Державний герб України
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
30 квітня 2018 року № 826/2989/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської ради,
Київського міського голови Кличко Віталія Володимировича
про визнання протиправним та скасування розпорядження від 11.10.2016р. №982
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської ради (надалі - Відповідач-1), в якому просить суд: визнати незаконним та нечинним з дати прийняття розпорядження ВО КМР від 11.10.2016 року №982 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавцеві цих послуг по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків зі споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа, що настає за розрахунковим».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.03.2017 р. відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 20.06.2017 р.
В судовому засіданні 20.06.2017 р., оголошено про відкладення розгляду справи до 24.07.2017 р.
В судовому засіданні 24.07.2017 р., оголошено перерву до 11.09.2017 р. та витребування у Відповідача документи.
В судовому засіданні 11.09.2017 р. залучено до участі у справі в якості співвідповідача - Київського міського голови Кличко Віталія Володимировича (надалі - Відповідач-2) та оголошено перерву до 17.10.2017р.
У відповідності до Довідки про не здійснення фіксування судового засідання від 17.10.2017 р. розгляд справи відкладено до 05.12.2017 р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді Федорчука А.Б. у відпустці.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що спірне розпорядження прийнято неіснуючою особою, а тому є підстави для визнання його протиправним та скасування.
Представники Відповідача 1 проти позовних вимог заперечував в повному обсязі та надав суду усні пояснення.
Представник Відповідача 2 в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи. Відповідач 2 письмово не виклали своєї позиції щодо заявлених позовних вимог.
Враховуючи неприбуття представників Відповідачів в судове засідання 05.12.2017 року, судом прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України (в редакції станом на 15 грудень 2017 р.).
Враховуючи те, що 15.12.2017 року набрала чинності нова редакція КАС України, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Беручи до уваги те, що станом на дату прийняття рішення у справі вона знаходиться на стадії розгляду у письмовому провадженні, відповідно справа розглянута з урахуванням положень п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 та ч. 5 ст. 250 КАС України в редакції з 15.12.2017 року.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
В С Т А Н О В И В:
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11.10.2016 року прийнято розпорядження №982 «Про внесення змін до тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надають виконавцеві цих послуг, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа, що настає за розрахунковим».
Позивач вважає, що спірне розпорядження прийнято Відповідачами з порушень вимог законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також, норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 81 ЦК України юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Так, Указом Президента України від 24.07.1995 р. №640/95 «Про обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації» утворено обласні, Київську та Севастопольську міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації. Державні адміністрації є місцевими органами державної виконавчої влади.
Відповідно до підпункту 2 пункту «а» частини першої статті 28 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги. Наведене кореспондується із положеннями частини першої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» щодо встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.
Згідно зі статтею 10-1 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» виконавчим органом Київської міської ради є Київська міська державна адміністрація, яка паралельно виконує функції державної виконавчої влади, що є особливістю здійснення виконавчої влади в місті Києві.
Частиною 2 ст. 10-1 Закону України «Про столицю України - місто герой - Київ» передбачено, що голова Київської міської державної адміністрації призначається Президентом України в порядку, передбаченому Конституцією та законами України.
Указом Президента України №556/2014 від 25.06.2014 р. головою Київської міської державної адміністрації призначено Кличка В.В., яким і підписано оскаржуване розпорядження.
На підставі викладеного Суд прийшов до висновку про те, що приймаючи спірне розпорядження, Київська міська державна адміністрація, як виконавчий орган Київської міської ради, діяла відповідно до наданих їй повноважень.
Крім того, відповідно до пункту 4.4. глави 4 Регламенту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 08 жовтня 2013 № 1810, додатки до розпоряджень підписує керівник апарату.
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 11 серпня 2014 року № 147 керівником апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) призначено Бондаренка В.В.
Також, відповідно до розпорядження від 03.09.2014 року №979 Київської міської державної адміністрації «Про тимчасовий розподіл обов'язків між Київським міським головою, першим заступником голови Київської міської державної адміністрації, заступниками голови Київської міської державної адміністрації», а саме розділом 9 затверджено обов'язки керівника апарату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Бондаренко В.В, а тому останнім правомірно підписано додатки до спірного розпорядження від 11.10.2016 року №982.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, доводи Позивача щодо підписання спірного розпорядження та його додатків неіснуючими особами та без належних повноважень є безпідставними, а позовні вимоги є необґрунтованими.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2-4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 139, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса:03150, АДРЕСА_1) відмовити повністю.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя А.Б. Федорчук