, 13 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 1 556, 27 грн. –інфляційних втрат та 277, 13 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу,  розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

  ВИРІШИВ:

  1.                   Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код ЄДРПОУ 24742491) на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м.Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) –8 679 (вісім тисяч шістсот сімдесят дев’ять) грн. 85 коп. - основного боргу, 1 556 (одна тисяча п’ятсот п’ятдесят шість) грн. 27 коп. –інфляційних втрат, 227 (двісті двадцять сім) грн. 13 коп. –3% річних, 105 (сто п’ять) грн. 13 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

 Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.


  Суддя                                                                                                                  М.М. Якименко

Апелляция
http://reyestr.court.gov.ua/Review/12387653

(click to show/hide)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   27.10.2010                                                                                           № 7/285

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Новікова  М.М.

 суддів:             

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -Радченко Ю.О. – дов. №164 від 01.06.2010   

від відповідача:                   Харабара І.І. – дов. №529 від 26.10.2010

 

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПАТ Енергетичний завод "Енергетик"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.09.2010

 у справі № 7/285 (  .....)

 за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   ПАТ Енергетичний завод "Енергетик"

 третя особа позивача               

 третя особа відповідача             

 про                                                   стягнення заборгованності 10513,25 грн.

 

ВСТАНОВИВ :

 Відкрите акціонерне товариство „Енергетичний завод „Енергетик” змінило назву на Приватне акціонерне товариство „Енергетичний завод „Енергетик” (копія Свідоцтва  додана до апеляційної скарги).

Відкрите акціонерне товариство „Акціонерна компанія „Київводоканал” (надалі – ВАТ „Київводоканал”, позивач) звернулося в господарський суд м. Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Енергетичний завод „Енергетик” (надалі – ПАТ „Енергетик”, відповідач) про стягнення боргу 10 513,25 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2010 у справі №7/285 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ПАТ „Енергетик” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010 і прийняти нове рішення.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що при виставленні позивачем до відповідача платіжних вимог – доручень щодо оплати за надані комунальні послуги, відповідач керувався на той час неправомірними Розпорядженнями КМДА, а саме: від 27.11.2008 №1661, від 25.12.2008 №1780, від 05.02.2009 №127.

В судове засідання відповідач надав клопотання про приєднання доказів у справі №7/285, а саме постанову Шевченківського районного суду м. Києва у справі №2а-1180/10 від 04.10.2010, якою визнано недійсними вищезазначені Розпорядження КМДА.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Між позивачем та відповідачем укладено договір №068257/5-02 від 17.01.2006 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65, які втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку з тим, що вступили в силу нові правила від 27.06.2008  №190 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі   системи   каналізації   населених пунктів   України,   затверджених   наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України №37 від 19.02.2002 (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем. Зняття  показань лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача спільно з представником відповідача.

В пункті 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 вказано, що рахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюється на основі показників засобів обліку.

На підставі положень п. 2.2.1 договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору позивача доводить відповідача нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.4 договору передбачено порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі. Зокрема, відповідач зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.   

Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказах, встановлено, що відповідач у встановлені договором строки, не направив свого представника до позивача з необхідними документами для проведення звіряння і тому облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийняті відповідачем та погоджені ним згідно п. 2.2.4 договору.

Також суд першої інстанції встановив, що позивач послуги згідно умов договору в період з 01.12.2008 по 01.04.2010 надав в повному обсязі на суму 56496,72 грн.

Відповідач взяті на себе зобов’язання по договору виконав частково, внаслідок чого у нього за період з 01.01.2009 по 01.04.2010 виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8679,85 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи доказами.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідачем заперечень та доказів на підтвердження протилежного в суді першої інстанції надано не було. Також, колегія суддів зазначає, що відповідач в суді першої інстанції в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, відзив на позов до суду першої інстанції не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, і хоча справа відкладалася, жодного разу не прибув в судове засідання, поважних причин такої неявки ні суду першої інстанції, ні в апеляції відповідач не навів. Таким чином, відповідач не скористався належним чином наданими йому законом правами при розгляді справи в суді першої інстанції, а суд відповідно до ст. 75 ГПК України розглянув справу за наявними у матеріалах справи доказами.

Також колегія суддів зазначає, що Постанова Шевченківського районного суду у м. Києва, якою були визнані недійсними Розпорядження КМДА про тарифи, якими користувався позивач при проведенні розрахунків з відповідачем скасовані, була прийнята 04.10.2010 року та у відповідності до норм ЦПК України набрала чинності 24.10.2010, тобто після прийняття рішення господарським судом м. Києва у даній справі. Отже, вказаний доказ не може слугувати підставою для скасування рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010.

Зважаючи на встановлені обставини справи колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально були доведені, а тому суд першої інстанції задовольнив їх правомірно.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов’язання підтверджено матеріалами справ, колегія суддів погоджується також і з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог пор стягнення з відповідача на користь позивача  1556,27 грн. – інфляційних витрат та 277,13 грн. – 3% річних за весь час прострочення платежів.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути залишено без змін, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства „Енергетичний завод „Енергетик” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №7/285 від 02.09.2010 залишити без змін.

Матеріали справи №7/285 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена  до касаційного суду у встановленому законом порядку.

  Головуючий суддя                                                                       

   Судді                                                                                           


   

Кассация
http://reyestr.court.gov.ua/Review/13651865

(click to show/hide)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   

 ПОСТАНОВА           

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           


 20 січня 2011 р.                                                                                        
№ 7/285   


 
 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Могил С.К., суддів Бернацької Ж. О., Борденюк Є.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2010 року у справі господарського суду міста Києва за позовом відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" про стягнення 10 513, 25 грн.,

за участю у судовому засіданні представників

позивача :           Сологуб В.Л.,

відповідача :   Горобчишин І.О., Харабара І.І.,

  В С Т А Н О В И В :

У травні 2010 відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" про стягнення 8 679, 85 грн. основного боргу, 1 556, 27 грн. інфляційних втрат, 227, 13 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду міста Києва від 2 вересня 2010 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" на користь позивача 8 679, 85 грн. основного боргу, 1 556, 27 грн. інфляційних втрат, 227, 13 грн. 3% річних, а також судові витрати.

Не погоджуючись з наведеними рішенням та постановою господарських судів, відповідач подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, а справу передати на новий розгляд. В обґрунтування заявлених вимог скаржник посилається на те, що судовим рішенням, яке набрало законної сили, визнано протиправними розпорядження Київської міської державної адміністрації про погодження та затвердження тарифів на комунальні послуги № 1661 від 27 листопада 2008 року, № 1780 від 25 грудня 2008 року, № 127 від 5 лютого 2009 року, на підставі яких позивач розрахував розмір спірної заборгованості.

Переглянувши в касаційному порядку оскаржену постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 17 січня 2006 року позивач (постачальник) та відповідач (споживач) уклали договір № 068257/5-02, за умовами якого позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації міста Києва, приймати стічні води у відповідності до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації міста Києва, в свою чергу відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах укладеного договору, дотримуватись порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод.

Пунктом 2.1.1. договору сторонами погоджено, що облік поставленої води та кількості прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильників, зареєстрованих позивачем.

Згідно з п. 2.2.1. договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача розрахункові документи для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. Зі змісту п. 2.2.4 договору вбачається, що сторонами також передбачено порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди з кількістю або вартістю отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі. Зокрема, відповідач зобов'язався у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважається безпідставною.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач протягом періоду з 1 грудня 2008 року по 1 квітня 2010 року надав відповідачу послуги у відповідності до умов укладеного договору, вартість яких за розрахунком позивача складає 56 496, 72 грн.

При цьому, судами обох інстанцій зазначено, що відповідач у встановлені договором строки не направив представника з необхідними документами для проведення звірки, у зв’язку з чим зроблено висновок, що облікові дані позивача вважаються прийнятими відповідачем та погодженими ним.

Відтак, встановивши, що відповідач не сплатив позивачу 8 679, 85 грн. вартості отриманих послуг, суди обох інстанцій дійшли висновку про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а тому стягнули зазначену суму боргу разом з передбаченими ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахуваннями інфляційних втрат та 3% річних.

При цьому, відхиляючи заперечення відповідача проти позову, які були обґрунтовані посиланнями на втрату чинності розпоряджень Київської міської державної адміністрації, на підставі яких здійснено розрахунок позовних вимог, апеляційний господарський суд зазначив, що постанова Шевченківського районного суду міста Києва від 4 жовтня 2010 року у адміністративній справі № 2а-1180/10 набрала чинності 24 жовтня 2010 року, тобто після прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі.

Проте, колегія суддів касаційної інстанції не може погодитись з висновками господарських судів у даній справі, оскільки вони зроблені без встановлення та належного дослідження всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору.

Так, відхиляючи заперечення відповідача проти правомірності застосування позивачем тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, які в судовому порядку визнані протиправними, господарськими судами обох інстанцій на враховано, що вказані розпорядження Київської міської державної адміністрації про погодження та затвердження тарифів на комунальні послуги скасовані Указами Президента України № 1199/2008 від 24.12.2008, № 65/2009 від 03.02.2009 та № 76/2009 від 09.02.2009 відповідно, як такі, що суперечать Конституції України та чинному законодавству України.

Не врахувавши наведені обставини, господарські суди першої та апеляційної інстанцій всупереч приписам ст. 4 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні спору у даній справі застосували нормативно-правові акти, які не відповідають законодавству України.

Враховуючи, що для правильного вирішення спору в даному випадку необхідно встановити дійсну вартість послуг, які надавались позивачем відповідачу протягом як спірного періоду, так і періодів, які йому передували для дослідження доводів відповідача про наявність переплати, з урахуванням вищевикладених обставин, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями щодо оцінки нових доказів та переоцінки наявних, тому оскаржені судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду місцевому господарському суду слід врахувати викладені в даній постанові вказівки, належним чином дослідити розрахунок позовних вимог на предмет його відповідності чинному законодавству України, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

 Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

  Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Енергетичний завод "Енергетик" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2010 року та рішення господарського суду міста Києва від 2 вересня 2010 року у справі № 7/285 скасувати.

Справу № 7/285 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.


Головуючий суддя    
Могил С.К.

Судді :    
Бернацька Ж.О.


 

   
Борденюк Є.М.

Кассация направила дело на 2й круг


2й круг

1я инстанция
http://reyestr.court.gov.ua/Review/15928173

(click to show/hide)

 

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98


 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Справа №  7/285-26/95    

   
28.04.11  р.


 
 

За позовом  Публічного акціонерного товариства “ Акціонерна компанія  “ Київводоканал ”

До                  Приватного акціонерного товариства “ Енергетичний завод  “ Енергетик  ”

Про                   стягнення 10 513, 25 грн.

За зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства “ Енергетичний завод  “ Енергетик  ”

До     Публічного акціонерного товариства “ Акціонерна компанія  “ Київводоканал ”

Про стягнення 12 793, 20 грн.

                                                                                                                            Суддя Пінчук В.І.

Представники:

від позивача ( відповідача за зустрічним позовом  )          Радченко Ю.О. -  предст.           

від відповідача ( позивача за зустрічним позовом )             не з’явився

Рішення прийняте 28.04.2011 р., оскільки у судових засіданнях 24.02.2011 р., 24.03.2011 р. та 14.04.2011 р. оголошувались перерви.

                                                    Обставини справи:

             26.05.2010 р. відкрите акціонерне товариство “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ”                    ( правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “ Акціонерна компанія                                  “ Київводоканал ” ) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з  відкритого акціонерного товариства “ Енергетичний завод “ Енергетик  ” ( правонаступником якого є приватне акціонерне товариство “ Енергетичний завод   “ Енергетик  ” )  8 679, 85 грн. основного боргу, 277, 13 грн. –3% річних та 1 556, 27 грн. збитків від інфляції, а всього 10 513, 25 грн.

          Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилається на те, що згідно умов договору № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. надавав відповідачу послуги з постачання питної води через приєднані мережі, за які останній зобов’язався здійснювати своєчасну оплату.

          Натомість,  відповідач за отримані послуги, передбачені вказаним договором за період з 01.12.2008 р. по 01.04.2010 р.  розрахувався лише частково,  в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 8 679, 85 грн.

          Рішенням Господарського суду м. Києва № 7/285 від 02.09.2010 р. ( суддя Якименко М.М. ) позов задоволений повністю.

          Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2010 р. № 7/285 зазначене рішення залишене без змін.

          Постановою Вищого господарського суду України № 7/285 від 20.01.2011 р. постанова Київського апеляційного господарського суду № 7/285  від 27.10.2010 р. та рішення Господарського суду м. Києва № 7/285 від 02.09.2010 р. скасовані і справа направлена до Господарського суду м. Києва на новий розгляд.

          На підставі автоматизованої системи документообігу суду, справа № 7/285 передана на новий розгляд судді Пінчуку В.І.

          Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 р., справі № 7/285 присвоєний новий номер 7/285 –26/95 і призначений розгляд зазначеної справи на 24.02.2011 р.

          У  судових засіданнях 24.02.2011 р., 24.03.2011 р. та 14.04.2011 р. оголошувались перерви.   

          24.02.2011 р. у судовому засіданні представник позивача подав заяву про зміну назви позивача відкритого акціонерного товариства “ Акціонерна компанія  “ Київводоканал ” на публічне акціонерне товариство “ Акціонерна компанія  “ Київводоканал ”.

          23.03.2011 р. через канцелярію Господарського суду м. Києва приватним акціонерним товариством  “ Енергетичний завод  “ Енергетик  ”  подана зустрічна позовна заява про стягнення з публічного акціонерного товариства “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ”  12 793, 20 грн. боргу.

          Як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що за бухгалтерськими даними ПАТ ЕЗ “ Енергетик ” за надані ПАТ   “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ” комунальні послуги, згідно з договором № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. за період з 01.12.2008 р. по 01.04.2010 р. дійсною сумою до сплати є 6 894, 00 грн.

          Натомість, останнім було перераховано на розрахунковий рахунок ПАТ “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ” ( відповідачу за зустрічним позовом ) фактично 19 687,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 944 від 25.12.2008 р. на суму 2 587, 50 грн., № 25 від 19.01.2009 р. на суму 5 763, 28 грн., № 59 від 03.02.2009 р. на суму 8 937, 92 грн. та № 137 від 04.03.2009 р. на суму 2 398, 50 грн.                     

          Крім того, 23.03.2011 р. через канцелярію Господарського суду м. Києва відповідачем (  за первісним позовом ) поданий відзив на позовну заяву позивача ( за первісним позовом ).

          У зазначеному відзиві відповідач ( за первісним позовом, позивач зустрічним позовом ) проти позовних вимог позивача ( за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ) заперечує та просить суд у задоволенні первісного позову відмовити, посилаючись на те, що при виставленні рахунків –фактур за надані комунальні послуги за договором № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. позивач за первісним позовом керувався тарифами, передбаченими Розпорядженнями КМДА “ Про затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води ”: від 27.11.2008 р. № 1661, від 25.12.2008 р. № 1780 та від 05.02.2009 р. № 127, які були скасовані Указами Президента України, а саме: Указом Президента України від 12.01.2009 р. № 10/2009 скасоване Розпорядження КМДА від 27.11.2008 р. № 1661, Указом Президента України від 03.02.2009 р. № 65/2009 скасоване Розпорядження КМДА від 25.12.2008 р. № 1780 та Указом Президента України від 09.02.2009 р. № 76/2009 скасоване Розпорядження КМДА від 05.02.2009 р. № 127.

24.03.2011 р. у судовому засіданні представник відповідача (  за зустрічним позовом ) подав заперечення на зустрічну позовну заяву, в якій останній зазначає наступне: що при виставленні рахунків ПАТ “ Енергетичний завод  “ Енергетик  ” за послуги з водопостачання та водовідведення ПАТ “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ” застосовувало тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які встановлені та затверджені наступними Розпорядженнями КМДА:


 Розпорядженням КМДА від 28.08.2007 р. № 1127 “ Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення ”         

Розпорядженням КМДА від  29.04.2009 р. № 516 “ Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення  ”   

Розпорядженням КМДА від  31.08.2009 р. № 980 “ Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення  ”   

Розпорядженням КМДА від 30.11.2009 р. № 1332 “ Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення  ”   

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача (  за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ), суд -

                                               ВСТАНОВИВ:     

 17.01.2006 р. між відкритим акціонерним товариством “ Акціонерна компанія                                   “ Київводоканал ” ( правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “ Акціонерна компанія  “ Київводоканал ” ) ( позивачем за первісним позовом ) та відкритим акціонерним товариством “ Енергетичний завод “ Енергетик ”   ( правонаступником якого є приватне акціонерне товариство “ Енергетичний завод “ Енергетик  ” ) ( відповідачем за первісним позовом ) був укладений договір № 06257/5-02 на постачання питної води через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник  ( позивач за первісним позовом ) зобов'язався надавати абоненту                       ( відповідачу за первісним позовом ) послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого абонентом відповідачем за первісним позовом ) дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізації м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізації м. Києва, а абонент  ( відповідач за первісним позовом ) зобов'язується здійснювати своєчасну оплату наданих йому постачальником                 ( позивачем за первісним позовом ) послуг на умовах цього договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994р. № 65, які втратили чинність 18.10.2008 р. у зв'язку з тим, що вступили в силу нові правила від 27.06.2008 р. № 190 (в подальшому Правила користування), Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі   системи   каналізації   населених   пунктів   України,   затверджених   наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 37 від 19.02.2002 р. (в подальшому Правила приймання), а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1. вказаного договору, облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показниками лічильника, зареєстрованого у постачальника ( позивача за первісним позовом )

Зняття  показань лічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника  ( позивача ) спільно з представником абонента ( відповідача ). (  п. 2.1.2 договору ).

Згідно  пункту 3.1. Правил користування № 190 від 18.10.2008 р. рахунки за   спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показників засобів обліку.

Відповідно до п. 2.2.1. договору № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. постачальник ( позивач за первісним позовом )  щомісячно направляє до банківської установи абонента ( відповідача за первісним позовом ) розрахункові документи (в електронному вигляді - дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії договору постачальник доводить абоненту нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Пунктом 2.2.4. вказаного договору передбачено, що порядок узгодження розбіжностей з приводу незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, абонент зобов'язаний у десятиденний термін з дня направлення постачальником розрахункового документу до банківської установи абонента, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити розрахунковий документ постачальника вважатиметься безпідставною.   

            Позивач за первісним позовом у позовній заяві зазначає, що   відповідач за первісним позовом, у встановлені п. 2.2.4. договору № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. строки, не направив свого представника з необхідними документами для проведення звіряння та підписання акту, а тому облікові дані ВАТ “АК “Київводоканал” вважаються прийняті відповідачем за первісним позовом та погоджені ним.

Судом встановлено, що позивачем за первісним позовом за період з 01.12.2008 р. по 01.04.2010 р. були надані відповідачу за первісним позовом послуги, передбачені договором № 06257/5-02 від 17.01.2006 р., на загальну суму 56 496, 72 грн.

Відповідач за первісним позовом взяті на себе зобов’язання за вказаним договором виконав лише частково, в результаті чого у останнього станом на 01.04.2010 р. виникла заборгованість в сумі 8 679, 85 грн.   

Крім суми основного боргу, позивач ( за первісним позовом ) просить суд стягнути з відповідача  ( за первісним позовом  ) на користь позивача ( за первісним позовом ) 277, 13 грн. –3% річних та 1 556, 27 грн. збитків від інфляції, а всього 10 513, 25 грн.

 Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно  до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

          Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

          Позивач за зустрічним позовом, просить суд стягнути з відповідача за зустрічним позовом 12 793, 20 грн. боргу.

           Як на підставу своїх зустрічних позовних вимог, останній посилається на те, що згідно бухгалтерських даних ПАТ ЕЗ “ Енергетик ” за надані ПАТ “ Акціонерна компанія                                    “ Київводоканал ” комунальні послуги, згідно з договором № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. за період з 01.12.2008 р. по 01.04.2010 р. дійсною сумою до сплати є 6 894, 00 грн.

          Натомість, останнім було перераховано на розрахунковий рахунок ПАТ                                              “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ” ( відповідачу за зустрічним позовом ) фактично 19 687,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 944 від 25.12.2008 р. на суму 2 587, 50 грн., № 25 від 19.01.2009 р. на суму 5 763, 28 грн., № 59 від 03.02.2009 р. на суму 8 937, 92 грн. та № 137 від 04.03.2009 р. на суму 2 398, 50 грн.                     

          При визначені зазначеної суми заборгованості ПАТ ЕЗ “ Енергетик ” ( позивач за зустрічним позовом ) керувався чинними на той час тарифами, передбаченими Розпорядженням КМДА від 28.08.2007 р. № 1127 “ Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води ”.

Разом з тим, вважає позовні вимоги позивача за первісним позовом такими, що підлягають задоволенню, а позовні вимоги позивача за зустрічним позовом, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

           Твердження відповідача ( за первісним позовом про те, позивача за зустрічним позовом ), що позивач ( за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ) при виставленні рахунків –фактур за надані комунальні послуги за договором № 06257/5-02 від 17.01.2006 р. керувався тарифами, які були скасовані Указами Президента України від 12.01.2009 р. № 10/2009, від 03.02.2009 р. № 65/2009 та від 09.02.2009 р. № 76/2009, а саме: тарифами, передбаченими Розпорядженнями КМДА “ Про затвердження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води ”: від 27.11.2008 р. № 1661, від  25.12.2008 р. № 1780 та від 05.02.2009 р. № 127, судом до уваги не приймається, оскільки судом встановлено, що при виставлені рахунків приватному акціонерному товариству “ Енергетичний завод  “ Енергетик ” за спірний період, а саме: з 01.12.2008 р. по  01.04.2008 р. публічне акціонерне товариство “ Акціонерна компанія “ Київводоканал ” застосовувало тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які встановлені та затверджені наступними Розпорядженнями КМДА:

Розпорядженням КМДА від 28.08.2007 р. № 1127 “ Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення ”         

Розпорядженням КМДА від  29.04.2009 р. № 516 “ Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення  ”   

Розпорядженням КМДА від  31.08.2009 р. № 980 “ Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення  ”   

Розпорядженням КМДА від 30.11.2009 р. № 1332 “ Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення  ”   

          Зазначені Розпорядження КМАДА є чинними.

            З урахуванням викладеного, керуючись  ст.ст. 33, 49, 82 - 85 ГПК України, суд -

       


                                                       В И Р І Ш И В:

  Первісний позов задовольнити.

Стягнути з приватного акціонерного товариства “ Енергетичний завод “Енергетик” ( 02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, код 24742491 ) на користь публічного акціонерного товариства “ Акціонерна компанія  “ Київводоканал ”  ( 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька,  1-А, код 03327664 ) 8 679 ( вісім тисяч шістсот сімдесят дев’ять ) грн. 85 коп. основного боргу, 277 ( двісті сімдесят сім ) грн. 13 коп. –3% річних, 1 556 ( одну тисячу п’ятсот п’ятдесят шість ) грн. 27 коп. збитків від інфляції, 105 ( сто п’ять ) грн. 13 коп. державного мита та 236 ( двісті тридцять шість ) грн. 00 коп. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В зустрічному позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.




                                   Суддя    
                                        В.І.Пінчук

[ВАВАНчик]

Интересная закономерность:
На первом кругу использовал РКМДА № 1661, 1780, 127.
После призанния их недействительными оказалось, что этот использовал РКМДА № 1127, 516, 980, 1332.
Но сумма как была 10 513,25 грн., так и осталась!
И как на первом кругу иск был удовлетворен полностью, так и на 2м!

ПС:

Видалено нелітературні слова, що були вживані дописувачем. Проблема подальшого сприйняття цілісності тексту, з якого ці слова були видалені покладається на дописувача, який їх вживав.

[ВАВАНчик]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/16531870

(click to show/hide)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.2011                                                                                           № 53/123

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Ропій  Л.М.

суддів:               

при секретарі:             

за участю представників сторін:           

від позивача:          ОСОБА_1 – представник, дов. № 138 від 31.08.2011;

від відповідача:          ОСОБА_2 – представник, дов. № 2 від 28.03.2011;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу           

Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

на рішення          Господарського суду          міста Києва від          13.05.2011

у справі          № 53/123 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом          Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"

до          Житлово-будівельного кооперативу "Будівельник-8"

про          стягнення 196 485,35 грн.

   

ВСТАНОВИВ :

          Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 у справі № 53/123 в задоволенні позову відмовлено повністю.

          Рішення мотивовано тим, що позивачем було відкрито відповідачу другий додатковий абонентський код без укладення договору або внесення відповідних змін до договору № 5716/4-13 від 09.09.1998, тому позовні вимоги про стягнення боргу по оплаті вартості питної води, використаної для потреб гарячого водопостачання, не підлягають задоволенню; позивач при нарахуванні вартості послуг необґрунтовано застосував тарифи, затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 № 1127, від 29.04.2009 №№ 516, 517, від 31.08.2009 № 980, від 30.11.2009 № 1332, тому що державна реєстрація зазначених розпоряджень у відповідних органах юстиції не була проведена.

           В апеляційній скарзі позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 у справі № 53/123 скасувати з підстав неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

          Підстави апеляційної скарги обгрунтовуються наступними доводами.

          На думку скаржника, судом порушено ст.ст. 4-3, 32, 43, 84 ГПК України, оскільки позивачем було надано всі необхідні належні докази для обгрунтування своїх позовних вимог; в рішенні відсутня правова кваліфікація встановлених фактів та наданих позивачем доказів; судом не досліджено ким та яким чином здійснюється оплата за холодну воду, що використовується для гарячого водопостачання; не враховано, що надання послуги за загальним принципом господарської діяльності передбачає їх оплатність.

          Як стверджує скаржник, судом не враховано, що питна вода може використовуватись для виробництва і не має розмежування на гарячу і холодну, а тому позивач на законних підставах звернувся до господарського суду для захисту свого права на відшкодування коштів за надані послуги; також судом не взято до уваги п.3.7 договору № 5716/4-13 від 09.09.1998 та те, що відповідач не надав документів щодо відмови від оплати отриманих послуг.

          На думку скаржника, судом порушено ст.ст. 525, 526, 629, 901, 903 ЦК України; безпідставно прийнято до уваги платіжні доручення № 25 від 25.02.2011, № 44 від 24.03.2011, оскільки відповідно до п.3.6 договору абонент повинен розраховуватись у триденний           термін з дня надання постачальником платіжних документів.

          Скаржник стверджує, що реєстрації в Міністерстві юстиції України підлягають розпорядження, віднесені до повноважень у сфері виконавчої влади, а не розпорядження, які належать до відання місцевого самоврядування.

          На думку скаржника, суд неправомірно вийшов за межі позовних вимог, так як це, відповідно до ч.2 ст. 83 ГПК України, не відповідає інтересам позивача і клопотання з даного приводу від позивача до суду не надходило, та в порушення принципу спеціалізації розглянув питання щодо незаконності актів державних органів, тобто суд вийшов за межі ст. 4, п.3 ч.1 ст. 12 та ст. 16 ГПК України, приймаючи оскаржуване рішення про відсутність обов’язку сторін застосовувати тарифи, затверджені розпорядженнями №№ 1127, 95, 516, 980, 1332.

          У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що умовами договору № 5716/4-13 від 09.09.1998 не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленому у виносному бойлері, якому присвоєно інший абонентський номер, а сам бойлер знаходиться на балансі АК "Київенерго"; спірний договір укладений між позивачем та відповідачем на постачання питної холодної води; позивачем без узгодження з відповідачем було присвоєно окремий абонентський код № 3-50-329, який в межах договору № 5716/4-13 не присвоювався; оскільки зазначені в оскаржуваному рішенні розпорядження Київської міської державної адміністрації не були зареєстровані у органах юстиції, вони відповідно не набрали чинності, тому у позивача відсутні підстави для їх застосування та отримання коштів, розрахованих на підставі цих розпоряджень; відповідач за позовний період по коду 3-329 розрахувався у повному обсязі.

          Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

          Позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом про стягнення з відповідача 155 008,68 грн. основного боргу – заборгованості з оплати за спожиті послуги за період з 01.02.2008 по 01.01.2011, згідно з договором № 5716/4-13 від 09.09.1998; 23 406,34 грн. інфляційних втрат; 6 481,42 грн. трьох процентів річних, 11 588,91 грн. пені; судових витрат.

          Як вбачається із матеріалів справи, 09.09.1998 між Державним комунальним об’єднанням "Київводоканал" та відповідачем укладено договір № 5716/4-13 на послуги водопостачання та водовідведення, згідно з п.1.12 якого за цим договором комунальне об’єднання, за договором постачальник, зобов’язується забезпечити відповідачу, за договором абоненту, постачання питної води та прийняти від абонента каналізаційні стоки, а абонент – сплатити вищезазначені послуги на умовах, які визначені цим договором та Правилами користування системами комунального водопостачання в містах і селищах України, затверджених наказом Голови Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 № 65 (надалі – Правила).

          Відповідно до п.3.1 договору № 5716/4-13 кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником; зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента.

          Згідно з п.3.6 договору № 5716/4-13 абонент розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у порядку, встановленому чинним законодавством, у триденний термін, з дня представлення постачальником платіжних документів.

          Відповідно до наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву від 20.07.2001 № 359, п.1.1 Статуту позивача, зареєстрованого 20.12.2010, № 10701050032000824, останній є правонаступником постачальника за договором № 5716/4-13.

          Згідно з ч.1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог, щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

          Позивачем до матеріалів справи на підтвердження надання послуг, передбачених договором № 5716/4-13, надано витяги із розрахункового листа, згідно із яким нараховано плата за послуги по коду абонента 329, по коду абонента 50329, платіжні вимоги-доручення, розшифровки рахунків по кодах абонента 3 – 329 та 3 – 50329, маршрутні листи, акти про зняття показань з водолічильника, дебетові інформаційні повідомлення.

          Як вбачається із розрахунку позивача, за період з 01.09.2008 по 01.01.2011 ним по коду 3-329 нараховано плату всього у розмірі 255 464,61 грн., та із врахуванням знижок, перерахунку, сплати відповідачем загальної суми коштів 210 155,87 грн., зазначено про борг у розмірі 41 986,31 грн., та по коду 3-50329 за період з 01.02.2008 по 01.01.2011  нараховано плату у загальному розмірі 113 022,37 грн.

          Відповідачем заперечується наявність заборгованості перед позивачем протягом усього періоду надання послуг, на підтвердження чого надано контррозрахунок станом на 01.01.2011, згідно із яким за період із 01.02.2008 по 01.01.2011 позивачу було сплачено кошти у загальній сумі 272 194,86 грн. та надані до матеріалів справи копії платіжних доручень, згідно із якими, починаючи з березня 2008р., відповідачем було сплачено позивачу кошти за надані послуги по коду 3-329 – всього на загальну суму 266 879,21 грн. - за платіжними дорученнями за №№ 441, 468, 482, 508, 520, 545, 568, 569, 584, 609, 16, 16, 36, 76, 97, 113, 128, 148, 159, 187, 9, 33, 43, 85, 130, 130, 121, 162, 183, 199, 205, 25, 44 (а.с. 36-52, 1т.).

          Щодо послуг по коду 3 – 50329, то відповідач посилається на присвоєння його позивачем без погодження з відповідачем, без внесення відповідних змін до договору № 5716/4-13, те, що між сторонами не укладався договір про постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої, що позивачем обліковуються по коду 3-50329; облік такої води здійснюється за приладом, встановленим у виносному бойлері, який знаходиться на балансі АК "Київенерго".          Проти зазначеного позивач не заперечує.

          Згідно з п.2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 07.10.2008 за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду та питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

          Відповідно до ст. 19 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2001 № 2918-Ш послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

          Згідно з ч.1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 № 1875-1У відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

          Таким чином, оскільки між сторонами не погоджено умови щодо надання та споживання послуг за іншим, додатковим кодом - 3-50329, за яким обліковується постачання холодної води для виготовлення гарячої, то у позивача не виникло право вимагати від відповідача оплати за послуги по коду 3-50329.

          Як вбачається із розрахунку позивача, ним була розрахована плата за спожиті послуги із застосуванням тарифів, передбачених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 28.08.2007 № 1127, від 29.04.2009 №№ 516, 517, від 31.08.2009 № 980, від 30.11.2009 № 1332.

          Однак, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007, №№ 516, 517 від 29.04.2009, № 980 від 31.08.2009, № 1332 від 30.11.2009 не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку. Тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування зазначених розпоряджень, згідно із ч.2 ст. 4 ГПК України.

          Крім того, слід вказати, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.07.2009 № 842-р "Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 зупинено.

          Також слід зазначити, що розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 № 1576, від 12.02.2007 № 143, від 30.05.2007 № 640 теж не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, тому не набрали чинності у встановленому законом порядку; розпорядження № 1576 від 30.10.2006 визнано недійсним та скасовано постановою Господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007, розпорядження № 640 від 30.05.2007 визнано протиправним та скасовано згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131.

          Отже, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем перераховано позивачеві кошти у розмірі, що відповідає вартості спожитих послуг згідно із договором № 5716/4-13.

          У зв’язку з непідтвердженням матеріалами справи зазначеного у розрахунку позивача прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання у вказаних позивачем періодах та у зазначених ним сумах, відсутні підстави для задоволення позову у частині вимог про стягнення інфляційних втрат, трьох процентів річних, пені, як таких, що не доведені матеріалами справи відповідно до ст. 33 ГПК України.

          Із доводами апеляційної скарги немає підстав погодитись, враховуючи викладене та наступні обставини.

          Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Отже, для підтвердження існування відповідного зобов’язання відповідача, саме позивач повинен довести факт укладання договору з відповідачем на надання послуг з постачання холодної води для виготовлення гарячої, або внесення відповідних змін до договору № 5716/4-13.

          Та обставина, що надання послуг передбачає їх оплатність, не звільняє особу, яка надає послугу, від обов’язку укладення відповідного договору згідно із вимогами законодавства.

           При цьому належить врахувати, що  згідно з п.3.13 вищеназваних Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах, суб’єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, консецію, здійснюють розрахунки з виробниками на основі укладеного договору за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Разом із тим, як стверджує відповідач та не заперечує позивач, бойлер знаходиться на балансі АК "Київенерго".

          Відповідно до ст. 4 ГПК України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України; господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

          Отже, незастосування судом першої інстанції розпоряджень Київської міської державної адміністрації, які всупереч Закону України "Про місцеві державні адміністрації" від 09.04.1999 № 586-ХІV, Положенню про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, Указу Президента України від 03.10.1992 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", не зареєстровані відповідним органом юстиції, у зв’язку з чим не набрали чинності у встановленому законом порядку, здійснено судом у межах вирішення господарського спору, встановлених нормами ГПК України.

          Апеляційною інстанцією не виявлено порушень першою інстанцією норм матеріального та процесуального права, на які вказує скаржник.

          З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення суду першої інстанції.

          Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,

  ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 у справі № 53/123 залишити без змін, а скаргу без задоволення.

          2. Справу № 53/123 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                       

  Судді                                                                                           


 29.06.11 (відправлено)

(особенно выделенное порадовало )
Как я понял, сегодня по делу была кассация, и Киевводоанал проиграл и ее

[ВАВАНчик]

И еще для коллекции

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12202882

(click to show/hide)

 

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98



 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Справа №  23/490    

   
02.11.10


 
За позовом    
відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»


 
до    
житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-30»


 
про    
стягнення 269 454,80 грн.


 
Суддя    
Кирилюк Т.Ю.


 
Представники сторін:    



від позивача:    
представник Залерцов М.О. (довіреність №294 від 01.10.2010 року)


 
від відповідача:    
представник Стужук Н.В. (довіреність від 25.10.2010 року), голова правління Мазур В.Ф.(виписка з протоколу №11 від 28.12.2009 року)


 
 

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

  Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-30»заборгованості за договором №02593/4-03 від 13.06.2003 року у розмірі  269 456,80 грн. (у тому числі 227 560,53 грн. основного боргу; 9 814,81 грн. пені; 25 625,16  грн. інфляційних втрат та 6 456,30 грн. трьох процентів річних).

Позов обґрунтований тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за поставлену йому питну воду та приймання стічних вод.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.09.2010 року порушено провадження у справі № 23/490 та призначено її розгляд на 12.10.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені в позовній заяві та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував, вважаючи позовні вимоги необґрунтованими.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 02.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

  ВСТАНОВИВ:

  Позивачем та Відповідачем було укладено договір №02593/4-03 від 13.06.2003 року про поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

Відповідно до пункту 1 договору №02593/4-03 від 13.06.2003 року, Позивач зобов’язався надавати послуги з постачання питної води та приймати каналізаційні стоки, а Відповідач –здійснювати своєчасну оплату за надані послуги на умовах, визначених договором. Відповідно до пункту 3.1 договору №02593/4-03 від 13.06.2003 року кількість води, що подається Позивачем та використовується Відповідачем визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Позивачем. Зняття показань водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представниками Позивача та  Відповідача.

Відповідно до пункту 3.4 договору №02593/4-03 від 13.06.2003 року Відповідач розраховується за послуги водопостачання та водовідведення у п’ятиденний термін з дня представлення Позивачем платіжних документів до банківської установи.

Пунктом 3.5 договору №02593/4-03 від 13.06.2003 року передбачено, що у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, Відповідач зобов’язаний у п’ятиденний термін з дня направлення Позивачем розрахункового документу до банківської установи, письмово повідомити про це Відповідача та у цей же термін направити представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту. При невиконанні цієї умови дані Позивача вважаються прийнятими Відповідачем.

З матеріалів справи вбачається, що Позивачем у період з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року було надано послуги з постачання питної води та водовідведення на суму 293 709,79 грн. Відповідачем оплачено 214 797,59 грн., отже борг за вказані послуги становить 78 912,20 гривень.

Відповідач заперечує щодо наявності заборгованості у розмірі 78 912,20 грн. та надає суду контррозрахунок послуг з водопостачання та водовідведення. Однак у розрахунку Відповідач не врахував вартість послуг щодо відведення стоків гарячої води. За таких обставин, розрахунок Відповідача є необґрунтованим.

Відповідно з розрахунком до позовних вимог Позивач звернувся до суду, зокрема, із вимогою про стягнення заборгованості за послуги з постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої. Оскільки, договором №02593/4-03 від 13.06.2003 року не передбачений обов’язок Відповідача оплачувати обсяги холодної води, яка використовується для гарячого водопостачання та опалення, а інших договорів суду не надано, суд встановив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог у розмірі 148 648,33 гривень.

Частина перша статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено що, коли у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановлює, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково у розмірі 78 912,20 гривень.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пунктом 4.2 договору №02593/4-03 від 13.06.2003 року у разі порушення строків оплати за надані послуги, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд провів перерахунок пені на заборгованість по оплаті послуг за постачання питної води та водовідведення. Судом встановлено, що до стягнення підлягає сума пені у розмірі 5 968,91 гривень.


Сума боргу (грн)    
Період прострочення    
Кількість днів прострочення    
Розмір облікової ставки НБУ    
Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день    
Сума пені за період прострочення


 
47855.56    
01.08.2009 - 11.08.2009    
11    
11.0000 %    
0.060 %*    
317.29


 
47855.56    
12.08.2009 - 31.08.2009    
20    
10.2500 %    
0.056 %*    
537.56


 
53086.96    
01.09.2009 - 30.09.2009    
30    
10.2500 %    
0.056 %*    
894.48


 
57793.46    
01.10.2009 - 31.10.2009    
31    
10.2500 %    
0.056 %*    
1006.24


 
59475.68    
01.11.2009 - 30.11.2009    
30    
10.2500 %    
0.056 %*    
1002.12


 
60082.53    
01.12.2009 - 31.12.2009    
31    
10.2500 %    
0.056 %*    
1046.09


 
66919.40    
01.01.2010 - 31.01.2010    
31    
10.2500 %    
0.056 %*    
1165.13


 

   

   

   

   

   
5 968,91


 
 

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд провів перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних на заборгованість по оплаті послуг за постачання питної води та водовідведення.

Судом встановлено, що до стягнення підлягає сума інфляційних втрат у розмірі 4 061,36   гривень.


  Період заборгованості    
Сума боргу (грн.)    
Середній індекс інфляції за період№    
Інфляційне збільшення суми боргуІ


 
01.08.2009 - 31.08.2009    
47855.56    
0.998    
-95.71


 
01.09.2009 - 30.09.2009    
53086.96    
1.008    
424.70


 
01.10.2009 - 31.10.2009    
57793.46    
1.009    
520.14


 
01.11.2009 - 30.11.2009    
59475.68    
1.011    
654.23


 
01.12.2009 - 31.12.2009    
60082.53    
1.009    
540.74


 
01.01.2010 - 31.01.2010    
66919.40    
1.018    
1204.55


 
01.02.2010 - 28.02.2010    
68912.99    
1.019    
1309.35


 
01.03.2010 - 31.03.2010    
71384.80    
1.009    
642.46


 
01.04.2010 - 30.04.2010    
73618.90    
0.997    
-220.86


 
01.05.2010 - 31.05.2010    
75504.23    
0.994    
-453.03


 
01.06.2010 - 30.06.2010    
76847.73    
0.996    
-307.39


 
01.07.2010 - 31.07.2010    
78912.20    
0.998    
-157.82


 

   

   

   
4 061,36


 
 

Судом встановлено, що до стягнення підлягає сума трьох процентів річних у розмірі 1 828,01   гривень.


Сума боргу (грн)    
Період прострочення    
Кількість днів прострочення    
Розмір процентів річних    
Загальна сума процентів


 
47855.56    
01.08.2009 - 31.08.2009    
31    
3 %    
121.93


 
53086.96    
01.09.2009 - 30.09.2009    
30    
3 %    
130.90


 
59475.68    
01.11.2009 - 30.11.2009    
30    
3 %    
146.65


 
60082.53    
01.12.2009 - 31.12.2009    
31    
3 %    
153.09


 
66919.40    
01.01.2010 - 31.01.2010    
31    
3 %    
170.51


 
68912.99    
01.02.2010 - 28.02.2010    
28    
3 %    
158.59


 
71384.80    
01.03.2010 - 31.03.2010    
31    
3 %    
181.88


 
73618.90    
01.04.2010 - 30.04.2010    
30    
3 %    
181.53


 
75504.23    
01.05.2010 - 31.05.2010    
31    
3 %    
192.38


 
76847.73    
01.06.2010 - 30.06.2010    
30    
3 %    
189.49


 
78912.20    
01.07.2010 - 31.07.2010    
31    
3 %    
201.06


 

   

   

   

   
1 828,01


 
 

Всебічно та об’єктивно дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов до висновку, що позов відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»до житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-30»підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -


  В И Р І Ш И В:

  1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-30» (02232, м. Київ, вул. Милославська, буд. 17; ідентифікаційний код 22884471) на користь відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) 78 912,20 грн. (сімдесят вісім тисяч дев’ятсот дванадцять  гривень 20 копійок) основного боргу; 5 968,91 грн. (п’ять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім гривень 91 копійку) пені; 4 061,36   грн. (чотири тисячі шістдесят одну гривню 36 копійок)   інфляційних втрат; 1 828,01   грн. (одну тисячу вісімсот двадцять вісім гривень 01 копійку) трьох  процентів  річних;  1 797,13 грн. (одну тисячу сімсот дев’яносто сім  гривень 13 копійок) державного  мита та 157,40 грн. (сто п’ятдесят сім гривень 40 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ.


Суддя    
Т.Ю. Кирилюк




                                                                                                                                                                                                   

Повне рішення складено: 03.11.2010 року.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/17674017

(click to show/hide)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   16.02.2011                                                                                           № 23/490

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Пашкіної С.А.

 суддів:            Калатай  Н.Ф.   

          Синиця  О.Ф.   

 при секретарі:           Кулачок О.А.

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1. – представник за довіреністю № 17 від 28.12.2010 року

 від відповідача - ОСОБА_2. – представник за довіреністю від 25.10.2010 року

                              Мазур В. Ф. – голова правління

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

 на рішення Господарського суду м.Києва від 02.11.2010

 у справі № 23/490 (Кирилюк Т.Ю.  .....)

 за позовом                               Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

 до                                                   Житлово – будівельного кооперативу «Арсеналець-30»

                 

               

 про                                                   стягнення 269454,80 грн.

 

ВСТАНОВИВ :

 Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 227560,53 грн. за виконані  за договором на послуги водопостачання та водовідведення № 02593/4-03 від 13.06.2003 року, але неоплачені послуги з водопостачання та водовідведення, збитків від інфляції в сумі 25625,16 грн., 3 % річних в сумі 6456,30 грн. та пені в сумі 9814,81 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2010 року, повний текст якого підписаний 03.11.2010 року, у справі № 23/490 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача присуджено  основний борг в сумі 78912,20 грн., пеню в сумі 5968,91 грн., збитки від інфляції в сумі 4061,36 грн., 3 % річних в сумі 1828,01 грн., 1797,13 грн. витрат по сплаті державного мита та 157,40 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду ґрунтується на тому, що умовами спірного договору не регулюються відносини сторін щодо постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 року у справі № 23/490 в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 178684,32 грн. та постановити в цій частині  нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що умовами спірного  договору регулюються відносини сторін з приводу постачання питної води, частина з якої використовується для виготовлення гарячої води.

Ухвалою від 01.12.2010 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя – Пашкіна С. А., суддів Баранець О. М., Калатай Н. Ф.,  апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Ухвалою від 12.01.2011 року замінено назву позивача з «Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на «Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Розпорядженням  голови суду № 01–23/1/10 від 01.02.2011 року справу № 23/490 передано  на  розгляд  колегії  суддів  у   складі  головуючого  судді  Пашкіної С. А., суддів Калатай Н, Ф., Синиці О. Ф.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив та просив спірне рішення залишити без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

 13.06.2003 року між позивачем та відповідачем укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02593/4-03, відповідно до умов якого позивач зобов'язується надавати відповідачу послуги з постачання питної води та водовідведення, а відповідач зобов’язується  розраховуватись за вищезазначені послуги відповідно до умов Договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65 (далі – Правила 1) (т. 1 а.с. 12-13).

Правила 1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008 року, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі Правила 2).

Враховуючи, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила 1 (до 18.10.2008 року) так і Правила 2 (з 18.10.2008 року), і, відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» (далі - Закон), вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, Правила 1 та Правила 2 підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Відповідно до ст. 22 Закону, одним з основних обов'язків споживача є своєчасне внесення плати за використану воду.

Правилами 1 (п. 12.1.), Правилами 2 (п. 2.1), як і Законом, передбачено договірне формування відносин між Водоканалом та абонентом.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п. п. 1.10, 12.5 Правил 1.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу складається з:

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води  (код 3-50650) станом на 01.08.2007 року в сумі 46182,62 грн.;

- боргу за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води  (код 3-50650) за період з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року в сумі 102465,71 грн.;

- боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків як холодної так і гарячої води (код 3-650) за період з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року в сумі 78912,20 грн.

Щодо вимог про стягнення з відповідача боргу за послуги з постачання питної води яка використовується для приготування гарячої води (код 3-50650), слід зазначити наступне.

Загальна сума таких позовних вимог становить 148648,33  грн., з яких 46182,62 грн. становить заборгованість станом на 01.08.2007 року (в розрахунках позивача т. 1 а.с. 9 та 82-83 вказана сума визначена, як «сальдо на 01.08.2007 року), а 102465,71 грн. – заборгованість, яка виникла в період з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року (в розрахунках зазначено суму 121441,25 грн., яка в подальшому зменшилась за рахунок знижки в сумі  3415,27 грн., перерахунку в сумі -119,70 грн. та часткової сплати в сумі 15440,57 грн.).

Пунктами 1.3, 12.2 Правил 1 встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути  підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до Водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного  вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у Водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Отже, із зазначеного вище вбачається, що Водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок.

Як вбачається з розрахунку позивача, доданого до матеріалів позовної заяви, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок код №3-50650 для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води, без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до Договору.

Пунктом 12.17 Правил 1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється Водоканалом.

Позивачем не доведено, що ним були встановлені з відповідачем відповідні відносини щодо постачання води, яка використовується для виготовлення гарячої води.

З наведеного вище вбачається, що умовами Договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер.

Крім того, відповідно до ст.ст.1, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - результат господарської  діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням,  а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Отже, наведене свідчить, що не існує такого виду комунальних послуг, як «питна вода, що використовується для виготовлення гарячої води».

Відповідно до ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Спірний Договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної води, тобто холодної води. Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. 34 ГПК України, на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 148648,33  грн., який виник внаслідок нарахування позивачем відповідачу плати за послуги з постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води (код 3-50650), задоволенню не підлягають як безпідставні.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по коду 3-650 в частині прийняття стоків гарячої води слід зазначити наступне.

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Арсеналець-30» станом на 01.08.2010 р., частину з заявленої до стягнення суми по коду 3-650  становлять кошти, нараховані за прийняття стоків гарячої води (в розрахунку зазначені як (СТ.ГВ).

При цьому, кількість прийнятих стоків гарячої води позивач обраховує виходячи з кількості поставленої ним води за кодом 3-50650 (постачання питної води яка використовується для приготування гарячої води).

Відповідно до п. 3.3 Договору, кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел  водопостачання, згідно з показниками водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил 1.

Пунктом 21.1 Правил 1 визначено, що:

- кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно показників водолічильника та інших способів визначення об’ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію, у відповідності з п. 21.2 Правил 1.

- Водоканал має право вимагати від абонентів встановлення приладів обліку стічних вод, котрі мають перебувати на балансі абонента. Абонент забезпечує їх ремонт та перевірку у визначені строки.

Правилами 2 визначено, що:

- облік відпущеної питної води та прийнятих стоків здійснюється виробником і споживачами засобами вимірювальної техніки, які занесені до Державного реєстру або пройшли державну метрологічну атестацію (п. 5.1);

- вузли обліку повинні розташовуватись на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу (п. 5.2).

Отже, визначення кількість прийнятих стоків, в даному випадку гарячої води, повинно бути здійснено виходячи з даних водолічильників, які обліковують воду, яка постачається для приготування гарячої води.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження обсягів наданих послуг по постачанню води надано акти зняття показань з лічильників за період з 18.01.2008 року по 18.09.2008 року.

Зі змісту вказаних актів слідує, що у відповідача встановлено 3 водолічильника, а саме:

- № 0702633498, дата встановлення 05.02.2008 року , адреса  адреси: Милославська, 17;

-  № 2095639, дата встановлення 06.05.2006 року , адреса  адреси: Милославська, 19;

-  № 6866, дата встановлення 28.05.2003 року , адреса  адреси: Милославська, 21.

З матеріалів справи вбачається, вказані лічильники є лічильниками, які обліковують холодну воду, жодних даних щодо обліку води, яка використовується для приготування гарячої води, матеріали справи не містять.

Враховуючи, що позивачем кількість стоків гарячої води, визначена на рівні кількості води, яка використовується для приготування гарячої води, а жодних первинних документів, які б фіксували таку кількість, матеріали справи не містять, позовні вимоги в частині вимог про стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Щодо вимог про стягнення  боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-650) за період з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року слід зазначити наступне.

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Арсеналець-30» станом на 01.08.2010 р., позивач визначає обсяг поставленої ним відповідачу холодної води та, відповідно, прийнятих стоків холодної води за вказаний період  на рівні 113299 куб. м.

Відповідач підтверджує зазначений обсяг постачання холодної води, і, відповідно, прийнятих стоків, що слідує з наданого ним контррозрахнку (т. 1 а.с. 251).

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК «Арсеналець-30» станом на 01.08.2010 р., позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими наступними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації:

- № 1576 від 30.10.2006 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», яким затверджено тариф 1,476 грн. за м кв питної води та стоків за нею;

- № 143 від 12.02.2007 року «Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 N 1576», яким затверджено тариф 1,476 грн. за м кв питної води та стоків за нею;

- № 640 від 30.05.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», яким затверджено тариф 1,476 грн. за м кв питної води та стоків за нею;

- № 1127 від 28.08.2007 року «Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», яким затверджено тариф 1,476 грн. за м кв питної води та стоків за нею;

- № 516, № 517 від 29.04.2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», якими затверджено тариф 2,856 грн. за м кв питної води та стоків за нею;

- № 980 від 31.08.2009 року  «року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», яким затверджено тариф 2,712 грн. за м кв питної води та стоків за нею;

- № 1332 від 30.11.2009 року «Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води», яким затверджено тариф 2,712 грн. за м кв питної води та стоків за нею.

Проте, слід зазначити наступне:

- розпорядження № 1576 від 30.10.2006 року визнано недійсним та скасовано постановою господарського суду міста Києва у справі № 21/43-А від 13.02.2007 року;

- розпорядження № 640 від 30.05.2007 року визнано протиправним та скасовано згідно з постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 січня 2008 року у справі № 8/131;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 17.07.2009 року № 842-р «Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві» дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 року зупинено;

- розпорядження № 516 від 29.04.2009 року визнано незаконним і нечинним з моменту прийняття згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19 жовтня 2009 року у справі № 2а-2292/09.

І суд першої інстанції при вирішення спору сторін по суті зазначені обставини не врахував.

Крім цього, статтею 7 Закону України від 24.06.2004 року №1875 «Про житлово-комунальні послуги» визначено повноваження органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі віднесено до їх повноваження встановлення цін (тарифів) на житлово-комунальні послуги відповідно до Закону, а в статті 31 передбачено порядок формування цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Статтею 6 цього Закону визначено повноваження Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері житлово-комунальних послуг.

Частиною 1, 2 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» виконавчу владу в областях і районах, містах Києві та Севастополі здійснюють місцеві державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року № 731 затверджено Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади (далі - Положення).

Пунктом 1 Положення визначено, що державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення, здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та цього Положення.

Положенням Міністерству юстиції та іншим органам, що здійснюють державну реєстрацію відомчих нормативно-правових актів, надано право перевіряти у міністерствах, інших органах виконавчої влади, органах господарського управління та контролю додержання законодавства про державну реєстрацію нормативно-правових актів, у разі потреби вимагати подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію та вносити пропозиції про усунення виявлених порушень і недоліків та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у допущених порушеннях.

Пунктом 2 Положення визначено, що державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер.

Згідно п. 3 Положення на державну реєстрацію подаються нормативно-правові акти, прийняті уповноваженими на це суб'єктами нормотворення у визначеній законодавством формі та за встановленою законодавством процедурою, що містять норми права, мають неперсоніфікований характер і розраховані на неодноразове застосування, незалежно від строку їх дії (постійні чи обмежені певним часом) та характеру відомостей, що в них містяться, у тому числі з грифами "Для службового користування", "Особливої важливості", "Цілком таємно", "Таємно" та іншими, а також прийняті в порядку експерименту.

Також, Положенням встановлено обов'язок міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю своєчасно подавати на державну реєстрацію нормативно-правові акти, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, та не допускати випадків направлення на виконання нормативно-правових актів, що не пройшли державну реєстрацію.

Відповідно до норм пункту 7 Положення, нормативно-правовий акт подається на державну реєстрацію у п'ятиденний строк після його прийняття. Відповідно до норм пункту 16 Положення, зміни і доповнення, внесені до правового акта, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому цим Положенням.

Пунктом 1 Указу Президента України від 3 жовтня 1992 р. «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» встановлено, що з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 30.10.2006 року №1576, № 143 від 12.02.2007 року, № 640 від 30.05.2007 року, №1127 від 28.08.2007 року, № 516, № 517 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року та № 1332 від 30.11.2009 року не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Суд першої інстанції при вирішенні спору по суті зазначені обставини не врахував.

З огляду на викладене вище, розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації «Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення» від 28.08.2002 року № 1680, чинним протягом спірного періоду.

Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 з ПДВ) за 1 куб.м наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін.

Враховуючи, що як встановлено вище, за спірний період позивачем відповідачу було поставлено і, відповідно, відведено 113299  куб. м. питної води, оплаті за вказані послуги підлягало 92451,98 грн. (113299*0,816).

Проте, з матеріалів справи слідує та сторонами не заперечується, що позивач в рахунок оплати зазначених послуг отримав від відповідача суму більшу, ніж їх вартість, з огляду на що позовні вимоги про стягнення боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-650) за період з 01.08.2007 року по 01.08.2010 року задоволенню також не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 25625,16 грн., 3% річних в сумі 6456,30 грн. та пені в сумі 9814,81 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки вони не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого не можуть бути задоволені. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені  обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновки, викладені у рішенні господарського суду міста Києва від 02.11.2010  року у справі № 23/490, не відповідають обставинам справи, тому зазначене рішення підлягає зміні, в задоволенні позовних вимог відмовляється в повному обсязі.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі позивач просить оспорене рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 178684,32 грн. та постановити в цій частині  нове рішення, яким вказані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, та враховуючи висновки, які викладені вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволенню не підлягає, тому витрати позивача на державне мито за подачу апеляційної скарги покладаються на позивача.

Судові витрати за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись с-т.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

  ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 у справі № 23/490  залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва  від 02.11.2010 у справі № 23/490 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 року у справі № 23/490 в наступній редакції:

          «В позові відмовити повністю.»

4. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 23/490.

  Головуючий суддя                                                                       Пашкіна С.А.

   Судді                                                                                           Калатай  Н.Ф.

                                                                                           Синиця  О.Ф.


  21.02.11 (відправлено)

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14881800

(click to show/hide)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   

 ПОСТАНОВА           

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           


 12 квітня 2011 р.                                                                                        
№ 23/490   


 
 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:



   
Самусенко С.С. –головуючого,


 

   
Барицької Т.Л.,


 

   
Кочерової Н.О.,


 
розглянувши  матеріали касаційної скарги    
Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"


 
на рішення

та постанову    
господарського суду міста Києва від 02 листопада 2010 року

Київського апеляційного господарського суду

від 16 лютого 2011 року


 
у справі    
№ 23/490


 
господарського суду    
міста Києва


 
за позовом    
Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"


 
до    
Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-30"


 
про    
стягнення 269 454 грн. 80 коп.


 
за участю представників сторін                       


 
від позивача –Карпець Є.М.    
від відповідача –Стужук Н.В., Мазур В.Ф.


 



 

В С Т А Н О В И В:

  ВАТ (ПАТ) "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ЖБК "Арсеналець-30" про стягнення основного боргу в сумі 227 560 грн. 53 коп. за виконані за договором на послуги водопостачання та водовідведення №02593/4-03 від 13.06.2003, але неоплачені послуги з водопостачання та водовідведення, збитків від інфляції в сумі 25 625 грн. 16 коп., 3 % річних - 6 456 грн. 30 коп. та 9 814 грн. 81 коп. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2010 у справі № 23/490 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково, до стягнення з відповідача присуджено основний борг в сумі 78 912 грн. 20 коп., 5 968 грн. 91 коп. пені, збитків від інфляції 4 061 грн. 36 коп., 3 % річних - 1 828 грн. 01 коп. Рішення суду ґрунтується на тому, що умовами спірного договору не регулюються відносини сторін щодо постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490 (колегія суддів: головуючий Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 змінено, викладено резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої в позові відмовлено повністю.

           У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

                    У відзиві на касаційну скаргу ЖБК "Арсеналець-30" просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490 без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" –без задоволення.

          Вищим господарським судом України ухвалою від 29.03.2011 у справі №23/490   порушено касаційне провадження.

           Розпорядженням секретаря судової палати ВГСУ від 11.04.2011 у справі №23/490   призначено наступний склад колегії суддів: головуючий –Самусенко С.С. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Кочерова Н.О.

          З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій,   13.06.2003 між ВАТ (ПАТ) "Акціонерна компанія "Київводоканал" та ЖБК "Арсеналець-30" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02593/4-03.

Суди врахували, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (до 18.10.2008), так і Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (з 18.10.2008), і відповідно до ст.3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання. Вищезазначені Правила підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.п. 1.10, 12.5 Правил № 1.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил № 1 встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Тобто водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок. Суди встановили, що як вбачається з розрахунку позивача, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до договору.

Пунктом 12.17 Правил №1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Судами визначено, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер. Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст.34 ГПК України на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 148 648 грн. 33 коп. за послуги з постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води (код 3-50650) задоволенню не підлягають як безпідставні.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносно вимог про стягнення заборгованості в частині прийняття стоків гарячої води суди встановили, що позивачем кількість стоків гарячої води визначена на рівні кількості води, яка використовується для отримання гарячої води, а жодних первинних документів, які б фіксували таку кількість, матеріали справи не містять. Тому позовні вимоги в частині вимог про стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК "Арсеналець-30" станом на 01.08.2010 позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Господарським судом апеляційної інстанції враховано, що розпорядження №1576 від 30.10.2006 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" визнано недійсним та скасовано постановою господарського суду міста Києва у справі №21/43-А від 13.02.2007; розпорядження №640 від 30.05.2007 визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131; дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 17.07.2009 № 842-р "Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві"; розпорядження № 517 від 29.04.2009 визнано незаконним і не чинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 у справі № 2а-2292/09.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду № 1576 від 30.10.2006, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007, № 516, № 517 від 29.04.2009, № 980 від 31.08.2009 та № 1332 від 30.11.2009, не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 28.08.2002 №1680, чинним протягом спірного періоду. Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 з ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін. Враховуючи, що за спірний період позивачем відповідачу було поставлено і, відповідно, відведено 113 299  м3 питної води, оплата за вказані послуги підлягала в сумі 92 451 грн. 98 коп. (113 299 х 0,816).

При цьому, апеляційна інстанція встановила, що з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач в рахунок оплати зазначених послуг отримав від відповідача суму більшу, ніж їх вартість, тому позовні вимоги про стягнення боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-650) за період з 01.08.2007 по 01.08.2010 задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, які відповідають цим обставинам і нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

  П О С Т А Н О В И В :

             Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

           Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490 залишити без змін.

  Головуючий суддя                                                                                С. Самусенко

 Судді:                                                                                                    Т. Барицька

                                                                                                               Н. Кочерова

ПС: помоему я ЖБКашкам "свинью" подклал...
На заседании по делу "ТЕТІСа" представитель водоанала спросил про судьбу дела 8/131. И я сказал ему правду

[Перо]

На заседании по делу "ТЕТІСа" представитель водоканала спросил про судьбу дела 8/131. И я сказал ему правду

Це формальні міркування. Висновків суду це не спростовує. Одним рішенням більше -одним менше... До того ж у справі ОСББ "Престиж" після третьої апеляції гарні шанси на повернення до ШРС.

[ВАВАНчик]

А, точно - он спрашивал про Престиж! (а не про 8/131)