'ГРО-ЗА' - ГРОмадський правоЗАхисник

Please login or register.

Увійти
Розширений пошук  

Новини:

Для того, щоб надіслати запитання, реєстрація у форумі не потрібна.

Автор Тема: ВС: спір Київводоканалу (який не укладає зі споживачами прямих договорів) з ЖБК  (Прочитано 75 раз)

0 Користувачів і 1 Гість дивляться цю тему.

Перо

  • Супермодератор
  • *****
  • Offline Offline
  • Повідомлень: 7606
    • Перегляд профілю

Цитувати
Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2018 року

м. Київ

Справа №  910/17776/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Суховий В.Г. - головуючий, Берднік І.С., Пєскова В.Г.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 (головуючий суддя Станік С.Р., судді Тищенко О.В., Гончаров С.А.) та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 (суддя Пукшин Л.Г.)

у справі № 910/17776/17 Господарського суду міста Києва

за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 

до Житлово-будівельного кооперативу  "Кристал-20"

про стягнення 413 300,35 грн

Історія справи

Короткий зміст вимог

1. В жовтні 2017 року Приватне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" (далі - Відповідач) про стягнення 413 300,35 грн, з яких: 294 910,14 грн - основний борг, 3 852,53 грн - пеня, 29 491,01 грн - штраф, 74 605,25 грн - інфляційні втрати, 10 441,42 грн - 3 % річних.

2. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем своїх зобов'язань за договором на послуги водопостачання та водовідведення  № 9074/4-13 від 21.02.2001 у частині оплати наданих послуг з постачання питної води та приймання стічних вод, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 294 910,14 грн. Також, на вказану заборгованість Позивачем у відповідності до умов договору та статті 625 ЦК України нараховано 3 852,53 грн пені, 29 491,01 грн штрафу, 74 605,25 грн  інфляційних втрат та 10 441,42 грн 3% річних.

Короткий зміст оскаржуваного рішення, прийнятого судом першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 позов задоволено частково. Суд стягнув заборгованість за надані комунальні послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 294 910,14 грн, 3% річних в сумі 10 441,42 грн, інфляційні втрати в сумі 68 049,90 грн, штраф в сумі 29 491,01 грн., пеню в сумі 3 685,69 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення суду мотивовано тим, що Відповідачем не надано суду доказів належного виконання зобов'язання за договором № 9074/4-13 в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг, як і доказів відсутності у останнього обов'язку здійснювати оплату таких послуг, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 294 910,14 грн є обґрунтованими.

Короткий зміст оскаржуваної постанови, прийнятої судом апеляційної інстанції

5. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 залишено без змін з тих же підстав.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. Відповідач подав касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду, в якій просить їх скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи Відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

7. Акти про зняття показань з приладу обліку, які надані Позивачем не мають відношення до Відповідача, оскільки абонентом в даних актах зазначено ПАТ "Київенерго".

8. Не досліджено що, ні Закон України "При житлово-комунальні послуги", ні Привила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України не містять вимоги, які дозволяють використовувати частково покази приладу обліку іншого абонента (ПАТ "Київенерго") по відношенню до інших абонентів (Відповідача).

9. Не досліджено та не встановлено, на підставі якої норми права реєстри дебетових повідомлень можна вважати платіжною вимогою та не надано мотивованої оцінки запереченням Відповідача проти таких доказів.

Позиція Позивача у відзиві на касаційну скаргу

10. В повному обсязі досліджені всі наявні докази та матеріали справи, правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, в результаті чого прийняті законні та обґрунтовані судові рішення, а аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях.

Позиція Відповідача у відповіді на відзив на касаційну скаргу

11. Позивач пропустив строк визначеною ухвалою Верховного Суду від 24.09.2018 на подання відзиву та вказує, що позивач посилається на норми, які не врегульовують облік за показниками лічильника іншого абонента, не наводить можливість підміняти платіжні документи інформаційними дебетовими повідомленнями та не наводить посилань на докази зарахування сплат, на підставі яких суди попередніх інстанцій погодилися з доводами Позивача.

12. З приводу наведеного колегія суддів зазначає, що ухвалою Верховного Суду від 24.09.2018 визначено строк подачі відзиву на касаційну скаргу до 01.11.2018, але не більше 10 днів з дня вручення цієї ухвали. Оскільки відзив на касаційну скаргу Відповідачем подано 30.10.2018, тому строк ним не пропущено.

ПОЗИЦІЯ  ВЕРХОВНОГО  СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

13. Причиною спору у справі є питання про наявність чи відсутність підстав для стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за договором від 21.02.2001 за період з 01.06.2017 по 30.06.2017 (за кодом 3-498 - питна вода (холодна) та її водовідведення) та з 01.08.2014 по 30.06.2017 (за кодом 3-50498 - питна (холодна) вода для виготовлення гарячої води та водовідведення гарячої води), а також нарахованих у зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання пені, штрафу, інфляційних втрат та 3 % річних.

14. Частиною 1 статті 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 300 ГПК України).

15. За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надані йому послуги в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

16. Правовідносини, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг з водопостачання та водовідведення між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, регулюються спеціальними Законами України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення".

Згідно з статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статтею 1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" передбачено, що питне водопостачання - діяльність, пов'язана з виробництвом, транспортуванням та/або постачанням питної води споживачам питної води, охороною джерел та/або систем питного водопостачання; водовідведення - діяльність із збирання, транспортування та очищення стічних вод за допомогою систем централізованого водовідведення або інших споруд відведення та/або очищення стічних вод.

Суб'єктами відносин у сфері питної води, питного водопостачання та водовідведення є: органи державної влади, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; органи місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать об'єкти питного водопостачання та водовідведення; підприємства питного водопостачання та централізованого водовідведення; споживачі питної води та/або послуг з водовідведення (стаття 4 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення").

17. Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 279 від 10.08.2012 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з централізованого водопостачання та водовідведення", яка діяла протягом спірного періоду до 18.05.2017 включно, та постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 307 від 22.03.2017 (чинна з 19.05.2017) вид господарської діяльності у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення визначено такою, що підлягає ліцензуванню.

Порядок користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення населених пунктів України визначається Правилами користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затвердженими наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України №190 від 27.06.2008 (далі - Правила). Ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, що мають у власності, господарському віданні або оперативному управлінні об'єкти, системи водопостачання та водовідведення, які безпосередньо приєднані до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення і з якими виробником укладено договір на отримання питної води, скидання стічних вод (пункт 1.1 Правил).

Згідно з пунктом 3.7 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються усіма споживачами щомісячно відповідно до умов договору.

Відповідно до пункту 3.13 Правил суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності.

18. 26.04.2014 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії", яким внесено зміни, зокрема, до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Позивач є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об'єктів всіх форм власності, а ПАТ "Київенерго" є виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності, Позивач здійснював нарахування питної холодної води для виготовлення гарячої води ПАТ "Київенерго" на підставі договору про надання послуг з централізованого постачання питної холодної води, що призначена для виробництва послуг з централізованого постачання гарячої води №12477/5-01 від 07.08.2014.

20. Тобто, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлено, що Відповідач здійснює господарську діяльність з централізованого водопостачання та/або водовідведення, є підприємством питного водопостачання у розумінні Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" та ліцензіатом у сфері централізованого водопостачання та/або водовідведення. Також, судами не встановлено, що Відповідач є балансоутримувачем теплового пункту, до якого здійснюється подача води, а укладений між сторонами договір регулює відносини постачання питної води для виготовлення гарячої води.

21. За приписами статей 509, 607 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають, зокрема, з договорів. Зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

22. Отже, неможливість виконання зобов'язання з боку особи, яка не є виконавцем певних послуг полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власниками та орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення, за відсутності відповідної ліцензії.

23. Даний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 25.05.2017 у справі № 910/31573/15 та в постановах Верховного Суду від 15.02.2018 у справі № 910/973/16, від 16.04.2018 у справі № 910/1541/16, від 12.06.2018 у справі № 910/20226/16, від 20.11.2018 у справі № 910/17959/17.

24. Таким чином, судами попередніх інстанцій не досліджено та не надано оцінки, чи може Відповідач виконувати договір від 21.02.2001 з огляду на Закони України "Про житлово-комунальні послуги" та "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", чи є Відповідач, внаслідок внесення змін до зазначеного вище законодавства України балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, теплового пункту, чи є виконавцем послуг з централізованого водопостачання та/або водовідведення та чи наділений можливостями на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги. Тобто, чи Відповідач має підстави виступати стороною в договорі. Також судам слід визначити, чи покладено за законодавством України на Позивача, як виконавця послуг, обов'язок укладення прямих договорів із безпосередніми споживачами цих послуг (фізичними та юридичними особами) або балансоутримувачами та вчинення інших дій, передбачених законодавством України.

25. Отже, суди попередніх інстанцій припустилися порушення вимог частини 1 статті 86 ГПК України щодо оцінки доказів судом на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів та частини 5 статті 236 названого Кодексу стосовно ухвалення рішення на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

26. Касаційний господарський суд бере до уваги й те, що за положеннями статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

27. Порушення попередніми судовими інстанціями відповідних норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення даної справи.

28. Доводи скаржника, наведені в пунктах 7, 8, 9, 11, а також доводи Позивача, наведені в пункті 10, колегія суддів вважає передчасними з огляду на мотиви, викладені у цій постанові суду.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Суд касаційної інстанції згідно із статтею 300 ГПК України на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

30. В силу приписів пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

31. З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтями 300, 310 ГПК України постанова апеляційної інстанції та рішення господарського суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в зв'язку з чим касаційна скарга підлягає задоволенню.

32. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно і об'єктивно дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

33. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Кристал-20" задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.04.2018 у справі №910/17776/17 скасувати.

3. Справу № 910/17776/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                                Суховий В.Г.

Судді                                                                                          Берднік І.С.

                                                                                                    Пєсков В.Г.

http://reyestr.court.gov.ua/Review/78082216

Записаний
 


Мониторинг доступности сайта Host-tracker.com
email