Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

В продовження теми:
ВГСУ: АК "Київводоканал" стягує суми по РКМДА №№ 1661, 1780, 1780/1, 127
http://gro-za.org/forum/index.php?topic=5437.0.html

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   

 ПОСТАНОВА            

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           


 12 квітня 2011 р.                                                                                        
№ 23/490   

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
   
Самусенко С.С. –головуючого,
   
Барицької Т.Л.,
   
Кочерової Н.О.,
 
розглянувши  матеріали касаційної скарги    
Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
 
на рішення

та постанову    
господарського суду міста Києва від 02 листопада 2010 року

Київського апеляційного господарського суду
від 16 лютого 2011 року
 
у справі    
№ 23/490
 
господарського суду    
міста Києва
 
за позовом    
Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"
 
до    
Житлово-будівельного кооперативу "Арсеналець-30"
 
про    
стягнення 269 454 грн. 80 коп.
 
за участю представників сторін                       
 
від позивача –Карпець Є.М.    
від відповідача –Стужук Н.В., Мазур В.Ф.

В С Т А Н О В И В:

  ВАТ (ПАТ) "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до ЖБК "Арсеналець-30" про стягнення основного боргу в сумі 227 560 грн. 53 коп. за виконані за договором на послуги водопостачання та водовідведення №02593/4-03 від 13.06.2003, але неоплачені послуги з водопостачання та водовідведення, збитків від інфляції в сумі 25 625 грн. 16 коп., 3 % річних - 6 456 грн. 30 коп. та 9 814 грн. 81 коп. пені.

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.11.2010 у справі № 23/490 (суддя Кирилюк Т.Ю.) позов задоволено частково, до стягнення з відповідача присуджено основний борг в сумі 78 912 грн. 20 коп., 5 968 грн. 91 коп. пені, збитків від інфляції 4 061 грн. 36 коп., 3 % річних - 1 828 грн. 01 коп. Рішення суду ґрунтується на тому, що умовами спірного договору не регулюються відносини сторін щодо постачання холодної води, яка використовувалась для виготовлення гарячої.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490 (колегія суддів: головуючий Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф.) рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 змінено, викладено резолютивну частину рішення в редакції, відповідно до якої в позові відмовлено повністю.

           У касаційній скарзі ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

                    У відзиві на касаційну скаргу ЖБК "Арсеналець-30" просить залишити рішення господарського суду міста Києва від 02.11.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490 без змін, а касаційну скаргу ПАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" –без задоволення.

          Вищим господарським судом України ухвалою від 29.03.2011 у справі №23/490   порушено касаційне провадження.

           Розпорядженням секретаря судової палати ВГСУ від 11.04.2011 у справі №23/490   призначено наступний склад колегії суддів: головуючий –Самусенко С.С. (доповідач), судді Барицька Т.Л., Кочерова Н.О.

          З дотриманням меж перегляду справи в касаційній інстанції, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши правильність застосування норм процесуального та матеріального права господарськими судами попередніх інстанцій, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до встановлених обставин та досліджених матеріалів справи господарськими судами попередніх інстанцій,   13.06.2003 між ВАТ (ПАТ) "Акціонерна компанія "Київводоканал" та ЖБК "Арсеналець-30" укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 02593/4-03.

Суди врахували, що в період, заборгованість за який заявлена до стягнення, діяли як Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України (до 18.10.2008), так і Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (з 18.10.2008), і відповідно до ст.3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" вони є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання. Вищезазначені Правила підлягають застосуванню до спірних правовідносин у ті періоди, в які вони діяли.

Рахунки за воду складаються на підставі тарифів, що діють у даній місцевості або населеному пункті. Тарифи на користування послугами встановлюються відповідно до чинного законодавства України без будь-яких додаткових узгоджень з абонентом, що передбачено п.п. 1.10, 12.5 Правил № 1.

Пунктами 1.3, 12.2 Правил № 1 встановлено, що абонентами, які користуються послугами водоканалу, можуть бути підприємства, на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти (крім громадян) подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт меж обслуговування та схему зовнішніх мереж з прив’язкою до місцевості. Без оформлення підприємств, а також громадян у водоканалі як абонентів водокористування ними вважається самовільним. Водоканал має право застосовувати до них заходи впливу, передбачені цими Правилами.

Тобто водоканалом абонентам відкривається відповідно до одного договору лише один рахунок. Суди встановили, що як вбачається з розрахунку позивача, відповідачу відкрито другий додатковий рахунок для обліку води, яка використовується для виготовлення гарячої води без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до договору.

Пунктом 12.17 Правил №1 передбачено, що розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання, та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом.

Відповідно до ст.16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок надання житлово-комунальних послуг має відповідати умовам договору та вимогам законодавства.

Судами визначено, що умовами договору не регулюється постачання позивачем відповідачу холодної води для виготовлення гарячої води, облік якої здійснюється за приладом обліку, встановленим на водопровідному вводі до бойлеру, якому присвоєно інший абонентський номер. Спірний договір на послуги водопостачання та водовідведення укладений позивачем з відповідачем на постачання питної холодної води.

Належних та допустимих доказів в розумінні ст.34 ГПК України на підтвердження укладення з відповідачем договорів на постачання гарячої води позивачем не надано.

Господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 148 648 грн. 33 коп. за послуги з постачання позивачем холодної води для виготовлення гарячої води (код 3-50650) задоволенню не підлягають як безпідставні.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відносно вимог про стягнення заборгованості в частині прийняття стоків гарячої води суди встановили, що позивачем кількість стоків гарячої води визначена на рівні кількості води, яка використовується для отримання гарячої води, а жодних первинних документів, які б фіксували таку кількість, матеріали справи не містять. Тому позовні вимоги в частині вимог про стягнення боргу за прийняття стоків гарячої води задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Як слідує з Розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ЖБК "Арсеналець-30" станом на 01.08.2010 позивач розраховує плату за поставлену холодну воду та забрані стоки за тарифами, встановленими відповідними розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

Господарським судом апеляційної інстанції враховано, що розпорядження №1576 від 30.10.2006 "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води" визнано недійсним та скасовано постановою господарського суду міста Києва у справі №21/43-А від 13.02.2007; розпорядження №640 від 30.05.2007 визнано протиправним та скасовано постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.01.2008 у справі № 8/131; дію розпорядження № 516 від 29.04.2009 зупинено розпорядженням Кабінету Міністрів України  від 17.07.2009 № 842-р "Про зупинення дії деяких розпоряджень голови Київської міської держадміністрації з питань встановлення (погодження) тарифів на житлово-комунальні послуги в м. Києві"; розпорядження № 517 від 29.04.2009 визнано незаконним і не чинним з моменту прийняття постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 19.10.2009 у справі № 2а-2292/09.

Апеляційним господарським судом встановлено, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду № 1576 від 30.10.2006, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007, № 516, № 517 від 29.04.2009, № 980 від 31.08.2009 та № 1332 від 30.11.2009, не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

Апеляційний господарський суд дійшов висновку, що розрахунок вартості наданих позивачем послуг необхідно здійснювати згідно тарифів, встановлених розпорядженням Київської міської державної адміністрації "Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення" від 28.08.2002 №1680, чинним протягом спірного періоду. Вказаним розпорядженням передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій в розмірі 0,68 грн. (без ПДВ) (0,816 з ПДВ) за 1 м3 наданих послуг з водопостачання та водовідведення, що мали застосовуватися у розрахунках сторін. Враховуючи, що за спірний період позивачем відповідачу було поставлено і, відповідно, відведено 113 299  м3 питної води, оплата за вказані послуги підлягала в сумі 92 451 грн. 98 коп. (113 299 х 0,816).

При цьому, апеляційна інстанція встановила, що з матеріалів справи вбачається та сторонами не заперечується, що позивач в рахунок оплати зазначених послуг отримав від відповідача суму більшу, ніж їх вартість, тому позовні вимоги про стягнення боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води (код 3-650) за період з 01.08.2007 по 01.08.2010 задоволенню не підлягають як такі, що не підтверджуються матеріалами справи.

Стаття 1117 ГПК України передбачає, що касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Приймаючи до уваги встановлені судами попередніх інстанцій обставини у даній справі, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків господарського суду апеляційної інстанції, які відповідають цим обставинам і нормам матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Враховуючи вказане, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

  П О С Т А Н О В И В :

             Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

           Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.02.2011 у справі № 23/490 залишити без змін.

  Головуючий суддя                                                                                С. Самусенко

 Судді:                                                                                                    Т. Барицька

                                                                                                               Н. Кочерова

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14881800

[Тетяна Academia]

О як гарно. Ще одна нововиявлена обставина для всіх рішень про "борг за ЖКП".

[Георгий]

Апеляційним господарським судом встановлено, що Розпорядження Київської міської державної адміністрації, якими керувався позивач при розрахунку плати за поставлену холодну воду № 1576 від 30.10.2006, № 143 від 12.02.2007, № 640 від 30.05.2007, № 1127 від 28.08.2007, № 516, № 517 від 29.04.2009, № 980 від 31.08.2009 та № 1332 від 30.11.2009, не були подані на державну реєстрацію до відповідних органів юстиції та не зареєстровані ними, а отже, не набрали чинності у встановленому законом порядку.

[ВАВАНчик]

О як гарно. Ще одна нововиявлена обставина для всіх рішень про "борг за ЖКП".

Обстоятельство то уже установлено (в решении Бабенко), но новая дата для отсчета н/о (для тех кто проспал)

[ВАВАНчик]

Блин.
Это не ВГСУ - а какая-то Ж.
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14345743

(click to show/hide)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ   

 ПОСТАНОВА           

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ           


 23 лютого 2011 р.                                                                                        
№ 21/13   




Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:



   
Черкащенка М.М., - головуючого,

Студенця В.І.,

Кривди Д.С.,


 
розглянувши касаційну скаргу    
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"


 
на постанову    
Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року


 
у справі господарського суду    
м. Києва


 
за позовом    
ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"


 
до

3-тя особа    
Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"


 
про    
стягнення 12 027 228,73 грн.,   




в засіданні взяли участь представники:


- позивача:    
Лазаренко Ю.Г.,


 
- відповідача:

- третьої особи:    
не з"явився,

Комісар С.П.,


 
 

ВСТАНОВИВ:

          У грудні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради про стягнення 12 027 228,73 грн., з яких 11 789 745,79 грн. - заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. та 237 482,94 грн. –інфляційних витрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору  №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005р. в частині оплати вартості наданих позивачем послуг за період з 01.02.2009 року по 30.11.2009 року.

У березні 2010 року Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просило суд стягнути з відповідача 11 789 745,79 грн. основного боргу, 285 129,80 грн. інфляційних втрат, 95 860,99 грн. три відсотки річних та 665 152,15 грн. пені.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.03.2010 року позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства –управління житлового господарства Шевченківського району  на користь Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"  11 789 745,79 грн. основного боргу, 285 129,80 грн. суму інфляційних витрат, 95 860,99 грн. 3% річних, 665 152,15 грн. пені, 25 500,00  грн. державного мита, та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року рішення місцевого господарського суду від 19.03.2010 року скасовано і прийнято нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 року скасувати  і залишити рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2010 року з даної справи без змін.

          В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконної постанови.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.04.2005 року між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" та Комунальним підприємством –управління житлового господарства Шевченківського району було укладено Договір №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого, позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Згідно з підпунктом 2.2.1. Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії даного Договору позивач доводить відповідачеві нові тарифи у розрахункових документа без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Підпунктом 2.2.2. та підпунктом 2.2.3 Договору передбачено, що оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. У разі неотримання від позивача поточного місячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до підпункту 2.2.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 10-ти денний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважатиметься безпідставною.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оплата відповідачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Згідно з приписами ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов договору, позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. на загальну суму 32 352 255,19 грн., що підтверджується розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі даних розрахункових листів, документів первинного обліку наданих послуг.

Проте, відповідач лише частково оплатив у розмірі 20 562 509,40 грн. вартість отриманих послуг з водопостачання та водовідведення у зазначений період, в результаті чого утворилась заборгованість у розмірі 11 789 745,79 грн.

Відповідно до ч. 2 ст.  625 Цивільного кодексу України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленого договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст.  549 Цивільного кодексу України  неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи вищевикладене, а саме неналежне виконання відповідачем умов договору щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, приписи ст.ст. 525, 526, 549, 625 ЦК України і те, що відповідач не звертався до позивача для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту, згідно з  пп. 2.2.4. Договору, то колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 11 789 745,79 грн. заборгованості за надані послуги, 285 129,80 грн. інфляційних витрат, 95 860,99 грн. 3% річних та 665 152,15 грн. пені.

Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов до протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог, то колегія суддів приходить до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції, як такої, що винесена із порушенням норм матеріального права, зокрема не відповідає вимогам чинного законодавства висновок суду апеляційної інстанції про необхідність державної реєстрації розпоряджень КМДА від  30.01.2009р., № 128 від 05.02.2009р.; № 758 від 30.06.2009р.; № 980 від 31.08.2009 р., оскільки відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 "Про державну реєстрацію нормативно-правових атів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Постанови Кабінету міністрів України від 28.12.1992 р. №731 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й інтереси громадян або мають міжвідомчий характер" рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації.

За таких обставин, зазначені розпорядження КМДА є чинними і не скасовані в судовому порядку.

           Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

  ПОСТАНОВИВ:

  Касаційну скаргу задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.10.2010 року у справі №21/13 скасувати.

Рішення господарського суду м. Києва від 19.03.2010 року з даної справи залишити без мін.

Доручити господарському суду м. Києва видати відповідні наказі, згідно зі ст. 122 ГПК України.

  Головуючий                                                                               М.М.Черкащенко

 Судді                                                                                          В.І.Студенець

[Перо]

Это не ВГСУ - а какая-то Ж.

Буває. Тепер КП УЖГ подасть заяву про перегляд.

[ВАВАНчик]

Еще можно н/о подать. Мое решение ВАСУ по 2а-2150/10!
Нада им завтра позвонить .

[ВАВАНчик]

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/8964294

(click to show/hide)

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98



 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


Справа №  21/13    

   
19.03.10


 

 

За позовом  Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія     "Київводоканал"

до                Комунального підприємства по утриманню житлового господарства   Шевченківської районної у м. Києві ради

Третя особа      Акціонерна енергетична компанія «Київенерго»     

про         стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення –12 027 228,73 грн.                                                                                                               

                                                                                           

                                                                                                Суддя Шевченко Е.О.

Представники:

від позивача:             Лазаренко Ю.Г. -  довіреність №26 від 01.01.2010р.

                                   Ромась Д.М. –довіреність №16 від 01.01.2010р.

від відповідача:         Ходієнко Л.В. –довіреність №40-Д від 12.01.2010р.

                                   Тесля Ю.О. –довіреність №04-Д від 12.01.2010р.

                                  Дубовик В.В. –довіреність №06-Д від 12.01.2010р.

від третьої особи      Балєв М.П. –довіреність від 04.01.2010р.

  ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, третя особа Акціонерна енергетична компанія «Київенерго» про стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. у розмірі 12 027 228,73 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 20.04.2005р. не оплатив надані йому позивачем послуги за період з 01.02.2009 по 30.11.2009, заборгувавши позивачу 12 027 228,73 грн. З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 11 789 745,79 грн. - основного боргу, 237 482,94 грн. –інфляційних витрат,  25 500,00 грн. –державного мита, 236,00 грн. – витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

До прийняття рішення по суті позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої він просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення з врахуванням штрафних санкцій в розмірі 12 982 615,03 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати.

Відповідач надав відзив, згідно якого просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи на те, що сума основної заборгованості в розмірі 12 027 228,73 грн. жодним документом не підтверджена.

Третя особа письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог суду не надала.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2010р. розгляд справи було відкладено у межах строку, встановленого чинним законодавством України, у зв’язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

28.01.2010р. за клопотанням відповідача розгляд справи було відкладено у відповідності до ст. 77 ГПК України, про що винесено відповідну Ухвалу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2010р. розгляд справи було відкладено у зв’язку з залученням до справи третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.02.2010р. розгляд справи судом відкладався з огляду на необхідність витребування додаткових доказів по справі.

 Справа слухалась з оголошеною в судовому засіданні 04.03.2010р. перервою на підставі ст. 77 ГПК України.

 Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -                       

                                                               

ВСТАНОВИВ:

20.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»та Комунальним підприємством –управління житлового господарства Шевченківського району було укладено Договір №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За умовами даного Договору позивач зобов’язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред’явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а відповідач зобов’язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, а також дотримуватися норм, визначених іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за цим договором.

Відповідно до підпункту 2.1.1. Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об’єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з позивачем розрахунком на підставі наданих відповідачем офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до підпункту 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників та/або іншими способами визначення об’ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з підпунктом 2.1.2. Договору зняття показань з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача. Для абонента із стабільним об’ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням), зняття показань з лічильника може здійснюватись позивачем поквартально, при цьому останній направляє відповідачеві щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послу, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивачем від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з підпунктом 2.1.3. Договору якщо водолічильник не працює не з вини відповідача, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати відповідача, яка визначається за показанням працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться.

У відповідності до підпункту 2.2.1. Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії даного Договору позивач доводить відповідачеві нові тарифи у розрахункових документа без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з підпунктом 2.2.2. та підпунктом 2.2.3 Договору оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. У разі неотримання від позивача поточного місячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до розділу 7 Договору цей Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Договір може бути розірвано у випадках, передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку. Сторона, що бажає достроково розірвати Договір має письмово попередити про це іншу сторону за один місяць до визначеної дати припинення Договору.

Доказів припинення або розірвання Договору в установленому порядку суду не надано.

Поясненнями позивача, поданим ним розрахунком, проведеним відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства на підставі даних розрахункових листів, документів первинного обліку наданих послуг за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю 32 352 255,19 грн., а також оплати останнім спожитих у цей період послуг у розмірі 20 562 509,40 грн.

Доказів належної оплати за Договором суми боргу у розмірі 11 789 745,79 грн. суду не надано.

Крім того, згідно пп. 2.2.4. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг, зазначених у розрахунковому документі, відповідач зобов’язаний у 10-ти денний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача, письмово повідомити про це позивача та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова відповідача оплатити розрахунковий документ позивача вважатиметься безпідставною.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту, згідно з  пп. 2.2.4. Договору відмова відповідача від оплати послуг є безпідставною.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановленого договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума інфляційних витрат складає 369 782,46 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми інфляційних витрат відповідачем суду не надано.

Судом зроблено свій розрахунок інфляційних витрат, сума якого складає 285 129,80 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 98 048,23 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних відповідачем суду не надано.

Судом зроблено розрахунок розміру 3% річних, який склав суму 95 860,99 грн., що підлягає до стягнення з відповідача.

Таким чином, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України підлягають стягненню суми інфляційних витрат в розмірі 285 129,80 грн. та сума 3% річних в розмірі 95 860,99 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 725 038,55 грн. за період лютий 2009р.- листопад 2009р.

У відповідності до ч. 1, ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексу визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Пунктом 4.2. Договору встановлено, що у разі порушення строків виконання зобов’язання по оплаті за надані послуги, відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу. Нарахування пені припиняється через один рік від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Оплата відповідачем пені не звільняє останнього від оплати несплаченого рахунку в повному розмірі.

Згідно розрахунку суми пені, зробленого позивачем, її сума складає 725 038,55 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку розміру пені відповідачем суду не надано.

Судом зроблено розрахунок розміру пені, який склав суму 665 152,15 грн. Ця сума пені підлягає стягненню з відповідача

Таким чином, виходячи з наведеного вище, судом частково задовольняються вимоги позивача та стягується з відповідача сума основної заборгованості в розмірі 11 789 745,79 грн., сума інфляційних витрат в розмірі 285 129,80 грн., сума 3% річних в розмірі 95 860,99 грн. та сума пені в розмірі 665 152,15 грн.

Державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню відповідно до ст. 49 ГПК України.

 На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

  ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства –управління житлового господарства Шевченківського району  (01030, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 31731838, п/р 26001053103432 в КР УКБ «Приватбанк», МФО 321842) на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664, п/р 2600155030771 в КРФ ВАТ КБ «Хрещатик») 11 789 745,79 (одинадцять мільйонів сімсот вісімдесят дев’ять тисяч сімсот сорок п’ять грн. 79 коп.) грн. основного боргу, 285 129,80 (двісті вісімдесят п’ять тисяч сто двадцять дев’ять грн. 80 коп.) грн. суму інфляційних витрат, 95 860,99 (дев’яносто п’ять тисяч вісімсот шістдесят грн. 99 коп.) грн. суму 3% річних, 665 152,15 (шістсот шістдесят п’ять тисяч сто п’ятдесят дві грн. 15 коп.) грн. суму пені, 25 500,00 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот грн. 00 коп.) грн. державного мита, 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

  Суддя                                                                                                      Е.О. Шевченко

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12808514

(click to show/hide)

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

  ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

   30.11.2010                                                                                           № 21/13

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Сотнікова С.В.

 суддів:               

 при секретарі:             

 За участю представників:

 від позивача -  Лазаренко Ю.Г. (дов. № 301 від 01.10.2010р.),

Федоренко Ю.В. (дов. № 271 від 01.10.2010р.),

 від відповідача - Тесля Ю.О. (дов. № 63-Д від 05.10.2010р.),

від третьої особи - не з’явився,

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 19.03.2010

 у справі № 21/13 (  )

 за позовом                               ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал"

 до                                                   Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

                 

 третя особа           Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго"

 про                                                   стягнення заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення - 12027228,73 грн.

 

ВСТАНОВИВ :

 Відкрите акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал” звернулось з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення заборгованості за надання послуг згідно Договору № 05618/2-10 від 20.04.2005р. за період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. у розмірі 11 789 745,79 грн. основної суми боргу, 369 782,46 грн. інфляційних, 98 048,23 грн. 3% річних, 725 038,55 грн. пені (з урахуванням заяви про збільшення суми позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. у справі № 21/13 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради на користь Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” 11 789 745,79 грн. основного боргу, 285 129,80 грн. інфляційних втрат, 95 860,99 грн. три відсотки річних,
665 152,15 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2010 р. скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю з підстав невідповідності висновків суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2010р. прийнято до провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради.

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

Ухвалою від 15.06.2010р. строк розгляду справи № 21/13 було продовжено за заявою сторін відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 29.06.2010р. провадження у справі № 21/13 було зупинено у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.

Ухвалою від 20.09.2010р. провадження у справі було поновлено у зв’язку з надходженням матеріалів з експертної установи без виконання ухвали від 29.06.2010р.

Відповідно до розпорядження заступника Голови суду від 15.10.2010р. № 01-23/3/1 склад судової колегії було змінено, доручено здійснення апеляційного провадження у справі № 21/13 колегії суддів у складі: головуючий суддя –  Сотніков С.В., судді: Дзюбко П.О., Сулім В.В.

19.10.2010р., 26.10.2010р., 02.11.2010р., 09.11.2010р., 30.11.2010р. в судовому засіданні оголошувалась перерва відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2005р. між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» та Комунальним підприємством - управління житлового господарства Шевченківського району було укладено Договір №05618/2-10 на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі.

За умовами даного Договору позивач зобов'язався надавати відповідачу послуги з постачання питної води та на підставі пред'явленого відповідачем дозволу на скид стічних вод у систему каналізації м. Києва приймати від нього стічні води у систему каналізацій м. Києва відповідно до Правил приймання стічних вод підприємств у систему каналізацій м. Києва, а відповідач зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому позивачем послуг на умовах цього Договору, дотримуватися порядку користування питною водою з комунальних водопроводів і приймання стічних вод, що встановлені Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, Правилами приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених  пунктів  України,  а також дотримуватися  норм, визначених  іншими нормативними актами, що регулюють правовідносини, які виникають за  цим договором.

Відповідно до підпункту 2.1.1. Договору облік поставленої води здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у позивача. У випадку наявності у відповідача декількох об'єктів водоспоживання, облік спожитої ним води здійснюється з урахуванням показань всіх лічильників, зареєстрованих за відповідачем. Обсяг наданої води для поливу визначається за показаннями водолічильника. В разі технічної неможливості встановлення лічильника, кількість поставленої води може визначатися за узгодженим з позивачем розрахунком на підставі наданих відповідачем офіційних документів, якими визначена площа поливу.

Відповідно до підпункту 2.1.4. Договору кількість стічних вод, які надходять у міську каналізаційну мережу, визначається за показаннями лічильників стічних вод або за кількістю стічних вод, що надходять із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання згідно з показаннями лічильників та/або іншими способами визначення об'ємів стоків у відповідності із розділом 21 Правил користування та місцевих правил приймання.

Згідно з підпунктом 2.1.2. Договору зняття показань з лічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником позивача у присутності представника відповідача у строки згідно з графіком обслуговування позивача. Для абонента із стабільним об'ємом водоспоживання (до 30 м. куб. із незначним коливанням), зняття показань з лічильника може здійснюватись позивачем поквартально, при цьому останній направляє відповідачеві щомісячно розрахункові документи на оплату наданих послу, виходячи із його середньодобового споживання води. Показання лічильника за відповідний період можуть бути прийняті до розрахунків позивачем від відповідача в письмовому вигляді. В разі, якщо відповідач не забезпечить присутності свого представника для зняття показань, дані, що зняті позивачем, є підставою для виставлення розрахункових документів на оплату наданих послуг.

Згідно з підпунктом 2.1.3. Договору якщо водолічильник не працює не з вини відповідача, кількість поставленої води визначається, виходячи із середньодобової витрати відповідача, яка визначається за показанням працюючого лічильника в останні два розрахункові місяці. У випадку, коли лічильник працював менше двох місяців, кількість води визначається за її середньодобовою витратою не менше 10-ти днів. Облік води за таким порядком здійснюється до встановлення працюючого (повіреного) лічильника, перерахунки за відповідний період не проводяться.

У відповідності до підпункту 2.2.1. Договору позивач щомісячно направляє до банківської установи відповідача платіжні документи (в електронному вигляді дебетові повідомлення або у паперовому вигляді вимоги-доручення тощо) для оплати за поставлену воду та прийняті стічні води відповідно до встановлених тарифів. Тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення встановлюються уповноваженими органами відповідно із чинним законодавством та не підлягають узгодженню сторонами. В разі зміни тарифів у період дії даного Договору позивач доводить відповідачеві нові тарифи у розрахункових документах без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з підпунктом 2.2.2. та підпунктом 2.2.3 Договору оплата вартості послуг здійснюється відповідачем щомісячно у безготівковій формі у десятиденний термін з дня направлення позивачем розрахункового документу до банківської установи відповідача. За згодою позивача оплата може здійснюватися іншими способами, що не суперечать чинному законодавству України. В разі утворення боргу, оплата за надані послуги, що надходить від відповідача, незалежно від зазначеного в платіжному документі призначення платежу, першочергово зараховується позивачем в погашення боргу. У разі неотримання від позивача поточного місячного розрахункового документу, відповідач здійснює оплату вартості наданих йому послуг, не пізніше 5-го числа наступного місяця, платіжним дорученням, виходячи з діючого тарифу та фактичної кількості спожитої води.

Відповідно до розділу 7 Договору цей Договір укладається строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Договір вважається пролонгованим на новий строк, якщо за 20 днів до припинення його дії жодна із сторін письмово не повідомить про це іншу сторону. Договір може бути розірвано у випадках, передбачених чинним законодавством, за згодою сторін або у судовому порядку. Сторона, що бажає достроково розірвати Договір має письмово попередити про це іншу сторону за один місяць до визначеної дати припинення Договору.

Доказів припинення або розірвання Договору в установленому порядку господарському суду не надано.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач утримує на балансі житлові будинки, нежитлові приміщення, які здані в оренду, та забезпечує їх послугою з постачання питної води, яка ним отримується на умовах Договору (додаток № 1 до справи № 21/13).

У зазначених будинках та приміщеннях, на вводах у вбудовані та виносні бойлери встановлені пристрої обліку споживання води – водолічильники, показання з яких щомісячно знімаються представниками позивача та відповідача та складаються відповідні акти про зняття показань з водолічильника (з приладу обліку) (додатки №№ 2-8, 10).

Відповідно до актів про зняття показань у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. сторонами зафіксовано споживання холодної води та води, яка йде на підігрів в обсязі
15 314 111,45 м3

За даними позивача, нараховано відповідачу на підставі Договору плату за послуги з постачання води у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. у розмірі 32 352 255,19 грн., що підтверджується дебетовими інформаційними повідомленнями та платіжними вимогами-дорученнями (додатки №№ 8-9).

Відповідачем оплачено послуги на підставі Договору в розмірі 20 562 509,40 грн.

Таким чином, за даними позивача заборгованість відповідача становить
11 789 745,79 грн.

За даними, наданими Комунальним підприємством “Головний інформаційно-обчислювальний центр”, мешканцями будинків, які обслуговуються відповідачем, у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р. сплачено та зараховано на рахунки позивача:

за послугу постачання холодної води та водовідведення холодної води –
13 556 452,11 грн.;

за послугу холодна вода для підігріву – 2 916 269,48 грн.;

за послугу водовідведення гарячої води – 2 035 655,38 грн.;

а всього – 18 508 376,97 грн.

При цьому, за даними відповідача, у спірному періоді позивач нарахував відповідачу за надані послуги на підставі Договору 26 024 490,21 грн. за споживання 15 314 111,45 м3.

Відповідачем оплачено отримані послуги в розмірі 21 208 759,49 грн. (з урахуванням оплат мешканців, самостійної оплати з розрахункового рахунку та пільг і субсидій) за споживання 7 390 856,97 м3.

Спір у даній справі виник у зв’язку з наявністю/відсутністю підстав для нарахування та стягнення з відповідача на підставі Договору плати за послуги з постачання холодної води та водовідведення, холодної води для підігріву на підставі тарифів, які встановлені або погоджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації у період з 01.02.2009р. по 30.11.2009р.   

З матеріалів справи вбачається, що позивач нараховував відповідачу плату за послуги з постачання води у спірний період відповідно до тарифів, що були затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації, а саме:

“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої” № 1127 від 28.08.2007 р.;

“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів” № 1780 від 25.12.2008р.;

“Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води, водовідведення для окремих суб'єктів господарювання” № 33 від 16.01.2009р.;

“Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” № 95 від 30.01.2009р.;

“Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення холодної та гарячої води для бюджетних установ” № 128 від 05.02.2009р.;

“Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання холодної та гарячої води і водовідведення для бюджетних установ та інших споживачів” № 758 від 30.06.2009р.;

“Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води для населення” № 980 від 31.08.2009 р.

Указом Президента України № 65/2009 від 03.02.2009 “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасовано, як таке, що не порушують вимоги Закону України “Про житлово-комунальні послуги” розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 1780 від 25.12.2008 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ та інших споживачів”.

Указом Президента України № 76/2009 від 09.02.2009 “Про скасування рішень голови Київської міської державної адміністрації” скасоване, як таке, що суперечить Конституції України, Господарському кодексу України, Закону України “Про житлово-комунальні послуги, Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, Постанові Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води” та економічно необґрунтованими, неефективними за очікуваними результатами розпорядження голови Київської міської державної адміністрації № 127 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для інших споживачів” та № 128 від 05.02.2009 “Про затвердження тарифів на теплову енергію, встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з центрального опалення і постачання гарячої води для бюджетних установ”.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України “Про столицю – місто-герой Київ” міська та районні в місті Києві ради протягом місяця після набрання чинності цим Законом вирішують питання щодо формування власних виконавчих органів на базі відповідних державних адміністрацій, які паралельно виконують функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.

Рішенням від 11 березня 1999 року № 161/262 Київська міська рада сформувала власний виконавчий орган на базі Київської міської державної адміністрації.

Відповідно до Закону України “Про столицю – місто-герой Київ” та рішення Конституційного Суду України від 25 грудня 2003 року № 21-рп/2003 Київська міська державна адміністрація є єдиним в організаційному відношенні органом, який виконує функції виконавчого органу Київської міської ради та паралельно функції місцевого органу виконавчої влади. З питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, цей орган підзвітний і підконтрольний Київській міській раді, а з питань здійснення повноважень у сфері виконавчої влади - Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996 року право встановлювати тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності для всіх споживачів, і комплекс робіт, пов'язаних з відпуском цим суб'єктам води та її очищенням делеговано Київській міській державній адміністрації (п. 16).

Такі повноваження Київська міська державна адміністрація мала до прийняття  постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 р. № 342, якою внесено зміни до постанови № 1548 від 25.12.1996 року та пункт 16 визнано таким, що втратив чинність.

Таким чином, у спірний період єдиним органом, який у межах міста Києва мав право на встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги є Київська міська рада, а на виконання делегованих повноважень – виконавчий орган Київради, який відповідно до ст. 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” очолює міський голова, який зокрема, підписує рішення ради та її виконавчого комітету, здійснює керівництво апаратом ради та її виконавчого комітету, видає розпорядження у межах своїх повноважень.

При цьому міському голові не надано повноваження щодо встановлення цін, тарифів на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до ч. 6 ст. 59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” виконавчий комітет міської ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються міським головою.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” на виконання власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

При цьому, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 25.12.2003р. № 21-рп/2003, однією з особливостей здійснення виконавчої влади і місцевого самоврядування в місті Києві є зосередження у Київській міській державній адміністрації функцій у сферах виконавчої влади і місцевого самоврядування. Безпосередньо функції у сфері виконавчої влади реалізуються спеціально уповноваженими посадовими особами Київської міської державної адміністрації. Київський міський голова виконує функції голови Київської міської державної адміністрації за законом. Особа, обрана Київським міським головою, відповідно призначається головою Київської міської державної адміністрації.

Таким чином, законодавством розмежовуються повноваження Київського міського голови (голова Київської міської ради, виконавчого органу Київської міської ради) та голови Київської міської державної адміністрації, які на виконання своїх та делегованих повноважень видають акти:

у формі рішення – як особа, що очолює виконавчий орган Київської міської ради, міський голова;

у формі розпорядження – як особа, що очолює державний виконавчий орган, голова державної адміністрації.

Зазначені вище розпорядження про встановлення/погодження тарифів на комунальні послуги підписані одноособово головою Київської міської держадміністрації (його заступником) без зазначення щодо використання повноважень міського голови як голови органу місцевого самоврядування, а отже відповідно до ч. 4 ст. 41 Закону України “Про місцеві державні адміністрації” такі розпорядження підлягають державній реєстрації у відповідному органі юстиції (Головному управлінні юстиції у місті Києві) в установленому органом порядку і набирають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності згідно Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади”.

Оскільки названі розпорядження Київської міської державної адміністрації не було зареєстровано у органах юстиції, вони відповідно не набрали чинності, а отже, у позивача відсутні підстави для їх застосування.

Також, колегія суддів вважає, що розпорядження про затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, які прийняті після набрання чинності постановою КМ України від 11.05.2005 р. № 342, прийнято Київською міською державною адміністрацією без необхідних повноважень, оскільки таке право є компетенцією Київської міської ради як органу місцевого самоврядування та може бути делеговано її виконавчому органу або Київській міській державній адміністрації.

Доказів на підтвердження делегування повноважень Київській міській державній адміністрації щодо встановлення тарифів на житлово-комунальні послуги, сторонами не надано.

Крім того, необхідно зазначити, що відповідно до п. 5 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” у разі зміни вартості житлово-комунальних послуг виконавець/виробник не пізніше, ніж за 30 днів повідомляє про це споживача з визначенням причин зміни вартості та наданням відповідних обґрунтувань з посиланням на погодження відповідних органів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що застосування позивачем тарифів на послуги з водопостачання, які затверджені розпорядженнями Київської міської державної адміністрації № 1127 від 28.08.2007 р., № 1780 від 25.12.2008р., № 33 від 16.01.2009р., № 95 від 30.01.2009р., № 128 від 05.02.2009р.; № 758 від 30.06.2009р.; № 980 від 31.08.2009 р. є безпідставним.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації “Про встановлення тарифів на послуги водопостачання та водовідведення” від 28.08.2002р. № 1680, зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30 серпня 2002 р. за № 66/449, з внесеними змінами згідно розпорядження “Про внесення змін та доповнень до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 20.06.2002 № 1245” № 1907 від 14.10.2003р., зареєстроване в Київському міському управлінні юстиції 30 жовтня 2003 р. за № 72/558, передбачено тариф для житлово-експлуатаційних організацій та для населення за 1 куб.м в розмірі 0,82 грн. наданих послуг з водопостачання та водовідведення, який необхідно застосувати для визначення вартості наданих позивачем та отриманих відповідачем послуг, оскільки у спірний період органами місцевого самоврядування міста Києва не було прийнято нормативно-правових актів про встановлення/погодження тарифів, які у встановленому законодавством порядку набули чинності.

Таким чином, за спірний період у відповідача згідно Договору відсутня заборгованість за отримані послуги з водопостачання питної води та приймання стічних вод.

Щодо доводів апелянта, про обов’язок відповідача сплачувати за воду, яка призначена для виготовлення гарячої води, згідно укладеного договору № 05618/02-10 від 20.04.2005 року, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 14 ЦК України, цивільні обов’язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов’язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання” послуги з питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання на підставі договору.

Згідно п. 2.1 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, що затверджені  наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27 червня 2008 року № 190, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 7 жовтня 2008 р. за № 936/15627, договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України “Про питну воду та питне водопостачання” та “Про житлово-комунальні послуги”.

Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку. Розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору (п. 3.1, 3.7).

Враховуючи зазначені вище норми законодавства, колегія суддів відзначає, що у позивача відсутні підстави для виставлення рахунків відповідачу за постачання питної води, що використовується для виготовлення гарячої води, оскільки між сторонами відсутні договірні відносини з приводу надання таких послуг.

За таких обставин, колегія суддів відзначає, що Договір не передбачає обов’язку відповідача сплачувати послуги з постачання холодної води, що використовувалась для виготовлення гарячої, оскільки угода укладена у 2005 році, а вимоги про плату послуги за гаряче водопостачання позивач став пред’являти абоненту вже у процесі дії договору, не вимагаючи при цьому його зміни, уточнення або доповнення.

Доказів на підтвердження укладення договору на постачання питної води для виготовлення гарячої між позивачем та відповідачем, сторонами не надано.

Також необхідно зазначити, що відповідачем (споживач) та третьою особою (постачальник) укладено низку договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов яких постачальник зобов’язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у договорі (додатки № 11-16 до справи № 21/13).

Відповідно до ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який  зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися  передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного  обладнання, що ним використовується.

Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005, Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 № 190, розрахунок за спожиту гарячу воду повинен проводитися з балансоутримувачем бойлеру.

Як вбачається з пояснень відповідача, питна вода, яка постачається для виготовлення гарячої, надходить до бойлерів, які знаходяться на балансі Акціонерної енергогенеруючої компанії “Київенерго” (третя особа), яка, відповідно, надає відповідачу послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді. При цьому, послуги з постачання теплової енергії у гарячій воді оплачуються відповідачем у порядку та у відповідності до вимог чинного законодавства згідно укладених договорів.

Отже, відповідно до матеріалів справи, станом на час виникнення спірних правовідносин відповідач перебував у договірних відносинах з АЕК “Київенерго”, яким у відповідності до умов договорів на постачання теплової енергії у гарячій воді здійснювалось постачання відповідачу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення та гарячого водопостачання.

За таких обставин, судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості на підставі Договору за послугу з постачання питної води, яка йде на підігрів.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних на підставі ст. 625 ЦК України, пені на підставі Договору, які були заявлені позивачем в позовних вимогах, колегія суддів вважає, що оскільки вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу задоволенню не підлягають, то, як наслідок, задоволенню не підлягають і вимоги про стягнення з останнього інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів відзначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору та є беззаперечною підставою для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду з одночасним ухваленням нового у відповідності до вимог чинного матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду від 19.03.2010р. підлягає скасуванню, а в позові належить відмовити з викладених у даній постанові підстав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито покладається: при задоволенні позову - на відповідача, при відмові в позові - на позивача, при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, судові витрати за розгляд справи у суді першої інстанції та апеляційному господарському суді покладаються на позивача та підлягають стягненню з нього на користь відповідача в розмірі 12750,00 грн.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103 – 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.03.2010р. у справі № 21/13  скасувати.

3. Прийняти нове рішення.

4. В позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал” (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код 03327664) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код 31731838) 12750 (дванадцять тисяч сімсот п’ятдесят) грн. 00 коп. судових витрат.

6. Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду міста Києва.

7. Матеріали справи № 21/13 повернути Господарському суду міста Києва.

  Головуючий суддя                                                                       

   Судді                                 

[ВАВАНчик]

Какое замечаткльное решение апелляции....
НУЖНО ЕГО СПАСАТЬ! (многое выделил)

[Валентина]

Найбільш розумно у порівнянні із усіма, що мені відомі рішення судів, викладено мотивацію щодо визнання Розпоряджень Виконавчого органу КМР (КМДА) нормативно-правовими актами органу виконавчої влади.
Є ще у нас достатньо розумні судді.
Браво колегії суддів під головуванням судді Сотнікова С.В.!!!

[Перо]

Блин.
Это не ВГСУ - а какая-то Ж.

КМДА це не допомогло:
http://gro-za.org/forum/index.php?topic=5889.msg26212.html#msg26212
 

[Георгий]

" Є необгунтованими також і доводи скаржника про необхідність державної реєстрації розпорядження КМДА "

тому що

"рішення органів місцевого самоврядування (зокрема, щодо затвердження тарифів) не підлягають державній реєстрації"


Судді Васищаку, що розпорядження, що рішення одне й теж саме.

Мабудь погано вчився, або купив диплом.

 

[ВАВАНчик]

Они ж пытаются "гнуть линию", что решения ВО КМР выдаются в форме РАСПОРЯЖЕНИЙ КМДА.
Даже приняли соответственное РКМДА. (гдето я о нем писал).
ТОВ "УЖС" это ж "мои, родные ". Тягаю их по судам!
Нада им позвонить - свою помощь предложить!

[ВАВАНчик]

В деле с УЖС идет речь про дело Кули http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/13014585

[ВАВАНчик]

Пару решений по теме от Малиновской!
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15656660
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/15120999
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14624119
http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/14345351

ПС: давать им оценку сейчас нет времени, разберитесь сами!