Друк

Please login or register.
1 година 1 день 1 тиждень 1 місяць Назавжди
Увійти

[Перо]

Справа № 910/23667/13: ПАТ Київенерго" до ЖБК "Буревісник-3"

Державний герб України

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2016 року Справа № 910/23667/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого       судді Бондар С.В. (доповідач)суддівГрека Б.М., Кривди Д.С.розглянувши матеріали касаційної скарги   за участю представників :  Публічного акціонерного товариства "Київенерго"   від позивача: Іващенко О.В. від відповідача:1. Кіщук Т.В.;                           2. Роман Р.В.на рішенняГосподарського суду міста Києва від 02.07.2015 рокута постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 рокуу справі№ 910/23667/13за позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"доЖитлово - будівельного кооперативу "Буревісник -3"простягнення 154 996, 39 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі позивач) звернулось з позовом до Житлово - будівельного кооперативу "Буревісник -3" (далі відповідач) про стягнення 99 776,63 грн. - сума основного боргу; 11 463, 98 грн. - 3% річних; 4 901, 60 грн. - інфляції (див заяву про уточнення позовних вимог (т.1 а.с. 228)), за порушення зобов'язань за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.09.2006 року № 620674 (далі Договір), за період з 01.11.2010 року по 01.11.2013 року.

Згідно довідки позивача (т.1 а.с. 229-230) зменшення позовних вимог відбулося в зв'язку із сплатою відповідачем 38 854, 18 грн. заборгованості. Вказані 38 854,18 грн. були сплачені відповідачем за надані послуги в жовтні 2013 року.

Згідно розрахунку позовних вимог (т.1 а.с. 6) заборгованість відповідача станом на 01 січня 2011 року становила 50 342, 21 грн., таким чином, позовні вимоги складаються з заборгованості відповідача у сумі 50 342, 21 грн. (заборгованість за листопад - грудень 2010 року) та 49 434 грн. за період з 01.01.2011 року по 01.11.2013 року.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість розрахована на підставі тарифів, які затверджені розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010 року (за період листопад - грудень 2010 року) та тарифів, які затверджені постановою НКРЕ від 14.12.2010 року № 1729 (за період з січня 2011 по листопад 2013 року).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року провадження у справі в частині стягнення 14 962, 20 грн. було припинено. Інші позовні вимоги позивача були задоволені частково, а саме з відповідача підлягало стягненню 1 299, 94 грн. -основної заборгованості; 2 241, 13 грн. - інфляція; 4 008,30 грн. - 3% річних.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року апеляційну скаргу позивача було залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Мотивуючи відмову в частині позовних вимог та часткове припинення провадження у справі, суди послались на наступні обставини: відповідачем платіжним дорученням № 16 від 10.02.2015 року (т.2 а.с. 136) частково погашено заборгованість за період липень, вересень, жовтень 2013 року в сумі 14 962, 22 грн.; вартість спожитої відповідачем електроенергії за період з 01.11.2010 року по 31.12.2010 року розраховувалась позивачем згідно тарифів встановлених розпорядженням КМДА № 392 від 31.05.2010 року - період дії з 01.07.2010 року по 31.12.2010 року, яке було скасовано постановою Шевченківського райсуду міста Києва по справі № 2а/761/4/14, що залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адмінсуду від 10.07.2014 року (т.2 а.с. 12-18).

В рішенні суду першої інстанції також зазначено, що попередні розпорядження КМДА № 643 від 30.05.2007 року, №520 від 29.04.2009, № 981 від 31.08.2009 року, №1192 від 15.10.2009 року, № 1333 від 30.11.2009 року також були скасовані зазначеною вище постановою Шевченківського райсуду міста Києва.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими рішеннями, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати прийняті у справі рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю.

В своїй касаційній скарзі відповідач зазначає, що при прийнятті оскаржуваних рішень судами невірно застосоване діюче законодавство та дана невірна оцінка матеріалам зібраним у справі.

В своїй касаційній скарзі позивач звертає увагу, що зміна тарифів не є зміною умов договору, оскільки відповідно до п. 1 додатку 3 до Договору сторони домовились між собою, що у правовідносинах, що виникли між ними, вони керуються тарифами встановленими позивачу управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА. Позивач вважає, що в зв'язку з цим сторони не мають впливу на визначення чи зміну тарифів, та  не можуть домовитись про застосування нижчих тарифів ніж тих, що встановлює КМДА. Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не з'ясовувалась дійсна вартість теплової енергії, яка постачалась у спірний період за відсутності спору щодо обсягу спожитої теплової енергії та посилається при цьому на статтю 20 Закону України "Про теплопостачання", в якій закріплено право теплопостачальної організації вимагати оплати поставленої ним за тарифами, які б враховували затрати на виробництво та граничний рівень рентабельності. Позивач також зазначає, що враховуючи постанову Верховного Суду України від 28.11.2011 року відсутність державної реєстрації розпоряджень КМДА є порушенням, що тягне відповідні правові наслідки та вважає, що наявність, чи відсутність державної реєстрації нормативних актів щодо затвердження тарифів не є визначальним при вирішенні спору. В касаційній скарзі зазначено про те, що позовні вимоги позивача визначені за період з 01.11.2010 року по 01.11.2013 року. В даний період застосовувалися розпорядження КМДА, серед них № 392 від 31.05.2010 року, період дії 01.01.2010 - 31.12.2010 та постанова НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 року, період дії з 01.01.2011 року. Позивач, вважає, що перерахунок має здійснюватися по розпорядженню КМДА № 1575, в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007 року.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм діючого законодавства, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

01.09.2006 року між сторонами у справі укладено договір № 620647 на постачання теплової енергії у гарячій воді (позивач - постачальник, відповідач - споживач).

Предметом Договору є виробництво та постачання позивачем теплової енергії відповідачу для потреб опалення та гарячого водопостачання. Відповідач зобов'язується отримати теплову енергію та оплатити відповідно до умов Договору (т.1 а.с.20-21).

До матеріалів справи (т.1 а.с.22-31) залучені додатки до Договору, з яких додаток № 2 регулює порядок розрахунків та встановлення тарифів.

Пунктом 1 додатку №2 передбачено, що розрахунки з відповідачем за теплову енергію проводяться згідно з тарифами встановленими позивачу управлінням цінової політики КМДА, затвердженими розпорядженнями КМДА від 10.12.2004 року № 22/49.

В пункті 12 додатку № 2 зазначено, що можливі зміни тарифів в період дії Договору.

Позовні вимоги позивача та їх розрахунок, ґрунтується на розпорядженні КМДА № 392 від 31.05.2010 року та постанові НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 року.

Розрахунок позивача, поданий разом з позовною заявою (05.12.2013 року) та розрахунок, який надано позивачем 17.02.2015 року (т.1 а.с. 6, т. 2 а.с. 73) ідентичні.

В процесі розгляду справи судами досліджувались, як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача та акт звірки проведеної сторонами.

До матеріалів справи (т.1 а.с. 216-218) залучені банківські виписки, згідно до яких відповідачем здійснені проплати за період листопад-грудень 2010 року у сумі 111 032 грн., а в розрахунку позивача зазначено, що за вказаний період сплачено тільки 95 913, 81 грн. і, відповідно, ця помилка вплинула на розрахунок позивача за інший період.

Позовні вимоги зменшені позивачем в зв'язку з частковою сплатою відповідачем боргу, у сумі 38 854, 18 грн.

Як зазначено вище, платіжним дорученням № 16 від 10.02.2015 року відповідачем погашено заборгованість за липень, вересень, жовтень 2013 року у розмірі 14 962, 22 грн. (т.2 а,с.136).

До початку розгляду господарським судом справи по суті, позивачем не були змінені підстави позовних вимог.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, судами була надана оцінка, як розрахунку позовних вимог позивача, підставам, які покладені в обґрунтування позовних вимог, так і контррозрахунку відповідача. Суди прийшли до висновку про те, що основна заборгованість відповідача складає 1 299 грн.

В своїй касаційній скарзі позивач не заперечує оцінок наданих судами в оскаржуваних рішеннях щодо арифметичного розрахунку/контррозрахунку позовних вимог.

Що стосується посилання відповідача на приписи Закону України "Про теплопостачання", то такі обґрунтування позовних вимог можуть бути предметом розгляду в іншій судовій справі.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Посилання в касаційній скарзі позивача на розпорядження КМДА № 1575, в редакції розпорядження № 142 від 12.02.2007 року не може бути  прийнято до уваги, оскільки згідно повідомлення Головного управління юстиції в місті Києві зазначені вище розпорядження на державну реєстрацію до головного територіального управління юстиції у місті Києві не подавались (т.2 а.с.168).

Враховуючи те, що позовні вимоги та їх розрахунок, в частині стягнення заборгованості за період листопад - грудень 2010 року, ґрунтуються на розпорядженні КМДА № 392, яке було скасовано постановою Шевченківського райсуду міста Києва, яку було в подальшому залишено без змін, позивачем не було змінено підстав позовних вимог, не заперечується оцінка, яка надана судами в оскаржуваних рішеннях щодо арифметичного розрахунку/контррозрахунку позовних вимог, судова колегія приходить до висновку про те, що підстав для скасування оскаржуваних позивачем судових рішень немає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" відмовити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2015 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.09.2015 року прийняті у справі № 910/23667/13 залишити без змін.

Головуючий                                                                              С.В.Бондар 

Судді                                                                                          Б.М.Грек

                    Д.С.Кривда

http://reyestr.court.gov.ua/Review/55930260

Постанова КАГС від 02.09.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/50186522

Рішення Господарського суду м. Києва від 02.07.2015 р.:
http://reyestr.court.gov.ua/Review/46470674 

[Перо]

Червоним кольором:

постанова НКРЕ № 1729 від 14.12.2010 року

виділено докази шахрайських дій позивача по застосуванню акту індивідуальної дії до правовідносин сторін (для ЖБК "Буревісник-3" прав та обов'язків цією постановою не встановлювалося).